ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 910/23346/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В.(головуючий), Львова Б.Ю. та Селіваненка В.П.,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця"

на рішення господарського суду Львівської області від 10.04.2017 (головуючий суддя Мазовіта А.Б.)

та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.06.2017 (головуючий Данко Л.С., судді: Галушко Н.А. і Орищин Г.В.)

у справі № 910/23346/16

за позовом публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (далі - Товариство)

до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" (далі - Залізниця)

про стягнення вартості нестачі вугілля в сумі 10 531,81 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Залізниці про стягнення 10 531,81 грн. вартості недостачі вантажу (вугілля), що перевозився у вагоні № 60032869 за накладною № 48744247.

Позовні вимоги обґрунтовані залізничною накладною № 48582431, комерційним актом БН № 729101/82/9 від 11.06.2016, статтями 110, 113, 114, 115, 129 Статуту залізниць України (далі - Статут).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.12.2016 було порушено провадження у даній справі та прийнято позовну заяву до розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.01.2017 матеріали справи № 910/22325/16 було надіслано за встановленою підсудністю до господарського суду Львівської області.

Рішенням господарського суду Львівської області від 10.04.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.06.2017, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Залізниці на користь Товариства 9 431,46 грн. вартості недостачі вантажу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог щодо незбереження Залізницею вантажу під час перевезення, а тому наявні правові підстави для задоволення позовних вимог. При цьому судами здійснено перевірку наданого Товариством розрахунку вартості нестачі вантажу та встановлено помилку у його здійснені, а саме неправильне застосування Товариством коефіцієнта норми природної втрати та граничного розходження маси вантажу.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Залізниця звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди: дійшли помилкового висновку про доведеність Товариством вартості втраченого вантажу; не встановили всіх елементів складу правопорушення необхідних для покладання на Залізницю відповідальності у вигляді стягнення збитків.

Від Товариства відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що 31.12.2013 товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" (Замовник) та Товариством (Виконавець) був укладений договір № 13-15/75-У (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору Замовник зобов'язався передати (поставити) виконавцю вугілля для збагачення, оплатити послуги Виконавця, пов'язані із збагаченням вугілля та прийняти концентрат. Виконавець зобов'язався прийняти вугілля, провести його збагачення та передати (поставити) отриманий в результаті збагачення концентрат Замовнику, в строки та на умовах, обумовлених Договором або специфікаціями, які є невід'ємними частинами Договору.

28.12.2015 товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" та Товариством було укладено додаткову угоду до Договору, відповідно до якої, сторони за Договором продовжили строк його дії до 31.12.2016.

Також сторонами 29.04.2016 було укладено специфікацію до Договору.

Згідно з пунктом 5 специфікації від 29.04.2016 до Договору поставка концентрату здійснюється на умовах "DDР, місце призначення" залізнична станція "Ладижин" Одеської залізниці і/або залізнична станція "Бурштин" Львівської залізниці і/або залізнична станція "Енергодар" Придніпровської залізниці і/або залізнична станція "Добротвір" Львівської залізниці в редакції "ІНКОТЕРМС-2010", з врахуванням умов Договору та специфікації.

На виконання умов Договору Товариство відповідно до технічних умов завантажило 09.06.2016 вантаж у вагон № 60032869 та здійснило його відправку за залізничною накладною № 48744247 зі станції Добропілля Донецької залізниці на станцію призначення Добротвір Львівської залізниці на адресу відокремленого підрозділу "Добротвірська ТЕС" ПАТ "ДТЕК "Західенерго" (одержувач вантажу) вантаж: вугілля кам'яне марки Г0-100 у кількості 70 000 кг.

Згідно з накладною № 48744247 навантаження на рівні бортів, поверхня вантажу маркована однією борозною катка ущільнювача.

Згідно з пунктом 2.1 Правил оформлення перевізних документів накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Отже, за вказаною накладною Залізниця прийняла від Товариства вугілля для перевезення і зобов'язалася доставити його на станцію призначення - Добротвір Львівської залізниці ДТЕК Добротвірська ТЕС ПАТ "ДТЕК Західенерго".

При цьому відокремлений підрозділ "Добротвірська ТЕС" є структурною одиницею публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" без права юридичної особи, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією довідки з ЄДРПОУ.

11.06.2016 на станції Красноармійськ Донецької залізниці було здійснено контрольну перевірку маси вантажу у вагоні № 60032869, за результатами якої встановлено недостачу вантажу у вказаному вагоні. Про даний факт складено комерційний акт серії БН №729101/82/9 від 11.06.2016 за формою ГУ-22. У розділі А зазначеного комерційного акта вказано про те, що вагон є технічно справним.

З комерційного акта БН № 729101/82/9 вбачається, що у розділі Д "Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку" зазначено, що при контрольному переважуванні вагону № 60032869 на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось брутто - 86 000 кг, тара - 23 400 кг, нетто - 62 600 кг, що менше вказаного у накладній на 7 400 кг. Поверхня вантажу на рівні бортів, маркована борозною катка-ущільнювача. Над 4, 5, 6, 7 люками виявлена виїмка розміром 600 см х 280 см х 650 см. Маркування на місці виїмки відсутнє. Двері, люки зачинені. Течі вантажу немає. У технічному відношенні вагон справний. У розділі Ж зроблена відмітка станції призначення Добротвір Львівської залізниці, згідно з якою під час перевірки вантажу різниці проти цього акта не виявлено. До номеру акта доданий індекс /9.

Після видачі вантажу вантажоодержувачу останній передав право на пред'явлення претензії та позову до Залізниці вантажовідправнику - Товариству, що підтверджується відповідним переуступним написом у залізничній накладній та відповідає вимогам статті 133 Статуту.

Згідно з довідкою Товариства про вартість вугільної продукції, вартість 1 (однієї) тонни вугільної продукції Г0-100, відвантаженої Товариством на адресу ДТЕК Добротвірська ТЕС у вагоні № 60032869 згідно з накладною № 48744247, складає 1 571,91 грн. з урахуванням ПДВ.

Вартість недостачі, виявленої у вагоні № 60032869, з врахуванням норми природної втрати, за розрахунками Товариства, складає 10 531,80 грн. із розрахунку: (6 700 кг (нестача з урахуванням норми природної втрати 1%) х 1 571,91 грн. (вартість 1 т вугілля з ПДВ).

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення 10 531,80 грн. вартості недостачі вантажу (вугілля), що перевозився у вагоні № 60032869 за накладною № 48744247.

Приймаючи рішення у справі, суди виходили з того, що відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 307 ГК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За змістом статті 307 ГК України та статті 909 ЦК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до статті 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно із статтею 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 12 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до частини другої статті 23 Законом України "Про залізничний транспорт" за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Згідно із статтею 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі іншому підприємству згідно з Правилами видачі вантажів.

Статтею 113 Статуту передбачено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Згідно із статтею 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів.

Статтею 130 Статуту передбачено, що право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до статті 133 Статуту передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством.

Судами встановлено, що на звороті накладної № 48744247 міститься переуступний напис за підписами генерального директора та головного бухгалтера ПАТ "ДТЕК Західенерго", скріплений його печаткою, який свідчить про передачу права на пред'явлення позову Товариству, тобто від вантажоодержувача до вантажовідправника, що не суперечить статті 133 Статуту.

Частиною першою статті 31 Статуту передбачено, що залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Відповідно до пункту 28 Правил приймання вантажів до перевезення вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у тому числі захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Згідно із статтею 24 Статуту залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.06.2016 на станції Красноармійськ Донецької залізниці був складений комерційний акт БН № 729101/82/9, відповідно до якого при контрольному переважуванні вагону № 60032869 на справних 150-тонних тензометричних вагонних вагах виявилось брутто - 86 000 кг, тара - 23 400 кг, нетто - 62 600 кг, що менше вказаного у накладній на 7 400 кг. Поверхня вантажу на рівні бортів, маркована борозною катка-ущільнювача. Над 4, 5, 6, 7 люками виявлена виїмка розміром 600 см х 280 см х 650 см. Маркування на місці виїмки відсутнє. Двері, люки зачинені. Течі вантажу немає. У технічному відношенні вагон справний. У розділі Ж зроблена відмітка станції призначення Добротвір Львівської залізниці згідно з якою під час перевірки вантажу різниці проти цього акта не виявлено. До номеру акта доданий індекс /9.

Водночас на станції відправлення вантаж був прийнятий до перевезення без зауважень, оскільки протилежного сторонами не доведено, а саме Залізницею не було зроблено будь-яких зауважень до стану вагону та вантажу і на проміжних станціях. Комерційний акт БН № 729101/82/9 від 11.06.2016 не містить відомостей про те, що вагон № 60032869 має технічні несправності, які могли призвести до втрати вантажу.

Також Залізницею не доведено, що нестача вантажу виникла з незалежних від неї причин.

Отже, суди дійшли висновку, що втрата під час перевезення є наслідком його незбереження, що свідчить про неналежне виконання зобов'язань за договором перевезення та є підставою для настання господарсько-правової відповідальності Залізниці.

Частиною третьою статті 314 ГК України передбачено, що за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, зокрема у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Відповідно до частини першої статті 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що матеріали справи містять довідку вантажовідправника - Товариства, згідно з якою вартість однієї тонни вантажу в вагоні № 60032869, відправленого по накладній № 48744247, становить 1 571,91 грн. з урахуванням ПДВ.

За приписами частини другої статті 114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Пунктом 27 Правил видачі вантажу встановлені норми природної втрати та граничного розходження у визначенні маси. Так, зазначеним пунктом передбачено, що при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах, що відноситься до вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.

У графі 20 залізничної накладної № 48744247 "Найменування вантажу" зазначено, що вантаж (вугілля кам'яне, марки г-газовий, марка Г0-100) навантажено рівні борта з вологістю - 7%.

Отже, суди попередніх інстанцій, застосовуючи пункт 27 Правил видачі вантажів, здійснили перерахунок розміру недостачі вантажу, оскільки вантаж перевозився у вологому стані, що підтверджується його характеристиками, наведеними у накладній.

Таким чином, судами встановлено, що згідно з довідкою про вартість вугільної продукції, підписаною генеральним директором та начальником економіки та фінансів Товариства, ціна однієї тонни вугільної продукції, яка перевозилась у вагоні № 60032869 по накладній № 48744247, складає 1 571,91 грн. з ПДВ.

За даними комерційного акта БН № 729101/82/9 від 11.06.2016 недостача вантажу у вагоні № 60032869 становить 7 400 кг.

Тобто з урахуванням норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто 2% для мінерального палива недостача вантажу за залізничною накладною № 48744247 становить 9 431,46 грн., оскільки 70 000 кг (маса нетто у вагоні) х 2 % (норма природної втрати та граничного розходження визначення маси) = 1 400 кг; 7 400 кг (маса недостачі вантажу за комерційним актом) - 1 400 кг = 6 000 кг; 6 000 кг = 6,0 т; 6,0 т х 1 571,91 грн. = 9 431,46 грн.

Враховуючи викладене, суди дійшли правомірного висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 9 431,46 грн.

Посилання в касаційній скарзі на те, що суди: дійшли помилкового висновку про доведеність Підприємством вартості втраченого вантажу; не встановили всіх елементів складу правопорушення необхідних для покладання на Залізницю відповідальності у вигляді стягнення збитків, - не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються викладеними у даній постанові доводами судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржувані судові акти - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, які застосовані судами з урахуванням встановлених ним фактичних обставин справи і наявних у ній доказів.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 10.04.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.06.2017 у справі № 910/23346/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко