Постанова

Іменем України

08 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 758/13267/19

провадження № 61-45св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу адвоката Любарця Андрія Юрійовича в інтересах ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 27 травня 2021 року у складі судді Гребенюка В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року у складі колегії суддів Вербової І. М., Головачова Я. В., Соколової В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Позовну заяву мотивував тим, що 08 листопада 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір позики, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу в борг грошові кошти в розмірі 500 000,00 грн, а ОСОБА_2 зобов`язався повернути зазначені кошти до 30 листопада 2016 року.

Крім того, 08 листопада 2016 року сторони уклали додаткову угоду до договору позики, якою передбачили сплату процентів за користування позикою.

Зазначив, що відповідач свої зобов`язання щодо своєчасного повернення боргу не виконав.

Просив суд стягнути заборгованість за договором позики у сумі 2 523 288,86 грн, у тому числі: 500 000,00 грн - прострочена заборгованість за основним боргом; 9 016,39 грн - 30 % річних за користування чужими грошовими коштами; 1 825 000,00 грн - пеня на прострочену заборгованість; 146 618,42 грн - інфляційне збільшення боргу; 42 654,05 грн - 3 % річних за простроченою заборгованістю; покладення судових витрат на відповідача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням від 27 травня 2021 року Подільський районний суд м. Києва позов задовольнив частково.

Стягнув на користь ОСОБА_1 зі ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 08 листопада 2016 року в сумі 1 000 000,00 грн.

У решті позову відмовив.

Стягнув на користь ОСОБА_1 зі ОСОБА_2 сплачений при зверненні до суду судовий збір 9 605,00 грн.

Місцевий суд в частині стягнення простроченої заборгованості за основним боргом, процентів за користування позикою, інфляційного збільшення боргу та 3 % річних виходив із невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором позики від 08 листопада 2016 року.

Частково задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення пені, суд першої інстанції мотивував невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором позики від 08 листопада 2016 року та урахуванням принципів розумності і справедливості.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою від 01 грудня 2021 року Київський апеляційний суд апеляційну скаргу Любарця А. Ю. в інтересах ОСОБА_2 залишив без задоволення.

Рішення Подільського районного суду міста Києва від 27 травня 2021 року залишив без змін.

Постанову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що за договором позики від 08 листопада 2016 року, ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 500 000,00 грн та зобов`язався їх повернути 30 листопада 2016 року. Разом з тим доказів на підтвердження того, що відповідач виконав взяті на себе зобов`язання за вищевказаним договором, та повернув отримані ним кошти, матеріали справи не містять.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача коштів за договором позики у сумі 500 000,00 грн.

Зазначив, що строк прострочення заборгованості слід обраховувати починаючи з 01 грудня 2016 року до 08 жовтня 2019 року у 1042 календарних дні відповідно.

Виходив з того, що 3 % річних від простроченої суми за вищевказаний період складають 42 818,44 грн, а інфляційне збільшення боргу - 146 618,42 грн, які слід стягнути з відповідача.

Послався на те, що період нарахування пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання з урахуванням строку позовної давності складає 1 рік, та становить 1 825 000,00 грн.

Дійшов висновку про те, що розмір пені передбачений договором позики, більш ніж у тричі перевищує розмір збитків, а тому він не може вважатися таким, що відповідає загальним засадам цивільного судочинства (стаття 3 ЦК України), отже місцевий суд обґрунтовано її зменшив до 341 183,61 грн.

Вважав, що посилання відповідача на те, що він як фізична особа не мав жодних договірних відносин з ОСОБА_1 спростовані наявним в справі договором позики від 08 листопада 2016 року, підписаним сторонами.

Зазначив, що посилання відповідача на не проведення судом першої інстанції судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи, не спростовує висновки суду першої інстанції (із справи вбачається, що протокольною ухвалою від 27 січня 2021 року місцевий суд відмовив відповідачу у проведенні зазначених експертиз).

Виходив з того, що у суді апеляційної інстанції заявник повторно заявив клопотання про призначення експертизи, проте документів, у яких містяться вільні зразки підпису та почерку, не надав, клопотання про витребування таких документів не заявив.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року до Верховного Суду, адвокат Любарець А. Ю. в інтересах ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою для відкриття касаційного провадження адвокат Любарець А. Ю. в інтересах ОСОБА_2 зазначив неврахування висновків щодо застосування статей 2 12 76 263 264 ЦПК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 1512/2-234/11; від 16 червня 2021 року у справі № 756/3115/17; від 10 червня 2020 року у справі № 233/4787/18; від 28 листопада 2018 року у справі № 179/303/17; від 04 липня 2018 року у справі №369/1923/15-ц; від 26 вересня 2018 року у справі № 346/2946/16-ц, від 14 лютого 2018 року у справі № 127/8068/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 705/2437/16-ц;

суд необґрунтовано відхилив клопотання про признання у справі комплексної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Касаційну скаргу мотивував недодержанням судом обов`язку забезпечити дійсно змагальний процес; недодержанням судом обов`язку щодо власної об`єктивності і неупередженості, а саме: обов`язку щодо роз`яснення у випадку необхідності учасникам судового процесу їхніх процесуальних прав та обов`язків, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; обов`язку щодо сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК України;

недодержанням завдань цивільного судочинства з підстав необґрунтованої та безпідставної відмови у задоволенні клопотання про проведення судової експертизи; необґрунтованість судового рішення, зокрема ухваленого без повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх заперечень.

На думку заявника, суди попередніх інстанцій не надали достатньої оцінки обставині щодо наявності інших доказів, які дійсно можуть мати значення для справи.

У травні 202 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ОСОБА_1 просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 08 листопада 2016 року сторони уклали договір позики, за умовами якого ОСОБА_1 надав ОСОБА_2 500 000,00 грн до 30 листопада 2016 року.

Підписавши цей договір, позичальник підтвердив, що отримав готівкою в гривні всю суму позики, зазначену в пункті 1.1 до підписання цього договору (пункт 1.3 договору а. с. 7-8).

08 листопада 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали додатковий договір до договору позики від 08 листопада 2016 року, відповідно до умов якого відсотки за користування позикою складають 30 % річних (а. с. 9).

Представник відповідача у відзиві на позов заперечив проти задоволення вимог, вважаючи їх безпідставними.

Зазначив, що відповідач з позивачем укладав саме інвестиційні договори, діючи в якості уповноваженого представника ТОВ «НВП «БІОТЕК», проте, як фізична особа, відповідач не мав договірних відносин з позивачем, тому заперечує факт укладення з позивачем 08 листопада 2016 року договору позики та додаткової угоди до нього.

З огляду на ці обставини, відповідач заявив клопотання про признання у справі комплексної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи, на вирішення якої поставити наступні питання:

чи виконано підпис від імені ОСОБА_2 на договорі позики від 08 листопада 2016 року та додатковій угоді до нього ОСОБА_2 чи іншою особою;

чи відповідає давність підписів, нанесених від імені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на договорі позики від 08 листопада 2016 року та додатковій угоді до нього, вказаній на них даті;

чи відповідає давність договору позики від 08 листопада 2016 року та додатковій угоді до нього вказаній на них даті.

Ухвалою від 27 січня 2021 року Подільський районний суд м. Києва відмовив у задоволенні клопотання про призначення у справі судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи (журнал судових засідань а. с. 87-88).

У вересні 2021 року адвокат Любарець А. Ю. в інтересах ОСОБА_2 подав до апеляційного суду клопотання про призначення експертизи, а у листопаді 2021 року подав заяву разом з вільними зразками підписів (а. с. 152-155, 182).

Ухвалою від 01 грудня 2021 року Київський апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання про призначення експертизи (журнал судових засідань а. с. 186-188).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Межі розгляду справи судом

Підставою для відкриття касаційного провадження є:

пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку);

пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу).

Касаційну скаргу слід задовольнити.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов частково, місцевий суд, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором позики від 08 листопада 2016 року.

Верховний Суд з такими висновками судів першої та апеляційної інстанції не погодився.

Підставою для відкриття касаційного провадження є застосування статей 2 12 76 263 264 ЦПК України у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 1512/2-234/11; від 16 червня 2021 року у справі № 756/3115/17; від 10 червня 2020 року у справі № 233/4787/18; від 28 листопада 2018 року у справі № 179/303/17; від 04 липня 2018 року у справі № 369/1923/15-ц; від 26 вересня 2018 року у справі № 346/2946/16-ц, від 14 лютого 2018 року у справі № 127/8068/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 705/2437/16-ц.

Доводи заявника про не врахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду про застосування норми права у подібних відносинах знайшли підтвердження у справі.

Так, Верховний Суд у постановах від 20 лютого 2019 року у справі № 1512/2-234/11, від 28 листопада 2018 року у справі № 179/303/17, на які посилався заявник як на приклад неоднакового застосування норм права, зазначив, що належним доказом у справі, який би підтвердив чи спростував факт підписання саме відповідачем договору поруки, може бути висновок почеркознавчої експертизи.

Відповідно до статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальної дії, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Отже, суд зобов`язаний забезпечити (організувати) дійсно змагальний процес, тобто створити особам, які беруть участь у справі, всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обов`язків.

Тобто, враховуючи те, що відповідач заперечує факт підписання ним договору поруки, суди повинні були роз`яснити останньому його право заявити клопотання про призначення почеркознавчої експертизи для вирішення питання відповідності його підпису у договорі поруки, і тільки після отримання відповідного висновку експерта або відмови від проведення почеркознавчої експертизи вирішувати питання про доведеність чи недоведеність вимог позову.

У постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 705/2437/16-ц, на яку посилався заявник як на приклад неоднакового застосування норм права, Верховний Суд зазначив, що суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, суд зобов`язаний забезпечити дійсно змагальний процес, тобто створити особам, які беруть участь у справі, всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обов`язків.

