ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 140/16133/20

адміністративне провадження № К/9901/41639/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Кравчука В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2021 (головуючий суддя: Довгополов О.М., судді: Гудим Л.Я, Святецький В.В.) у справі №140/16133/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУПФУ у Волинській області або відповідач), в якому просив:

визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Волинській області про відмову здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, що діяла на момент призначення пенсії, та статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) з 01.10.2020 з розрахунку 90 % від суми місячної заробітної плати за відповідною посадою на підставі довідки прокуратури Волинської області від 21.10.2020 № 21-41 вих-20 без будь-якого обмеження суми пенсії максимальним розміром та з урахуванням раніше проведених виплат;

зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, що діяла на момент призначення пенсії, та статті 86 Закону № 1697-VII з 01.10.2020 з розрахунку 90 % від суми місячної заробітної плати за відповідною посадою, на підставі довідки прокуратури Волинської області від 21.10.2020 №21-41 вих-20, без будь-якого обмеження суми пенсії максимальним розміром та з урахуванням раніше проведених виплат.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25.05.2021 позов задоволено частково:

визнано протиправними дії ГУПФУ у Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії на підставі довідки Волинської обласної прокуратури від 21.10.2020 №21-41 вих-20, з розрахунку її розміру 90 відсотків від суми місячної заробітної плати за відповідною посадою;

зобов`язано ГУПФУ у Волинській області з 01.10.2020 здійснити перерахунок позивачу пенсії за вислугу років на підставі довідки Волинської обласної прокуратури від 21.10.2020 № 21-41 вих-20, з розрахунку її розміру 90 відсотків від суми місячної заробітної плати за відповідною посадою.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із цим судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позову, позивач подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2021 відкрито апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.05.2021.

Від позивача на адресу апеляційного суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення в порядку конституційного провадження справи за конституційними скаргами пенсіонерів органів прокуратури ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , щодо відповідності Конституції України першого речення абзацу шостого частини 15 статті 86 Закону України «Про прокуратуру», яким встановлено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2021 задоволено клопотання ОСОБА_1 ; зупинено апеляційне провадження у справі до розгляду конституційної скарги ОСОБА_2 №18/289 від 02.08.2021.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою апеляційного суду про зупинення провадження у справі, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить касаційний суд скасувати оскаржуване судове рішення, а справу направити на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 25.11.2021 відкрито касаційне провадження у справі.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27.02.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

З посиланням на положення пункту 3 частини першої, частини четвертої статті 236 КАС України суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про наявність безумовних підстав для зупинення провадження у цій справі до розгляду конституційної скарги ОСОБА_2 за №18/289 від 02.08.2021.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що зупинення провадження в адміністративній справі з підстав неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, є доцільним лише у випадках, коли предметом розгляду органу конституційної юрисдикції є норми закону чи іншого акту, якими врегульовано питання щодо юридичної відповідальності фізичної особи. В інших випадках, визнання неконституційним закону чи іншого акту не матиме впливу на правове регулювання відносин, що виникли (відбулися) до ухвалення рішення Конституційним Судом України.

Скаржник зазначає, що обмеження виплати пенсії максимальним розміром встановлено Законом України від 07.07.2011 №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон №3668-VI), який прийнятий з метою визначення заходів подальшого реформування пенсійної системи та збалансування солідарної системи пенсійного страхування.

Проте у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, пов`язаних із реалізацією положень частини першої статті Закону №3668-VI, зупинення провадження в адміністративних справах до розгляду Конституційним Судом України питання щодо конституційності окремих питань положень цього Закону може бути визнано доцільним за умови дійсної пов`язаності потенційного результату розгляду цього питання з фактичними обставинами адміністративної справи та належного обґрунтування судом необхідності такого зупинення.

Водночас, у спірному випадку, апеляційний суд жодним чином не обґрунтував наявності зв`язку між очікуваним рішенням Конституційного Суду України за наслідками розгляду конституційних подань ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і предметом цього спору; не конкретизував у чому саме полягає об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення органом конституційної юрисдикції згаданих вище подань.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому з посиланням на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції просить касаційний суд залишити оскаржувану ухвалу без змін, а скаргу без задоволення. Позивач вважає, що існують підстави, передбачені пунктом 3 частини першої статті 236 КАС України, а саме, об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення Конституційним Судом України у справі за конституційними скаргами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з метою застосування вказаного рішення при розгляді справи для прийняття судом апеляційної інстанції законного рішення.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судом норм матеріального права та дійшов таких висновків.

За правилами пункту 3 частини першої статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

З огляду на зазначені вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати:

- чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається адміністративним судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається, зокрема, в порядку конституційного або адміністративного судочинства;

- чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи.

Водночас, об`єктивна неможливість розгляду адміністративної справи до вирішення іншої полягає в тому, що рішення суду в справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у адміністративній справі, зокрема факти, що мають (можуть мати) преюдиційне значення.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Такі висновки суду узгоджуються із позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в ухвалах від 03.09.2019 у справі №9901/637/18, від 26.11.2019 у справі №9901/729/18 та від 03.11.2021 у справі № 9901/471/19.

В контексті спірних правовідносин колегія суддів зазначає, що за приписами частини другої статті 152 Конституції України, з якою кореспондуються положення статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року №2136-VIII, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі за конституційними скаргами ОСОБА_2 №18/289 та ОСОБА_3 №18/342 про визнання такими, що не відповідають частині першій статті 8, частинам першій, третій, п`ятій статті 17, частинам другій, третій статті 22, частинам першій, другій статті 24, частинам першій, четвертій, п`ятій статті 41, частині першій статті 46, частині першій статті 58, статті 64, частині першій статті 126, частині першій статті 129 Конституції України (є неконституційними), положення абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, частини першої статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року №3668-VI у частині поширення їх дії на Закон № 1697, якими встановлено, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, не зумовлює зміну правової регламентації спірних правовідносин у законодавстві, чинним станом на час виникнення останніх, а отже й зупинення провадження у цьому випадку не можна вважати виправданим і таким, що є необхідним за цих обставин.

Аналогічний правовий підхід до вирішення питання зупинення провадження у справі до ухвалення рішення Конституційним Судом України у справі за конституційними скаргами ОСОБА_2 №18/289 та ОСОБА_3 №18/342 також викладено в ухвалах Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №580/5239/20, від 05.05.2022 у справі №460/830/21, від 26.08.2022 у справі №580/5764/20 та від 26.09.2022 у справі №380/12815/21.

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала апеляційного суду - скасуванню з направленням справи до цього суду для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341 349 353 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області задовольнити.

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2021 у справі №140/16133/20 скасувати.

Справу №140/16133/20 направити до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

В. М. Кравчук