ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/3494/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Стратієнко Л.В., Студенець В.І.

за участю секретаря судового засідання Низенко В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Вікторія-Бородянка" та ОСОБА_3

на рішення Господарського суду Київської області

у складі судді Бацуци В.М.

від 13.04.2017

та постанову Київського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Чорногуза М.Г., Кропивної Л.В., Агрикової О.В.

від 11.09.2018

за позовом ОСОБА_4

до ОСОБА_3

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Вікторія-Бородянка"

про розірвання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства

за участю представників:

позивача: ОСОБА_4

відповідача: ОСОБА_5

третьої особи: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_4 звернувся в Господарський суд Київської області із позовом до ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі з розстроченням платежу від 28.11.2012, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо проведення у повному обсязі розрахунку за продаж частки в статутному капіталі товариства за договором купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі з розстроченням платежу від 28.11.2012.

16 листопада 2016 року від третьої особи надійшла заява про застосування строків позовної давності.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

Позивач - ОСОБА_4 станом на 11.08.2014 (станом на момент укладення спірного договору) був єдиним учасником ПП „Мале підприємство „Вікторія", якому належав внесок у статутному капіталі товариства у розмірі 200000,00 грн, що становило 100,00 % статутного капіталу товариства, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

22.11.2012 було проведено збори власника Приватного підприємства „Мале підприємство „Вікторія", на яких був присутній учасник підприємства ОСОБА_4 і на яких було розглянуто пропозицію ОСОБА_6 про купівлю (відступлення) майнової частки в статутному капіталі підприємства на суму 140000,00 грн, що становить - 70 % статутного капіталу з розстроченням оплати цієї частки протягом року з дня підписання договору купівлі-продажу(відступлення) майнової частки та вирішено продати (відступити) - 70 % статутного капіталу підприємства на користь гр. України - ОСОБА_3 (паспорт НОМЕР_4 виданий Бородянським РВ ГУМВС України у Київській області 19.01.2006), мешкає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 за ціною - 140000,00 грн. За наслідками проведення вказаних зборів власника Приватного підприємства „Мале підприємство „Вікторія" було складено та оформлено і підписано рішення №01/11-2012 від 22.11.2012 власника Приватного підприємства „Мале підприємство „Вікторія".

28.11.2012 між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі з розстроченням платежу, згідно з умовами п. 1.1.-1.2. згідно даного договору продавець продає, а покупець купує майно сплачуючи за нього визначену ціну. Майном, яке продається згідно цього договору, є частина частки належна продавцю в статутному капіталі Приватного підприємства „Мале підприємство „Вікторія".

Інформація про підприємство:

а) Назва: Приватне підприємство „Мале підприємство „Вікторія".

б) код ЄДРПОУ 24216986.

в) організаційно-правова форма: Приватне підприємство.

г) юридична адреса: 07800, Київська область, Бородянський район, смт. Бородянка, вул. Семашка, 51.

д) Дата та номер здійснення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України: 20.12.1991, номер: 13311200000000527.

е) статутний капітал: 200000,00 грн.

Дані про частину частки, що відчужується продавцем:

а) розмір частини частки - 140000,00 грн та становить 70 % від статутного (складеного) капіталу підприємства.

Згідно з п. 1.5. договору від моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього договору уповноваженим державним реєстратором України до покупця переходять всі права та обов'язки на частки у статутному капіталі Приватного підприємства „Мале підприємство „Вікторія", яким володів продавець, як власник підприємства.

Відповідно до пунктів 2.1.-2.3. договору сторони погодили, що сукупна ціна предмету договору - відчужуваної частки в статутному капіталі підприємства становить 140000,00 грн, що становить 70 % статутного капіталу підприємства. Причому, вартість частини частки, що продається продавцем становить 140000,00 грн.

Частина частки, що відчужується сформована продавцем в повному обсязі.

Розрахунки між сторонами проводяться з розстроченням платежу протягом одного року з моменту укладення цього договору в порядку визначеному законодавством України. Підтвердженням оплати може бути відповідна нотаріально посвідчена заява продавця.

Пунктами 4.1., 4.2. договору передбачено, що з моменту укладення даного договору продавець втрачає всі права та обов'язки у відносинах з іншими співвласниками, які виникали з його статусу співвласника підприємства, що стосувалися відчуженої частки.

До покупця у зв'язку з продажем частки продавцем переходять всі його права та обов'язки на цю частку, які існували в момент продажу частки.

Пунктом 6.5. договору передбачено, що всі суперечки, пов'язані з виконанням, змінами і розірванням цього договору, вирішуються у судовому порядку.

Вказаний договір купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі товариства було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Бородянського районного нотаріального округу Київської області Королем Р.А. та зареєстровано в реєстрі за № 3748.

Як вбачається зі матеріалів справи, а саме із витягу № 1001699577 від 16.11.2016 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, учасниками товариства станом на 16.11.2016 є:

- ОСОБА_4, якому належить внесок у статутному капіталі товариства у розмірі 60000, 00 грн, що становить 9,00 % статутного капіталу товариства;

- ОСОБА_3, якій належить внесок у статутному капіталі товариства у розмірі 607000,00 грн, що становить 91,00 % статутного капіталу товариства.

Позивач у своїй позовній заяві просив розірвати договір купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі з розстроченням платежу від 28.11.2012, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3

3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13 квітня 2017 року у справі №911/3494/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2018 позов задоволено повністю. Розірвано договір купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі з розстроченням платежу від 28.11.2012, укладений між ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_3) та ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Бородянського районного нотаріального округу Київської області Королем Р.А. та зареєстрований в реєстрі за №3748. Стягнуто з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України судові витрати 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 (нуль) коп. судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій вказували, що з моменту укладення сторонами спірного договору купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі товариства та станом на час розгляду справи відповідачем не виконувався обов'язок щодо проведення розрахунку із позивачем за продаж частки в статутному капіталі товариства за договором і його основна заборгованість перед позивачем складає 140000,00 грн, що підтверджується договором купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі з розстроченням платежу від 28.11.2012, та відсутністю підписаної продавцем відповідної нотаріально посвідченої заяви позивача та інших первинних фінансових документів, чим відповідач істотно порушив умови договору купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі з розстроченням платежу від 28.11.2012, у зв'язку із чим у позивача виникло право на дострокове розірвання спірного договору купівлі-продажу з підстав, зазначених ст. 651 Цивільного кодексу України. Отже, вимоги позивача до відповідача про розірвання договору купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі з розстроченням платежу від 28.11.2012, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач звернувся в Господарський суд Київської області із позовною заявою б/н від 27.10.2016 до відповідача про розірвання договору купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі з розстроченням платежу від 28.11.2012 - 27.10.2016, а тому суди дійшли висновку, що загальна позовна давність по зобов'язанню щодо проведення у повному обсязі розрахунку за продаж частки в статутному капіталі товариства за договором не спливла, і відповідно позивач в межах строків позовної давності звернувся в господарський суд із позовом до відповідача за захистом своїх корпоративних прав і інтересів. Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

4. Короткий зміст вимог касаційних скарг.

ОСОБА_3 02.10.2018 звернулася до Верховного Суду, через Київський апеляційний господарський суд, з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 13.04.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2018 (повний текст складено 13.09.2018) у справі № 911/3494/16, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 13 квітня 2017 року та постанову Київського Апеляційного Господарського Суду від 11 вересня 2018 року у господарській справі №911/3494/16 скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа TOB Мале підприємство "Вікторія-Бородянка" про розірвання договору купівлі-продажу відмовити.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Вікторія-Бородянка" 02.10.2018 звернулося до Верховного Суду, через Київський апеляційний господарський суд, з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 13.04.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2018 (повний текст складено 13.09.2018) у справі № 911/3494/16, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 13.04.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2018 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

В обґрунтування вимог касаційної скарги ОСОБА_3 посилається на неправильне застосування судом першої і апеляційної інстанції ч. 1, 2, ст. 22 та ч, 2 ст. 651 Цивільного Кодексу України. Розглядаючи позовні вимоги заявлені на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України, суд повинен встановити істотне порушення договору, наявність шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між таким порушення та наявною шкодою і лише за умови одночасної наявності цих трьох складових задовольнити вимоги про розірвання договору. Скаржник в цій частині окремо звертає увагу Верховного Суду на те, що наявність шкоди прямо передбачена диспозицією ч. 2 ст. 651 ЦК України. Однак, як вбачається з наведеного вище, суди першої та апеляційної інстанції в обґрунтування встановили лише обставину істотного порушення договору. Причому, суд апеляційної інстанції вказав, що саме по собі істотне порушення умов договору є достатньою підставою для його розірвання, що прямо суперечить змісту ч. 2 ст. 651 ЦК України. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції не вірно застосували ч. 2 ст. 651 ЦК України, оскільки не встановили розміру наявної шкоди позивача та причинно-наслідкового зв'язку між порушенням договору та такою шкодою, а також не вірно застосували ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, оскільки посилання на наміри позивача не можуть бути доказом понесеної шкоди. Відповідно до п. 3 ч. 1, ст. 308, ч. 1, 2, 3 ст. 311 Господарського процесуального кодексу України, наведене є підставою для скасування судових рішень і ухвалення нового рішення про відмову у позові.

В обґрунтування вимог касаційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Вікторія-Бородянка" посилається на те, що жодних інших документів, окрім протоколу №01/11-2012 від 22.11.2012, які б підтверджували волевиявлення позивача, щодо відчуження частки, як учасника підприємства, ні до, ні під час, ні після укладення спірного договору складено не було і державному реєстратору вони не подавались, відтак походження рішення власника №01/11-2012 від 22 листопада 2012 року є сумнівним, а само рішення є неналежним і недопустимим доказом по справі, а посилання суду апеляційної інстанції на те, що законодавством не передбачено надання рішення власника до реєстраційної справи суперечить ст. 19, 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» в редакції чинній на момент проведення реєстраційних дій. Таким чином при прийнятті рішення судом апеляційної інстанції прийнято до уваги неналежний, недопустимий та недостовірний доказ, чим порушено ст. 76, 77, 78 ГПК України. Судом при вирішенні спору не було взято до уваги те, що з моменту, коли відповідач став співвласником підприємства, статутний капітал підприємства було збільшено за його кошти на 467000,00 грн, а станом на 30.09.2018 статутний капітал TOB "Мале підприємство "Вікторія-Бородянка" складає 901395,00 грн. Таким чином позивачем було досягнуто мети, яку він ставив відчужуючи частку, а саме - збільшення статутного капіталу підприємства та поповнення обігових коштів. В той же час самим позивачем не надано жодних доказів чи аргументів того, що внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором він був позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору і що внаслідок дій відповідача не було досягнуто основної мети укладеного договору.

Позиція Верховного Суду

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій.

Здійснивши розгляд касаційної скарги, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Касаційний господарський суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є розірвання договору купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі з розстроченням платежу від 28.11.2012, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. ч. 2, 4 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Відповідно до ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.

Приписами ст. 653 ЦК України встановлено, що якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

При цьому якщо покупець не виконує свого обов'язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, то продавець набуває право вимоги такої оплати (ч. 3 ст. 692 ЦК України), або розірвання договору з підстав, передбачених статтею 651 ЦК України.

За ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

У матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем обов'язку щодо проведення розрахунку за продаж частки в статутному капіталі товариства (на всю суму - 140000,00 грн), як у встановлений договором строк, так і станом на час розгляду справи.

При цьому, надані відповідачем висновки за результатами дослідження з використанням поліграфу від 07.02.2016 (т. 1, а.с. 21-24) не є належними доказами виконання нею зобов'язань з оплати за договором від 28.11.2012, оскільки відповідно до умов цього договору (п. 2.3) належним підтвердженням оплати може бути нотаріально посвідчена заява продавця, якої матеріали справи не містять, як не містять і інших первинних фінансових документів, що б підтверджували проведення оплати відповідачем належної позивачу частки.

Посилання відповідача на отримання позивачем відчуженої частки безоплатно, не спростовує обов'язковості договору, яким визначено обов'язок покупця оплатити товар у визначений договором строк та права позивача на отримання оплати за відчужену частку.

Ціна є істотною умовою договору купівлі-продажу, а обов'язок з оплати товару є основним обов'язком покупця (ст. ст. 638, 655-657, 689, 691, 692 ЦК України). Отже, порушення покупцем обов'язку щодо оплати фактично переданої частки є істотним порушенням договору.

Порушення покупцем обов`язку щодо оплати фактично переданої йому частки є істотним порушенням договору і достатньою підставою для задоволення позовних вимог про розірвання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі з розстроченням платежу, укладеного між позивачем та відповідачем.

Відповідно до рішення №01/11-2012 від 22.11.2012 власника Приватного підприємства "Мале підприємство "Вікторія" при укладенні спірного договору позивач, у тому числі, розраховував на оздоровлення фінансово-господарської діяльності підприємства за рахунок збільшення статутного капіталу до 600000,00 гривень, в тому числі і за рахунок продажу значної майнової частки в статутному капіталі і залучення цих коштів, як його частки, в статутний капітал, та інші очікування - чого у зв'язку із невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо проведення у повному обсязі розрахунку із позивачем за продаж частки в статутному капіталі товариства за договором купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі з розстроченням платежу від 28.11.2012 в подальшому був позбавлений. Отже, заперечення відповідача щодо того, що порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі з розстроченням платежу від 28.11.2012 не є істотним у розумінні положень ч. 2 ст. 651 ЦК України, так як позивачем не доведено завданих цим порушенням збитків та шкоди є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи.

Оскільки законодавством не передбачено надання рішення власника до реєстраційної справи, тому відсутність цього документу у матеріалах реєстраційної справи (про що повідомлено державним реєстратором) не може ставити під сумнів дійсність цього документу, факт його існування та наявності висвітлених у ньому намірів.

Отже, вимоги позивача до відповідача про розірвання договору купівлі-продажу (відступлення) частки в статутному капіталі з розстроченням платежу від 28.11.2012, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, є законними, обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Заява про сплив позовної давності, зроблена будь-яким іншим учасником судового процесу, крім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності. Зокрема, частиною четвертої статті 27 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються процесуальними правами сторони (за певними винятками); при цьому права сторони, визначені, зокрема, статтею 22 та іншими нормами цього Кодексу, є саме процесуальними, в той час як згаданий припис статті 267 ЦК України є нормою права матеріального і не може розумітися як можливість застосування господарським судом позовної давності за заявами зазначених третіх осіб.

З огляду на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Вікторія-Бородянка" бере участь у даній справі як третя особа, тому Товариство з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Вікторія-Бородянка" не мало права на подання такої заяви. Надання судами попередніх інстанцій правової оцінки даній заяві не є підставою для скасування цілком законних рішення та постанови.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди попередніх інстанцій як на підставу для відмови у позові, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржених у справі судових рішень не вбачається.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що постанову суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

8. Судові витрати

Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд - ,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мале підприємство "Вікторія-Бородянка" та ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 13.04.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2018 у справі №911/3494/16 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді В. Студенець

Л. Стратієнко