Постанова

Іменем України

29 червня 2022 року

м. Київ

справа № 383/258/21

провадження № 61-18173св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 ,

представник позивача - ОСОБА_3 ,

відповідач - ОСОБА_4 ,

представник відповідача - ОСОБА_5 ,

третя особа - Бобринецька державна нотаріальна контора Кіровоградської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 08 липня 2021 року у складі судді Замши О. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Мурашка С. І., Чельник О. І., Черненка В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його законний представник ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа - Бобринецька державна нотаріальна контора Кіровоградської області, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та скасування державної реєстрації права на нерухоме майно.

Позовну заяву мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_6 , після смерті якого відкрилась спадщина на земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 7,16 га, яка розташована на території Верхньоінгульської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області та належала померлому на підставі державного акту серії ІІ-КР № 028550.

ОСОБА_1 вказував, що він у встановлений шестимісячний строк не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки про смерть свого батька не знав, у зв`язку з перебуванням на лікуванні, а рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 19 вересня 2019 року його визнано недієздатним та призначено опікуном ОСОБА_2 .

Державним нотаріусом було відмовлено ОСОБА_2 , яка діяла як опікун, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом в зв`язку з пропуском шестимісячного строку звернення із заявою про прийняття спадщини. Посилався на те, що рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 07 вересня 2020 року було йому визначено додатковий строк тривалістю в два місяці для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 .

Опікун, як законний представник, після рішення суду звернулася до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , проте у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку їй було відмовлено, оскільки свідоцтво видано в порядку статті 1262 ЦК України на ім`я ОСОБА_4 .

Позивач вважав, що він після смерті батька є спадкоємцем за законом першої черги, а відповідач відноситься до другої черги спадкоємців за законом та приховала від нотаріуса той факт, що у померлого

ОСОБА_6 є живий син, який до того ж є інвалідом першої групи з дитинства.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , просив суд визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 11 березня 2016 року № 203, видане Бобринецькою державною нотаріальною конторою у Кіровоградській області на ім`я ОСОБА_4 після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на майно, а саме: земельну ділянку площею 7,16 га, яка розташована на території Верхньоінгульської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, кадастровий номер 3520882400:02:000:2056; скасувати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а саме на земельну ділянку площею 7,16 га, яка розташована на території Верхньоінгульської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, кадастровий номер 3520882400:02:000:2056, за ОСОБА_4 , здійснену на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом

від 11 березня 2016 року № 203, виданого Бобринецькою державною нотаріальною конторою у Кіровоградській області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області

від 08 липня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом реєстровий номер № 203 від 11 березня 2016 року, видане Бобринецькою державною нотаріальною конторою у Кіровоградській області на ім`я ОСОБА_4 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , а саме на земельну ділянку площею 7,16 га, яка розташована на території Верхньоінгульської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, кадастровий номер 3520882400:02:000:2056.

Скасовано державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, а саме на земельну ділянку площею 7,16 га, яка розташована на території Верхньоінгульської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, кадастровий номер 3520882400:02:000:2056 за ОСОБА_4 , здійснену на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом реєстровий номер № 203 від 11 березня 2016 року, виданого Бобринецькою державною нотаріальною конторою у Кіровоградській області.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_4 як спадкоємець другої черги мала б право на спадкування у разі відсутності спадкоємців першої черги. За наявності такого спадкоємця (позивача) та його бажання прийняти спадщину, позивач не набула права спадкування за законом, а тому видачею відповідачу свідоцтва про право на спадщину за законом було порушено спадкові права позивача. Таким чином, аналіз наведеного дає змогу дійти висновку про те, що порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших заінтересованих осіб, яким у цьому випадку є позивач, як спадкоємець першої черги за законом, є самостійною підставою для визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним.

Крім того, суд першої інстанції вважав, що заявлена позовна вимога про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на земельну ділянку за відповідачем стосується запису про це право, а саме скасування такого запису є належним способом захисту прав та інтересів позивача.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 залишено без задоволення.

Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 08 липня 2021 року залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що порушення у зв`язку з видачою свідоцтва про право на спадщину прав інших заінтересованих осіб, які в установленому законом порядку прийняли спадщину, є самостійною підставою для визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскільки позивач не усунутий від права на спадкування у порядку статті 1224 ЦК України, не відмовився від прийняття спадщини у порядку вимог статті 1273 ЦК України, строк для подання заяви про прийняття спадщини продовжено та така заява його опікуном подана до нотаріальної контори, видача відповідачу

ОСОБА_4 , яка є спадкоємцем другої черги, спірного свідоцтва про право на спадщину є протиправним, оскільки порушує правила черговості прийняття спадкового майна та права ОСОБА_1 як спадкоємця першої черги після смерті батька.

Оскільки встановлено наявність правових підстав для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, то правильним є висновок суду першої інстанції про задоволення похідної позовної вимоги про скасування державної реєстрації речового права на нерухоме майно, а саме на земельну ділянку площею 7,16 га, яка розташована на території Верхньоінгульської сільської ради, Бобринецького району, Кіровоградської області, кадастровий номер 3520882400:02:000:2056 за ОСОБА_4 , здійсненої на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом реєстровий номер

від 11 березня 2016 року № 203, виданого Бобринецькою державною нотаріальною конторою у Кіровоградській області.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У листопаді 2021 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подав касаційну скаргу на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 08 липня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі

№ 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц,

від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 07 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16,

від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18, від 17 лютого 2021 року у справі № 918/158/20, посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункти 1 та 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна (віндикаційний позов), тому позивачем у цій справі обрано неналежний спосіб захисту. Заявник вважає, що позивач має право на перерозподіл спадщини і повинен був звернутися із цієї позовною вимогою відповідно до статті 1272 ЦК України. Факт відновлення в судовому порядку права на подання заяви про вступ у спадщину не є підставою для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, виданого раніше іншому спадкоємцю, а може бути лише підставою для перерозподілу спадщини.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її з суду першої інстанції.

У листопаді 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , у якому вона просила зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану (а. с. 12, 93).

ОСОБА_1 згідно із довідкою до акту огляду МСЕК серії 10ААА

№ 460894 від 28 вересня 2011 року є інвалідом з дитинства першої групи «А», потребує постійного стороннього догляду і нагляду, та в період з 20 грудня 1995 року по 10 січня 2018 року проживав в Єлизаветградківському психоневрологічному інтернаті (а. с. 14, 19, 93).

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області

від 19 вересня 2019 року ОСОБА_1 визнано недієздатним, призначено ОСОБА_2 опікуном недієздатного (а. с. 16-17).

Постановою державного нотаріуса від 23 грудня 2019 року вих. № 870/02-31 відмовлено ОСОБА_2 , яка діє як опікун ОСОБА_1 , у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 7,16 га, розташовану на території Верхньоінгульської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, після смерті його батька - ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 спадщину не прийняв, оскільки не звертався до нотаріальної контори протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця, докази постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини відсутні, а недієздатним його визнано судом після відкриття спадщини (а. с. 18, 95-96).

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області

від 07 вересня 2020 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник - опікун ОСОБА_2 , визначено додатковий строк тривалістю в два місяці для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за законом, яка відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 (а. с. 20-23).

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 11 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 07 вересня

2020 року залишено без змін (а. с. 24-25).

Постановою Верховного Суду від 30 квітня 2021 року касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 залишено без задоволення, рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області

від 07 вересня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду

від 11 лютого 2021 року без змін (а. с. 120-125).

23 жовтня 2020 року ОСОБА_2 , яка діє як опікун недієздатного ОСОБА_1 , звернулась повторно до Бобринецької державної нотаріальної контори Кіровоградської області з заявою про прийняття спадщини (а. с. 97).

11 березня 2016 року державним нотаріусом Бобринецької державної нотаріальної контори Кіровоградської області видане свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстровано в реєстрі за № 203, згідно із яким засвідчено, що ОСОБА_4 є спадкоємицею зазначеного у свідоцтві майна ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадщина, на яку видане свідоцтво складається із земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 7,1600 га, кадастровий номер 3520882400:02:000:2056, в межах згідно із планом, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Верхньоінгульської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області (а. с. 85).

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно зі статтями 1216 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

У статті 1258 ЦК України зазначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 ЦК України.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (стаття 1262 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку він не заявив про відмову від неї (статті 1268 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, що передбачено частиною першою статті 1296 ЦК України.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя

статті 1296 ЦК України).

Порядок визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину врегульовано статтею 1301 ЦК України, згідно з якою свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

У пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 судам роз`яснено, що відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачою свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо. Свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним лише за рішенням суду.

Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Крім цього, іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачою свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Подібні висновки щодо застосування статті 1301 ЦК України викладені в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі

№ 2-1316/2227/11, від 23 вересня 2020 року в справі № 742/740/17,

від 11 листопада 2020 року у справі № 752/8119/17-ц.

Отже, порушення у зв`язку з видачою свідоцтва про право на спадщину прав інших заінтересованих осіб, які в установленому законом порядку прийняли спадщину, є самостійною підставою для визнання свідоцтв про право на спадщину за законом недійсними.

Згідно із статтями 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши обставини справи, обґрунтовано виходив із того, що оскільки позивач не усунутий від права на спадкування, не відмовився від прийняття спадщини, строк для подання заяви про прийняття спадщини продовжено судом та така заява його опікуном подана нотаріусу, то видача відповідачу ОСОБА_4 , яка є спадкоємцем другої черги, спірного свідоцтва про право на спадщину є протиправним, оскільки порушує правила черговості спадкування за законом та права ОСОБА_1 як спадкоємця першої черги після смерті батька.

Встановивши, що оспорюване свідоцтво про право на спадщину, видане на земельну ділянку спадкоємцю другої черги, порушує право позивача на спадкування після смерті його батька як спадкоємця першої черги, суди дійшли правильних висновків про наявність правових підстав для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 11 березня 2016 року № 203, виданого Бобринецькою державною нотаріальною конторою у Кіровоградській області на ім`я ОСОБА_4 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , а саме на земельну ділянку площею 7,16 га, яка розташована на території Верхньоінгульської сільської ради, Бобринецького району, Кіровоградської області, кадастровий номер 3520882400:02:000:2056.

Оскільки встановлено наявність правових підстав для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, а отже і припинення права, яке цим свідоцтвом підтверджувалося, то правильним слід визнати висновок суду першої інстанції про задоволення похідної позовної вимоги про скасування державної реєстрації речового права на нерухоме майно.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач має право на перерозподіл спадщини і повинен був звернутися із цієї позовною вимогою відповідно до статті 1272 ЦК України є необґрунтованими, оскільки позивач у справі відноситься до першої черги спадкоємців, а відповідач до другої, тому ОСОБА_4 не мала права на спадкування за померлим батьком позивача. Оскільки, позивач є спадкоємцем першої черги, його право на спадкування передує праву на спадкування та усуває від спадкування відповідача, яка є спадкоємцем другої черги, вказане виключає можливість застосування до спірних правовідносин норм законодавства щодо перерозподілу спадщини та внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом.

Посилання касаційної скарги на обрання позивачем неефективного способу захисту колегія суддів не приймає до уваги, оскільки з огляду на характер правовідносин у цій справі, предмет спору та з`ясовані судом обставини справи, позивач обрав ефективний спосіб захисту порушеного права заявляючи вимогу про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, а також похідну від неї вимогу про скасування державної реєстрації речового права.

Доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Посилання касаційної скарги на неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, є безпідставним, оскільки висновки судів не суперечать висновкам, викладеним у зазначених заявником у касаційній скарзі постановах.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 08 липня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович