ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" серпня 2016 р. м. Київ К/800/27232/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіЦвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач),суддів Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31.10.2013 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2014 року

у справі № 815/6839/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лиман»

до Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області

про визнання незаконними дій,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лиман» звернулось до суду з адміністративним позовом до Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання незаконними дій.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 31.10.2013 року у справі № 815/6839/13-а, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2014 року, позов задоволено повністю. Визнано незаконними дії Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області щодо витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «Лиман» листом від 02.09.2013 року № 1555/15-02 інформації та її документального підтвердження.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

У зв'язку із неприбуттям в судове засідання належним чином повідомлених осіб, які беруть участь у справі, ця справа розглядалася у порядку письмового провадження згідно із статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Роздільнянською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Одеській області надіслано Товариству з обмеженою відповідальністю «Лиман» запит від 02.09.2013 року № 1555/15-02 «Про надання інформації та її документального підтвердження», який отримано позивачем 09.09.2013 року.

У даному запиті відповідач, посилаючись на лист Головного управління Міндоходів в Одеській області від 20.08.2013 року № 2724/7/15-32-20-02-10, який свідчить про можливі порушення TOB «Лиман» податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, просив надати пояснення та їх документальне підтвердження з питань фінансово-господарської діяльності підприємства та відображення результатів діяльності у податковій звітності з ПДВ за період січень 2012 року - липень 2013 року.

Крім того, відповідним запитом позивача повідомлено, що у разі ненадання пояснень та зазначених документів протягом законодавчо установленого строку - 10 робочих днів з дати отримання запиту, матеріали будуть передані до відділу податкового аудиту для проведення позапланової документальної перевірки на підставі ст. 78 Податкового кодексу України.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що у відповідному запиті відсутні підстави, які наведені у п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, для витребування інформації.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, вважає висновки судів попередніх інстанцій помилковими, зважаючи на таке.

В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України передбачено право платників податків оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), надані контролюючими органами роз'яснення.

Як випливає зі змісту ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Тобто у порядку цієї статті КАСУ до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, позаяк підставою для звернення особи за до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішенням, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Дією посадових осіб податкового органу, яка підлягає судовому оскарженню, є владне волевиявлення таких осіб, яке не оформлено актом ненормативного характеру, однак призвело до порушення прав та свобод платника або створило перешкоди для їх реалізації.

Однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду. Наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача.

Разом з тим, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

Є підстави вважати, що дії відповідача щодо витребування у ТОВ «Лиман» листом інформації та її документального підтвердження не відповідають критерію юридичної значимості, оскільки правових наслідків у вигляді зміни або припинення прав позивача та породження для нього будь-яких обов'язків не виникло, а тому оспорювані дії не є такими, що порушують права та інтереси.

Так, підпунктом 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент складення на направленні спірного запиту) передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Однак у справі, що переглядається, відомості про те, що податковим органом прийнято наказ про проведення перевірки відсутні. Фактично оспорювані дії є лише листуванням відповідача з платником, яке було ініційовано останнім, такі дії не породжують податкових правовідносин.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з порушення норм матеріального та процесуального права.

Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвели до ухвалення незаконного судового рішення.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31.10.2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2014 року у справі № 815/6839/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук