Постанова

Іменем України

18 січня 2023 року

м. Київ

справа № 752/16818/18

провадження № 61-8339св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І., суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Інтеграл-Банк»,

відповідачі - ОСОБА_1 ,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Краснол»,

заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван»,

розглянув у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван» на постанову Київського апеляційного суду від 27 липня 2022 року у складі колегії суддів: Нежура В. А., Невідома Т. О., Соколова В. В.

Історія справи

Короткий зміст заяви

У липні 2018 року Публічне акціонерне товариство «Інтеграл-Банк» звернулось з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ТОВ «Краснол», в якому просило: визнати недійсним договір про відступлення права вимоги № 913-1, укладений

22 травня 2015 року між банком та ОСОБА_1 ; визнати недійсним договір про відступлення прав за договором іпотеки, укладений 22 травня 2015 року між банком та фізичною особою ОСОБА_1 , посвідчений ПН КМНО

Каплуном Ю. В. 22 травня 2015 року, реєстровий № 4027 (а. с. 1-8).

У січні 2022 року ТОВ «Стар Інвестмент Ван» подало заяву про заміну сторони у справі, яка обґрунтована тим, що 19 березня 2019 року між ПАТ «Інтеграл-Банк» та ТОВ «ЕйПіЕс Україна» укладено договір № 1 купівлі-продажу майнових прав, в тому числі, до ТОВ «Краснол» за кредитним договором № 913 від 27 жовтня 2011 року. При цьому, ТОВ «ЕйПіЕс Україна» змінено найменування на ТОВ «Стар Інвестмент Ван», що підтверджується рішенням № 5 учасника ТОВ «ЕйПіЕс Україна» від

30 травня 2019 року (а. с. 161-162).

ТОВ «Стар Інвестмент Ван» просило:

замінити позивача ПАТ «Інтеграл-Банк» його правонаступником ТОВ «Стар Інвестмент Ван» у справі № 752/16818/18 за позовом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Інтеграл-Банк» Андронова О. Б. до ОСОБА_1 , третя особа - ТОВ «Краснол», про визнання недійсними правочинів.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 26 січня 2022 року замінено у справі № 752/16818/18 позивача на процесуального правонаступника ТОВ «Стар Інвестмент Ван» у частині позовних вимог щодо визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 913-1, укладеного 22 травня 2015 року між ПАТ «Інтеграл-Банк» та ОСОБА_1 .

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що спір стосується прав та інтересів ТОВ «Краснол», яке є третьою особою у справі і право вимоги до якого отримало ТОВ «Стар Інвестмент Ван», а відтак слід замінити позивача на ТОВ «Стар Інвестмент Ван» у частині позовних вимог щодо визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 913-1, укладеного 22 травня 2015 року між ПАТ «Інтеграл-Банк» та ОСОБА_1 .

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 27 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана від його імені та в його інтересах адвокатом Волосною Я. О., яка діє на підставі договору, задоволено, ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 26 січня 2022 року скасовано.

У задоволені заяви ТОВ «Стар Інвестмент Ван» про заміну сторони у справі відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що за договором купівлі-продажу майнових прав № 1 від 19 березня 2019 року, укладеним між ПАТ «Інтеграл Банк» та ТОВ «ЕйПіЕс Україна», банк передав, а ТОВ «ЕйПіЕс Україна» прийняло у власність майнові права, зокрема, право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів за кредитним договором № 913 від 27 січня 2011 року. При цьому вимоги, пов`язані з виконанням кредитного договору № 913 від 27 жовтня 2021 року між ПАТ «Інтеграл Банк» та ТОВ «КРАСНОЛ», не є предметом спору у цій справі, а тому заміна позивача на ТОВ «Стар Інвестмент Ван» безпідставна.

Апеляційний суд зазначив, що частинами 1, 2 статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі в редакції від 16 липня 2015 року) на Фонд покладений обов`язок забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Частиною 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» унормовано, що порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду. Частиною 4 тієї ж статті встановлений обов`язок Фонду: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. Матеріально-правовою підставою позову у даній справі позивач обрав приписи статей 37 та 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», якими тільки уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надані повноваження на вчинення дій щодо застосування наслідків нікчемності договорів. Такі повноваження надані Уповноваженій особі в силу Закону та як посадовій особі Фонду, а не як учаснику цивільно-правових відносин, а тому ці повноваження не можуть бути передані (відступлені) суб`єкту господарювання ТОВ Стар Інвестмент Ван».

Аргументи учасників справи

26 серпня 2022 року ТОВ «Стар Інвестмент Ван» подало касаційну скаргу, в якій просило скасувати постанову апеляційного суду, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки, викладені у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року у справі №758/10554/16-ц, у постанові Великої палати Верховного суду від 30 червня

2020 року у справі №264/5957/17, Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі №910/1755/19, Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №914/868/17, Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі №910/10963/19, Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі №910/7320/20, Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі №916/2286/16. За загальним правилом, встановленим у статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. А отже ТОВ «Стар Інвестмент Ван», як новий кредитор у зобов`язанні, отримав всі права первісного кредитора у обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Зазначає, що відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснює повноваження щодо ліквідації банків, визнаних неплатоспроможними. Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб забезпечує проведення процедури ліквідації банку, визнаного неплатоспроможним, в межах якої, серед іншого, здійснює реалізацію майна (активів) банку з метою задоволення вимог вкладників та інших його кредиторів. Так, апеляційним судом встановлено та не оскаржувалось відповідачем, що 24 січня 2019 року відбувся аукціон

№ Т1А-ЕА-2018-12-21-000021 у електронній торговій системі, у якому виставлявся на продаж пул активів банків, що ліквідуються, та складається з активів 21 банку (прав вимоги та інших майнових прав за кредитними договорами, що укладені з суб`єктами господарювання та фізичними особами, векселів, а також дебіторської заборгованості), № лоту F170GL38061, замовником якого є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Відомості про зазначений аукціон, його підготовку, проведення та результати - є публічною інформацією з вільним режимом доступу, що розміщена в мережі Інтернет. У складі зазначеного Лоту містилися активи, а саме право вимоги до ТОВ «Краснол» за кредитним договором № 913 від

27 жовтня 2011 року, з усіма додатками до нього, укладеними між ПАТ «Інтеграл-банк» та юридичною особою ТОВ «Краснол». Переможцем аукціону (покупцем вказаного лоту) стало ТОВ «ЕйПіЕс УКРАЇНА» (далі - Новий кредитор). 19 лютого 2019 року Новим кредитором у повному обсязі сплачено на користь Первісного кредитора за придбані права вимоги. 19 березня 2019 року укладено договір № 1 купівлі-продажу прав вимоги, за яким за результатами зазначених відкритих торгів Новим кредитором прийнято у власність право вимоги до боржників Первісного кредитора, які деталізовані у додатку № 1 (пункт 6 цього додатку передбачає перехід права вимоги до ТОВ «Краснол» за Кредитним договором № 913 від

27 жовтня 2011 року). Таким чином, Первісним кредитором на користь Нового кредитора було здійснено з відступлення права вимоги. В подальшому, ТОВ «ЕйПіЕс УКРАЇНА» змінено найменування на ТОВ «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН», що підтверджується рішенням № 5 учасника ТОВ «ЕйПіЕс УКРАЇНА» від 30 травня

2019 року.

Вказує, що пунктом 1.1. Договору № 1 купівлі-продажу майнових прав від

19 березня 2019 року, укладеним між ТОВ «Ей Пі Ес Україна» (Покупець) та ПАТ «Інтеграл-банк» (Продавець) передбачено, що Покупець приймає у власність майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають: право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів (надалі - Боржники), які виникли за укладеними договорами (надалі - Укладені договори) та\або на інших підставах наведених у додатку № 1 до цього Договору (надалі - Права вимоги); право оскаржувати недійсність або припинення Прав вимоги, а також припинення\ліквідацію будь-якого з Боржників у судовому та позасудовому порядках; право звернення до державних органів, установ та організацій всіх форм власності в межах прав та повноважень власника Прав вимоги та\або кредитора за Правами вимоги, які передбачені законодавством та Укладеними договорами, включаючи, але не обмежуючись Боржників, органів нотаріату, правонаступників/спадкоємців Боржників, тощо; право власності на Права вимоги, а також інші права кредитора за Правами вимоги, в тому числі ті, які виникнуть в майбутньому у разі скасування рішень про їх недійсність чи припинення або у разі скасування припинення/ліквідації Боржника, на підставі цього Договору; право набути у власність гроші та/або майно на підставах наведених у додатку № 1 до цього Договору або отримати грошові кошти/відшкодування за наслідками недійсності/нікчемності Укладених договорів, тощо; інші права, що пов`язані або випливають із Прав вимоги.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив, що вимоги, пов`язані з виконанням кредитного договору № 913 від 27 жовтня 2011 року між ПАТ «Інтеграл-банк» та ТОВ «Краснол» не є предметом спору у цій справі, а тому заміна уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Інтеграл-банк» Андронова О. Б. на ТОВ «СТАР ІНВЕСТМЕНТ ВАН» є безпідставною. Вважає цей висновок суду необґрунтованим, оскільки ПАТ «Інтеграл-банк» звернулось до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним, зокрема договору про відступлення права вимоги № 913-1 від 23 травня 2015 року. Умовами п. 1.1. Договору про відступлення права вимоги № 913-1 від 23 травня 2015 року передбачено, зокрема, що Первісний кредитор передає Новому кредиторові, а Новий кредитор приймає право вимоги, що належать Первісному кредиторові, і стає кредитором за Кредитним договором № 913 від 27 жовтня

2011 року, з урахуванням всіх змін і доповнень до нього. Згідно умов Договору про відступлення права вимоги № 913-1 від 23 травня 2015 року відбулась заміна кредитора за кредитним договором 913 від 27 жовтня 2011 року.

Предметом спору у справі № 752/16818/18 безпосередньо є кредитний договір

№ 913 від 27 жовтня 2011 року, оскільки оскаржуваним Договором про відступлення права вимоги № 913-1 від 23 травня 2015 року, право вимоги по ньому було передано ОСОБА_1 . В разі задоволення судом першої інстанції позовних вимог та визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги № 913-1 від 23 травня 2015 року, саме за Кредитним договором № 913 від

27 жовтня 2011 року буде визнано позивача кредитором, а потім за договором іпотеки від 27 жовтня 2011 року, так як іпотека є похідним до основного зобов`язання. Судом апеляційної інстанції було фактично вирішено спір по суті, хоча судом першої інстанції не було досліджено матеріалів справи та не надано свого обґрунтування щодо позовної заяви. З цього вбачається, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі розгляду заяви про заміну сторони правонаступником. Судом не встановлено, що Договір відступлення оспорюється або визнаний у встановленому порядку недійсним і на відповідні обставини не посилаються учасники справи. У матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про визнання Договору відступлення недійсним, заперечення учасниками справи факту правомірності укладення цього договору. Договором відступлення передбачено, що новий кредитор набуває права кредитора з моменту здійснення розрахунків за цим договором.

У жовтні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржене судове рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Зазначає, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення. Проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду у справах, на які посилався скаржник, вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається, оскільки у цих справах розглядається правонаступництво або за законом, або за договором. Тоді як у справі, що розглядається, скаржник не є правонаступником у правовідносинах, що є предметом спору. Кредитний договір № 913 від 27 жовтня 2021 року між ПАТ «Інтеграл Банк» та ТОВ «Краснол» не є предметом спору у справі № 752/16818/18. За таких умов висновок апеляційного суду про безпідставність заміни позивача на ТОВ «Стар Інвестмент Ван» є правомірним. Посилання скаржника на те, що договір купівлі-продажу майнових прав № 1 від

19 березня 2019 року, укладений між ним та ПАТ «Інтеграл Банк», не визнаний судом недійним, є таким, що не стосується предмету оскарження, адже судом цей договір взагалі на оцінюється.

Матеріально-правовою підставою позову позивач обрав приписи статей 37 та 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», якими тільки уповноваженій особі Фонду надані повноваження на вчинення дій щодо застосування наслідків нікчемності договорів. Такі повноваження надані Уповноваженій особі в силу Закону та як посадовій особі Фонду, а не як учаснику цивільно-правових відносин. Тому висновки апеляційного суду про те, що повноваження на вчинення дій щодо застосування наслідків нікчемності договорів на підставі статей 37 та 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» надані виключно уповноваженій особі Фонду та ці повноваження не можуть бути передані (відступлені) суб`єкту господарювання (ТОВ «Стар Інвестмент Ван») є правильними.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 14 вересня 2022 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.

Фактичні обставини

Суди встановили, що 27 жовтня 2011 року між ПАТ «Інтеграл-Банк» та ТОВ «Краснол» укладено кредитний договір № 913 з подальшими змінами, а також договір іпотеки, предметом якого є нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення корпусу № 8 (літера «Т»), загальною площею 1 281, 8 кв. м Кримського республіканського науково-дослідного інституту фізичних методів лікування та медичної кліматології ім. Сечєнова, що розташовані за адресою: АРК, м. Ялта, вул. Полікуровська, 25, що належало ТОВ «Краснол».

22 травня 2015 року між ПАТ «Інтеграл-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір відступлення права вимоги № 913-1, відповідно до пункту 1.1. якого первісний кредитор передає новому кредиторові, а останній приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові і стає кредитором за кредитним договором

№ 913 від 27 жовтня 2011 року та договором іпотеки.

24 січня 2019 року відбувся аукціон № UA-EA-2018-12-21-000021-b в електронній торговій системі ProZorro.Продажі, де було виставлено на продаж активи банків, що ліквідуються, а саме активи 21 банку (права вимоги та інші майнові права за кредитними договорами, що укладені з суб`єктами заборгованості), у тому числі, ПАТ «Інтеграл-Банк», № лот F170GL38061, замовником якого є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. У складі зазначеного лоту містилися активи, у тому числі право вимоги до ТОВ «Краснол» за кредитним договором № 913 від 27 жовтня 2011 року з усіма додатками до нього. Переможцем аукціону стало ТОВ «ЕйПіЕс Україна».

19 березня 2019 року між ПАТ «Інтеграл-Банк» та ТОВ «ЕйПіЕс Україна» укладено договір № 1 купівлі-продажу майнових прав, в тому числі, до ТОВ «Краснол» за кредитним договором № 913 від 27 жовтня 2011 року та договором іпотеки, реєстровий № 4027. 19 лютого 2019 року новим кредитором сплачено на користь первісного кредитора за придбане право вимоги.

ТОВ «ЕйПіЕс Україна» змінено найменування на ТОВ «Стар Інвестмент Ван», що підтверджується рішенням № 5 учасника ТОВ «ЕйПіЕс Україна» від 30 травня

2019 року.

Позиція Верховного Суду

У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу (частина перша статті 55 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертої статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року у справі № 758/10554/16-ц (№ 61-17489св20) вказано, що «процесуальне правонаступництво - це заміна під час провадження у цивільній справі сторін або третіх осіб іншими особами, до яких переходять права та обов`язки у спірних правовідносинах. Суд будь-якої інстанції зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб`єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з`ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами. Проте, процесуальне правонаступництво можливе лише тоді, коли у майнових відносинах відбулось правонаступництво. Отже, при вирішенні питання про залучення правонаступників учасників справи, суду необхідно встановити наявність чи відсутність правонаступництва на підставі норм матеріального права у спірних правовідносинах».

Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Для приватного права апріорі властивою є така засада як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від

18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону) (частина перша статті 8 ЦК України).

Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом (частини друга та третя статті 656 ЦК України).

Кредитор втрачає право на витребування у боржника речі, визначеної індивідуальними ознаками, у разі, якщо ця річ вже передана третій особі у власність або в користування. Якщо річ, визначену індивідуальними ознаками, ще не передано, переважне право на її одержання має той з кредиторів, зобов`язання на користь якого виникло раніше, а коли це неможливо визначити, - кредитор, який першим пред`явив позов (частина третя статті 620 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що в силу різних причин законодавцем не виключається можливість укладення декількох договорів відступлення права вимоги (купівлі-продажу чи міни, дарування факторингу). При цьому, допустимо виокремити дві відмінні ситуації:

(1) цедент (первісний кредитор) укладає з різними цесіонаріями (новими кредиторами) декілька договорів відступлення щодо права вимоги, про відступлення подільного права різним цесіонаріям окремих частин права вимоги;

(2) цедент (первісний кредитор) укладає з різними цесіонаріями (новими кредиторами) декілька договорів відступлення щодо одного й того ж права вимоги. У такій ситуації, як правило цедент діє недобросовісно і відступає право вимоги різним суб`єктам. У разі якщо теж саме право вимоги відступлене первісним кредитором (цедентом різним цесіонаріям (новим кредиторам), належним новим кредитором (цесіонарієм) буде вважатися та особа, для якої відступлення відбулося раніше. Тобто право вимоги у разі «подвійного відступлення» переходить до того цесіонарія стосовно якого розпорядчий правочин вчинений раніше (чи настала відкладальна (суспензивна) обставина раніше).

У справі, що переглядається:

22 травня 2015 року ПАТ «Інтеграл-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір відступлення права вимоги № 913-1, відповідно до якого банк передав новому кредиторові права вимоги за кредитним договором № 913 від 27 жовтня 2011 року;

19 березня 2019 року на результатами аукціону з продаж активи банків, що ліквідуються, замовником якого є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, між ПАТ «Інтеграл-Банк» та ТОВ «ЕйПіЕс Україна» укладено договір № 1 купівлі-продажу майнових прав, в тому числі, до ТОВ «Краснол» за кредитним договором № 913 від 27 жовтня 2011 року;

на момент вчинення другого відступлення (19 березня 2019 року) не спростовано презумпцію правомірності договору відступлення права вимоги

№ 913-1 від 22 травня 2015 року;

апеляційний суд не врахував, що у разі якщо теж саме право вимоги відступлене первісним кредитором (цедентом різним цесіонаріям (новим кредиторам), належним новим кредитором (цесіонарієм) вважається та особа, для якої відступлення відбулося раніше;

з урахування того, що права вимоги до ТОВ «Краснол» за кредитним договором № 913 від 27 жовтня 2011 року відступлено ПАТ «Інтеграл-Банк» ОСОБА_1 раніше, ніж ТОВ «ЕйПіЕс Україна», відсутні підстави для висновку про допустимість процесуального правонаступництва ТОВ «Стар Інвестмент Ван» ПАТ «Інтеграл-Банк» у спірних правовідносинах.

За таких обставин, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відсутність підстав для задоволення заяви ТОВ «Стар Інвестмент Ван» про заміну ПАТ «Інтеграл-Банк» його правонаступником, проте помилився в мотивах такого рішення. У зв`язку із цим оскаржену постанову належить змінити в мотивувальній частині.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстав для висновку, що постанова апеляційного суду частково ухвалена без додержання норм матеріального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду змінити в мотивувальній частині, а в іншій частині залишити без змін.

Керуючись статтями 400 409 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Інвестмент Ван» задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 27 липня 2022 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук