ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2021 року

м. Київ

Справа № 5011-71/10036-2012

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В. Я. (головуючий), Банаська О. О., Жукова С. В.,

за участю секретаря судового засідання - Сотник А. С.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

представник позивача - Климюк В. Ю., адвокат (довіреність №14-182 від
07.10.2020),

відповідач - Публічне акціонерне товариство "Укрнафта",

представник відповідача - Перепелиця А. В., адвокат (довіреність №01/01/07-1020/д від 22.12.2020),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз",

представник третьої особи - Ербелідзе А. О. (довіреність №1-2599 від 29.12.2020),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Національна комісія, що здійсню державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг - не з'явився,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Надра-Інвест" - не з'явився,

за участі прокуратури - Грищенко М. А., прокурор Офісу Генерального прокурора (посвідчення №055043 від 24.01.2020),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги

1. Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

2. Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2021

у складі судді: Шкурдової Л. М.,

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2021

у складі колегії суддів: Дідиченко М. А. (головуючий), Руденко М. А., Пономаренко Є. Ю.,

у справі за позовом

Акціонерного товариства "Національна компанія "Нафтогаз України",

до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта",

про зобов'язання укласти (визнання укладеним) договір поставки товарного природного газу,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог

1. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - АТ "Укрнафта", відповідач) (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) про визнання укладеним з 1 січня 2012 року між АТ "Укрнафта" та НАК "Нафтогаз України" договору поставки протягом 2012 товарного природного газу власного видобутку для потреб населення у редакції, поданій НАК "Нафтогаз України".

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у 2012 році на підставі Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (статті 10,22) та постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1729 "Про забезпечення споживачів природним газом", у АТ "Укрнафта" був наявний обов'язок реалізувати НАК "Нафтогаз України" для потреб населення природний газ, видобутий АТ "Укрнафта", за ціною відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 29.12.2011 № 259.

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.04.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 у цій справі позов задоволено.

4. Постановою Вищого господарського суду України від 07.10.2015 скасовані попередні рішення Господарського суду міста Києва від 09.04.2014 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015, справу №5011-71/10036-2012 направлено на новий розгляд.

5. Передаючи на новий розгляд справу, Вищий господарський суд України вказав на те, що:

- судам попередніх інстанцій при новому розгляді слід дослідити чи правильно позивачем обрано спосіб захисту порушеного права шляхом зобов'язання укласти договір поставки природного газу з огляду на те, що правовідносини, які позивач намагається передбачити в цьому договорі частково відбулись у 2012 році, тобто за період який вже минув. Сам позивач посилається на те, що предмет цього договору (природний газ власного видобутку) фактично був переданий до газотранспортної системи в 2012 році;

- судам слід дослідити питання, в чому полягає порушення права позивача та яким чином воно буде відновлено шляхом укладення договору поставки природного газу за період, який вже минув.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

6. Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.02.2021, за результатами нового розгляду, в задоволенні позовних вимог (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) відмовлено в повному обсязі.

7. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку, що сторонами не було погоджено усіх істотних умов спірного договору у редакції, запропонованій позивачем, зокрема щодо ціни, кількості та строків.

Також суд зазначив, що у разі задоволення позову спірний договір поставки природного газу фактично буде укладений після спливу строку, наданого постачальнику для виконання обов'язку щодо поставки товару, що позбавить його можливості виконати умови договору належним чином та може мати несприятливі економічні наслідки для постачальника у вигляді застосування до нього господарських санкцій, а отже - порушить його права.

8. Під час розгляду справи судом встановлено:

8.1. Постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від 25.05.1998 № 747 (далі - Постанова № 747) було утворено Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" у формі відкритого акціонерного товариства.

8.2. Відповідно до Додатку 2 (Перелік відкритих акціонерних товариств, пакети акцій яких залишені у державній власності і передаються до статутного фонду Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України") до Постанови № 747 до статутного фонду Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - позивач) було передано 50 % акцій + 1 акція Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" (перейменоване у Публічне акціонерне товариство "Укрнафта", далі - відповідач).

8.3. Згідно з пунктами 21 та 22 Статуту позивача, засновником Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" є держава в особі Кабінету Міністрів України, в свою чергу, акціонерами Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" є держава в особі Міністерства палива та енергетики України - до прийняття в установленому порядку рішення про приватизацію пакета акцій Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та в особі Фонду державного майна України - після передачі йому акцій Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", визначеного для продажу згідно з прийнятим рішенням про приватизацію.

8.4. Відповідно до абзацу 2 підпункту 1 пункту 2 Постанови № 1729 Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є уповноваженим суб'єктом з формування ресурсу природного газу для населення та споживачів України і зобов'язана забезпечити гарантованих постачальників ресурсом природного газу в необхідному йому обсязі.

8.5.21.12.2000 між НГВУ "Полтаванафтогаз" ВАТ "Укрнафта" (підприємство), ТОВ "Укрнафтогазтрейдінг" та ТОВ "Надра-Інвест" (інвестори) укладено договір № 5/56 СД ( №1215/00-СД) про спільну діяльність з освоєння та розробки нафтогазоконденсатних родовищ в Полтавському нафтогазопромисловому районі без створення юридичної особи (далі - договір про спільну діяльність), предметом якого є інвестування з метою створення необхідних виробничих потужностей для розробки та експлуатації об'єктів робіт (буріння і ремонт окремих свердловин групи родовищ Полтавського нафтогазопромислового району), впровадження передової техніки і технологій, в технологічному циклі від розробки родовища та ремонту свердловин до реалізації товарної продукції, а також ведення спільної виробничо-господарської діяльності з видобутку і реалізації газу і конденсату в процесі освоєння і розробки об'єктів робіт для отримання прибутків.

Відповідно до п. 3.1 договору про спільну діяльність ліцензія на експлуатацію родовища, де ведеться спільна діяльність, належить підприємству і використовується учасниками виключно в інтересах спільної діяльності.

Договір діє протягом 30 років та може бути змінений і доповнений по взаємній згоді учасників договору (п. 19.1, п. 20.1 договору про спільну діяльність).

8.6. Листом №6-3292/1-12 від 05.06.2012 позивач надіслав на адресу відповідача проект договору поставки природного газу на 2012 рік між оператором за Договором про спільну інвестиційну діяльність від 21.11.2000 р. № 5/56 НГВУ "Полтаванафтогаз" ПАТ "Укрнафта" та позивачем.

8.7. Відповідачем зазначений договір підписаний не був, оскільки відповідач не погоджувався із Постановами НКРЕ щодо встановлення ціни природного газу.

8.8. Позивач послався на те, що відповідач без достатніх правових підстав ухиляється від укладення з ним вказаного договору. На думку позивача, враховуючи приписи статей 10, 22 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" та постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001 "Про забезпечення споживачів природним газом", укладання договору є обов'язковим для сторін по справі.

8.9. Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ "Укрнафта" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної комісії регулювання електроенергетики України про визнання протиправними та скасування з дати прийняття постанов НКРЕ від 29.12.2011 № 258 "Про встановлення ціни на товарний природний газ власного видобутку, видобутий відповідно до договору спільної діяльності від 20.07.2004 №35/809-СД, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Укрнафта" та Приватною компанією "Регал Петролеум Корпорейшн Лімітед" та від 29.12.2011 №259 "Про встановлення ціни на товарний природний газ власного видобутку, видобутий відповідно до договору спільної діяльності від 21.12.2000 №5/56, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Укрнафта" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Надра-Інвест".

8.10. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2014 у справі № 2а-409/12/2670, залишеною без змін постановою Вищого адміністративного суду України від 07.10.2014, зокрема, визнано протиправними та скасовано з дати прийняття постанови НКРЕ № 258 від 29.12.2011 "Про встановлення ціни на товарний природний газ власного видобутку, видобутий відповідно до договору Спільної діяльності від 20 липня 2004 року № 35/809-СД" та № 259 від 29.12.2011 "Про встановлення ціни на товарний природний газ власного видобутку, видобутий відповідно до договору Спільної діяльності від 21 грудня 2000 року № 5/56".

За результатами розгляду зазначеної справи в адміністративному порядку постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері електроенергетики № 259 від 29.12.2011 "Про встановлення ціни на товарний природний газ власного видобутку, видобутий відповідно до договору Спільної діяльності від 21 грудня 2000 року №5/56", на підставі якої визначена ціна на природний газ на 2012 рік для відповідача, була скасована з моменту її прийняття.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

9. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2021 апеляційні скарги АТ "Укртрансгаз" та АТ "НАК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2021 у справі № 5011-71/10036-2012 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2021 року у справі № 5011-71/10036-2012 залишено без змін.

10. Суд апеляційної інстанції вказав на те, що постанова НКРЕ є правовою підставою для застосування ціни газу.

11. Судом встановлено:

11.1. до позовної заяви НАК "Нафтогаз України" було додано проект договору поставки природного газу на умовах, передбачених Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу" № 2467-VI та в редакції, наведеній позивачем;

11.2. в пункті 4.1. запропонованого позивачем проекту спірного договору зазначено, що ціна газу за 1000 куб. м визначена відповідно до постанови НКРЕ України № 259 від 29.12.2011, яка становить 1 113,60 грн з ПДВ;

11.3. умовами спірного проекту договору передбачено, що ціна продажу природного газу визначається постановою НКРЕ від 29.12.2011 № 259 "Про встановлення ціни на товарний природний газ, видобутий відповідно до договору спільної діяльності від
21.12.2000 № 5/56", пунктом 1 якої установлено ціну на товарний природний газ, видобутий відповідно до договору спільної діяльності від 21.12.2000 № 5/56 між НГВУ "Полтаванафтогаз" ВАТ "Укрнафта" (Україна) і ТОВ "Надра-Інвест" (Україна), у розмірі 928 грн за 1000 куб. м (без урахування ПДВ).

11.4. постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2014 у справі № 2а-409/12/2670, залишеною без змін постановою Вищого адміністративного суду України від 07.10.2014, зокрема, визнано протиправними та скасовано з дати прийняття постанову НКРЕ № 259 від 29.12.2011.

Інших постанов, якими б встановлювалась ціна на газ, видобутий у 2012 році, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері електроенергетики, не приймала.

11.5. на розгляді Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала справа № 826/19226/15 за адміністративним позовом ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) про визнання протиправною бездіяльності комісії стосовно встановлення ціни товарного природного газу, видобутого ПАТ "Укрнафта" та товарного природного газу, видобутого відповідно до договорів про спільну діяльність, учасником яких є ПАТ "Укрнафта", за період з 01.01.2007 по 2015 рік включно, та зобов'язання Комісії встановити ціну на товарний природний газ після
01.01.2006.

11.6. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від
02.02.2016 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.06.2017 у справі № 826/19226/15, у задоволенні позову було відмовлено.

11.7. У постанові Вищого адміністративного суду України від 29.06.2017 зроблено висновок, що за відсутності у НКРЕКП повноважень, станом на день постановлення судом першої інстанції судового рішення у цій справі, встановлювати ціни на товарний природний газ, видобутий ПАТ "Укрнафта" та товарний природний газ, видобутий відповідно до договорів про спільну діяльність, учасником яких є ПАТ "Укрнафта", зобов'язання відповідача вчинити вказані дії, а саме встановити ціну на газ, є неможливим, відтак позов у зазначеній частині позовних вимог задоволенню не підлягає. Тим паче, неможливо встановити таку ціну за періоди, що минули, оскільки закони про Державний бюджет України на відповідні роки, які містили такий обов'язок відповідача (органів, правонаступником яких є відповідач) вичерпали свою дію.

12. За висновком колегії суддів апеляційного господарського суду, у проекті договору поставки природного газу, який НАК "Нафтогаз України" просить визнати укладеним, ціна визначена не у порядку, який передбачався Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу".

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13. АТ "НАК "Нафтогаз України" та АТ "Укртрансгаз" звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами (вимоги та доводи касаційних скарг є ідентичними) на рішення Господарського суду м. Києва від 02.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2021 у справі № 5011-71/10036-2012, з вимогою скасувати оскаржені судові рішення, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги АТ "НАК "Нафтогаз України" задовольнити повністю.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

14. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 5011-71/10036-2012 (касаційна скарга АТ "НАК "Нафтогаз") було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В. Я., суддя - Банасько О. О., суддя - Жуков С. В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2021.

15. Ухвалою Верховного Суду від 13.07.2021 Клопотання АТ "НАК "Нафтогаз України" про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено. Поновлено АТ "НАК "Нафтогаз України" строк на касаційне оскарження. Відкрито касаційне провадження у справі № 5011-71/10036-2012 Господарського суду м. Києва за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду м. Києва від
02.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від
21.04.2021. Судове засідання призначено на 07.09.2021, про що повідомлено учасників справи.

16.13.08.2021 до Верховного Суду від АТ "Укрнафта" надійшов відзив на касаційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз України" з запереченнями проти вимог та доводів скаржника, з проханням рішення Господарського суду м. Києва від 02.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2021 у цій справі залишити без змін.

17. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 5011-71/10036-2012 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В. Я., суддя - Банасько О. О., суддя - Жуков С. В., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від
29.06.2021.

18. Ухвалою Верховного Суду від 31.08.2021 поновлено ПАТ "Укртрансгаз" строк на касаційне оскарження.

Відкрито касаційне провадження у справі № 5011-71/10036-2012 Господарського суду м. Києва за касаційною скаргою ПАТ "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду м. Києва від 02.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2021.

Об'єднано касаційні скарги АТ "НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду м. Києва від 02.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2021 в одне касаційне провадження.

Судове засідання призначено на 07.09.2021, про що повідомлено учасників справи.

19. З урахуванням положень Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", постанови Кабінету Міністрів України від
11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами), Верховний Суд дійшов висновку за можливе розглянути справу № 5011-71/10036-2012 у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

20. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (07.09.2021) від учасників справи не надійшло обґрунтованих заяв чи клопотань пов'язаних з рухом касаційної скарги, в т. ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 07.09.2021.

21. Представники АТ "НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз" в засіданні суду 07.09.2021 повністю підтримали вимоги касаційних скарг за доводами, викладеними в них (вимоги та доводи касаційних скарг ідентичні).

Просили Суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 02.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2021 у справі № 5011-71/10036-2012, прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги АТ "НАК "Нафтогаз України" задовольнити в повному обсязі.

22. Представник відповідача (ПАТ "Укрнафта") в судовому засіданні 07.09.2021 проти вимог та доводів скаржників заперечив з підстав наведених у відзиві.

Просив Суд рішення Господарського суду м. Києва від 02.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2021 у справі № 5011-71/10036-2012 залишити без змін.

23. Прокурор ОГП в засіданні суду повністю підтримав вимоги скаржників за доводами викладеними в касаційних скаргах.

24. Інші учасники провадження у справі у судове засідання повноважених представників не направили. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з'явились.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржників

(АТ "НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз")

25. В обґрунтування вимог касаційних скарг АТ "НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз" (касаційні скарги є ідентичними) зазначили, що касаційні скарги подаються з підстав визначених у пункті 2 частини 2 статті 287 ГПК України.

26. Скаржники зазначають про наявність підстав для відступлення Верховним Судом під час розгляду цієї справи від висновків щодо застосування норми права частини 1 статті 638 ЦК України, частин 1, 2, 3, 4, 5 статті 180 ГК України, частини 2 статті 187 ГК України у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 35/233, від 18.07.2018 у справі № 5011-69/9686-2012, від 11.11.2020 у справі № 5/77 та у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 25.05.2018 у справі № 61/341.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

27. Відповідно до вимог частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені частини 1 статті 300 ГПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

28. Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

29. Згідно з частиною 1 статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

30. Відповідно до частини 3 статті 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу" щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

31. Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Цивільним кодексом України, іншими нормативними актами щодо окремих видів договорів.

32. Частиною 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

33. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

34. Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

35. Положеннями частин 1, 2, 3 статті 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства (ч. 1). Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2). При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (п. 3).

36. Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (частина 1 статті 641 ЦК України).

37. Частинами 2, 3, 4, 5, 6 статті 181 ГК України передбачено, що проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

38. Відповідно до положень статей 655, 656, 691, 712 ЦК України істотними умовами договору поставки є предмет (товар, майно або майнові права), ціна товару та строки його передачі.

39. За приписами частини 5 статті 180 ГК України ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому частини 5 статті 180 ГК України, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

40. Судами першої та апеляційної інстанції у задоволенні позову відмовлено з підстав викладених у пунктах 7,8,11,12 цієї Постанови. Зокрема, рішення судів попередніх інстанцій базується на тому, що ціна договору у проекті поданого до суду визначена не у порядку, який передбачався Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу".

При цьому, суди встановили: в пункті 4.1. запропонованого позивачем проекту спірного договору зазначено, що ціна газу за 1000 куб. м визначена відповідно до постанови НКРЕ України № 259 від 29.12.2011, яка становить 1 113,60 грн з ПДВ; постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2014 у справі № 2а-409/12/2670, залишеною без змін постановою Вищого адміністративного суду України від 07.10.2014, зокрема, визнано протиправними та скасовано з дати прийняття постанову НКРЕ № 259 від 29.12.2011; інших постанов, якими б встановлювалась ціна на газ, видобутий у 2012 році, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері електроенергетики, не приймала.

41. Суд апеляційної інстанції при вирішенні спору врахував правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 35/233, від
18.07.2018 у справі № 5011-69/9686-2012, від 11.11.2020 у справі № 5/77 та у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 25.05.2018 у справі № 61/341 щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

42. У касаційних скаргах НАК "Нафтогаз України" та АТ "Укртрансгаз" оскаржують судові рішення у справі № 5011-71/10036-2012 з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України.

42.1. Скаржники зазначають про наявність підстав для відступлення Верховним Судом під час розгляду цієї справи від висновків викладених у подібних правовідносинах у постановах Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 35/233, від 18.07.2018 у справі № 5011-69/9686-2012, від 11.11.2020 у справі № 5/77 та у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 25.05.2018 у справі № 61/341.

42.2. На переконання скаржників правові висновки викладені у наведених вище постановах порушують частину 1 статті 638 ЦК України, частини 1, 2, 3, 4, 5 статті 180 ГК України, частини 2 статті 187 ГК України.

42.3. Обґрунтовуючи необхідність відступлення судом касаційної інстанції під час розгляду цієї справи від правових висновків щодо застосування положень частин 1, 2, 3, 4, 5 статті 180 ГК України, частини 1 статті 638 ЦК України, викладених у вказаних вище постановах Верховного Суду, скаржники зазначили, що ціна у договорі поставки природнього газу лише сформована на підставі постанови НКРЕ від 29.12.2011 № 259, а не поставлена у залежність від її чинності чи не чинності, тому факт визнання у 2014 році в судовому порядку цієї постанови НКРЕ незаконною та скасування її з дати прийняття не може бути покладений в основу висновку про відсутність такої істотної умови договору як ціна.

42.4. Мотивуючи необхідність відступлення судом касаційної інстанції під час розгляду цієї справи від правових висновків щодо застосування положень частин 1, 3 статті 180, частини 2 статті 187 ГК України, викладених у зазначених вище постановах Верховного Суду, скаржники вказали, що визначений позивачем спосіб захисту порушеного права як визнання договору поставки природнього газу укладеним з 01.01.2012 означає, що позивач хоче належним чином оформити правовідносини між ним та відповідачем.

43. Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

44. Відступленням від висновку є повна відмова Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизація попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (п.45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16).

45. Основним завданням Верховного Суду відповідно до частини 1 статті 36 Закону "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення сталості та єдності судової практики. Відтак, для відступу від правової позиції, раніше сформованою Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об'єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.

46. Зважаючи на це, у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи.

47. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 ГПК скаржнику необхідно не лише зазначити конкретну норму права щодо застосування якої Верховний Суд має відступити від раніше прийнятого висновку, а також зазначити, як саме на його думку необхідно застосовувати цю норму права та належним чином обґрунтувати наявність необхідності такого відступлення.

48. Однак Скаржники у своїх касаційних скаргах не наводять вагомих та достатніх аргументів, які б свідчили про помилковість правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 35/233, від
18.07.2018 у справі № 5011-69/9686-2012, від 11.11.2020 у справі № 5/77 та у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 25.05.2018 у справі № 61/341, на підставі яких вже сформована усталена практика, а також в чому полягає необхідність відступлення від таких висновків стосовно застосування норм права у подібних правовідносинах у цій справі.

49. При цьому доводи скаржників фактично зводяться до їх незгоди з позицією судів попередніх інстанцій у справі, що розглядається, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статті 300 ГПК. Однак вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу скаржниками не наведено.

50. Більше того, питання щодо відступлення від правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 35/233, від
18.07.2018 у справі № 5011-69/9686-2012 та у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 25.05.2018 у справі № 61/341, вже розглядалось Верховним Судом у справі з аналогічними обставинами, де суд дійшов висновку щодо відсутності необхідності відступати від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (постанова Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 5/77).

51. За таких обставин наведена скаржниками підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

Відтак, Верховний Суд не вбачає підстав для відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 35/233, від 18.07.2018 у справі № 5011-69/9686-2012, від 11.11.2020 у справі № 5/77 та у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 25.05.2018 у справі № 61/341 щодо застосування норм права (частини 1 статті 638 ЦК України, частин 1, 2, 3, 4, 5 статті 180 ГК України, частини 2 статті 187 ГК України) у подібних правовідносинах.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

52. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України, суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

53. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

54. Колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційних скарг АТ "НАК "Нафтогаз" та ПАТ "Укртрансгаз" та необхідність залишити рішення Господарського суду м. Києва від
02.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від
21.04.2021 у справі № 5011-71/10036-2012 без змін, як таких, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати

55. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенням без змін оскаржених судових рішень, витрати зі сплати судового збору за подання касаційних скарг, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду м. Києва від 02.02.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2021 у справі № 5011-71/10036-2012 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Я. Погребняк

Судді О. О. Банасько

С. В. Жуков