Постанова

Іменем України

04 березня 2019 року

м. Київ

справа № 562/1271/17-ц

провадження № 61-37766св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

ОлійникА. С. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

треті особи: Служба у справах дітей Здолбунівської районної державної адміністрації, Служба у справах дітей Київського району Управління служби у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 08 листопада 2017 року у складі судді Шуляка А. С. та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 24 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Шеремет А. М., Боймиструк С. В., Бондаренко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, треті особи: Служба у справах дітей Здолбунівської районної державної адміністрації, Служба у справах дітей Київського району Управління служби у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею.

В обґрунтування позову зазначив, що у сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 року народився син ОСОБА_6, з моменту народження якого і до осені 2011 року відповідач постійно проживала у м. Харкові. З жовтня 2011 року відповідач переїхала на постійне місце проживання у м. Здолбунів, Рівненськоїобласті. З січня 2017 року, після створення відповідачем нової сім'ї, вона припинила будь-яке спілкування з позивачем та перешкоджає йому у спілкуванні з дитиною. Прохання позивача щодо його спілкування з дитиною відхилені позивачем, з огляду на що просив суд задовольнити його вимоги.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 08 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Рівненської області від 24 квітня 2018 року, позов задоволено частково. Визначено спосіб участі ОСОБА_4 у спілкуванні та вихованні малолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, встановивши дні та години побачень, а саме: два рази на місяць, у світлу пору доби, в межах Рівненської області, в присутності матері або за взаємною згодою обох сторін без присутності матері, враховуючи інтереси та стан здоров'я дитини, а також надати необмежену можливість спілкуватися з дитиною засобами телефонного зв'язку, через Інтернет за допомогою Skype, Viber. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що Здолбунівською районною державною адміністрацією в особі органу опіки та піклування надано висновок, яким встановлено дні та години побачень позивача ОСОБА_4 з малолітнім сином ОСОБА_7, який потребує спілкування з батьком, що відповідає інтересам дитини, взявши до уваги вік дитини, стан її здоров'я, ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, тому суд дійшов висновку про визначення вказаного порядку участі позивача ОСОБА_4 у спілкуванні та вихованні дитини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

27 червня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_4

У серпні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_5. на касаційну скаргу ОСОБА_4

У липні 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій за основу судового рішення взяли висновок органу опіки та піклування, не навівши мотивів відхилення заперечення позивача щодо визначеного способу участі у вихованні дитини.

Встановивши, що батько створив для сина належні умови для її розвитку та виховання, суди дійшли необґрунтованого висновку про встановлення часу спілкування батька з дитиною лише у світлу пору доби в межах Рівненської області, де у позивача відсутнє постійне житло.

Вирішуючи вказаний спір та визначивши спосіб участі батька у її вихованні, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували думки дитини.

Обраний судами спосіб вирішення спору не забезпечує захист найкращих інтересів дитини.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

Відзив ОСОБА_5 на касаційну скаргу ОСОБА_4 мотивовано тим, що відповідач заперечує побачення батька з сином у м. Здолбунів із можливістю ночівлі за місцем проживання батька, оскільки ОСОБА_4 матиме можливість вивезти сина до м. Харкова.

Позивач погрожував ОСОБА_5 вивезенням їхньої дитини за кордон без її згоди, що викликає у відповідача занепокоєння при залишенні дитини у батька без її присутності.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що свідоцтвом про народження від 29 липня 2009 року серії НОМЕР_1 підтверджено, що батьками ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 є позивач ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_5

Сторони у шлюбі не перебували.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Частиною першою статті 151 СК України визначено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

Відповідно до статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

У статті 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Відповідно до статті 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, другий із батьків має право звернутись до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо) місце та час їхнього спілкування. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із встановлених у справі фактичних обставин, що ОСОБА_5 чинить перешкоди ОСОБА_4 у спілкуванні та вихованні сина, ІНФОРМАЦІЯ_2, Здолбунівською районною державною адміністрацією в особі органу опіки та піклування надано висновок, згідно з яким встановлено дні та години побачень позивачу з малолітнім сином ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, який потребує спілкування з батьком, що відповідає інтересам дитини, з урахуванням його віку, стану здоров'я, ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, тому визначив порядок участі позивача ОСОБА_4 у спілкуванні та вихованні дитини, встановивши дні та години побачень, а саме: два рази на місяць, у світлу пору доби, у межах Рівненської області, у присутності матері або за взаємною згодою обох сторін без присутності матері, враховуючи інтереси та стан здоров'я дитини, а також ухвалив надати необмежену можливість спілкуватися з дитиною засобами телефонного зв'язку, через Інтернет за допомогою Skype, Viber.

Згідно із статтею 400 ЦПК України установлення фактичних обставин у справі, дослідження доказів і надання їм правової оцінки не належить до компетенції касаційного суду.

Верховний Суд зауважує, що суд апеляційної інстанції відхилив доводи позивача, які є аналогічними доводам касаційної скарги, що висновок органу опіки та піклування є необґрунтованим, чим порушено його право на спілкування та виховання дитини.

Суди першої та апеляційної інстанцій, встановлюючи відповідний порядок спілкування позивача з сином, виходили із встановлених обставин та врахували інтереси дитини, вік, стан здоров'я та ставлення батьків до виконання своїх обов'язків.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій, зводяться до переоцінки доказів у справі та незгоди ОСОБА_4із ухваленими у справі судовими рішеннями.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE), рішення від 10 лютого 2010 року).

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини справи, повно та всебічно дослідили докази у справі, надали їм належну оцінку, та дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову частково.

Аргументи та доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів щодо визначеного способу спілкування з дитиною та участі батька у її вихованні, а також, що визначений судом спосіб спілкування дитини та батька не відповідає інтересам дитини.

Верховний Суд зауважує, що бере до уваги інтереси дитини, а не інтереси батька.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 08 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 24 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

В.О. Кузнєцов

В.А. Стрільчук