Для встановлення обставин щодо того, чи підписувала відповідач розписку, апеляційний суд на виконання вимог частини четвертої статті 10 ЦПК України 2004 року мав роз`яснити сторонам право звернутися до суду з клопотанням про призначення у цій справі експертизи відповідно до положень статті 143 ЦПК України 2004 року.

Тільки після отримання відповідного висновку експерта або відмови від проведення почеркознавчої експертизи суд міг вирішувати питання про доведеність чи недоведеність вимог позову.

Верховний Суд у постанові від 16 червня 2021 року у справі № 756/3115/17, на яку посилався заявник як на приклад неоднакового застосування норм права, виклав висновок про те, що справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Доведення обставин, чи підписував відповідач договір позики, за яким позивач просить стягнути заборгованість, має істотне значення для правильного вирішення спору по суті.

Оцінюючи обґрунтованість судових рішень про відхилення клопотання про призначення судової експертизи, Верховний Суд вважає, що висновки суду про невиконання або про неможливість виконання судової експертизи у зв`язку з ненаданням відповідних документів для її проведення не є достатньою підставою для відмови у задоволенні клопотання. Дії сторони щодо ненадання під час розгляду клопотання про призначення експертизи певних матеріалів не можуть свідчити про ухилення особи від участі в експертизі, оскільки суди її не призначили, відповідно, клопотання судових експертів про надання матеріалів для проведення експертизи до суду не надходили та не вирішувалися.

Зважаючи на наведене, суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не вжили усіх необхідних заходів для виконання завдання цивільного судочинства, визначеного у статті 2 ЦПК України, необґрунтовано відмовили у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи.

У справі, що переглядається, відповідач заперечив укладення і підписання договору позики та зазначив, що укладав із позивачем інвестиційні договори, діючи як уповноважений представник ТОВ «НВП «БІОТЕК».

Укладання та наявність з позивачем договірних відносин, як фізична особа, заперечив (а. с. 40-42).

Частина третя статті 12 та частина перша статті 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

На підтвердження заперечень на позов адвокат Литвин В. В. в інтересах ОСОБА_2 заявив клопотання про призначення у справі судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи (а. с. 47-50).

Відповідно до частин першої і другої статті 103 ЦПК, суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством (частина перша статті 102 ЦПК України).

Однак суд першої інстанції ухвалою від 27 січня 2021 року відмовив у задоволенні клопотання про призначення у справі судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи.

На думку місцевого суду, клопотання не обґрунтовується належними доказами щодо необхідності спеціальних знань для дослідження (журнал судових засідань а. с. 87-88).

У зв`язку із безпідставною відмовою у задоволенні цього клопотання місцевим судом, у вересні 2021 року адвокат Любарець А. Ю. в інтересах ОСОБА_2 подав до апеляційного суду клопотання про призначення експертизи, а у листопаді 2021 року подав заяву разом з вільними зразками підписів (а. с. 152-155, 182).

Ухвалою від 01 грудня 2021 року Київський апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання про призначення експертизи за відсутності вільних зразків почерку (журнал судових засідань а. с. 186-188).

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Доведення обставин, чи підписав ОСОБА_2 договір позики, за яким позивач просить стягнути заборгованість, має істотне значення для правильного вирішення спору по суті.

Оцінюючи обґрунтованість судових рішень про відхилення клопотання про призначення судової експертизи, Верховний Суд вважає, що висновки судів про невиконання або про неможливість виконання судової експертизи у зв`язку з ненаданням відповідних документів для її проведення не є достатньою підставою для відмови у задоволенні клопотання.

Дії сторони щодо ненадання під час розгляду клопотання про призначення експертизи певних матеріалів не можуть свідчити про ухилення особи від участі в експертизі, оскільки суди її не призначили, відповідно, клопотання судових експертів про надання матеріалів для проведення експертизи до суду не надходили та не вирішувалися.

Характерно, що адвокат Любарець А. Ю. в інтересах ОСОБА_2 у вересні 2021 року подав до апеляційного суду клопотання про призначення експертизи, а у листопаді 2021 року подав заяву разом з вільними зразкам підписів: 15 одиниць документів з вільними зразками підписів ОСОБА_2 , 10 аркушів зразків почерку ОСОБА_2 та 16 аркушів зразків підпису ОСОБА_2 (а. с. 182).

Зважаючи на наведене, суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не вжили усіх необхідних заходів для виконання завдання цивільного судочинства, визначеного у статті 2 ЦПК України, необґрунтовано відмовили у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи.

Отже, доводи касаційної скарги про не врахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду про застосування норми права у подібних відносинах знайшли своє підтвердження у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 400 ЦПК України касаційний суд не має процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а отже, не може вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального та процесуального права, дослідити і належним чином оцінити надані сторонами докази, дати правову оцінку доводам та запереченням сторін і ухвалити законне та справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Верховний Суд взяв до уваги тривалий час розгляду судами цієї справи, однак з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), суд дійшов висновку про передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпунктів «б» та «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Враховуючи, що справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції, касаційний суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 402 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Любарця Андрія Юрійовича в інтересах ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 27 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська Судді: В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк