ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 401/3274/15

провадження № 61-22715 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

головуючого - Антоненко Н. О. (суддя-доповідач),

суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит»,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , касаційну скаргу Марехи Дмитра Олександровича, який діє на підставі довіреності в інтересах публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», на заочне рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 лютого 2016 року у складі судді Гармаш Т. І. та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 14 грудня 2016 року у складі колегії суддів Карпенка О. Л., Гайсюка О. В., Голованя А. М.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою, в якій просив з урахуванням уточнення позовних вимог стягнути на його користь суму коштів у розмірі 88 462,95 грн, що складається з суми боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 2653,94 грн, 3 % річних від простроченої суми в розмірі 25,01 грн; пені за весь період прострочення суми вкладу у розмірі 9130,93 грн, відшкодування моральної шкоди у розмірі 77 000 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 30 січня 2013 року уклав з банком договір № 3629/370-13 про банківський строковий вклад (депозит) «Класік» на 370 днів в національній валюті на період з 30 січня 2013 року до 10 лютого 2015 року включно.

Відповідачем порушено чинне законодавство та його право на отримання вкладу разом з нарахованими відсотками по закінченню терміну дії договору, зокрема відповідач у порушення пункту 4.1 договору 11 лютого 2015 року перерахував суму вкладу разом з нарахованими відсотками на картковий рахунок, відкритий позивачем у цьому банку, але для отримання відсотків за іншими вкладами.

Вчасно отримати кошти із вказаного рахунку позивач не мав можливості, у зв`язку з чим неодноразово звертався до відповідача з письмовими заявами.

Тільки після суперечок він мав отримав кошти у сумі 500 грн, що підтверджується виписками за лютий та березень 2015 року.

У зв`язку з цим позивач вважає, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, за що статтею 625 ЦК України передбачена відповідальність.

Крім цього позивач вважає, що відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач повинен сплатити пеню у розмірі трьох відсотків вартості послуги.

Вважає, що у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язання йому спричинена моральна шкода, оскільки погіршився його стан здоров`я та позивач був змушений відкласти необхідне обстеження та лікування.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 лютого 2016 року позов ОСОБА_1 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_1 втрати, пов`язані з інфляційними процесами, у розмірі 2653,94 грн та 3% річних у розмірі 25,01 грн.

У задоволенні позову у частині стягнення пені за період прострочення повернення вкладу, а також відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Суд першої інстанції у частині задоволених позовних вимог виходив із того, що сума вкладу була фактично отримана позивачем частинами починаючи з 12 лютого по 30 березня 2015 року, тобто відповідач допустив прострочення грошового зобов`язання, за що повинен нести відповідальність, передбачену статтею 625 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що такі позовні вимоги є безпідставними, а на дані правовідносини не поширюються положення Закону України «Про захист прав споживачів».

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 14 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, заочне рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 лютого 2016 року залишено без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені задоволенню не підлягають в силу положень пунктів 1, 3 частини п`ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», якою передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших вимог кредиторів, не здійснюється нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також зобов`язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку.

Неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права (незастосування норм частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», частини п`ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб») не призвело до неправильного вирішення справи, а правильне по суті рішення не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд виходив із того, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту завдання йому моральної шкоди відповідачем, а умовами договору банківського вкладу не передбачено відшкодування моральної шкоди.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

У грудні 2016 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на вказані судові рішення.

У січні 2017 року ПАТ представник «Банк «Фінанси та Кредит» подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на оскаржувані судові рішення, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі за касаційною скаргою ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 жовтня 2017 року дану справу призначено до судового розгляду.

На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» дана справа передана до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

У касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині незадоволених позовних вимог про стягнення пені та відшкодування моральної шкоди як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Зазначає, що положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не поширюються на дані правовідносини, а лише на правовідносини між ФГВФО та банками.

Вважає, що банком прострочено зобов`язання з повернення йому депозитних коштів у період з 12 лютого по 30 березня 2015 року, тому відповідно до статей 10, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» наявні підстави для стягнення пені, а відповідно до статей 610, 611, 1167 ЦК України - для відшкодування моральної шкоди.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Зазначає, що нарахування 3 % річних, інфляційних втрат та їх присудження до стягнення уже після введення тимчасової адміністрації, запровадження процедури ліквідації є незаконним оскільки прямо суперечить частині п`ятій статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Заперечення/відзив на касаційну скаргу

У червні 2017 року ОСОБА_1 подав заперечення на касаційну скаргу ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», у якому висловив незгоду з доводами касаційної скарги відповідача.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 30 січня 2013 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 уклали договір про банківський строковий вклад (депозит) «Класік» на 370 днів в національній валюті № 3629/370-13, відповідно до пунктів 1, 2 якого вкладник вносить, а банк приймає грошові кошти у розмірі 11 134 грн з 30 січня 2013 року по 04 лютого 2014 року. За час користування коштами банк нараховує та виплачує проценти у розмірі 21,10 % річних.

29 січня та 5 лютого 2015 року позивач звертався до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» з вимогою про повернення до 10 лютого 2015 року банківського вкладу у сумі 11 134 грн, розміщеного згідно договору.

11 лютого 2015 року суму вкладу разом з відсотками у розмірі 13 360,15 грн перераховано на картковий рахунок позивача.

Сума вкладу була фактично отримана позивачем частинами, починаючи з 12 лютого по 30 березня 2015 року.

Постановою правління Національного банку України від 17 вересня 2015 року № 612 ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням виконавчої дирекцієї Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17 вересня 2015 року № 171 з 18 вересня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації.

Постановою Національного банку України від 17 грудня 2015 року № 898 відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18 грудня 2015 року № 230 призначено ліквідатора банку.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», від 15 січня 2020 року № 460-ІХ, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на 07 лютого 2020 року), підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а касаційна скарга ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України, відповідно до якої вони мають ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законними і обґрунтованими.

Відповідно до пунтків 1, 2 частини п`ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 757/2216/15 зазначила, що «після початку процедури ліквідації банку та введення тимчасової адміністрації стягнення коштів за зобов`язаннями цього банку можливе лише у спосіб, передбачений Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При цьому банк, який перебуває на стадії ліквідації, діє через Фонд гарантування вкладів фізичних осіб або уповноважену особу Фонду та не може поза процедурою, визначеною Законом, відповідати за зобов`язаннями по договорам банківського вкладу. Отже, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову позивача до банку про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, оскільки ці вимоги заявлено поза процедурою, визначеною Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та до неналежного відповідача».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 559/1777/15 (провадження № 14-263 цс 18) за участю ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» зазначила, що у спорах, пов`язаних з виконанням банком, в якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним щодо інших Законів України у відповідних правовідносинах. Запровадження тимчасової адміністрації у банку унеможливлює стягнення з нього коштів за договором банківського вкладу в інший спосіб, аніж це передбачено Законом. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови у позові

Від вказаних позицій Велика Палата Верховного Суду не відходила, а Верховний Суд неодноразово її застосовував, у тому числі у справах, де відповідачем було ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», зокрема у постанові від 25 березня 2020 року у справі № 761/13926/15 (провадження № 61-39784св18), у якій суд зазначив, що «розгляд справи про стягнення пені судом першої інстанції відбувся 15 серпня 2017 року, коли у банку було введено тимчасову адміністрацію, внаслідок чого стало неможливим стягувати з банку кошти інакше, ніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 щодо того, що Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не поширюється на правовідносини між позивачем та банком, є необґрунтованими. На момент ухвалення рішення судом першої інстанції у банку було введено тимчасову адміністрацію, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин інших норм, ніж норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яким заборонено під час тимчасової адміністрації примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, а задоволення вимог кредиторів здійснюється у порядку черговості на підставі реєстру акцептованих вимог кредиторів.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановивши, що у ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на час ухвалення рішення суду першої інстанції введено тимчасову адміністрацію, не застосували до зазначених правовідносин положення статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яка підлягала застосуванню, у зв`язку з чим ухвалили рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Ураховуючи вищенаведене, касаційна скарга ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» підлягає задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди.

Керуючись статтями 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Марехи Дмитра Олександровича, який діє на підставі довіреності в інтересах публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», задовольнити.

Заочне рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 14 грудня 2016 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення інфляційних втрат, 3 % річних, пені, відшкодування моральної шкоди відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Антоненко

Судді І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук