ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" грудня 2015 р. м. Київ К/800/46185/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуДніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській областіна постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.01.2013

та ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2013

у справі № 2а/0470/14782/12за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Дніпротранснафта»доДніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової службипровизнання нечинним наказу

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Дніпротранснафта» звернулось до суду з адміністративним позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби в якому, з урахуванням уточнень, просить визнати нечинним наказ Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 06.12.2012 №1382 «Про проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «ТК «Дніпротранснафта».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.01.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2013, позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що:

- відповідач листом №24437/10/15-29 від 12.10.2013 направив позивачу запит про надання документів та письмових пояснень по взаємовідносинах з ТОВ «Транс сервіс груп плюс» за період з 01.08.2012 по 31.08.2012;

- позивач листом №2411 від 24.10.2012 у відповідь на вказаний запит надав відповідачу завірені ксерокопії документів по взаємовідносинах з ТОВ «Транс сервіс груп плюс» за період з 01.08.2012 по 31.08.2012, та листом №0911 від 09.11.2012 повідомив відповідача про те, що отримані від ТОВ «Транс сервіс груп плюс» послуги за період з 01.08.2012 по 31.08.2012, були використані для власних господарських потреб підприємства;

- відповідач листом від 20.03.2012 за №586/10/15-218 направив позивачу запит про надання інформації щодо взаємовідносин з ТОВ «Еспекар»;

- позивач листом №612 від 21.03.2012о направив відповідачу відповідь на вказаний запит разом із документами щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ «Еспекар»;

- відповідачем наказом №1382 від 06.12.2012 на підставі пп.78.1.1, пп.78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України призначено проведення з 07.12.2012 по 13.12.2012 позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «ТК «Транснафта» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Спецагроресурс», ТОВ НПП «Брат», ТОВ «Байкара», ТОВ «Л.С.Д,», ТОВ «Транс-сервіс-груп-плюс», ТОВ «Вега-ДК», ПП ОСОБА_4, ПП «Електро-Лайф», ТРВ «Еспекар», ПП «Електросервіс Бровари», ТОВ «Глобал Сервіс», ТОВ «НИК 7», ТОВ «Таурус Голд», ПП «Полек-Топ Днепр», ТОВ «Велтон Торг», ТОВ «Енергосфера» за період з 01.01.2011 по 30.09.2012.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведена перевірка позивача з питань дотримання ним вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з названими контрагентами, за результатами якої складено акт №5287/272/22-507 від 24.12.2012.

Вважаючи, що у відповідача не було підстав для прийняття спірного наказу, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що, звертаючись до адміністративного суду з даним позовом, позивач скористався гарантованим Конституцією України правом на звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод.

Дане право закріплене і в ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного суду України, в якій зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Крім того, відповідно до ст.2, п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Із наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Проте ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що спірний наказ прийнято не на підставі та не у межах повноважень, що передбачені Податковим кодексом України.

Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Згідно п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За змістом пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведена перевірка позивача з питань дотримання ним вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Спецагроресурс», ТОВ НПП «Брат», ТОВ «Байкара», ТОВ «Л.С.Д.», ТОВ «Транс-сервіс груп-плюс», ТОВ «Вега-ДК», ПП ОСОБА_5, ПП «Електро-Лайф», ТОВ «Еспекар», ПП «Електросервіс Бровари», ТОВ «Глобал - Сервіс», ТОВ «Ник 7», ТОВ «Таурус Голд», ПП «Полек-Toп Днепр», ТОВ «Велтон Торг», ТОВ «Енергосфера», за результатами якої складено акт №5287/272/22-507 від 24.12.2012.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що питання про можливість задоволення конкретних позовних вимог платника податків, спрямованих на відновлення його прав, має вирішуватися, виходячи із суті заявлених вимог та наявності спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між позивачем та контролюючим органом, протиправні дії (рішення) якого, на суб'єктивну думку позивача, порушили його право. При цьому, факт порушення права позивача та, як наслідок, наявність спірних правовідносин потребують доведення та встановлення в ході судового розгляду справи.

Разом з тим, передбачене пп.20.1.1 п.20.1 ст.20, ст.79 Податкового кодексу України право контролюючого органу на проведення позапланової документальної виїзної перевірки позивача на підставі оспорюваного наказу є реалізованим, та даний наказ після проведення перевірки вичерпав свою правову дію, оскільки є виконаним, а тому не є юридично значимим для позивача.

При цьому, колегія суддів зазначає, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю. Водночас, допуск до виїзної перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

З огляду на те, що відповідач фактично реалізував надану йому оспорюваним наказом компетенцію на проведення перевірки, за результатами якої складено акт №5287/272/22-507 від 24.12.2012, то правові наслідки оспорюваного наказу є вичерпаними, а тому його скасування не може призвести до правових наслідків відновлення порушеного права позивача, про наявність якого він стверджує та за захистом якого він звернувся до суду, що виключає можливість задоволення позовних вимог у даному випадку.

Відповідно до ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи встановлено повно та всебічно, проте, з урахуванням вищенаведеного та доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до ст.229 КАС України постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.01.2013 та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2013 підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.01.2013 та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2013 скасувати.

3. Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

4. Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний