Постанова

Іменем України

10 липня 2018 року

м. Київ

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:

головуюча Стефанів Н.С.,

судді: Стороженко С.О.,

Шевченко Т.В.,

секретар судового засідання Безкровний С.О.,

учасники судового провадження:

прокурор Кравченко Є.С.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника ЩитаІ.А., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_3, на вирок Київського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 24 жовтня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016220000000821,

відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, засудженого за ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

1. Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Щит І.А. виклав вимогу до суду про скасування судових рішень відносно засудженого ОСОБА_3 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, мотивуючи це істотним порушенням судами першої та апеляційної інстанцій вимог кримінального процесуального закону, неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам. Стверджує про упереджений розгляд провадження, у зв'язку з чим суд першої інстанції не надав об'єктивної оцінки зібраним доказам. Зазначає про недотримання апеляційним судом вимог ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), оскільки суд не навів підстав, на яких визнав необґрунтованими доводи, викладені в апеляційних скаргах засудженого та його захисника. Стверджує про ухвалення судового рішення в суді першої інстанції незаконним складом суду.

У запереченнях на касаційну скаргу потерпіла ОСОБА_4 та представник потерпілої ОСОБА_5 просять залишити оскаржувані судові рішення без зміни, а касаційну скаргу захисника Щита І.А.- без задоволення.

2. Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

2.1 Судове рішення суду першої інстанції

Вироком Київського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2017 року ОСОБА_3засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк сім років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 задоволено частково, стягнуто на користь потерпілої 26 900,57 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 482 600 грн - у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Судом також вирішено питання щодо процесуальних витрат та долю речових доказів.

2.2 Судове рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 24 жовтня 2017 рокуапеляційну скаргу захисника Щита І.А. залишено без задоволення, а вирок Київського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2017 року відносно засудженого ОСОБА_3 - без зміни.

2.3 Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

30 липня 2016 року приблизно о 21 годині 30 хвилин ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки «BMW-520», державний номерний знак НОМЕР_1, рухався по вул. Гвардійців Широнінців у м. Харкові зі сторони вул. Наталії Ужвій в напрямку вул. Дружби Народів зі швидкістю приблизно 140 км/год, перебуваючи під впливом наркотичних речовин, чим порушив підпункт «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху, згідно з яким «Водієві забороняється: а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин». Під час руху по вищевказаній вулиці, в районі будинку 111, ОСОБА_3 грубо порушив вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху, відповідно до яких «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода і небезпека», та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_7, який в цей час перетинав проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу зліва направо відносно напрямку руху автомобіля.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 загинув на місці пригоди, і згідно з висновком судово-медичної експертизи від 10 серпня 2016 року №2209-Дм/16 причиною його смерті стала несумісна з життям травма тіла.

3. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та інших учасників судового провадження

Прокурор заперечила проти доводів, наведених у касаційній скарзі захисника, на підставі їх необґрунтованості, стверджуючи про відповідність призначеного ОСОБА_3 покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого та про необґрунтованість доводів щодо істотного порушення судами вимог кримінального процесуального закону.

4. Джерела права й акти їх застосування

4.1 Кримінальний кодекс України

4.1.1 Стаття 65. Загальні засади призначення покарання

Частина 1. Суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Частина 2. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

4.2 Кримінальний процесуальний кодекс України

4.2.1 Стаття 31. Склад суду

Частина 1. Кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється суддею одноособово, крім випадків, передбачених частинами другою, третьою та дванадцятою цієї статті.

4.2.2 Стаття 35. Автоматизована система документообігу суду

Частина 1. У суді функціонує автоматизована система документообігу суду, що забезпечує:

1) об'єктивний та неупереджений розподіл матеріалів кримінального провадження між суддями з додержанням принципів черговості та однакової кількості проваджень для кожного судді.

4.2.3 Стаття 94. Оцінка доказів

Частина 1. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Частина 2. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

4.2.4 Стаття 370. Законність, обґрунтованість і вмотивованість судового рішення

Частина 1. Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Частина 2. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Частина 3. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Частина 4. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

4.2.5 Стаття 419. Зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Частина 1. Ухвала суду апеляційної інстанції складається з:

2) мотивувальної частини із зазначенням:

короткого змісту вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції;

узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;

узагальненого викладу позиції інших учасників судового провадження;

встановлених судом першої інстанції обставин;

встановлених судом апеляційної інстанції обставин з посиланням на докази, а також мотивів визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними;

мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Частина 2. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

4.2.6 Стаття 433. Межі перегляду судом касаційної інстанції

Частина 1. Суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

5. Позиція Верховного Суду

5.1 Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, підтверджено доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду в суді першої інстанції, а також оцінено судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України (згідно з показаннями свідків, даними, що містяться у висновках експертиз, іншими письмовими матеріалами провадження тощо) [4.2.3, 4.2.4].

Отже, з огляду на встановлені судами фактичні обставини кримінального провадження, які касаційним судом не перевіряються, дії ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України кваліфіковано правильно [4.2.6].

5.2 Щодо порушень вимог кримінального процесуального закону

Апеляційний розгляд проведено відповідно до вимог кримінального процесуального закону. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України, доводи апеляційної скарги захисника Щита І.А., аналогічні доводам, наведеним у касаційній скарзі, зокрема й щодо встановлення судами перебування ОСОБА_3 під впливом наркотичних чи токсичних речовин, апеляційний суд перевірив повною мірою та спростував, навівши докладні мотиви прийнятого рішення.

5.3 Щодо невідповідності призначеного покарання внаслідок суворості

Суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_3 урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК є тяжким, обставини скоєного злочину та повною мірою дані про винного, який раніше не був судимий, розлучений, має на утриманні малолітню дитину, на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Визнання засудженим вини в порушенні Правил дорожнього руху, а саме щодо перевищення швидкості руху, без визнання вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, не свідчить про повне усвідомлення ОСОБА_3 своєї провини та його щире каяття у скоєному. Відповідно, суди дійшли правильного висновку про відсутність обставин, які пом'якшують покарання.

Обставиною, яка обтяжує покарання, суд визнав вчинення злочину у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів.

Крім того, суд при призначенні покарання врахував думку потерпілої, яка в судовому засіданні наполягала на призначенні ОСОБА_3 суворого покарання, тобто лише на реальному позбавленні волі на максимальний строк.

Таким чином, суд при застосуванні санкції ч. 2 ст. 286 КК України дійшов правильного та належно вмотивованого висновку про необхідність і достатність призначення ОСОБА_3 строку покарання в межах цієї санкції; підстав вважати це покарання суворим суд не вбачає.

Не вбачає суд і підстав для пом'якшення покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, оскільки це можливо лише за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, яких у цьому провадженні встановлено не було.

Крім того, звільнення особи від відбування покарання з випробуванням є правом суду за наявності достатніх для того підстав та з урахуванням того, що виправлення особи можливе без ізоляції від суспільства. Однак наведені захисником обставини, в тому числі й ті, що характеризують особу засудженого, були враховані судами і не є достатніми для призначення покарання, нижчого від найнижчої межі, та для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням.

5.4 Щодо ухвалення судового рішення незаконним складом суду

Положеннями ст. 31 КПК України визначається склад суду, який має право проводити розгляд провадження залежно від судової інстанції, категорії злочину, а також особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження. Персональний склад суду для розгляду конкретної справи призначається автоматизованою системою документообігу відповідно до положень ст. 35 КПК України. Кримінальним процесуальним законом не наведено визначення незаконного суду, а тому суд може бути визнаний незаконним у випадку порушення чинних норм формування складу суду, визначення судді для конкретного судового провадження.

Обізнаність судді про закінчення його повноважень через певний час не відноситься кримінальним процесуальним законом до критерію визнання розгляду провадження незаконним складом суду, а тому доводи касаційної скарги щодо розгляду судового провадження незаконним складом суду є необґрунтованими.

5.5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд вважає доводи, викладені в касаційній скарзі захисника, про невідповідність призначеного засудженому ОСОБА_3 покарання через суворість та про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону необґрунтованими, тому вказана касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 376, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу захисника Щита І.А. залишити без задоволення.

Вирок Київського районного суду м. Харкова від 06 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 24 жовтня 2017 року відносно засудженого ОСОБА_3 залишити без зміни.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Н.С. Стефанів С.О. Стороженко Т.В. Шевченко