Постанова

Іменем України

13 березня 2019 року

м. Київ

справа № 756/5050/15-ц

провадження № 61-14487св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача-Пророка В. В.,суддів: Висоцької В. С., Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач-Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,відповідач-ОСОБА_6,

розглянув у порядку письмового провадження справу, відкриту за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на постанову Апеляційного суду міста Києва від 25 січня 2018 року, прийняту колегією суддів у складі: Чобіток А. О., Немировської О. В., Соколової В.В.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») звернулось до Оболонського районного суду міста Києваз позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 23 серпня 2007 року, укладеним між позивачем та відповідачем.

2. Позовна заява мотивована тим, що 23 серпня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», далі разом або окремо, в залежності від контексту - позивач) та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого позивач надав ОСОБА_6 кредитні кошти у сумі 606 000,00 грн зі сплатою 13,25 процентів річних на термін до 22 серпня 2032 року (далі - кредитний договір від 23 серпня 2007 року).

3. Позивач виконав в повному обсязі відповідне зобов'язання, яке було покладене на нього згідно з кредитним договором від 23 серпня 2007 року, а саме, видав відповідачу кредит у сумі 606 000,00 грн.

4. Відповідач неналежним чином виконувала свої зобов'язання за кредитним договором від 23 серпня 2007 року, внаслідок чого станом на 27 березня 2015 року у неї перед позивачем утворилась заборгованість в сумі: 940 960,66 грн, а саме: 557 500,65 грн - заборгованість за кредитом; 261 823,98 грн - заборгованість за відсотками; 9 841,13 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 49 092,43 грн - пеня за несвоєчасне повернення відсотків; 10 193,16 грн - розмір інфляційних витрат за кредитом; 52 509,31 грн - розмір інфляційних витрат за відсотками.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

5. Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2015 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволений:

- вирішено стягнути з ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором від 23 серпня 2007 року в сумі 940 960,66 грн, а саме: 557 500,65 грн - заборгованість за кредитом; 261 823,98 грн - заборгованість за відсотками; 9 841,13 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 49 092,43 грн - пеня за несвоєчасне повернення відсотків; 10 193,16 грн - розмір інфляційних витрат за кредитом; 52 509,31 грн - розмір інфляційних витрат за відсотками;

- вирішено стягнути з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» судові витрати в розмірі 3 654,00 грн.

6. Відповідач в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, про причини неявки суду не повідомила. Представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечував. Суд на підставі частини першої статті 224 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (далі позначення цього документа у редакції, чинній на момент здійснення процесуальних дій судом першої інстанції - ЦПК України 2004) здійснив заочний розгляд справи.

7. Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір від 23 серпня 2007 року на умовах, вказаних позивачем. Позивач виконав своє зобов'язання та передав відповідачу кредитні кошти в сумі 606 000,00 грн.

8. Судом було встановлено, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором від 23 серпня 2007 року станом на 27 березня 2015 року у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 940 960,66 грн, а саме: 557 500,65 грн - заборгованість за кредитом; 261 823,98 грн - заборгованість за відсотками; 9 841,13 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту; 49 092,43 грн - пеня за несвоєчасне повернення відсотків; 10 193,16 грн - розмір інфляційних витрат за кредитом; 52 509,31 грн - розмір інфляційних витрат за відсотками. Зазначені відомості відображені в розрахунку заборгованості, наданому позивачем (а.с. 12-19, том 1).

9. Враховуючи зазначене, статті 526, 610, частину першу статті 1049, частину першу статті 1050 та статтю 1054 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що позов ПАТ «Укрсоцбанк» підлягає задоволенню в повному обсязі.

Короткий зміст судового рішення апеляційної інстанції

10. Постановою Апеляційного суду міста Києва від 25 січня 2018 року апеляційна скарга ОСОБА_6 задоволена: скасоване заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2015 року, залишений без задоволення зазначений позов ПАТ «Укрсоцбанк».

11. Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що висновок суду першої інстанції про доведеність позову не відповідає обставинам справи та вимогам закону, що регулює правовідносини, які виникли між сторонами спору, у зв'язку з чим заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо відсутності в справі доказів щодо розміру заборгованості відповідача за кредитним договором від 23 серпня 2007 року, а також дати припинення виконання зобов'язання відповідачем щодо погашення заборгованості за кредитним договором від 23 серпня 2007 року.

12. Відповідач не отримувала судові повістки суду першої інстанції за адресою, яку зазначив позивач в позовній заяві (АДРЕСА_1), і де за відомостями адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України у місті Києві вона не зареєстрована.

13. З матеріалів справи апеляційний суд встановив, що до позовної заяви позивачем був доданий розрахунок заборгованості по кредитному договору, укладеному 28 вересня 2011 року між позивачем та ОСОБА_6, за яким заборгованість відповідача зазначена в сумі 157 148,59 грн (а.с. 12-19, том 1). Інших доказів на підтвердження розміру заборгованості, зазначеної в позовній заяві, позивачем не надано.

14. Проте суд першої інстанції на зазначене не звернув уваги, не перевірив відповідність вимог позивача наданим ним доказам, не викликав представника позивача для надання останнім особистих пояснень для з'ясування вказаних обставин, що призвело до ухвалення рішення, висновки якого не відповідають обставинам справи і є підставою для його скасування.

15. Відповідач заявив в апеляційному суді клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності. Апеляційним судом встановлені обставини, які свідчать, що позов пред'явлений зі спливом строку позовної давності.

16. Відповідно до пунктів 3.3.9 та 4.5 кредитного договору від 23 серпня 2007 року позичальник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному пунктом 1.1. цього договору. У разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених пунктами 3.3.8 та 3.3.9 цього договору, протягом більше ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню) (а.с.23-25, том 1).

17. З наданої представником відповідача копії розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором від 23 серпня 2007 року, який був помилково наданий позивачем в справу № 756/5050/15-ц за його позовом до ОСОБА_10 про стягнення заборгованості за іншим кредитним договором від 28 вересня 2011 року випливає, що останній платіж був сплачений відповідачем на погашення заборгованості за кредитом 15 липня 2009 року, а на погашення процентів за користування кредитом - 28 листопада 2011 року. Це також підтверджується наданою позивачем випискою з особового рахунку відповідача про рух коштів за кредитним договором від 23 серпня 2007 року.

18. За визначенням пункту 4.5 кредитного договору від 23 серпня 2007 року строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 90 днів, тобто з 14 жовтня 2009 року. Після зміни строку виконання зобов'язання на 14 жовтня 2009 року усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів до кредитного договору від 23 серпня 2007 року, не мали правового значення, оскільки за вимогою пункту 4.5 цього договору позичальник був зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі до вказаної дати; усі наступні щомісячні платежі за графіком після 14 жовтня 2009 року, а також вимога позивача від 16 січня 2014 року, не підлягали виконанню.

19. Оскільки строк виконання основного зобов'язання було змінено на 14 жовтня 2009 року, то саме з цього моменту у позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав, однак банк звернувся до суду з зазначеним позовом лише 17 квітня 2015 року, тобто зі спливом строку позовної давності.

20. За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

21. Оскільки суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач належним чином не була повідомлена судом першої інстанції про судові засідання, як це вимагала стаття 74 ЦПК України 2004 року, то відповідач з поважних причин не заявила клопотання про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду з цим позовом.

22. Разом з тим не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про відсутність доказів на підтвердження видачі позивачем кредитних коштів відповідачу. Відповідачем не спростовано факт укладення кредитного договору від 23 серпня 2007 року та внесення на погашення кредитних коштів платежів за кредитом та відсотками в 2009 році, як вже зазначалось.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

23. У лютому 2018 року ПАТ «Укрсоцбанк» подало касаційну скаргу до Верховного Суду, вважаючи, що суд апеляційної інстанції прийняв судове рішення, неправильно застосувавши норми матеріального права та порушивши норми процесуального права.

24. У касаційній скарзі ПАТ «Укрсоцбанк» просить скасувати постанову Апеляційного суду міста Києва від 25 січня 2018 року та залишити в силі заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 15 жовтня 2015 року.

Рух справи в суді касаційної інстанції

25. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією ЦПК України, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією ЦПК України.

26. Згідно з частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

27. 20 березня 2018 року справа передана на розгляд Верховного Суду.

28. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

29. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

30. Ухвалою судді Верховного Суду від 10 квітня 2018 року відкрите касаційне провадження у справі, витребувані матеріали справи з суду першої інстанції.

31. Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2019 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

32. Заява про застосування строку позовної давності заявлена відповідачем в апеляційній скарзі, тобто після винесення рішення у справі судом першої інстанції. Заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції. Відповідно до статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

33. Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції. Той факт, що сторона не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції у випадках, передбачених законом може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а не для вирішення апеляційним судом її заяви про застосування позовної давності. Оскільки стаття 267 ЦК України є нормою матеріального права суд апеляційної інстанції не вправі розглядати заву про застосування строків позовної давності (відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі з провадженням № 6-780цс15 та у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі з провадженням № 61-280св18).

34. Суд першої інстанції належним чином повідомляв відповідача про розгляд справи. Оскільки відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні в суді першої інстанції, не подав заяву про застосування строку позовної давності, то апеляційний суд необґрунтовано відмовив у задоволенні позову на підставі пропуску строку позовної давності.

35. Інші доводи ПАТ «Укрсоцбанк», в тому числі ті, що вимагають переоцінки доказів та встановлення обставин справи, суд касаційної інстанції не бере до уваги відповідно до статей 76, 77, 80 та 400 ЦПК України.

(2) Позиція інших учасників справи

36. Інші учасники справи правом на подання заперечення (відзиву) на касаційну скаргу не скористалися.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

37. Згідно з частиною першою статті 25 ЦПК України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій.

38. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

39. Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Частина друга цієї статті передбачає, що суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

40. Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

41. Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76-80 ЦПК України.

42. Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).

(1.1) Щодо обґрунтованості та доведеності позовних вимог

43. У разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи (частина перша статті 224 ЦПК України 2004).

44. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (частина друга статті 10 ЦПК України 2004). Це положення кореспондує частині другій статті 12 ЦПК України.

45. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України 2004 (частина третя статті 10 ЦПК України 2004). Це положення кореспондує частині другій статті 12 ЦПК України.

46. Статті 57, 58, 60 ЦПК України 2004 визначають що є доказами в рамках судового розгляду справи, які вимоги до них висуваються. Предмет доказування під час судового розгляду визначений статтею 179 ЦПК України 2004.

47. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті (стаття 212 ЦПК України 2004). Ці положення кореспондують статті 89 ЦПК України.

48. Стаття 213 ЦПК України 2004 визначає суть законності та обґрунтованості судового рішення, а стаття 214 ЦПК України 2004 -питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення. Ці статті кореспондують статтям 263 та 264 ЦПК України.

49. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (частини перша, третя та шоста статті 367 ЦПК України).

50. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України). У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події (частина шоста статті 11 ЦК України).

51. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення ЦК України щодо позики, якщо інше не встановлено ЦК України і не випливає із суті кредитного договору.

52. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (частина перша статті 1048 ЦК України).

53. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 1049 ЦК України).

54. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

55. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України).

56. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

57. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина перша статті 530 ЦК України). Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України).

58. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

59. Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього (абзац третій пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»).

60. Апеляційний суд, розглядаючи питання пропуску строку позовної давності, надав оцінку виписці з особового рахунку відповідача про рух коштів за кредитним договором від 23 серпня 2007 рокута розрахунку заборгованості по цьому кредитному договору, який помилково був доданий позивачем до іншого позову позивача до відповідача. Отже, ці документи були прийняті апеляційним судом як докази у справі. В зв'язку з цим апеляційний суд, скасовуючи заочне рішення суду першої інстанції, мав дослідити ці докази з точку зору підтвердження ними позовних вимог позивача, оскільки застосування спливу строку позовної давності, здійснене апеляційним судом, є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, яка може бути застосована лише у разі попереднього встановлення наявності порушеного права позивача та підстав для задоволення його позовних вимог. Апеляційний суд не зробив цього всупереч вимогам статей 89, 263, 264 та 367 ЦПК України.

(1.2) Щодо строку позовної давності

61. Судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі (абзац перший частини п'ятої статті 74 ЦПК України 2004).

62. Судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду (частина перша та друга статті 76 ЦПК України 2004).

63. У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається, зокрема фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку (абзац четвертий частини п'ятої статті 74 ЦПК України 2004). У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином (абзац п'ятий частини п'ятої статті 74 ЦПК України 2004).

64. Відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи (частина дев'ята статті 74 ЦПК України 2004).

65. Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею (згідно із частиною третьою статті 76 ЦПК України 2004).

66. Якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному ЦПК України (частина дев'ята статті 76 ЦПК України 2004).

67. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться (частина перша статті 77 ЦПК України 2004).

68. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (частина перша статті 256 ЦК України).

69. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина перша статті 257 ЦК України).

70. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

71. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України).

72. Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо) (частина перша статті 266 ЦК України).

73. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України).

74. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частини четверта та п'ята статті 267 ЦК України).

75. За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

76. Правовий висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права враховується Верховним Судом відповідно до вимог частини шостої статті 13 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, чинній на момент прийняття цієї постанови Верховним Судом, та частини другої статті 416 ЦПК України. Відповідно до правового висновку, зробленого Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц з провадженням № 14-59цс18, якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції. Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції.

77. Відповідно до матеріалів справи суд першої інстанції звертався до компетентного органу з метою встановлення адреси відповідача, але офіційною відповіддю компетентного органу був повідомлений про те, що така адреса відсутня. В зв'язку з цим, на виконання вимог частини дев'ятої статті 74 ЦПК України 2004 суд першої інстанції здійснював повідомлення відповідача про судові засідання через пресу (Урядовий Кур'єр), зокрема, про останнє судове засідання, призначене на 15 жовтня 2015 року.

78. Також в матеріалах справи містяться докази того, що син ОСОБА_6 отримував судову повістку від 26 червня 2015 року про виклик до суду першої інстанції, що відповідає частині третій статті 76 ЦПК України 2004. Після цього відповідач не надавала суду відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України 2004 повідомлення про зміну своєї адреси, чим порушила вимоги цієї статті ЦПК України 2004.

79. Суд апеляційної інстанції, досліджуючи питання пропуску строку позовної давності у справі, безпідставно не надав належної оцінки платежам відповідача, які здійснювались після 14 жовтня 2009 року, оскільки такі платежі можуть бути підставами для встановлення факту переривання перебігу строку позовної давності.

80. Отже, апеляційний суд не дослідив належним чином докази у справі та помилково встановив обставини справи, зокрема, щодо поважних причин неподання відповідачем заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності через неналежне повідомлення її судом першої інстанції про розгляд справи.

81. З урахуванням зазначеного суд касаційної інстанції робить висновок про необхідність скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та передання справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(2.1) Щодо суті касаційної скарги

82. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази та/або встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (підпункти 1 та 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).

83. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

84. На підставі здійсненої вище оцінки аргументів учасників справи Верховний Суд дійшов висновку про необхідність частково задовольнити касаційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк»: скасувати постанову Апеляційного суду міста Києва від 25 січня 2018 року, направити справу на новий розгляд до апеляційного суду.

(2.2) Щодо дій, які повинен виконати суд апеляційної інстанції

85. Належним чином дослідивши та оцінивши всі докази у справі, об'єктивно встановити обставини справи.

86. Прийняти законне та обґрунтоване рішення у справі в межах прав позивача та без порушення прав інших сторін спору.

87. Здійснити розподіл судових витрат.

(2.3) Щодо судових витрат

88. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

89. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).

90. ПАТ «Укрсоцбанк»не заявляло вимог про відшкодування судових витрат. Інші учасники справи не заявляли до відшкодування судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

91. Враховуючи, що Верховний Суд не ухвалює нового рішення, а передає справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 411, 416, 419 та підпунктом 4 пункту 1 розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України,

Постановив:

1. Частково задовольнити касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк».

2. Скасувати постанову Апеляційного суду міста Києва від 25 січня 2018 року.

3. Направити справу на новий розгляд до апеляційного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

А. О.Лесько

С. Ю. Мартєв

В. В.Пророк

І.М. Фаловська