ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"01" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/54662/14
К/800/54659/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Калашнікової О. В.,
Васильченко Н.В.,
Леонтович К.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційними скаргами Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Богуславського районного управління юстиції у Київській області Кулікової Ольги Євгенівни на постанову Богуславського районного суду Київської області від 12 травня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2014 року, а також на ухвалу Богуславського районного суду Київської області від 12 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2014 року у справі №358/1547/13-а за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Богуславського районного управління юстиції у Київській області Кулікової Ольги Євгенівни, треті особи: Богуславське районне управління юстиції Київської області, Управління державної казначейської служби у Богуславському районі Київської області, відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у Київській області про визнання протиправними та скасування рішеннь, -
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2013 року ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися в суд з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Богуславського районного управління юстиції у Київській області Кулікової Ольги Євгенівни, треті особи: Богуславське районне управління юстиції Київської області, Управління державної казначейської служби у Богуславському районі Київської області, відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у Київській області, в якому просили: визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за №3762269 прийняте 9 липня 2013 державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Богуславського районного управління юстиції Київської області Куліковою О.Є. про відмову представнику ОСОБА_5 в державній реєстрації права власності на житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1 Богуславського району Київської області; визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за №3761782 прийняте 9 липня 2013 державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Богуславського районного управління юстиції Київської області Куліковою О.Є. про відмову представнику ОСОБА_5 в державній реєстрації права власності на житловий будинок, що розташований по АДРЕСА_1
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державний реєстратор прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Богуславського районного управління юстиції Київської області Кулікова О.Є., упереджено, з мотивів особистої неприязні до неї, після подання нею 27 червня 2013 року двох заяв про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, як довірителем ОСОБА_6, 9 липня 2013 року винесла рішення про відмову у державній реєстрації права щодо двох об'єктів нерухомого майна.
Постановою Богуславського районного суду Київської області від 12 травня 2014 року позовні вимоги задоволені.
Окремою ухвалою Богуславського районного суду Київської області від 12 травня 2014 року для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону та вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника Реєстраційної служби Богуславського районного управління юстиції Кулікової О.Є. вирішено направити окрему ухвалу начальнику відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у Київській області.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2014 року скасоване рішення суду першої інстанції, прийняте нове рішення про задоволення позовних вимог.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2014 року скасована окрема ухвала Богуславського районного суду Київської області від 12 травня 2014 року та постановлено нову окрему ухвалу, якою для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону та вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника Реєстраційної служби Богуславського районного управління юстиції Київської області Кулікову О.Є. вирішено направити окрему ухвалу начальнику Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у Київській області.
Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями, Державний реєстратор прав на нерухоме майно реєстраційної служби Богуславського районного управління юстиції у Київській області Кулікова О.Є. звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27 червня 2013 року ОСОБА_5, як представник за довіреністю ОСОБА_6, звернулась до Реєстраційної служби Богуславського районного управління юстиції Київської області із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з метою державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна.
Державний реєстратор прав на нерухоме майно реєстраційної служби Богуславського районного управління юстиції Київської області Кулікова О.Є. 9 липня 2013 року винесла рішення про відмову у державній реєстрації права власності на житлові будинки, які розташовані по АДРЕСА_1 в селі Біївці Богуславського району Київської області.
Підставою для відмови у державній реєстрації права власності на зазначені житлові будинки, стало те, що ОСОБА_6 зареєстрована в м. Кривий Ріг і на час посвідчення довіреності секретарем Біївецької сільської ради вона на порушення вимог Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" належним чином не зареєструвала своє тимчасове місце проживання.
На вказані порушення при прийнятті довіреностей реєстраційною службою Богуславського районного управління юстиції Київської області було вказано за наслідками проведеної відділом державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у Київській області цільової перевірки 13 червня 2013 року.
Задовольняючи позовні вимоги суди першої інстанції виходив з того, що Державним реєстратором прав на нерухоме майно реєстраційної служби Богуславського районного управління юстиції Київської області Куліковою О.Є., безпідставно відхилена довіреність, яка була посвідчена 27 березня 2013 року посадовою особою органу місцевого самоврядування - секретарем виконавчого комітету Біївецької сільської Ради Богуславського району Київської області.
Приймаючи окрему ухвалу від 12 травня 2014 року Богуславський районного суд Київської області виходив із того, що начальником Реєстраційної служби Богуславського районного управління юстиції Куліковою О.Є. порушені вимоги закону.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, а також скасовуючи окрему ухвалу суду першої інстанції та приймаючи нову окрему ухвалу суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права стосовно предметної підсудності.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно п.1 ч.2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV(далі - Закон № 1952-IV) державний реєстратор до прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, здійснює ряд дій, а саме встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах, та інші дії.
Згідно ч.11 ст.16 Закону № 1952-IV під час подання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі фізична особа повинна пред'явити документ, що посвідчує її особу, а в разі подання заяви представником фізичної чи юридичної особи - також документ, що підтверджує його повноваження діяти від імені таких осіб.
Відповідно ч.4 ст. 9 Закону № 1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Із встановлених судами у даній справі обставин вбачається, що підставою винесення спірного рішення стало, зокрема те, що заява подана представником, повноваження якого не підтверджені у порядку визначеному законом.
Згідно ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Відповідно ст. 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Довіреність особи, яка проживає у населеному пункті, де немає нотаріусів, може бути посвідчена уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреностей на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування і розпорядження транспортними засобами. Довіреність на одержання заробітної плати, стипендії, пенсії, аліментів, інших платежів та поштової кореспонденції (поштових переказів, посилок тощо) може бути посвідчена посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання
Згідно ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель, тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Відповідно ст. 1 Закону України "Про нотаріат" нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
У відповідності до положень ст. 37 Закону України "Про нотаріат" у населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії: вживають заходів щодо охорони спадкового майна; посвідчують заповіти (крім секретних); видають дублікати посвідчених ними документів; засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них; засвідчують справжність підпису на документах.
А у відповідності до ст. 40 Закону України "Про нотаріат" уповноваженим особам органів місцевого самоврядування надане повноваження щодо посвідчення довіреностей, прирівняних до нотаріально посвідчених. Зокрема, у п.4 ч.2 зазначеної статті вказано, що до нотаріально посвідчених прирівнюються, зокрема, довіреності осіб, які проживають у населених пунктах, де немає нотаріусів, посвідчені уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреності на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування та розпорядження транспортними засобами.
З аналізу наведених норм права вбачається, що довіреності, у населених пунктах де немає нотаріусів, можуть бути засвідчені органом місцевого самоврядування, повноваження якого поширюється на територію населеного пункту де проживає особа.
Разом із тим, як встановлено судами ОСОБА_6 зареєстрована в м. Кривий Ріг.
При цьому, суди необґрунтовано прийняли до уваги ту обставину, що ОСОБА_6 будучи зареєстрованою в м. Кривий Ріг, як власник двох будинків, проживала деякий час на території Біївецької сільської Ради Богуславського району Київської області, що підтверджується записами в погосподарській книзі Біївецької сільської Ради Богуславського району Київської області, з огляду на наступне.
У Законі України "Про свободу пересування та вільний вибір місця
проживання в Україні" від 11.12.2003 № 1382-IV(далі Закон № 1382-IV) визначений перелік документів, до яких вносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, довідка про звернення за захистом в Україні.
Таким чином, погосподарська книга Біївецької сільської Ради Богуславського району Київської області не є документом до якого вносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи.
Відповідно до ст.11 Закону № 1382-IV реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації.
Згідно положення про Державну міграційну службу України затвердженого
указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 405/2011(далі - Положення №405/2011) ДМС України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
У відповідності до п.п.20 п.4 Положення №405/2011 ДМС України відповідно до покладених на неї завдань: здійснює реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб, веде відповідні реєстраційні обліки.
Отже, суди прийшли до помилкового висновку що, секретар виконавчого комітету Біївецької сільської Ради Богуславського району Київської області уповноважений на проведення реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб.
Таким чином, оскільки довіритель позивача проживає у м. Кривий Ріг, секретар Біївецької сільської ради не мала права на посвідчення довіреності від 27 березня 2013 року на ОСОБА_5, від імені ОСОБА_6
З огляду на те, що відповідач при прийнятті оскаржених у цій справі рішень діяв у відповідності із законом, тому підстав для задоволення позовних вимог колегія суддів не вбачає.
Колегія суддів дійшла думки, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, вірно встановили характер спірних правовідносин, але невірно застосували норми матеріального права до їх вирішення, що потягло за собою ухвалення незаконних рішень, які підлягають скасуванню.
Згідно ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішення порушені норми матеріального права, тому касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення судів першої і апеляційної інстанції підлягають скасуванню з винесенням постанови про відмову у задоволенні заявленого позову.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а :
Касаційні скарги Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Богуславського районного управління юстиції у Київській області Кулікової Ольги Євгенівни задовольнити.
Постанову Богуславського районного суду Київської області від 12 травня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2014 року, а також ухвалу Богуславського районного суду Київської області від 12 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8 жовтня 2014 року скасувати, ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_5, ОСОБА_6 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 - 239-1 КАС України.
Судді: