ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/67931/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої судді - Васильченко Н.В.,

суддів: Леонтович К.Г., Калашнікової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 липня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2014 року у справі №344/3728/14-а за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2014 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську, в якому просив, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог: визнати неправомірною відмову відповідача у переводі з дострокової пенсії за віком за роботу на Крайній півночі на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 29.08.2010 року; зобов'язати здійснити призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 29.08.2010 року; стягнути заборгованість по виплаті пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 з 29.08.2010 року по дату набрання рішенням законної сили.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з моменту призначення пенсії, тобто з 29.08.2010 року, позивач мав право, також на пенсію на пільгових умовах за Списком № 2, однак через відсутність довідки про стаж, відповідач відмовив позивачу у призначенні такої пенсії та призначив пенсію за віком за роботу на Крайній півночі. Отже, право позивача на належну пенсію порушене і підлягає відновленню.

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2014 року, позовні вимоги задоволені частково. Визнані неправомірними дії відповідача та зобов'язано останнього здійснити призначення ОСОБА_1, з 29.08.2010 року пільгової пенсії за Списком № 2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36, шляхом перерахування пенсії з 29.08.2010 року по дату набрання рішенням законної сили. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську здійснити виплату ОСОБА_1, різниці між отриманою позивачем в період з 29.08.2010 року по день набрання рішенням законної сили сумою дострокової пенсії за віком за роботу на Крайній півночі та пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 за період 29.08.2010 року по день набрання цим рішенням законної сили. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач, працював в трест "Нижневартовскнефтегеофизика" Управлення "Запсибнефтегеофизика" з 1 жовтня 1981 року по 1 січня 1984 року по професії геофізик, що підтверджується довідкою № 245 від 16 грудня 2010 року ОАО "Нижневартовскнефтегеофизика" без періодів, які не зараховуються в спеціальний стаж для призначення дострокової пенсії. Згідно довідки №119 від 27.11.2013 року ПАТ "Карпатське управління геофізичних робіт", позивач, з 02.01.1984 року по 16.08.1994 року, тобто 10 років 7 місяців, працював начальником промислово геофізичної партії.

За заявою ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську йому з 16.02.2011 року призначена дострокова пенсія за віком відповідно до Тимчасової Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі, у галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року. При представленні документів для призначення даної пенсії за роботу на крайній Півночі позивачем не були надані документи щодо підтвердження пільгового стажу за списком №2.

Позивач, отримавши 27 листопада 2013 року від ПАТ "Карпатське управління геофізичних робіт" довідку №119 уточнюючу особливий характер або умови праці, необхідну для призначення пільгової пенсії звернувся із відповідним пакетом документів до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську для вирішення питання переводу його з дострокової пенсії за віком за роботу на Крайній Півночі на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 у відповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за умовами Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську 13 грудня 2013 року листом №4521/03 відмовило позивачу в переводі на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, оскільки ОСОБА_1 вже скористався правом в 2011 році на призначення пенсії за віком на пільгових умовах (за роботу на Крайній Півночі).

Задовольняючи частково позовні вимоги суди першої і апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідач неправомірно відмовив ОСОБА_1 у задоволенні заяви про перевод його з дострокової пенсії за віком за роботу на Крайній Півночі на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, чим порушив його права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 16.02.2011 року призначена дострокова пенсія за віком відповідно до Тимчасової Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі, у галузі пенсійного забезпечення від 15 січня 1993 року(далі - Тимчасова Угода).

Позивачу у 2013 році звернувся до відповідача із відповідним пакетом документів та заявою про вирішення питання переводу його з дострокової пенсії за віком за роботу на Крайній Півночі на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 у відповідності до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за умовами Закону України "Про пенсійне забезпечення".

У відповідності до ст.2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII(далі - Закон № 1788-XII) за цим Законом призначаються такі види державних пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Згідно ч.1 ст.1 Тимчасової Угоди ромадяни Сторін, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років у районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років у місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію по старості (за віком): чоловіки - по досягненні 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років.

Відповідно п. б ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам.

З аналізу наведених норм вбачається, що позивач мав право одночасно на призначення державної пенсії за віком за роботу на Крайній Півночі, а також на призначення державної пенсії за віком за списком № 2, що є в межах одного виду пенсії.

Згідно ст.6 Закону № 1788-XII особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини чи при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.

Відповідно ст. 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV(далі - Закон № 1058-IV) Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Згідно ч.3 ст.45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

З положення наведеної статті вбачається, що нею передбачений механізм переведення з одного виду пенсії на інший, в той час, як позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення в межах одного виду пенсії.

З огляду на те, що переведення на іншу пенсію в межах одного виду пенсії законом не передбачене, суди прийшли до хибних висновків про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та неправомірність дій відповідача, оскільки у останнього не було правових підстав для задоволення заяви позивача.

У відповідності до вимог ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Колегія суддів дійшла думки, що суди першої та апеляційної інстанції повно дослідили обставини справи, вірно встановили характер спірних правовідносин, але невірно застосували норми матеріального права до їх вирішення, що потягло за собою ухвалення незаконного рішення.

Згідно ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 липня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2014 року у справі №344/3728/14-а скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: