ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/5338/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої судді: Васильченко Н.В.,

суддів: Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради на постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 8 липня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року у справі №500/2777/14-а за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради в особі комісії з питань відшкодування збитків власнику землі та землекористувачам про визнання дій протиправними та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2014 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради в особі комісії з питань відшкодування збитків власнику землі та землекористувачам, в якому просив: визнати протиправними дії щодо складання акту №5 від 12.03.2014 року про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам; визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради №288 від 27.03.2014 року "Про затвердження акту про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам №5 від 12.03.2014".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем незаконно проведений розрахунок збитків на підставі рішень Ізмаїльської міської ради про плату за оренду землі, який може бути застосований лише щодо земельних ділянок в розумінні ст.79 Земельного кодексу України. Акт №5 від 12.03.2014 року про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам не є належним доказом використання позивачем земельної ділянки у зазначених в акті площах, оскільки комісія визначала суму збитків лише за переліченими в акті документами без фактичного проведення перевірки за місцем розташування земельних ділянок та встановлення факту користування саме в тих межах, що визначені в акті. Відсутність переоформлених правовстановлюючих документів на земельну ділянку, не може кваліфікуватись як самовільне зайняття земельної ділянки, тому підстав для відшкодування збитків немає. При користуванні земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, не було завдано шкоди територіальній громаді, як користувачу земельної ділянки, оскільки до місцевого бюджету сплачувався земельний податок у встановлених розмірах.

Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 8 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року, позовні вимоги задоволені частково. Визнане незаконним та скасоване рішення виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради №288 від 27.03.2014 року "Про затвердження Акту про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам №5 від 12.03.2014". В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, виконавчий комітетт Ізмаїльської міської ради звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.05.2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і ОСОБА_1 укладений договір дарування частини комплексу, зареєстрований в реєстрі прав власності на нерухоме майно 20.05.2009 року, за яким ОСОБА_2 передав у власність ОСОБА_3 і ОСОБА_1 в рівних частках по 37/750 частин комплексу кожному, що знаходиться в АДРЕСА_1.

Земельна ділянка за вказаною адресою належить територіальній громаді м.Ізмаїл в особі Ізмаїльської міської ради.

Між Ізмаїльською міською радою та ФО-П ОСОБА_1 20.06.2011 року був укладений договір сплати орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,4593 га по АДРЕСА_1, яким визначений розмір плати за землю - 3% від нормативної грошової оцінки землі за рік. Вказаний договір зареєстрований в книзі записів договорів сплати орендної плати за користування земельною ділянкою 24.06.2011 року за №126.

Також судами встановлено, що у позивача відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку загальною площею 0,4593га, проект землеустрою щодо відведення в оренду спірної земельної ділянки не виготовлявся. Договір оренди між Ізмаїльською міською радою та ФО-П ОСОБА_1 не укладався та не проходив державну реєстрацію.

При користуванні спірною земельною ділянкою, позивачем до місцевого бюджету сплачений земельний податок.

Виконавчим комітетом Ізмаїльської міської ради 27.03.2014 року було прийняте рішення за №288 про затвердження акту про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам №5 від 12.03.2014 року, яким відповідно до ст.ст.33, 52 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. ст.156, 157, 206, 211 Земельного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України "Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам", на виконання рішення виконавчого комітету "Про створення комісії з питань визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" №102 від 30.01.2014 року затверджені збитки, нанесені ФО-П ОСОБА_1 за час користування земельною ділянкою площею 0,4593га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з ухиленням від сплати за користування земельною ділянкою відповідно до умов договору № 126 від 24.06.2011 року, за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року, в розмірі 45301,62 грн., а також затверджений акт про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам № 5 від 12.03.2014 року.

Згідно з актом про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам за №5 від 12.03.2014 року ОСОБА_1 власнику землі або землекористувачу відповідно до фактичного використання земельної ділянки, що визначається відповідно до розрахунку розміру втрат місцевого бюджету, який проведений фінансовим управлінням Ізмаїльської міської ради, завдані збитки в розмірі 45301,62 грн. Розмір втрат місцевого бюджету визначений згідно відповідного розрахунку - додатку до акту №5.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що землекористувач сплатив земельний податок у відповідності до ст.274 ПК України, при цьому не можуть вважатися неодержаним доходом збитки на рівні орендної плати, розмір якої не визначений відповідним договором оренди.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.156 Земельного кодексу України, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

У ст. 157 Земельного кодексу України зазначено, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284(далі - Порядок) власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Відповідно пункту 2 Порядку розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

Пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284 "Про затвердження порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" передбачено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Відшкодуванню, зокрема, підлягають: збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Колегія суддів звертає увагу, що предметом спору у цій справі є питання щодо правомірності дій відповідача, як суб'єкта владних повноважень, при винесенні рішення щодо затвердження акта визначення розміру збитків.

Натомість, питання щодо наявності підстав для стягнення збитків з підприємства не може бути предметом розгляду в адміністративному суді, його належить вирішувати у порядку господарського судочинства під час розгляду справи про стягнення збитків.

Отже, у справі, яка розглядається, судам необхідно було надати оцінку саме оскарженому рішенню виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради.

Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР, зокрема ст. 33, яка визначає повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо встановлення ставки земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад; визначення в установленому порядку розмірів відшкодувань підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності за забруднення довкілля та інші екологічні збитки; встановлення платежів за користування комунальними та санітарними мережами відповідних населених пунктів; здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Аналіз положень зазначених нормативних актів свідчить, що виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради, вважаючи, що підприємством завдані збитки у вигляді неодержаних доходів, мав право та повноваження прийняти рішення про затвердження акта комісії щодо визначення розміру збитків.

Таким чином, у даному випадку, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суди попередніх інстанцій помилково вийшли за межі предмету доказування та досліджували, у тому числі, питання про наявність підстав для відшкодування збитків.

Повноваження відповідача у даному випадку обмежуються лише затвердженням акта комісії щодо визначення розміру збитків у встановленому порядку. Що ж стосується відшкодування виявлених збитків, вони відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

З огляду на те, що відповідач при прийнятті оскарженого у цій справі рішення діяв у відповідності із законом, тому підстав для задоволення позовних вимог колегія суддів не вбачає.

Колегія суддів дійшла думки, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, вірно встановили характер спірних правовідносин, але невірно застосували норми матеріального права до їх вирішення, що потягло за собою ухвалення незаконних рішень, які підлягають скасуванню.

Згідно ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішення порушені норми матеріального права, тому касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення судів першої і апеляційної інстанції підлягають скасуванню з винесенням постанови про відмову у задоволенні заявленого позову.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради задовольнити.

Постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 8 липня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року у справі №500/2777/14-а скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: