ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2023 року

м. Київ

справа №400/11123/21

адміністративне провадження № К/990/31084/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу № 400/11123/21

за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Дяченко Олексій Володимирович,

на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року, ухвалену колегією у складі головуючого судді Яковлєва О.В., суддів Єщенка О.В., Крусяна А.В.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просив:

1.1. визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо застосування грудня 2015 року та січня 2016 року у якості місяців за якими починається обчислення індексу споживчих цін (базових місяців) для розрахунку індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно;

1.2. зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення, за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, в сумі 81 424,63 грн, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, що затверджений постановою КМУ від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44), з урахуванням раніше виплачених сум;

1.3. визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо виплати в повному розмірі індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 27.09.2018 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації, у сумі 4290,39 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078);

1.4. зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення, у сумі 4 290,39 грн, за період з 01.03.2018 по 27.09.2018 включно, в загальній сумі 29 603,69 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 "Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу", затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 № 44, з урахуванням раніше виплачених сум.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач указує, що у період проходження ним військової служби нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося не в повному обсязі, а саме: не в повному розмірі нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення, яка є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і її проведення, у зв`язку зі зростанням споживчих цін, є обов`язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Зокрема, у період з 01.03.2018 по 27.09.2018 позивачу виплачена тільки поточна індексація грошового забезпечення 0,00 гривень. Як зазначає позивач, відповідачем в порушення абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 не виплачено на його користь 29603,69 грн.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

3. Позивач у період з 01.08.2002 по 27.09.2018 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

4. На виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.05.2021 у справі № 400/2713/21 відповідач провів нарахування та виплату індексації за період з 01.12.2015 по 28.02.2018. При розрахунку суми індексації грошового забезпечення відповідач застосував базовий місяць грудень 2015 року та січень 2016 року, замість січня 2008 року, що призвело, як зазначає позивач, до недоплати йому 81424,63 грн.

5. Також, у період з 01.03.2018 по 27.09.2018 позивачу виплачена поточна індексація грошового забезпечення у розмірі 0,00 гривень без урахування абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, тобто не виплачено на його користь 29603,69 грн.

6. Не погоджуючись з вищезазначеними діями відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

7. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.04.2023 позов задоволено частково:

7.1. визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо застосування грудня 2015 та січня 2016 року як місяців, з яких починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно;

7.2. зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення, за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;

7.3. в решті позовних вимог відмовлено.

8. Задовольняючи позовні вимоги в означеній частині, суд першої інстанції виходив із того, що з січня 2008 по 28.02.2018 посадовий оклад за посадою позивача не змінювався. Отже, відповідно до положень Порядку № 1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018.

8.1. Судом першої інстанції також враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19, відповідно до якої виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

8.2. Крім того, як зазначив суд цієї інстанції, повноваження державних органів щодо визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки.

8.3. Суд першої інстанції також дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

8.4. Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 27.09.2018 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4290,39 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, то суд першої інстанції зазначив, що вказані позовні вимоги ґрунтуються на положеннях Порядку в редакції, яка не діяла на час виникнення спірних правовідносин. Так, Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядок № 1078 у період існування спірних правовідносин (з 01.03.2018) не містили в собі такого поняття як «фіксована сума індексації». Зазначений термін використовувався у додатку 4 «Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів» до Порядку № 1078, однак, лише в редакції, що діяла до 15.12.2015. А тому позов в цій частині вимог задоволенню не підлягає.

8.5. При цьому, суд цієї інстанції відхилив посилання відповідача, що вказане питання вже було предметом розгляду у справі № 400/2713/21, оскільки у позовних вимогах цієї справи є відмінною сума, яку позивач просить застосувати, як фіксовану.

9. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.09.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задоволено частково. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.04.2023 в частині висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо виплати в повному розмірі індексацію грошового забезпечення з 01.03.2018 по 27.09.2018 та зобов`язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення, у сумі 4 290,39 грн, за період з 01.01.2018 по 27.09.2018 скасовано, закрито провадження у відповідній частині позовних вимог, згідно пункту 4 частини першої статті 238 КАС України. В решті рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.04.2023 залишено без змін.

9.1. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в означеній частині та закриваючи провадження у справі в частині означених позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що із тексту позовної заяви та матеріалів справи слідує, що право позивача на отримання спірної індексації грошового забезпечення вже було предметом оцінки під час розгляду адміністративної справи № 400/2713/21. Так, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.05.2021, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2021, у справі № 400/2713/21 позивачу відмовлено в задоволенні частини позовних вимог, заявлених до ВЧ НОМЕР_1 , а саме про нарахування і виплату індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 по 27.09.2018, в тому числі із урахуванням фіксованої суми індексації. Тобто, вказані вимоги позивача вже вирішено судами при розгляді адміністративної справи № 400/2713/21.

9.3. Поруч із цим, як зазначив суд апеляційної інстанції, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки вищевказаним обставинам, і як наслідок повторно розглянуто аналогічні позовні вимоги. Водночас, пунктом 4 частини першої статті 238 КАС України встановлено імперативний обов`язок суду закривати провадження у справі якщо є така, що набрала законної сили постанова суду у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

9.4. Таким чином, враховуючи, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, суд апеляційної інстанції уважав за необхідне скасувати оскаржуване рішення суду та закрити провадження у справі, в частині позовних вимог.

9.5. В іншій частині задоволених судом першої інстанції позовних вимог, суд апеляційної інстанції в цілому погодився із його висновками про наявність підстав для їх задоволення.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

10. Не погодившись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Дяченко Олексій Володимирович, звернувся до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою, де сторона позивача просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05.09.2023, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

10.1. Так, скаржник указує про порушення судом апеляційної інстанції при вирішенні спірних правовідносин норм процесуального права, а саме пункту 4 частини першої статті 238 (суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав).

10.2. За доводами касаційної скарги стверджується, що спір у цій справі не є тотожним спору у справі № 400/2713/21, як про те зазначив суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні.

10.3. Сторона позивача зазначає, що у справі № 400/2713/21 предметом оцінки та розгляду було право позивача на отримання індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 27.09.2018 включно із застосуванням базового місяця березень 2018 року. Натомість у справі № 400/11123/21 предметом спору є правильність встановлення відповідачем розміру індексації-різниці грошового забезпечення у фіксованій величині у грошовому еквіваленті за період з 01.03.2018 по 27.09.2018 із визначенням чіткої суми.

10.4. Касатор підкреслює, що після виплати відповідачем індексації на виконання рішення суду у справі № 400/2713/21 позивач звернувся до суду у порядку передбаченому КАС України в окремому провадженні щодо виплати індексації-різниці грошового забезпечення у фіксованій величині починаючи з 01.03.2018.

10.5. Таким чином, на переконання скаржника, пункт 4 частини першої статті 238 КАС України не підлягає застосуванню, оскільки предмети у двох вищезазначених справах різні, а тому спір у цій справі підлягає розгляду по суті позовних вимог.

10.6. Аналогічних висновків щодо застосування пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, як указує касатор, дійшов Верховний Суд у постановах від 28.06.2023 у справі №200/4258/22, від 30.03.2023 року у справі №200/2737/21-а, від 15.12.2022 у справі №460/3473/21.

11. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.09.2023 відкрито касаційне провадження за вищевказаною касаційною скаргою.

12. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 28.11.2023 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження.

Позиція інших учасників справи

13. Не погоджуючись із доводами касаційної скарги, військова частина НОМЕР_1 09.10.2023 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, де відповідач просить відмовити у її задоволенні з огляду на необґрунтованість доводів останньої, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Позиція Верховного Суду

Джерела права та акти їхнього застосування, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

14. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), зазначає таке.

15. Судове рішення у цій справі оскаржуються лише в частині закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі щодо позовних вимог про зобов`язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення, у сумі 4 290,39 грн, за період з 01.03.2018 по 27.09.2018, на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.

16. В іншій частині вирішення позовних вимог касаційна скарга доводів незгоди з оскаржуваною постановою не містить, а тому Верховний Суд не перевіряє застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в неоскаржуваній частині.

17. Згідно позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 11.04.2018 у справі №11-257заі18, неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

18. Верховний Суд надаючи оцінку наявності підстав для застосування пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, наслідком якого є закриття провадження у справі, неодноразово, зокрема у постановах від 31.03.2021 у справі № 240/6357/20, від 27.08.2021 у справі № 580/3966/20, від 15.12.2020 у справі № 804/5759/17, від 17.08.2022 у справі № 520/9008/2020 та багатьох інш, зазначав, що закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

19. Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у вищевказаній постанові, яка застосовується Верховним Судом при перегляді судових рішень, якими закрито провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

20. Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України є одночасна сукупність таких умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.

21. Таким чином спірним є питання наявності в межах двох справ одночасної сукупності вказаних умов для закриття провадження у справі, що розглядається.

22. Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

23. Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

24. Верховний Суд у постанові від 09.10.2018 у справі № 809/487/18 зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

25. Проаналізувавши підстави та предмет позову та враховуючи склад сторін у цій справі суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що у цьому випадку наявні підстави для закриття провадження у цій справі, оскільки має місце спір між тими самими сторонами, стосується одного й того самого предмету і позов, заявлений з тих самих підстав, що й у справі № 400/2713/21, за наслідком розгляду якого прийнято рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.05.2021, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2021.

26. Надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Суд виходить з такого.

27. Зі змісту судових рішень у справі № 400/2713/21 слідує, що позивачу відмовлено у задоволенні частини позовних вимог, а саме:

27.1. визнання протиправною бездіяльність щодо не виплати в повному обсязі індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 по 27.09.2018 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4258,75 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку 1078;

27.2. зобов`язання нарахувати і виплатити щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення, у сумі 4258,75 грн, за період з 01.03.2018 по 27.09.2018 включно, у сумі 29385,38 грн, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

28. Вирішуючи спір у справі № 400/2713/21 суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, з квітня 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%, передбачених законом підстав для індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 по грудень 2018 року немає, а отже вимоги позивача про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 27.09.2018 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4258,75 грн задоволенню не підлягають.

29. Повертаючись до обставин до цієї справи, необхідно зазначити, що предметом позову знову є питання розрахунку (перерахунку) індексації грошового забезпечення, зокрема за період з 01.03.2018 по 27.09.2018 та відповідно до вимог абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (в т.ч. із урахуванням березня 2018 року, як місяця підвищення грошового доходу).

30. Серед підстав позову позивач посилається на порушення відповідачем означених положень Порядку № 1078 при перерахунку та виплати за спірний період розміру індексації грошового забезпечення на виконання судового рішення у справі № 400/2713/21 та уважає, що військову частину НОМЕР_1 необхідно зобов`язати перерахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за спірний період з урахуванням вказаних вище положень Порядку № 1078 у фіксованій щомісячній величині 4290,39 грн за спірний період.

31. Проте, як обґрунтовано зазначив суд апеляційної інстанції, ці позовні вимоги вже були вирішені судом у справі № 400/2713/21.

32. Верховний Суд неодноразово викладав позиції стосовно того, що підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна обсягу посилань на норми матеріального чи процесуального права. (пункт 7.43. постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)).

33. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №9901/433/18 зазначено, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.

34. Отже, інший словесний виклад правових обґрунтувань вимог, заявлених на розгляд суду, не змінює правової природи таких вимог, їх предмет та підстави в цілому, що свідчить про те, що фактично позивач у межах цієї справи просить суд повторно переглянути питання щодо зобов`язання військової частини нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.03.2018 по 27.09.2018 відповідно до вимог абзаців 4, 5 пункту 5 Порядку №1078, яке отримало своє остаточне вирішення в межах розгляду справи № 400/2713/21.

35. Колегія суддів зауважує, що неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, яке набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили позивач не може знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги з тих самих підстав.

36. Позивач наполягає, що судами у справі № 400/2713/21 предметом оцінки та розгляду було право позивача на отримання індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 27.09.2018 включно із застосуванням базового місяця березень 2018 року.

37. Однак, як слідує із змісту судових рішень у вказаній справі, судами надавалася оцінка підставам позову в обґрунтування яких представник позивача посилався, зокрема, на положення абзаців 4, 5 пункту 5 Порядку № 1078. Так, представник позивача зазначав, що в лютому 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн, а величина приросту індексу споживчих цін становить 241,7%, то відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації за лютий рахується як прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.02.2018 помножити на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 (1762,00 грн.*241,7/100), що становить 4258,75 грн. Таким чином, сума належної індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме 4258,75 грн мінус 0,00 грн та становить 4258,75 грн.

38. Отже, як правильно зауважено судом апеляційної інстанції, у справі № 400/2713/21 судами вже досліджувалося питання нарахування позивачу індексації грошового забезпечення як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу, виходячи із фіксованої величини за період з 01.03.2018 по 27.09.2018 та відмовлено у задоволенні позову в цій частині.

39. Різниця між вказаними розрахунками полягає лише у коригуванні позивачем у справі № 400/11123/21 суми індексації за березень 2018 року, однак здійснення позивачем вказаного коригування не створює нового предмету спору, оскільки визначальним у спірних правовідносинах є саме не нарахування та невиплата відповідачем індексації грошового забезпечення, розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а не дослідження відповідних сум індексації грошового забезпечення позивача.

40. Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів уважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі у цій частині позовних вимог, згідно з вимогами пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.

41. За таких умов, колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, приходить до висновку, що суд ухвалив судове рішення із додержанням норм процесуального права.

42. Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом, зокрема у постановах від 10.11.2022 у справі № 420/18232/21, від 06.04.2023 у справі № 380/10075/21, від 11.04.2023 у справі № 600/2561/21-а, від 31.05.2023 у справі № 160/16445/22, від 20.07.2023 у справах № 280/7163/22 та № 600/4130/22-а, від 26.07.2023 у справі № 120/9859/23, від 28.07.2023 у справі № 420/14964/22 та інш.

43. Щодо посилання представника позивача на постанови Верховного Суду від 28.06.2023 у справі № 200/4258/22, від 30.03.2023 року у справі № 200/2737/21-а, від 15.12.2022 у справі № 460/3473/21 у яких судом касаційної інстанції надавалася оцінка правомірності застосування судами положень пункту 4 частини першої статті 238 КАС України у подібних правовідносинах, необхідно зазначити, що оцінка питання наявності в межах двох справ одночасної сукупності умов, які дають підстави для закриття провадження у справі за вказаним пунктом здійснюється судом із урахуванням конкретних обставин, предмету та підстав позову у кожній із справ.

44. При цьому, касаційний суд вказує, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суди попередніх інстанцій, посилаючись на норму права, застосували її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачили тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, яка є подібною до справи, що розглядається Судом.

45. Не можна посилатись на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

46. Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичні обставини у справі, що формуються, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

47. Так, у наведених скаржником справах, судом касаційної інстанції констатовано про відсутність обставин для закриття провадження у справі, виходячи із вимог пункту 4 частини першої статті 238 КАС України та про те, що вимоги позивачів про зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу виходячи з фіксованої величини відповідно вимог абзаців 3-6 пункту 5 Порядку № 1078 в межах цих справ, можуть бути заявлені окремим адміністративним позовом та повинні оцінюватися судами на предмет правомірності таких вимог.

48. Натомість обставини цієї справи, як вище вказувалося, свідчать про наявність підстав для закриття провадження у справі, виходячи із вимог пункту 4 частини першої статті 238 КАС України за обставин підтвердження наявності рішення суду в тотожній справі, яке набрало законної сили.

49. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

50. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції винесено законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

51. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 350 356 359 КАС України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Дяченко Олексій Володимирович, залишити без задоволення.

2. Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2023 року у справі № 400/11123/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.О. Єресько В.М. Соколов А.Г. Загороднюк