ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 908/503/17 (908/1924/20), (908/2006/20)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С. В. - головуючого, Огородніка К. М., Ткаченко Н. Г.

за участі секретаря: помічника судді Жили Б. В.

за участі сторін: Скаржник (Представник СТОВ "Батьківщина") - Цермолонський І. М. (посв. № 000236 від 02.07.2018); Позивач (Представник ДП "ДГ "Таврія" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України") - Костур С. В. (догов. № 105/16/1120 від 16.11.2020)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина"

на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 04.09.2020

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.10.2020

усправі

за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Таврія" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України"

до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина"

про визнання договорів №17/02/2020 від 17.02.2020, №18/02/2020 від 18.02.2020, №28/02/2020 від 28.02.2020,27/03/2020 від 27.03.2020,02/07/2020 від
01.07.2020, №02/07/2020 від 02.07.2020 купівлі-продажу майнових прав на незавершене сільськогосподарське виробництво недійсними та визнання права власності

в межах справи № 908/503/17

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Украгропром"

до боржника Державного підприємства "Дослідне господарство "Таврія" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України"

про банкрутство, -

ВСТАНОВИВ:

Встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанції обставини справи

1. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 02.04.2019 року відкрито провадження у справі №908/503/17 про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Таврія" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" (72242 селище Таврія Веселівського району Запорізької області вул. Центральна, 6, код ЄДРПОУ- 00853323); визнано безспірні грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Украгропром" до боржника у розмірі - 3 075
049,39 грн основного боргу та 73 080,00 грн судового збору; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника;

2. До Господарського суду Запорізької області 29.07.2020 року надійшла позовна заява Державного підприємства "Дослідне господарство "Таврія" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майнових прав на незавершене сільськогосподарське виробництво №17/02/2020 від 17.02.2020, №18/02/2020 від 18.02.2020, №28/02/2020 від 28.02.2020,27/03/2020 від
27.03.2020,02/07/2020 від 01.07.2020, №02/07/2020 від 02.07.2020 та визнання права власності, для розгляду в межах справи № 908/503/17 про банкрутство позивача.

3. До Господарського суду Запорізької області 03.09.2020 від розпорядника майна Державного підприємства "Дослідне господарство "Таврія" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" арбітражного керуючого Завори О. І. надійшла заява про забезпечення позову у справі № 908/503/17 (908/1924/20) шляхом накладення арешту на урожай рапсу, ячменю ярового, пшениці, зібраного на земельній ділянці з кадастровим номером 2321286300:03:025:0001 площею 1984,4609 га, розташованій на території Таврійської сільської ради Веселівського району Запорізької області, на земельній ділянці з кадастровим номером 2321286300:04:001:0001 площею 1757,9872 га, розташованій на території Таврійської сільської ради Веселівського району Запорізької області, що належать на праві користування ДП "Таврія" та зберігається у будь-яких місцях.

Короткий зміст та мотиви рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.09.2020р. у справі №908/503/17 (908/1924/20), (908/2006/20), яку залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.10.2020: заяву позивача - Державного підприємства "Дослідне господарство "Таврія" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" про забезпечення позову - задоволено; вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на урожай рапсу, ячменю ярового, пшениці, зібраного на земельній ділянці з кадастровим номером 2321286300:03:025:0001 площею 1984,4609 га, розташованій на території Таврійської сільської ради Веселівського району Запорізької області, на земельній ділянці з кадастровим номером 2321286300:04:001:0001 площею 1757,9872 га, розташованій на території Таврійської сільської ради Веселівського району Запорізької області, що належать на праві користування ДП "Таврія" та зберігається у будь-яких місцях.

4.1. Судові рішення мотивовані тим, що позивачем доведено необхідність вжиття заходів до забезпечення позову та підтверджено доказами достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" звернулось до касаційного господарського суду зі скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.10.2020 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 04.09.2020, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову у повному обсязі.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Обґрунтовуючи наявність підстав для касаційного оскарження, скаржник посилається на те, що оскаржувані ухвала Господарського суду Запорізької області від 03.09.2020 та Постанова Центрального апеляційного господарського суду від
22.10.2020 прийняті з грубим порушенням норм господарського-процесуального кодексу та неправильним застосуванням норм матеріального права, не відповідають позиції, викладеній в Постанові КЦС у складі ВС по справі №183/5864/17-ц від
17.10.2018, ~law27~, постанові КГС у складі ВС від 08.10.2018 у справі № 913/257/18, Постанові КАС у складі ВС від 21.11.2018 по справі №826/8556/17 у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції залишено поза увагою, що заява про забезпечення позову є недостатньо обґрунтованою та її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому. У ній не наведено посилань на те, що існують обставини, які свідчать про реальну можливість відчуженням СТОВ "Батьківщина" врожаю.

Апеляційний суд, залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, якою було задоволено заяву про забезпечення позову на зазначене уваги не звернув, порушень норм процесуального права, які допустив суд першої інстанції при забезпеченні позову, не усунув.

Як переконує скаржник, у забезпечення позову у спосіб запропонований позивачем фактично наперед вирішує питання які стосуються розгляду позовних вимог по суті, оскільки беззаперечно пов'язане з предметом позову, що відповідно до ч. 11 ст. 137 ГПК України є недопустимим та суперечить позиції, висвітленої в постанова КГС у складі ВС від 08.10.2018 у справі № 913/257/18.

Крім того, скаржник у касаційній скарзі доводить, що у суді апеляційної інстанції сторону позивача представляв Костур С. В., який ані керівником, ані розпорядником майна за даними ЄДР юридичних осіб. Фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не значився, а відтак суд другої інстанції, в порушення ч. 1 ст. 56 ГПК України, допустив до участі у справі особу, яка не має права представляти інтереси позивача

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

7. Позивачем подано відзив на касаційну скаргу з проханням залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Крім того, 13.01.2021 позивачем надано до суду інформаційні пояснення про хід даної справи.

Провадження у Верховному Суді

8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 908/503/17 (908/1924/20), (908/2006/20) визначено колегію суддів у складі: Жукова С. В. - головуючого, Банаська О. О., Огородніка К. М., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 10.11.2020.

У зв'язку з перебуванням судді Банаська О. О. на лікарняному, розпорядженням заступника керівника апарату-керівника секретаріату КГС ВС від 16.11.2020 №
29.3-02/3012 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 908/503/17 (908/1924/20), (908/2006/20).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 908/503/17 (908/1924/20), (908/2006/20) визначено колегію суддів у складі:

Жукова С. В. - головуючого, Огородніка К. М., Пєскова В. Г., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від
16.11.2020.

Ухвалою Верховного Суду від 17.11.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 04.09.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від
22.10.2020 у справі № 908/503/17 (908/1924/20), (908/2006/20).

Призначено до розгляду касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" на 09 грудня 2020 року о 12:30 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.

Ухвалою Верховного Суду від 09.12.2020 відкладено розгляд касаційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 04.09.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.10.2020 у справі № 908/503/17 (908/1924/20), (908/2006/20) на 13 січня 2021 року о 12:15 год. у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О.

Копиленка, 6 в залі судових засідань №330.

Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

9. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані ухвалу та постанову господарських судів попередніх інстанцій залишити без змін, з огляду на таке.

10. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені статті 300 ГПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

11. Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 136 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

12. В частинах 1 та 4 ст. 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.

13. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову.

14. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

15. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

16. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

17. Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

18. Аналогічні правові висновки щодо застосування ст.ст. 136, 137 ГПК України наведені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від
23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від
11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від
21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17.

19. Оцінюючи обґрунтованість та законність оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій, колегія суддів враховує ту обставину, що предметом позову, поданого Державним підприємством "Дослідне господарство "Таврія" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" є визнання недійсними договорів №17/02/2020 від 17.02.2020, №18/02/2020 від 18.02.2020, №28/02/2020 від 28.02.2020,27/03/2020 від 27.03.2020,02/07/2020 від 01.07.2020, №02/07/2020 від 02.07.2020 купівлі-продажу майнових прав на незавершене сільськогосподарське виробництво та визнання права власності.

20. Оскільки за наведеними правочинами відповідач набув право власності на незавершене сільськогосподарське виробництво, а також судами встановлено та не оспорюється сторонами, що врожай рапсу, ячменю ярового та пшениці був зібраний та вивезений СТОВ "Батьківщина" з полів, що розташовані на земельних ділянках кадастровий номер 2321286300:03:025:0001, площею 1984,4609 га кадастровий номер 2321286300:04:001:0001 площею 1757,9872 га, майнові права на які належать скаржнику у відповідності до договорів, визнання недійсними яких та повернення врожаю боржнику є предметом цього позову, суди попередніх інстанції дійшли вірного висновку про співрозмірність та пов'язаність вимоги заяви позивача щодо забезпечення позову із позовними вимогами.

21. Доводи скаржника про те, що оскаржувані ним судові рішення ухвалені виключно на припущеннях щодо можливого ухилення відповідача від виконання судового рішення чи ускладнення його виконання, відхиляються колегією суддів з огляду на таке.

22. Відповідно до статей 316, 317, 319 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

23. Оскільки СТОВ "Батьківщина" набуло у власність майно боржника, а саме, майнові права на незавершене сільськогосподарське виробництво, і відповідно має право і можливість реалізувати свої права власника, то у випадку його реалізації третім особам під час розгляду справи, що є цілком ймовірним, виходячи з властивостей арештованого майна та особливостей господарської діяльності з вирощування сільскогосподарських культур, призведе до істотного ускладнення чи неможливості виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

24. Отже, реалізація врожаю рапсу, ячменю ярового та пшениці новим власником суттєво ускладнить процедуру повернення майна до ліквідаційної маси банкрута або взагалі унеможливить таке повернення, що спричинить порушення майнових прав та інтересів кредиторів.

25. При цьому колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 06.11.2018 у справі № 923/560/17, згідно з якою виконання в майбутньому судового рішення, у випадку задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи буде наявне у відповідача майно для задоволення вимог кредитора.

26. Доводи скаржника про порушення судами першої та апеляційної інстанції вимог щодо збалансованості інтересів сторін процесу відхиляються колегією суддів, оскільки в даному випадку застосовані заходи забезпечення позову спрямовані не на втручання у діяльність учасників справи, а на створення гарантій та належних умов для запобігання перешкод у виконанні рішення суду в разі задоволення позову.

27. Водночас, апеляційний суд правильно відхилив доводи скаржника (аналогічні доводи містить касаційна скарга) на постанову Центрального апеляційного суду від
03.09.2020 у справі № 908/503/17, якою було скасовано ухвалу Господарського суду Запорізької області від 06.07.2020р. у справі № 908/503/17 про накладення арешту на посіви рапсу, ячменю ярового та пшениці, що знаходяться на земельних ділянках кадастровий номер undefined, площею 1984,4609 га кадастровий номер undefined площею 1757,9872 га, оскільки вказаною ухвалою арешт накладався на забезпечення вимог кредиторів у відповідності до ст. 40 Кодексу України з процедур банкрутства, в той час як за оскаржуваню ухвалою арешт накладено на забезпечення відповідного позову боржника, тобто як підстави, так і обґрунтування забезпечувальних заходів є відмінними.

28. Висновки судів попередніх інстанцій про необхідність вжиття заходів забезпечення позову у даній справі зроблені з дотриманням вимог процесуального законодавства, відповідають вимогам щодо наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позову, забезпеченню збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Захід забезпечення позову, застосований судом, спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, а також не має наслідком порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

29. Стосовно доводів касаційної скарги про те, що висновки попередніх судових інстанцій суперечать висновкам, що викладені у постанові КЦС у складі ВС у справі №183/5864/17-ц від 17.10.2018, у постанові КГС у складі ВС від 08.10.2018 у справі №913/257/18, у постанові КАС у складі ВС від 21.11.2018 по справі №826/8556/17 а також Постанові Пленуму Верховного суду України № 9 від
22.12.2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", підлягають відхиленню з огляду на таке.

30. Із змісту п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України вбачається, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових:

неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах;

ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

31. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

32. ~law28~, на яку посилався скаржник у касаційній скарзі на обґрунтування п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не є судовим рішенням, а також не є рішенням, невідповідність висновкам якого щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, є підставою касаційного оскарження, передбаченою п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

33. Неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права полягає, зокрема, у такому: у різному тлумаченні судами змісту відповідних норм, що зумовлює відмінність у висновках про наявність чи відсутність суб'єктивних прав та обов'язків учасників певних правовідносин; у різному застосуванні правил вирішення колізій між нормами права з урахуванням їх юридичної сили, а також дії у часі, просторі та за колом осіб; у застосуванні різних норм права для регулювання аналогічних правовідносин або у поширенні дії норми на певні відносини в одних випадках і незастосуванні цієї норми до аналогічних відносин в інших випадках; у різному застосуванні аналогії права чи закону у подібних правовідносинах (такий правовий висновок викладений у п. 28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 367/2022/15-ц).

34. Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (така правова позиція викладена в п. 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16, п. 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 925/3/17, п. 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/24257/16).

35. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

36. Отже для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 абзацу 1 частини 2 статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

37. Так, у справі №183/5864/17-ц суд касаційної інстанції зазначив таке: "..Дійшовши висновку про задоволення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції не здійснив оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не з'ясував співмірність виду забезпечення позову, який просила застосувати особа, яка звернулась з такою заявою, позовним вимогам, не оцінив рівноцінність заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог, жодним чином не обґрунтував необхідність вжиття таких заходів, пославшись лише на загальні норми процесуального права.

Судом першої інстанції залишено поза увагою, що заява про забезпечення позову є недостатньо обґрунтованою та її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому. В ній не наведено посилань на те, що існують обставини, які свідчать про реальну можливість відчуження ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області спірної земельної ділянки на користь третіх осіб.

Апеляційний суд, залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, якою було задоволено заяву про забезпечення позову на зазначене уваги не звернув, порушень норм процесуального права, які допустив суд першої інстанції при забезпеченні позову, не усунув.."

38. Суд констатує відсутність подібності стосовно встановлених фактичних обставин, а саме, у наведеній справі, суд касаційної інстанції виходив з того, що заява про забезпечення позову є недостатньо обґрунтованою та її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому, тоді як у справі, що розглядається, місцевий господарський суд встановив, що СТОВ "Батьківщина" здійснює ефективний контроль над урожаєм рапсу, ячменю ярового, пшениці та має всі необхідні технічні умови для переміщення та, відповідно, розпорядження спірним майном, що підтверджує: постійне проживання в будинку механізаторів ДП "Таврія", розташованому за адресою: 72242, Запорізька область, Веселівський район, селище Таврія, вул. Молодіжна, 3, персоналу СТОВ "Батьківщина" на підставі Договору № 02-01/2020 від 02.01.2020 р. ; фізичне обмеження доступу до урожаю, що перебуває на складі ДП "Таврія", розташованому за адресою: 72242, Запорізька область, Веселівський район, селище Таврія, вул. Степова, 13, персоналом СТОВ "Таврія" з використанням великогабаритної техніки останнього, що підтверджується доповідною запискою від 01.09.2020 р. за підписом працівника ДП "Таврія" Гуменюк О. В. ; перебування за місцезнаходженням ДП "Таврія" (72242, Запорізька область, Веселівський район, селище Таврія, вул. Центральна, 6) техніки СТОВ "Батьківщина", зокрема, навантажувача та вантажного транспортного засобу на підставі Договору відповідального зберігання № 08-01/2020 ВЗ від 08.01.2020 р., що підтверджується Актом приймання-передачі майна за Договором відповідального зберігання № 08-01/2020 ВЗ від 08.01.2020 р.

39. У постанові від 17.10.2018 у справі № 913/257/18 суд касаційної інстанції зазначив таке: "..У заяві про вжиття заходів забезпечення позову позивач просить заборонити ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" до вирішення справи вчиняти дії по припиненню, обмеженню енергопостачання усіх об'єктів Лисичанського спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків "Лисичанськводоканал".

