ПОСТАНОВА

Іменем України

26 червня 2018 року

Київ

справа №819/1697/16

адміністративне провадження №К/9901/33683/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018 (головуючий суддя - Судова-Хомюк Н.М., судді - Гуляк В.В., Коваль Р.Й.)

у справі № 819/1697/16

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області

про скасування податкової вимоги,

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) звернувся до суду з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - Тернопільська ОДПІ) про скасування податкової вимоги від 15.08.2016 № 12968-17.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що сума боргу зі сплати єдиного податку нарахована безпідставно, за період, коли позивач перебував на обліку на тимчасово окупованій території України. Посилаючись на положення пункту 12.3 статті 12 розділу ІІ «Перехідні положення» Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України», ФОП ОСОБА_2 зазначив, що станом на 01.06.2014 був зареєстрований на території ВЕЗ «Крим», тому з 01.06.2014 втратив статус платника єдиного податку.

Тернопільський окружний адміністративний суд постановою від 11.01.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018, у задоволенні позову відмовив.

Судові рішення мотивовані тим, що списання податкового боргу суми розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань за податками (зборами, обов'язковими платежами) фізичних осіб-підприємців, які змінюють (змінили) своє місце проживання з тимчасово окупованої території на іншу територію України, Законом України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» не передбачено, тобто ФОП ОСОБА_2 зобов'язаний сплачувати єдиний податок. Крім того, анулювання податкової реєстрації з 01.06.2014 осіб, які мали місцезнаходження (місце проживання) та перебували на обліку в контролюючих органах на території Автономної Республіки Крим або міста Севастополя, не є припиненням підприємницької діяльності та анулювання всіх боргів, які мала фізична особа-підприємець. Такі особи вважаються зареєстрованими на материковій території України і зобов'язані сплачувати податки в Державний бюджет України.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд. При цьому касаційна скарга Товариства обґрунтована аналогічними доводами, що й адміністративний позов.

Відповідач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили та матеріалами справи підтверджено, що з 04.05.2012 ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець у м.Севастополі.

26.07.2016 у зв'язку зі зміною місця проживання позивач став на податковий облік у Тернопільській ОДПІ.

Відповідно до податкової облікової картки ФОП ОСОБА_2, за ним рахується заборгованість у розмірі 7201,00 грн., яка виникла у зв'язку з несплатою єдиного податку за період з 19.08.2013 по 20.08.2016. З огляду на це Тернопільська ОДПІ надіслала позивачу податкову вимогу від 15.08.2016 № 12968-17 про погашення вказаної суми податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями з єдиного податку.

Правомірність прийняття податкової вимоги від 15.08.2016 № 12968-17 є предметом розгляду цієї справи.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що анулювання податкової реєстрації з 01.06.2014 не є припиненням підприємницької діяльності та анулювання всіх боргів, які мала фізична особа-підприємець.

Однак колегія суддів вважає такий висновок судів попередніх інстанцій помилковим, таким, що не ґрунтується на нормах законодавства, на підтвердження чого зазначає наступне.

Особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України визначено Законом України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» від 12.08.2014 № 1636-VII (далі - Закон №1636).

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону №1636 на території вільної економічної зони «Крим» (далі - ВЕЗ «Крим») діє особливий правовий режим економічної діяльності фізичних та юридичних осіб, у тому числі особливий порядок застосування норм регуляторного, податкового та митного законодавства України, а також особливий режим внутрішньої та зовнішньої міграції фізичних осіб.

Згідно з пунктом 5.3 статті 5 Закону №1636 фізична особа, яка має податкову адресу (місце проживання), юридична особа (відокремлений підрозділ), яка має податкову адресу (місцезнаходження) на території ВЕЗ «Крим», прирівнюється з метою оподаткування до нерезидента.

Підпунктом 3 пункту 12.3 статті 12 Розділу ІІ «Перехідні положення» Закону №1636 визначено, що з 01 червня 2014 року вважається анульованою податкова реєстрація осіб, які станом на 31 травня 2014 року мали місцезнаходження (місце проживання) та перебували на обліку в контролюючих органах на території АРК або міста Севастополя.

Така податкова реєстрація може бути відновленою після евакуації особи на іншу територію України згідно зі статтею 15 цього Закону у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань оподаткування, або внаслідок завершення строку тимчасової окупації.

Аналіз змісту наведених норм свідчить про те, що стосовно платників податків - фізичних та юридичних осіб, які станом на 31.05.2014 мали місце проживання/місцезнаходження та перебували на обліку в контролюючих органах на території АРК або міста Севастополя, діє особливий правовий режим економічної діяльності: такі особи прирівнюються з метою оподаткування до нерезидентів, а їх податкова реєстрація вважається анульованою.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 31.05.2014 ФОП ОСОБА_2 мав місце проживання та перебував на обліку як платник податків на території міста Севастополя, тобто ВЕЗ «Крим», у зв'язку з чим, відповідно до підпункту 3 пункту 12.3 статті 12 Закону №1636, податкова реєстрація позивача з 01.06.2014 вважається анульованою.

Отже, з 01.06.2014 позивач втратив статус платника єдиного податку, а відтак і обов'язок сплати єдиного податку та до 26.07.2016 (дати зміни місця проживання і взяття на податковий облік у Тернопільській ОДПІ) перебував у статусі суб'єкта ВЕЗ «Крим».

Відповідно до підпункту 12 пункту 12.3 статті 12 Закону №1636 зупиняється застосування до платників податків із місцезнаходженням на території ВЕЗ «Крим» норм статей 59, 60, 87-101, 124, 126 і 129 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

З огляду на зміст зазначеної норми посилання суду апеляційної інстанції на положення статті 59 ПК України є необґрунтованим, оскільки у період з 01.06.2014 по 26.07.2016 позивач знаходився на території ВЕЗ «Крим».

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про правомірність нарахування ФОП ОСОБА_2 податкових зобов'язань з єдиного податку в розмірі 7201,00 грн. згідно з податковою вимогою від 15.08.2016 № 12968-17 є передчасними.

Між тим, як встановили суди попередніх інстанцій, заборгованість по сплаті єдиного податку в розмірі 7201,00 грн. виникла у зв'язку з несплатою єдиного податку за період з 19.08.2013 по 14.08.2016, тобто за позивачем рахується податковий борг з єдиного податку до анулювання його податкової реєстрації, 01.06.2014.

Однак з огляду на те, що в матеріалах справи відсутній розрахунок суми податкового боргу за податковою вимогою від 15.08.2016 № 12968-17 по звітним періодам, суд касаційної інстанції не має можливості виокремити суму заборгованості за період з 19.08.2013 по 01.06.2014, обґрунтованість нарахування якої позивач не спростував.

За таких обставин рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають вимогам статті 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з пунктом першим частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 242, 349, 353, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.01.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова