Постанова

Іменем України

11 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 756/11534/15-ц

провадження № 61-24818св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н.О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., КратаВ.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»,

третя особа - Національний банк України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5 як представника ОСОБА_4 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 квітня 2016 року в складі ТітоваМ. Ю. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2017 року в складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Панченка М. М., Волошиної В. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк», банк) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування позову ОСОБА_4 посилався на те, що 02 листопада 2007 року між ним та відкритим акціонерним товариством «Банк Універсальний», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», укладено договір про надання споживчого кредиту № 06-2144К-07 про отримання позивачем кредиту в сумі 100 тис. дол. США.

Однак до нього як до позичальника на зазначені грошові кошти не перейшло право власності, оскільки валютний рахунок, на який би вказана сума надійшла, на його ім'я не відкривався, заявки на конвертацію в грошову одиницю України він не подавав, заява про перерахування цих грошових коштів в оплату нерухомості ним не подавалася, у зв'язку з чим позивач надіслав відповідачу лист про надання інформації, відповідь на який він не отримав.

З урахуванням наведеного позивач просив визнати бездіяльність банку протиправною, зобов'язати банк надати інформацію на запит ОСОБА_4 від 18 серпня 2015 року, а саме: повідомити чи подавалася заява на Міжбанківську валютну біржу від ВАТ «Банк Універсальний» від 02 листопада 2007 року на конвертацію в сумі 100 тис. дол. США від заявника через банк і купівлю української гривні; повідомити чи направлялася заявка від 02 листопада 2007 року про продаж на Міжбанківській валютній біржі в сумі 100 тис. дол. США позичальником через банк на купівлю української гривні, якщо так, то просив вказати по якому курсу проведено продаж валюти на гривню, яка була знята комісія і скільки грошових коштів зараховано в гривні після продажі вказаної суми валюти; повідомити номер валютного рахунку на який банк зарахував 100 тис. дол. США кредитних коштів; надати копії меморіальних ордерів (заяви про видачу готівки) та/або платіжних доручень на оплату 100 тис. дол. США на споживчі цілі; надати розрахунки, а саме: суму погашеного кредиту; суму нарахованих відсотків (комісії); суму сплачених відсотків (комісії); суму нарахованих (з розрахунком) і сплачених штрафних санкцій; сальдо розрахунків на дату надання інформації; підтвердити повноваження особи, яка підписала генеральний договір від імені банку про надання кредитних послуг від 02 листопада 2007 року № 06-2144К- 07.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 18 квітня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано відсутністю правових підстав для задоволення позову.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2017 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 квітня 2016 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції при розгляді справи не допустив неправильного застосування норм матеріального та порушень норм процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій 04 липня 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_5 як представник ОСОБА_4 просить скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2017 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Оболонського районного суду м. Києва.

Відповідно до підпункту 4 пункту першого розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

11 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга ОСОБА_5 як представника ОСОБА_4 мотивована тим, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними та необґрунтованими, ухвалені з порушенням норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права. Суди не визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню. Суди не прийняли до уваги та не спростували те, що для видачі кредиту в іноземній валюті комерційному банку необхідно здійснити конвертацію на Міжбанківській валютній біржі. Також суди не вирішили його позовні вимоги щодо зобов'язання банку надати позивачу відповідну інформацію.

На час розгляду справи Верховним Судом заперечення/відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 02 листопада 2007 року між ВАТ «Банк Універсальний», правонаступником якого є відповідач, та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 06/2144К-07, за умовами якого позичальнику надано у тимчасове користування грошові кошти в розмірі 100 тис. дол. США, зі сплатою 13 % річних за користування кредитними коштами, з терміном кредиту 240 місяців та датою погашення до 01 листопада 2027 року.

18 серпня 2015 року на адресу ПАТ «Універсал Банк» ОСОБА_5 як представник ОСОБА_4 надіслав запит на інформацію від 18 серпня 2015 року, в якому просив: 1) повідомити чи передавалися права кредитора по даному кредитному договору третім особам, якщо передавалися, то направити правові підстави такої передачі; 2) надати інформацію щодо суми погашеного кредиту, суми нарахованих відсотків (комісії), суми оплачених відсотків (комісії), суми нарахованих (з розрахунком) і сплачених штрафних санкцій, сальдо розрахунків на дату надання інформації; 3) надати положення (інструкцію) про кредитування, що діяла на дату спірного правочину; 4) підтвердити повноваження особи, яка підписала кредитний договір № 06-2144К-07 від 02 листопада 2007 року від імені банку; 5) повідомити чи направлялася заявка 08 листопада 2007 року про продаж на Міжбанківській валютній біржі 100 тис. дол. США від позичальника через банк на купівлю української гривні, якщо заявка направлялась, то вказати по якому курсу було проведено продаж валюти на гривню, яка була знята комісія і скільки коштів зараховано в гривні після продажу вказаної суми валюти; 6) повідомити номер валютного рахунку, на який банк зарахував 100 тис. дол. США; 7) надати копії меморіальних ордерів (заяви про видачу готівки) та/або платіжних доручень на оплату 100 тис. дол. США на споживчі цілі.

28 вересня 2015 року банк повідомив заявника про те, що запит оформлено неналежним чином, оскільки він не підписаний безпосередньо ОСОБА_4, а надана позивачем довіреність не містить посилань, які б надавали представнику повноваження на отримання зазначеної в запиті інформації, оскільки запитувана інформація відповідно до статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є банківською таємницею. Така інформація розкривається банками на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації. Відповідно до статті 56 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статті 21 Закону України «Про інформацію», внутрішньобанківського Порядку збереження відомостей, що становлять банківську таємницю та конфіденційну інформацію у ПАТ «Універсал Банк» інформація щодо надання банківських документів є інформацією з обмеженим доступом.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. При цьому банк зобов'язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку.

Статтями 47, 49 та 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що банки здійснюють кредитне обслуговування боржника на договірних умовах.

Відповідно до пункту 1.8 Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 25 січня 2012 року № 23, банк за кожним кредитом боржника формує кредитну документацію (справу) боржника відповідно до вимог, визначених цим Положенням. Кредитна документація (справа) боржника має містити мінімально необхідні дані, перелік яких наведено в додатку 2 до цього Положення.

Відповідно до статті 56 Закону України «Про банки і банківську діяльність» клієнт має право доступу до інформації щодо діяльності банку. Банки зобов'язані на вимогу клієнта надати, зокрема, інформацію та консультації з питань надання банківських послуг.

Статтею 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею.

Статтею 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що банки зобов'язані забезпечити збереження банківської таємниці шляхом, зокрема, обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю, порядок розкриття якої визначено статтею 62 Закону.

Порядок та межі розкриття банками інформації, що містить банківську таємницю, визначені розділом 3 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 14 липня 2006 року № 267 (далі - Правила № 267).

Відповідно до пункту 3.1 Правил № 267 письмовий запит та/або дозвіл клієнта про розкриття інформації, що містить банківську таємницю і власником якої є такий клієнт, складається за довільною формою. Письмовий запит (дозвіл) фізичної особи - клієнта банку має бути підписаний цією особою. Її підпис має бути засвідчений підписом керівника банку чи вповноваженою ним особою та відбитком печатки банку або нотаріально. Запит та/або дозвіл клієнта може бути включений до договору про надання банківських послуг, що укладається між клієнтом і банком. У договорі також можуть бути визначені підстави та межі розкриття банком інформації, що становить банківську таємницю клієнта.

Встановивши, що надісланий представником позивача запит банку не відповідав Правилам № 267, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання бездіяльності банку щодо ненадання запитуваної інформації.

Оскільки банк не порушив права ОСОБА_4 на отримання інформації, то правильним є висновок судів про відмову в задоволенні іншої частини заявлених ним позовних вимог.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів та ґрунтуються на переоцінці доказів, які були досліджені та оцінені судами з додержанням норм процесуального права. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 як представника ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Н. О. Антоненко

В.І. Журавель

В.І. Крат