Позивач стверджує, що у випадку невжиття заходів до забезпечення позову і реалізації наміру відповідача на відключення об'єктів позивача від електропостачання до розгляду даної справи можуть бути порушені права та охоронювані законом інтереси осіб, що не є учасниками даного судового процесу, зокрема, права на безпечне для життя та здоров'я довкілля, гарантоване ст. 50 Конституції України.

Разом з тим, наголошує на тому, що якщо суд не встановить факту зловживання правом з боку відповідача, останній зможе його реалізувати після розгляду спору по суті.

Суд першої інстанції, зазначаючи що обраний захід забезпечення позову є співмірним з позовними вимогами, що невжиття заходів забезпечення позову щодо заборони вчиняти дії по припиненню, обмеженню енергопостачання може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, не прийняв до уваги те, що вжиті заходи забезпечення позову за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, що є порушенням ч. 11 ст. 137 ГПК України.

Апеляційний господарський суд, перевіряючи законність ухвали, не звернув увагу на норми ч. 11 ст. 137 ГПК України та залишив без змін ухвалу місцевого господарського суду.."

40. У наведеній справі та справі, що розглядається відмінні підстави позову та зміст позовних вимог.

41. Із постанови від 08.10.2018 у справі №826/8556/17 вбачається, що предметом судового розгляду у суді адміністративної юрисдикції було визнання протиправними, скасування наказу та припису, зобов'язання вчинити дії, що не може свідчити про подібність правовідносин у згаданій справі та справі № 908/503/17 (908/1924/20), (908/2006/20).

42. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження та спростовується наведеним.

43. Щодо доводу касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції положень ч. 1 ст. 56 ГПК України стосовно допуску до розгляду справи неповноважного представника позивача, останній підлягає відхиленню з огляду на таке.

44. Як встановлено під час розгляду справи, ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.09.2020р. у справі № 908/503/17:

- задоволено заяву арбітражного керуючого Завори О. І. про відмову від участі у справі № 908/503/17 про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Таврія" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" (72242 селище Таврія Веселівського району Запорізької області вул. Центральна, 6, код ЄДРПОУ-00853323);

- відсторонено арбітражного керуючого Завору О. І. від виконання ним повноважень розпорядника майна у справі № 908/503/17 про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Таврія" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" (72242 селище Таврія Веселівського району Запорізької області вул. Центральна, 6, код ЄДРПОУ-00853323);

- розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Костура Сергія Вікторовича.

- виконання обов'язків керівника Державного підприємства "Дослідне господарство "Таврія" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" покладено на розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Костура Сергія Вікторовича.

45. У ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутство визначено, що розпорядник майна - арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення процедури розпорядження майном.

У ч. 1 ст. 44 Кодексу України з процедур банкрутство визначено, що про призначення розпорядника майна господарський суд постановляє ухвалу. У ч. 9.

Цієї ж норми передбачено право розпорядника майна на подання до господарського суду позову щодо визнання недійсними правочинів, у тому числі укладених боржником з порушенням порядку, встановленого ч. 1 ст. 56 ГПК України, а також позовів щодо визнання недійсними актів, прийнятих у процедурі розпорядження майном щодо зміни організаційно-правової форми боржника та ін.

46. Отже, з моменту постановлення ухвали суду про призначення розпорядником майна, а саме з 28.09.2020, представництво Державного підприємства "Дослідне господарство "Таврія" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" у цьому процесі має право здійснювати арбітражний керуючий Костура С. В.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

47. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

48. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

49. Переглядаючи у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги постанову суду апеляційної інстанції, Верховний Суд не встановив порушення норм матеріального та процесуального права, на які посилається скаржник.

50. За таких обставин Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що оскаржувані судові акти у цій справі прийняті судами у відповідності до фактичних обставин, вимог матеріального та процесуального законодавства, і підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

Судові витрати

51. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 04.09.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.10.2020 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С. В. Жуков

Судді К. М. Огороднік

Н. Г. Ткаченко