Постанова

Іменем України

04 червня 2018 року

м. Київ

справа № 760/9273/16-ц

провадження № 61-27265 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г. І. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Олійник А. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Комунальне підприємство «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом'янського району м. Києва»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом'янського району м. Києва» на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 31 травня 2017 року у складі судді Коробенка С. В. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 12 липня 2017 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Оніщука М. І., Українець Л. Д.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом'янського району м. Києва» (далі - КП «ШЕУ Солом'янського району м. Києва») про відшкодування майнової шкоди.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 31 січня 2016 року по вулиці Радищева в м. Києві, приблизно о 23 год. 50 хв. він, керуючи автомобілем марки «Honda», реєстраційний номер НОМЕР_1, потрапив у дорожньо-транспортну пригоду (далі - ДТП), причиною якої стало потрапляння коліс автомобіля в яму, вирізану навколо люка працівниками КП «ШЕУ Солом'янського району м. Києва» у вигляді квадрата, глибиною більше 10 см, яка не була огороджена і не мала жодного попереджувального знаку про ведення дорожніх робіт. Зазначені обставини, а також недостатнє освітлення вулиці та ожеледиця на дорозі, позбавили його технічної можливості уникнути ДТП

Внаслідок ДТП, належний йому на праві власності автомобіль зазнав пошкоджень переднього та заднього колеса правої сторони, що підтверджується звітом № 4749 від 09 лютого 2016 року, розмір завданих йому збитків становить 37 891,68 грн.

Ураховуючи наведене, позивач просив стягнути зазначену суму з відповідача.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 31 травня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з КП «ШЕУ Солом'янського району м. Києва» на користь ОСОБА_4 на відшкодування майнової шкоди 37 891,68 грн, а також судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявні у справі докази, в тому числі - постанова Солом'янського районного суду м. Києва від 31 травня

2017 року, якою була встановлена відсутність вини ОСОБА_4 у ДТП, свідчать про неналежне виконання відповідачем обов'язків по утриманню дорожнього полотна по вулиці Радищева в м. Києві, що спричинило ДТП за участю автомобіля позивача. Понесені ОСОБА_4 збитки перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку з винними діями (бездіяльністю) КП «ШЕУ Солом'янського районного м. Києва», а тому підлягають відшкодуванню.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 12 липня 2017 року апеляційна скарга КП «ШЕУ Солом'янського району м. Києва» відхилена, а рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 31 травня 2017 року залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що належний позивачу автомобіль марки «Honda», реєстраційний номер НОМЕР_1, було пошкоджено внаслідок наїзду на вибоїну навколо каналізаційного люку по вулиці Радищева в м. Києві. Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від

16 березня 2016 року закрито провадження в справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутність у діях ОСОБА_4 складу правопорушення. Забезпечення безпечного експлуатаційного стану ділянки вулично-шляхової мережі по вулиці Радищева, 12/16 у м. Києві покладено на

КП «ШЕУ Солом'янського району м. Києва», а тому суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про задоволення позову.

У серпні 2017 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга

КП «ШЕУ Солом'янського району м. Києва», у якій заявник просив скасувати рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 31 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 12 липня 2017 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій хвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки постановою Солом'янського районного суду м. Києва від

16 березня 2016 року встановлено, що причиною отримання автомобілем «Honda» механічних пошкоджень є те, що ОСОБА_4 керуючи зазначеним транспортним засобом потрапив до каналізаційного люку. Однак, розташований на проїзній частині вулиці Радищева, 12/16 у м. Києві люк, не знаходиться на балансі підприємства, а тому суди безпідставно поклали на відповідача обов'язок по відшкодуванню завданої позивачеві шкоди.

Згідно статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня

2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

18 травня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За змістом частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновки судів попередніх інстанцій не спростовують.

Судами попередніх інстанцій установлено, що 31 січня 2016 року по вулиці Радищева в м. Києві, приблизно о 23 год. 50 хв. ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки «Honda», реєстраційний номер НОМЕР_1, потрапив у ДТП через пошкодження дорожнього полотна.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 16 березня 2016 року справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 за статтею 124 КУпАП, закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до звіту №4749 про визначення вартості матеріального збитку від

09 лютого 2016 року, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля марки «Honda», реєстраційний номер НОМЕР_1, станом на

09 лютого 2016 року складає 37 891,68 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно частини другої статті 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 1 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що автомобільна дорога це лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безпечного, безперервного та зручного руху транспортних засобів.

Відповідно до статті 16 цього Закону, вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.

Пунктом 1 частини першої статті 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що елементами благоустрою є покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм і стандартів.

Статтею 9 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить, у тому числі, компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішеннями судових органів. Управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться.

Згідно статті 21 Закону України «Про дорожній рух» органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за: 1) стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів; 2) якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; 3) розміщення технічних засобів організації дорожнього руху, об'єктів дорожнього сервісу та рекламоносіїв; 4) відшкодування збитків користувачам вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що виникли через їх незадовільний стан, у порядку, визначеному законом.

Пунктом 1 частини третьої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху мають права на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху (пункт 1 частини першої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» ).

Відповідно до пункту 2 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету міністрів України № 198 від 30 березня

1994 року (далі - Правила) передбачено, що ремонт і утримання дорожніх об'єктів, що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюється дорожньо-експлуатаційними організаціями, які належать до сфери управління Укравтодору, а тих, що перебувають у комунальній власності - відповідними комунальними дорожньо-експлуатаційними організаціями.

Пунктом 11 Правил встановлено, що власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотриманням норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об'єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об'єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з Державтоінспекцією оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів. Вказані правила є обов'язковими для їх власників або уповноважених ними органів, організацій, що здійснюють ремонт і утримання дорожніх об'єктів і користувачів.

З матеріалів справи вбачається, що автомобіль «Honda», реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності позивачу ОСОБА_4, було пошкоджено внаслідок наїзду на вибоїну навколо каналізаційного люку по вулиці Радищева в м. Києві, а не внаслідок потрапляння коліс автомобіля в люк, як зазначає заявник у касаційній скарзі.

Крім того, судами встановлено, що відповідно до акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі по вулиці Радищева, 12/16 у м. Києві від 31 січня

2016 року, складеного інспектором патрульної поліції та черговим майстром

КП «ШЕУ Солом'янського району м. Києва», експлуатаційний стан обстеженої ділянки не відповідає вимогам ДСТУ 3587-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану», оскільки покриття проїзної частини має вибоїну навколо люка, розміром 1,10 на 1,00 м, при цьому огородження місця проведення дорожніх робіт відсутнє. Забезпечення безпечного експлуатаційного стану зазначеної ділянки дороги покладено на КП «ШЕУ Солом'янського району м. Києва».

Ураховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли законного та обгрунтованого висновку про те, що причиною завдання шкоди власнику автомобіля «Honda», реєстраційний номер НОМЕР_1 є наїзд автомобіля на вибоїну у дорожньому полотні біля люка, а тому саме КП «ШЕУ Солом'янського району м. Києва» зобов'язано відшкодувати завдану позивачеві шкоду.

Доводи касаційної скарги про порушення судами принципу преюдиційності постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 16 березня 2016 року, якою встановлено, що водій ОСОБА_4, керуючи транспортним засобом на невеликій швидкості, вночі при поганому вуличному освітленні, об'єктивно не був спроможний виявити каналізаційний люк, внаслідок чого потрапив до нього, є безпідставними, оскільки рішення судів попередніх інстанцій грунтуються на належних та допустимих доказах, на підставі яких вони достовірно встановили конкретну причину заподіяння позивачеві майнової шкоди.

Інші доводи касаційної скарги не впливають на законність та обгрунтваність рішення судів першої та апеляційної інстанцій, фактично зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга

КП «ШЕУ Солом'янського району м. Києва» не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Солом'янського району м. Києва» залишити без задоволення.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 31 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 12 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

В. О. Кузнєцов

А. С. Олійник