Постанова

Іменем України

13 січня 2023 року

м. Київ

справа № 755/10088/20

провадження № 61-6762св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Національна академія прокуратури України в особі ліквідаційної комісії, Тренінговий центр прокурорів України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Офіс Генерального прокурора,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 грудня 2021 року у складі судді Чех Н. А. та постанову Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 року у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Семенюк Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Національної академії прокуратури України в особі ліквідаційної комісії, Тренінгового центру прокурорів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Офіс Генерального прокурора, про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він має тривалий стаж роботи у Національній академії прокуратури України та неодноразово заохочувався за сумлінне виконання службових обов`язків, про що є записи у трудовій книжці.

Наказом голови ліквідаційної комісії Національної академії прокуратури України від 02 червня 2020 року №251-к 17 червня 2020 року його звільнено з посади старшого викладача відділу підготовки прокурорів з процесуального керівництва та криміналістичного забезпечення досудового розслідування інституту спеціальної підготовки Національної академії прокуратури України на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією Національної академії прокуратури України.

Своє звільнення ОСОБА_1 вважав незаконним, оскільки, на його думку, в даній ситуації відбулась не ліквідація Національної академії прокуратури України, а її реорганізація, оскільки Тренінговий центр прокурорів України створено на базі Національної академії прокуратури України без вказівки про її ліквідацію. Обидві установи мають однакові основні функції і завдання: підвищення кваліфікації прокурорів та здійснення спеціальної підготовки кандидатів на посаду прокурора.

Зазначав, що Тренінговий центр прокурорів України знаходиться за адресою та користується засобами зв`язку Національної академії прокуратури України, яка припиняється, змінилася лише назва установи, яка надає освітні, бібліотечні та видавничі послуги.

Наказ Генерального прокурора від 11 червня 2020 року №50 б «Про організацію приймання-передачі майна» засвідчує, що все майно Національної академії прокуратури і, відповідно, майнові права переходять до Тренінгового центру прокурорів України, що є однією з ознак реорганізації.

Вважав, що Національна академія прокуратури України в особі ліквідаційної комісії порушила вимоги частини другої статті 40 КЗпП України, відповідно до якої звільнення працівника з підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, допускається лише при неможливості перевести працівника на іншу роботу. Він звертався до Офісу Генерального прокурора з метою працевлаштування до новоутвореної установи - правонаступника із заявою про забезпечення трудових гарантій. Однак йому було відмовлено у задоволенні його заяви.

Зазначав, що факт надання заступником директора Тренінгового центру прокурорів пропозицій щодо працевлаштування лише обраним працівникам Національної академії прокуратури України є виявом дискримінації.

Немотивована відмова у прийнятті на роботу до Тренінгового центру прокурорів України, вибіркова процедура призначення на посади працівників Національної академії прокуратури України до Тренінгового центру прокурорів України свідчить про грубе порушення принципу недискримінації.

Враховуючи наведене просив суд: визнати незаконним та скасувати наказ голови ліквідаційної комісії Національної академії прокуратури України від 02 червня 2020 року № 251-к про звільнення його з посади старшого викладача відділу підготовки прокурорів з процесуального керівництва та криміналістичного забезпечення досудового розслідування інституту спеціальної підготовки Національної академії прокуратури України;

поновити його на посаді старшого викладача відділу підготовки прокурорів з процесуального керівництва та криміналістичного забезпечення досудового розслідування інституту спеціальної підготовки Національної академії прокуратури України або на рівнозначній посаді в Тренінговому центрі прокурорів України (у разі проведення державної реєстрації припинення Національної академії прокуратури України (код ЄДРПОУ 26297233) шляхом ліквідації);

стягнути з Національної академії прокуратури України або її правонаступника - Тренінгового центру прокурорів України на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 червня 2020 року до дня поновлення на роботі.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 14 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 року, у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що при звільненні позивача з роботи було дотримано встановлений порядок звільнення, передбачений пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Доводи позивача про те, що в дійсності відбулась не ліквідація, а реорганізація Національної академії прокуратури України суперечать наявним у справі доказам.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У липні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 04 березня 2014 року у справі № 21-8а14, від 27 травня 2014 року у справі № 21-108а14, від 28 жовтня 2014 року у справі № 21-484а14, від 10 жовтня 2018 року у справі № 816/979/17, провадження № К/9901/3920/17, від 13 червня 2019 року у справі № 303/7219/16, провадження № 61-30413св18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що через аналіз Закону України «Про прокуратуру» суди мали би зробити висновок про законне правонаступництво установ - Національної академії прокуратури України і Тренінгового центру прокурорів України та про їхню специфічну безперервну діяльність, яка не покладена на жодну іншу юридичну особу. При цьому вказує, що вказані установи є юридичними особами публічного права.

Також заявник зазначає, що судами не було враховано факту допущеної дискримінації під час його звільнення.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У серпні 2022 року до Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 від Національної академії прокуратури України, Тренінгового центру прокурорів України та Офісу Генерального прокурора, у яких вказано, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2002 року № 1582 «Про утворення Академії прокуратури України» утворено Академію прокуратури України при Генеральній прокуратурі України. Міністерству освіти і науки доручено здійснити заходи, пов`язані з утворенням Академії.

Указом Президента України від 25 жовтня 2007 року № 1013/2007 «Про надання Академії прокуратури України статусу національної», ураховуючи загальнодержавне і міжнародне визнання результатів діяльності Академії прокуратури України та її вагомий внесок у розвиток національної освіти і юридичної науки, надано Академії прокуратури України статус національної і надалі іменовано її - Національна академія прокуратури України (далі - НАПУ, Академія).

Рішенням Ради прокурорів України від 01 листопада 2017 року № 19 затверджено статут Національної академії прокуратури України у новій редакції (далі по тексту - статут).

Згідно пункту 1.11 статуту до основних завдань Академії віднесено: здійснення спеціальної підготовки кандидатів на посаду прокурора з метою отримання та удосконалення ними знань та навичок практичної діяльності на посаді прокурора, складання процесуальних документів, вивчення прокурорської етики та засвоєння правил особистої безпеки прокурора; підвищення кваліфікації працівників прокуратури, у тому числі військових прокурорів; організація та проведення наукових досліджень у галузі права з метою впровадження результатів наукової роботи та їх подальшого використання у прокурорській діяльності; взаємодія з державними органами, навчальними та науковими установами, у тому числі міжнародними для організації науково-методичного забезпечення прокурорської діяльності та діяльності державних службовців прокуратури; сприяння у діяльності органів прокурорського самоврядування та кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів; налагодження міжнародних зв`язків і здійснення міжнародної діяльності Академії; за дорученням Генеральної прокуратури України та зверненнями інших уповноважених органів брати участь у підготовці нормативно-правових актів, спрямованих на регулювання діяльності прокуратури.

Основним видом діяльності Академії є вища освіта (КВЕД 85.42), що підтверджується даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Виконання завдань Академії забезпечується працівниками Академії (пункт 1.13 статуту); до працівників Академії належать керівництво Академії, науково-викладацький склад та обслуговуючий персонал (пункту 3.1 статуту).

За приписами розділу 9 статуту припинення діяльності Академії відбувається шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації в порядку, встановленому законодавством України.

ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Національною академією прокуратури України з 05 липня 2016 року.

11 лютого 2019 року у зв`язку зі зміною структури та штатного розпису, на підставі наказу № 38-к від 11 лютого 2019 року ОСОБА_1 призначено старшим викладачем відділу підготовки прокурорів з процесуального керівництва та криміналістичного забезпечення досудового розслідування інституту спеціальної підготовки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2020 року № 175 «Деякі питання реалізації законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» Національну академію прокуратури України ліквідовано; вирішено погодитися з пропозицією Генерального прокурора, що заходи з ліквідації зазначеної Академії здійснюються Офісом Генерального прокурора; взято до відома, що Тренінговий центр прокурорів України створюється на базі Національної академії прокуратури України, що ліквідується.

05 березня 2020 року Генеральним прокурором Рябошапкою Р. Г. прийнято наказ № 129 «Про ліквідацію Національної академії прокуратури України», яким відповідно до статей 104 105 110 111 ЦК України, статті 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», статті 9 Закону України «Про прокуратуру» та пункту 25 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» № 175 від 3 березня 2020 року припинено НАПУ (код згідно з ЄДРПОУ 26297233) шляхом ліквідації; утворено комісію з ліквідації НАПУ; установлено, що відповідно до частини четвертої статті 105 ЦК України з моменту призначення комісії з ліквідації до неї переходять повноваження щодо управління справами, повноваження ОСОБА_2 - ректора НАПУ, припиняються.

05 березня 2020 року наказом Генерального прокурора № 130 утворено Тренінговий центр прокурорів України.

17 квітня 2020 року Національною академією прокуратури України було вручено позивачу попередження від 06 квітня 2020 року про вивільнення з 17 червня 2020 року на підставі частини першої статті 40, частини першої статті 49-2 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією Академії.

Наказом голови ліквідаційної комісії Національної академії прокуратури України від 02 червня 2020 року № 242-к ОСОБА_1 звільнено з посади старшого викладача відділу підготовки прокурорів з процесуального керівництва та криміналістичного забезпечення досудового розслідування інституту спеціальної підготовки Національної академії прокуратури України з 17 червня 2020 року у зв`язку з ліквідацією НАПУ.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення із таких підстав.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Загальні підстави звільнення працівників визначені КЗпП України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі, ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, необхідно з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника.

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. За змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

ОСОБА_1 було звільнено з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією Національної академії прокуратури України. Позивач вважає, що фактично мало місце не ліквідація Національної академії прокуратури, а її реорганізація шляхом перетворення у Тренінговий центр прокурорів України.

Відповідно до частини першої, п`ятої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з частиною третьою статті 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами (частина перша статті 110 ЦК України); дані про рішення щодо припинення юридичної особи належать до відомостей, які вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі відповідних заяв (пункт 27 частини другої статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).

Ліквідація - це така форма припинення юридичної особи, при якій припиняються всі її права та обов`язки. У разі ліквідації вся чисельність працівників скорочується та весь штат працівників ліквідується.

Суди попередніх інстанцій встановили, що з березня 2020 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України розпочалася процедура припинення шляхом ліквідації Національної академії прокуратури України, про що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься відповідний запис. Дані про юридичних осіб-правонаступників Національної академії прокуратури України у вказаному реєстрі відсутні.

Разом із цим встановлено, що створений на підставі наказу Генерального прокурора від 05 березня 2020 року № 130 Тренінговий центр прокурорів України є новоствореною юридичною особою, дата внесення запису в Єдиний державний реєстр про проведення державної реєстрації юридичної особи - Тренінгового центру прокурорів України - 10 березня 2020 року. Дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа, у вказаному реєстрі відсутні.

На підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також інших належних і допустимих доказів суди встановили, що Тренінговий центр прокурорів України не може вважатися правонаступником щодо прав і обов`язків Національної академії прокуратури України. На Тренінговий центр прокурорів України покладено дещо інші функції і завдання ніж ті, що були покладені на Національну академію прокуратури України, зокрема на відміну від останньої Тренінговий центр прокурорів України не є навчальним закладом і у штаті цієї державної установи відсутні науково-педагогічні працівники.

Отже, з вищезазначеного слідує, що відбувається ліквідація Національної академії прокуратури України, наявність правонаступництва після ліквідації Національної академії прокуратури України не встановлена, Тренінговий центр прокурорів України є новоствореною юридичною особою.

Указаний підхід щодо кваліфікації припинення Національної академії прокуратури України, вирішення питання щодо правонаступництва вказаної юридичної особи Тренінговим центром прокурорів України, зокрема у правовідносинах з колишніми працівниками Академії, є усталеним у практиці Верховного Суду (постанови від 04 жовтня 2021 року у справі № 761/22112/20, від 19 жовтня 2021 року у справі № 752/13686/20, від 21 жовтня 2021 року у справі № 761/22290/20, від 01 грудня 2021 року у справі № 754/9036/20, від 23 червня 2022 року у справі № 753/11490/20, від 13 липня 2022 року у справі № 361/5434/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 638/9657/20).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Створення Тренінгового центру прокурорів України на базі Національної академії прокуратури України у вказаних вище справах Верховний Суд визнав недостатнім аргументом на користь правонаступництва цих установ.

Крім того, колегія суддів бере до уваги, що питання законності постанови Кабінету Міністрів України № 175 від 03 березня 2020 року, якою було ліквідовано Національну академію прокуратури України, а також наказів Генерального прокурора № № 123, 130 ,131 від 05 березня 2020 року, якими передбачено процедуру ліквідації Академії, створення Тренінгового центру прокурорів України та закріплення за останнім державного майна, вирішувалася судами адміністративної юрисдикції.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого

2021 року у справі № 640/7234/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування наказів Генерального прокурора від 05 березня 2020 року «Про ліквідацію Національної академії прокуратури України» № 123, «Про деякі питання утворення Тренінгового центру прокурорів України» № 130, «Про закріплення державного майна за Тренінговим центром прокурорів» № 131.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду

від 10 серпня 2021 року у справі № 640/7228/20 за позовом ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та скасування постанови Кабінету Міністрів України № 175 від 03 березня 2020 року «Деякі питання реалізації законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2021 року, закрито провадження у справі.

Ураховуючи наведене, на час розгляду справи у судах попередніх інстанцій та її перегляду у касаційному порядку прийняті органами державної влади акти щодо ліквідації Національної академії прокуратури України та утворення Тренінгового центру прокурорів України є чинними, протиправними в судовому порядку не визнавались.

Вирішуючи питання щодо правомірності звільнення ОСОБА_1 за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди встановили, що відповідач дотримався процедури її звільнення та не допустив порушень трудового законодавства. Зокрема, встановлено факт попередження позивача за два місяці про її наступне вивільнення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, частини першої статті 49-2 КЗпП України у зв`язку з ліквідацією Національної академії прокуратури України.

Наведене у сукупності дає підстави для висновку, що звільнення

ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України було здійснено з дотриманням вимог законодавства України про працю та без порушення прав позивача.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Посилання касаційної скарги на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій висновкам Верховного Суду України і Верховного Суду, на які послалася заявниця у касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, не є суперечливими. У кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Зокрема, у постановах Верховного Суду України від 04 березня 2014 року в справі № 21-8а14, від 27 травня 2014 року в справі № 21-108а14,

від 28 жовтня 2014 року в справі № 21-484а14 міститься висновок про застосування норм права при ліквідації суб`єктів владних повноважень.

Натомість у справі, що переглядається, суди встановили, що Національна академія прокуратури України не є суб`єктом владних повноважень. Суди також установили, що має місце саме правомірна ліквідація Національної академії прокуратури України, а не її реорганізація у Тренінговий центр прокурорів України, на який покладено інші функції та завдання.

Іншим постановам Верховного Суду, на які посилається заявник, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать.

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян