Постанова

Іменем України

04 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 401/2664/16-ц

провадження № 61-33819св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 жовтня 2016 року у складі головуючого-судді Гонтаренко Т. М. та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 липня 2017 року у складі суддів: Чельник О. І., Авраменко Т. М., Суровицької Л.

В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") про стягнення збитків, відшкодування моральної шкоди та визнання кредитного договору недійсним.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 03 вересня 2007 року уклав з ПАТ КБ "ПриватБанк" кредитний договір, за умовами якого мав отримати кредит в розмірі 500 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 2 % в місяць із розрахунку 360 днів та 1,5 % комісії за кредитне обслуговування, на строк що відповідає строку дії картки, проте отримав лише 270 грн, які згодом повернув відповідачу, незважаючи на що банк продовжував нараховувати відсотки за користування кредитом, виходячи з його повного розміру та здійснював відрахування з його пенсії, без його відома. Вдруге звернувшись до ПАТ КБ "ПриватБанк", отримав кредит в розмірі 5 000 грн, у якій включено суму відсотків по кредитній карті "Подія" в сумі 1 000 грн, які за домовленістю відповідач знімав з його пенсійної картки щомісячно в день отримання пенсії, однак у порушення вимог пенсійного законодавства без його згоди почав відраховувати з пенсії по 50 % боргу за кредитним договором, чим поставив його у скрутне матеріальне становище.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1, доповнивши позовні вимоги, просив стягнути з ПАТ КБ "ПриватБанк" на свою користь збитки за кредитним договором, у вигляді упущеної матеріальної вигоди в розмірі 10 000 грн та 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди, зобов'язати відповідача виключити його зі списку боржників банку, визнати, що умови кредитування по кредитному договору є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, в цілому є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків, що дуже впливає на погіршення становища споживача і на підставі вимог Закону України "Про захист прав споживачів" визнати такий договір недійсним, застосувати до його заборгованості за кредитним договором перед банком за період з вересня 2007 року по вересень 2016 рік включно строк позовної давності.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 жовтня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 не ґрунтуються на вимогах закону, позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження порушення його прав відповідачем, завдання йому матеріальних збитків і моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 жовтня 2016 року залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У серпні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції допустив упереджене ставлення до позивача, порушив цілий ряд статей ЦПК України, фактично розвалив справу, унаслідок чого були порушені конституційні права останнього. Апеляційний суд зовсім не розглянув апеляційну скаргу позивача, не надав відповіді на поставлені ним запитання, не дослідив надані ним докази й безпідставно залишив рішення суду першої інстанцій без змін. Суди прийняли односторонню позицію на користь ПАТ КБ "ПриватБанк", яким повністю проігноровані положення Законів України "Про захист прав споживачів", "Про загальнодержавне пенсійне страхування", "Про банки і банківську діяльність".

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України, у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

04 червня 2018 року справу № 401/2664/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення збитків, відшкодування моральної шкоди та визнання кредитного договору недійсним передано до Верховного Суду.

Станом на час розгляду справи Верховним Судом заперечення/відзив на касаційну скаргу нетнадходив.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що відповідно до умов договору від 03 вересня 2007 року, який складається із заяви, пам'ятки клієнта (довідка про умови кредитування), Умов та правил надання банківських послуг, банком відкрито рахунок на ім'я позивача та надано платіжну картку № НОМЕР_1 з кредитним лімітом в розмірі 500 грн, з базовою процентною ставкою 2% в місяць із розрахунку 360 днів. Розмір комісії за кредитне обслуговування складає 1,5%. Строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки.

Відповідно до довідки про умови кредитування з використанням кредитної картки "Подія" ОСОБА_1 03 вересня 2007 року особисто був ознайомлений з фінансовими умовами надання вказаної картки та розрахунками суми оплати за використання кредитних коштів.

Проведення грошових операцій по вказаному договору з надання кредитного ліміту в розмірі 500 грн підтверджується випискою з основної картки.

Пунктом 2.1.13.5 Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що клієнт доручає банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків клієнту, відкритих у валюті кредитного ліміту, у межах сум, що підлягають сплаті банку за цим договором, при настанні термінів платежів, списання грошових коштів з рахунків клієнта, у разі настання термінів платежів по інших договорах клієнта, у розмірах, визначених цими договорами, а також списання грошових коштів клієнта, у межах сум, що підлягають сплаті банку.

ОСОБА_1 погодився із вказаними умовами використання кредитних коштів, про що свідчить його підпис в договорі.

Згідно листа управління Пенсійного фонду України у м. Світловодську та Світловодському районі Кіровоградської області № 1692/02-25 від 25 березня 2016 року, ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду з 08 листопада 2006 року і отримує пенсію за віком, призначену відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", та відповідно до постанови державного виконавця з його пенсії проводяться утримання починаючи з квітня 2008 року.

Договірне списання коштів з картки позивача не перевищує 50 % пенсії, що підтверджується випискою з картки № НОМЕР_2 за період з 01 січня 2007 року по 04 червня 2014 року та відомості управління Пенсійного фонду про суми утримань з пенсії ОСОБА_1 відповідно до постанов державного виконавця за період з 01 квітня 2008 року по теперішній час, викладені у додатку №1 до листа № 1692/02-25 від 25 березня 2016 року.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Відповідно до статей 10 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Подібні положення містить стаття 81 чинного ЦПК України.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 215 ЦК України.

За положеннями статей 626 627 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог статей 626 627 628 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статті 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

За змістом статей 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів" у редакції, чинній на момент укладення спірного правочину, до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення статей 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів" про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Не встановивши порушення зазначених вище норм матеріального права при укладанні сторонами кредитного договору, оскільки позивачу було надано всю необхідну інформацію щодо використання кредитних коштів. Позивач особистим підписом засвідчив свою згоду з умовами договору та фактично отримав кредит, договірне списання коштів з пенсійного рахунку позивача відбувалося відповідно до умов договору, жодних порушень яких, щоб свідчило про порушення прав ОСОБА_1 та завдання йому матеріальних збитків і моральної шкоди встановлено не було, на спростування чого останній не надав належних і допустимих доказів, суди дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог та відсутність підстав (визначених позивачем) для визнання кредитного договору недійсним, стягнення матеріальних збитків та відшкодування моральної шкоди.

Також є правильними висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності до його боргів та зобов'язання банка виключити його зі списку боржників, оскільки ПАТ КБ "ПриватБанк" з вимогами про стягнення з позивача заборгованості за кредитним договором до суду не звертався, а складання списків боржників не передбачено ні умовами договору, укладеного між сторонами ні чинним законодавством України.

Суди повно і всебічно дослідили наявні у справі докази та дали їм належну правову оцінку, правильно встановили обставини справи, в результаті чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального і процесуального права.

Доводи ОСОБА_1 наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ("Серявін та інші проти України" (Seryavin and
Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. О. Кузнєцов В. С. Жданова В. М. Ігнатенко