Постанова

Іменем України

21 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 748/162/16-ц

провадження № 61-6010св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Крата В. І. (суддя-доповідач), Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - ОСОБА_3,

третя особа - Смолинська сільська рада,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_4, на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 28 березня 2016 року у складі судді: Кухти В. О. та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 18 травня 2016 року у складі суддів: Євстафіїва О. К., Литвиненко І. В., Страшного М. М.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Позовна заява мотивована тим, що їй на праві власності належать дві земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2. Відповідач є суміжним землекористувачем ділянки за адресою: АДРЕСА_1. Під час переобладнання тимчасової будівлі ОСОБА_3 самовільно зайняла частину земельної ділянки позивача. Також на земельній ділянці відповідача ростуть 14 дерев на відстані ближче 5 м від межі ділянки позивача та 2 кущі на відстані менше 1,5 м, чим порушуються державні будівельні норми.

Позивач просила усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов'язання відповідача вирівняти межу між їх земельними ділянками, знести самовільно збудований навіс, знести 14 дерев та 2 кущі.

Ухвалою Чернігівського районного суду від 28 березня 2016 року позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача вирівняти лінію межі між їх земельними ділянками за адресами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, знести самовільно збудований навіс, який знаходиться на межі та знести 8 дерев на ділянці відповідача залишені без розгляду за заявою представника позивача. В частині позовних вимог щодо знесення 6 дерев та 2 кущів розгляд продовжено.

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 28 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 18 травня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів мотивовані тим, що такий спосіб захисту порушених прав суміжного землевласника, як знесення дерев і кущів, що ростуть на сусідній земельній ділянці, є крайнім заходом. Тобто цей спосіб захисту порушених прав суміжного землевласника можна застосувати лише у випадку, якщо для їх відновлення неможливо застосувати інший спосіб. По справі не здобуто доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_2 не зможе належним чином користуватися своєю земельною ділянкою у разі відрізання коренів та гілок кущів і дерев, що ростуть на земельній ділянці ОСОБА_3 та проникли на ділянку ОСОБА_2 Також у справі не встановлено неможливість реалізації наданого позивачеві статтею 105 ЗК України права відрізати корені й гілки. Пункт 4.13 ДБН Б.2.4-1-94 не може бути застосованим до цих правовідносин, оскільки розміщений в розділі «Система озеленення поселень» та регулює питання щодо зелених насаджень на території сільських Рад і населених пунктів, які підрозділяються на такі категорії: спільного користування (на території парку, скверу,бульварів); обмеженого користування (на територіях безсадибної житлової забудови, виробничої зони, ділянок установ громадського призначення, приквартирних і присадибних ділянок); спеціального призначення (санітарно-захисні, в тому числі шумо-, вітро- і снігозахисні, протиерозійні, меліоративні).

У червні 2016 року представник позивача ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, у якій просить оскаржені рішення скасувати та позовні вимоги задовольнити, стягнути судові витрати.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушені норми процесуального права. Суди не врахували те, що: позивач не зобов'язана відрізати корені та гілки дерев, що належать відповідачеві, які проникли на земельну ділянку позивача; висновок про те, що приписи ДБН Б.2.4-1-94 не може бути застосовано до спірних правовідносин, є хибним.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17 червня 2016 року відкрите касаційне провадження у справі.

В серпні 2016 року відповідач надіслала заперечення на касаційну скаргу в якому просила касаційну скаргу відхилити, а оскаржені рішення залишити без змін.

Заперечення мотивовані тим, що насадження на земельній ділянці ніяких незручностей позивачу не створюють. Приписи ДБН Б.2.4-1-94 не можуть бути застосовані до спірних правовідносин за аналогією.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 27 грудня 2016 року справу призначено до судового розгляду.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що ОСОБА_2 є власником земельних ділянок, цільове призначення яких: однієї - для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території с. Козероги Смолинської сільської ради, а іншої - для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 Смолинської сільської ради.

Суди, на підставі повідомлення Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області від 03 грудня 2015 року № 04/Пн-294 встановили, що земельні ділянки позивача мають спільну межу з земельною ділянкою, якою користується ОСОБА_3

Суди, на підставі акту обстеження межі земельних ділянок сторін від 25 березня 2016 встановили, що на земельній ділянці відповідача росте 2 кущі на відстані 0,3 м і 0,6 м від спільної з ОСОБА_2 межі та 6 дерев на відстані від 0,55 м до 0,66 м від цієї ж межі.

Суди встановили, що коріння та гілки дерев і кущів, які вимагає знести позивач, проникли з земельної ділянки, якою користується ОСОБА_3, на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_2

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Тлумачення цих норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права або інтереси позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав чи інтересів позивач звернувся до суду.

У пункті 38 постанови ВеликоїПалати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц зроблено висновок, що негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 709/2365/15-ц зроблено висновок, що: «відповідно до статті 152 ЗК України та статті 391 ЦК України власник земельної ділянки має право вимагати усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном. У відповідності до таблиці 4.1 ДБН Б.2.4-1-94 «Планування і забудова сільських поселень» відстань до осі стовбура дерева від зовнішніх стін будівель та споруд, меж сусідніх ділянок повинна становити 5 метрів, а чагарника - 1,5 метра (пункт 4.13). Оскільки залагодити конфлікт із відповідачем у позасудовому порядку не вдалося, про що свідчать неодноразові звернення позивача до Крутьківської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області щодо недотримання ОСОБА_4 правил добросусідства, та вирішення спору між сторонами винесено на розгляд суду, суди, належним чином оцінивши докази у справі, дійшли обґрунтованого висновку щодо покладення на ОСОБА_4 обов'язку усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою ОСОБА_3 шляхом ліквідації дерев, які розташовані на його земельній ділянці з порушенням ДБН Б.2.4-1-94».

Разом з тим, при перегляді рішення суду першої інстанції апеляційний суд обмежився висновком про те, щотакий спосіб захисту порушених прав суміжного землевласника, як знесення дерев і кущів, що ростуть на сусідній земельній ділянці, є крайнім заходом. При цьому апеляційний суд не звернув увагу на те, що дерева, які ростуть на земельній ділянці, належній відповідачу, розміщені з порушенням вимог ДБН Б.2.4-1-94. З урахуванням наведених обставин, апеляційний суд зробив передчасний висновок про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Таким чином, доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене рішення апеляційного суду ухвалено з порушенням норм процесуального права (частина третя статті 411 ЦПК України). Це унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржену ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_4, задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 18 травня 2016 року скасувати.

Передати справу № 748/162/16-ц на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції ухвала апеляційного суду Чернігівської області від 18 травня 2016 року втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

В. І. Крат

В. П. Курило