ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2023 року

м. Київ

справа №420/8984/20

адміністративне провадження № К/9901/32632/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Губської О.А.,

суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №420/8984/20

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2021 року, ухвалену у складі колегії суддів: Бітова А.І. (головуючий суддя), Лук`янчук О.В., Ступакової І.Г.,

ВСТАНОВИВ:

І.Суть спору

1. ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Департаменту патрульної поліції, у якому просив:

2. визнати протиправним та скасувати наказ ДПП №484 від 17 серпня 2020 року "Про застосування до працівника УПП в Одеській області ДПП дисциплінарного стягнення" в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського взводу №2 роти №6 батальйону №2 полку УПП в Одеській області ДПП сержанта поліції ОСОБА_1 та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;

3. визнати протиправним та скасувати наказ ДПП №639о/с від 28 серпня 2020 року в частині звільнення зі служби в поліції поліцейського взводу №2 роти №6 батальйону №2 полку УПП в Одеській області ДПП сержанта поліції ОСОБА_1 ;

4. зобов`язати ДПП поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу №2 роти №6 батальйону №2 полку УПП в Одеській області ДПП;

5. стягнути з ДПП на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 29 серпня 2020 року по день поновлення на посаді;

6. допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу №2 роти №6 батальйону №2 полку УПП в Одеській області ДПП, та в частині стягнення грошового забезпечення на користь ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу за 1 місяць.

7. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач указав на протиправність спірних наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, з огляду на те, що в свої діях не вбачає складу дисциплінарного правопорушення. Також зазначив про порушення відповідачем процедури притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

8. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до ДПП про визнання протиправними та скасування наказів №484 від 17 серпня 2020 року, №639о/с від 28 серпня 2020 року та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ ДПП №484 від 17 серпня 2020 року "Про застосування до працівника УПП в Одеській області ДПП дисциплінарного стягнення" в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського взводу №2 роти №6 батальйону №2 полку УПП в Одеській області ДПП сержанта поліції ОСОБА_1 та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Визнано протиправним та скасовано наказ ДПП №639о/с від 28 серпня 2020 року в частині звільнення зі служби в поліції поліцейського взводу №2 роти №6 батальйону №2 полку УПП в Одеській області ДПП сержанта поліції ОСОБА_1 . Зобов`язано ДПП поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу №2 роти №6 батальйону №2 полку УПП в Одеській області ДПП. Стягнуто з ДПП на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 28 серпня 2020 року по 26 лютого 2021 року у розмірі 91 565,73 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу №2 роти №6 батальйону №2 полку УПП в Одеській області ДПП та стягнення середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць.

9. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2021 року апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задоволено. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.

10. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що дисциплінарною комісією не було досліджено в повному обсязі усіх обставин та доказів, які б свідчили про неповажність не виходу на службу 18 лютого 2020 року, а позивачем надано достатньо доказів на підтвердження поважності причин не виходу на службу 18 лютого 2020 року. Також суд зазначив, що відповідачем не мотивовано неможливості застосування до позивача, іншого передбаченого статтею 13 Дисциплінарного статуту, виду дисциплінарного стягнення, окрім як звільнення з посади, з урахуванням того, що позивач перебуває на службі в органах внутрішніх справ (поліції) понад 20 років, до дисциплінарної відповідальності не притягався та характеризується особою, яка у службовій діяльності дотримується законів, інших нормативних актів, що регламентують діяльність органів внутрішніх справ України. У зв`язку з тим, що позивача було протиправно звільнено зі служби - суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 підлягає поновленню на займаній на час звільнення посаді поліцейського взводу №2 роти №6 батальйону №2 полку УПП в Одеській області ДПП з виплатою середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у сумі 91565,73 грн.

11. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2021 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

12. Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної виходив з того, що висновки суду першої інстанції про те, що позивач перебуває на службі в органах внутрішніх справ (поліції) понад 20 років, до дисциплінарної відповідальності не притягувався та характеризується особою, яка у службовій діяльності дотримується законів, інших нормативних актів, що регламентують діяльність органів внутрішніх справ України, не відповідають доказам, наявним в матеріалах справи. Разом з цим, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем у рамках службового розслідування в повній мірі досліджено всі обставини вчиненого дисциплінарного проступку та правильно кваліфіковано порушення позивачем службової дисципліни, службове розслідування проведено без процесуальних порушень діючого законодавства.

ІІІ. Касаційне оскарження

13. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу.

14. Касаційна скарга подана на підставі підпункту «а» пункту 2 частини п`ятої статті Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

15. На обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо: застосування статті 40 КЗпП України, викладені у постановах від 25 червня 2018 року у справі №714/395/17, від 13 травня 2020 року у справі №826/1001/16, від 31 липня 2010 року у справі №808/1509/16; застосування статті 64 Закону України «Про державну службу» та встановлення порушення Присяги, викладені у постановах від 27 квітня 2020 року у справі №826/10854/17, від 30 червня 2020 року у справі №826/14823/16, від 22 вересня 2020 року у справі №1340/6258/18, від 28 жовтня 2020 року у справі №826/7297/15, від 13 лютого 2019 року у справі №803/1303/16 та від 05 червня 2019 року у справі №826/13803/16.

16. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду стосовно питання застосування статті 65 Закону України «Про державну службу» у подібних правовідносинах та незастосування апеляційним судом вказаної статті, якою визначено, що звільнення з посади державної служби є винятковим видом систематичного (повторного протягом року) прогулу без поважних причин, а також відсутність висновку щодо застосування статті 58 КЗпП України, а саме: звільнення патрульного зі служби у зв`язку з невиходом на службу після двох поспіль нічних змін.

IV. Установлені судами фактичні обставини справи

17. ОСОБА_1 проходив службу в органах національної поліції на посаді поліцейського взводу №2 роти №6 батальйону №2 полку УПП в Одеській області ДПП.

18. Відповідно до наказу Департаменту патрульної поліції №1206 від 19 червня 2020 року було призначено службове розслідування, відповідно до висновків якого, ОСОБА_1 порушив Присягу працівника поліції та не виконав сумлінно свої службові обов`язки, що унеможливлює в подальшому його службу в рядах УПП в Одеській області ДПП. На підставі п. 7 ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту поліцейського взводу №1 роти №6 батальону № 2 полку УПП в Одеській області ДПП сержанта поліції ОСОБА_1 необхідно звільнити із служби в поліції.

19. За результатами проведення службового розслідування Департаментом патрульної поліції №484 від 17 серпня 2020 року позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Зі змісту наказу №484 від 17 серпня 2020 року вбачається, що наказом ДПП від 19 червня 2020 року №1206 "Про призначення службового розслідування, утворення дисциплінарної комісії" призначено та проведено службове розслідування щодо встановлення причин та обставин можливого порушення службової дисципліни позивачем, що виразилось у невиході на службу без поважних причин 18 лютого 2020 року. Під час службового розслідування факт відсутності на службі 18 лютого 2020 року без поважних причин позивача підтвердився.

20. Департаментом патрульної поліції № 484 від 17 серпня 2020 року позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

21. Наказом Департаменту патрульної поліції № 639 о/с від 28 серпня 2020 року позивача звільнено зі служби в поліції з 28.08.2020 року.

22. Не погодившись із зазначеними наказами, позивач звернувся до суду з цим позовом.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

23. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

25. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

26. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

27. Згідно із пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

28. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію».

29. Відповідно до статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

30. Згідно зі статтею 66 Закону №580-VIII поліцейський не може під час проходження служби займатися іншою оплачуваною діяльністю, крім науково-педагогічної, наукової або творчої.

31. Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

32. Відповідно до положень статті 91 Закону №580-VIII особливий характер служби в поліції містить такі спеціальні умови для певних категорій поліцейських: 1) службу у святкові та вихідні дні; 2) службу позмінно; 3) службу з нерівномірним графіком; 4) службу в нічний час.

33. Розподіл службового часу поліцейських визначається розпорядком дня, який затверджує керівник відповідного органу (закладу, установи) поліції.

34. Для поліцейських установлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, а для курсантів (слухачів) вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які готують поліцейських, - шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем.

35. Вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всіх поліцейських, крім залучених до виконання службових обов`язків.

36. Поліцейським, які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні, крім поліцейських, які працюють у змінному режимі, відповідний час для відпочинку в порядку компенсації надається протягом двох наступних місяців.

37. Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII (далі - Дисциплінарного статут).

38. Відповідно до частини першої статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно із цим Статутом.

39. Згідно із статтею 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

40. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

41. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

42. Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано статтею 14 Дисциплінарного статуту.

43. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. У разі надходження до органу поліції матеріалів про вчинення поліцейським адміністративного правопорушення, що складені в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення, службове розслідування не призначається, а рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приймається на підставі зазначених матеріалів. Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою. У разі вчинення поліцейським більше двох дисциплінарних порушень проводиться одне службове розслідування. Якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським вчинено інший дисциплінарний проступок, розпочинається нове службове розслідування. У разі надходження скарги на рішення, дії чи бездіяльність поліцейського, щодо яких вже проводиться службове розслідування, така скарга долучається до матеріалів службового розслідування. У разі надходження скарги на рішення, дії чи бездіяльність поліцейського, щодо яких є висновок дисциплінарної комісії, такі скарги не розглядаються, якщо не містять інформації, яка не була досліджена під час проведення службового розслідування. Про відмову у розгляді скарги заявник інформується у десятиденний строк (частини 2 - 9 Дисциплінарного статуту).

VI. Позиція Верховного Суду

44. Частинами першою - третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

45. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

46. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

47. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

48. Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про те, чи є порушення службової дисципліни грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

49. З матеріалів справи вбачається, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугувала безпідставна відсутність на службі.

50. Верховний Суд зазначає, що пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

51. Прогулом без поважних причин вважається полишення роботи без відповідного попередження роботодавця в установленому порядку про розірвання трудового договору або залишення роботи до закінчення строку попередження без згоди на це роботодавця, якщо такий договір укладено на невизначений строк; залишення без поважних причин особою, з якою укладено строковий трудовий договір, роботи до закінчення строку трудового договору; самовільне залишення молодим спеціалістом (молодим робітником) роботи, на яку його направили після закінчення відповідного навчального закладу, до закінчення строку обов`язкового відпрацювання; самовільне використання без погодження з роботодавцем днів відгулів, чергової відпустки тощо. Не може вважатися прогулом відсутність працівника на робочому місці за умови, що він присутній на підприємстві. Якщо працівник не залишив місця розташування підприємства, його не можна звільнити за прогул. До такого працівника можуть застосовуватися інші види дисциплінарного або громадського стягнення чи впливу.

52. Отже у справі, що розглядається, суди повинні були встановити чи мало місце відсутність позивача на службі, що зумовить певні правові наслідки, а у разі наявності - чи підтверджується відсутність позивача на службі поважними причинами, зокрема, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

53. Суди встановили, що позивача звільнено із займаної посади за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" та у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення, який передбачений Дисциплінарним статутом та пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

54. У постанові від 13 жовтня 2020 року у справі №712/9213/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільним використанням без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишенням роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального навчального закладу).

55. Згідно з частиною третьою статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

56. Статтею 139 КЗпП України визначено обов`язок працівників працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

57. Разом з цим основні обов`язки поліцейського передбачені статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", а також статтею 1 Дисциплінарного статуту.

58. Вчинення поліцейським порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку, слугує підставою для накладення дисциплінарного стягнення, якому передує службове розслідування.

59. Суди попередніх інстанцій встановили, що наказом №484 від 17 серпня 2020 року, наказом ДПП від 19 червня 2020 року №1206 "Про призначення службового розслідування, утворення дисциплінарної комісії" призначено та проведено службове розслідування щодо встановлення причин та обставин можливого порушення службової дисципліни позивачем, що виразилось у невиході на службу без поважних причин 18 лютого 2020 року. Під час службового розслідування факт відсутності на службі 18 лютого 2020 року без поважних причин позивача підтвердився.

60. Згідно із висновками службового розслідування, опитаний у ході службового розслідування сержант поліції ОСОБА_1 , надав пояснення, згідно яких, в період 16 лютого 2020 року по 17 лютого 2020 року був відкомандирований для проходження служби до ВОНС в м. Ізмаїл УПП в Одеській області ДПП. Згідно дислокації сил та засобів в період 16 лютого 2020 року по 17 лютого 2020 року позивач ніс нічну зміну в м. Ізмаїл. Оскільки 18 лютого 2020 року необхідно було заступати на денну зміну, попросив вихідний у командира батальйону та написав рапорт для того, щоб привести щоденний одяг в охайний вигляд. Було повідомлено, що вихідний день дадуть. Однак 17 лютого 2020 року о 19:30 год було повідомлено, що повинен вийти на службу. На момент того, як було прочитано повідомлення, було уже 18 лютого 2020 рік.

61. Опитаний у ході службового розслідування інспектор взводу №1 роти №2 батальйону № 1 полку УПП в Одеській області ДПП лейтенант поліції ОСОБА_2 (станом на 18 лютого 2020 року тимчасово виконував обов`язки командира роти №6 батальйону №2 полку УПП в Одеській області ДПП) пояснив, що 17 лютого 2020 року приблизно о 13:30 йому зателефонував поліцейський ОСОБА_1 та повідомив, що він повернувся з відрядження з м. Ізмаїл, попросив надати йому вихідний день на денну зміну 18 лютого 2020 року. Лейтенант поліції ОСОБА_2 повідомив, що запитає дозволу на надання вихідного дня в командира батальйону №2 ОСОБА_3 . Після того, як командир батальйону наказав сержанту поліції ОСОБА_1 все ж таки заступити на зміну, ОСОБА_2 неодноразово телефонував сержанту поліції ОСОБА_1 та писав повідомлення в мережі Телеграм. Однак, останній на зв`язок не виходив та 18 лютого 2020 року на денну зміну не заступив. Пізніше, приблизно о 14:30 позивач подзвонив та повідомив, що знаходиться на лікарняному. Проте, з 18 лютого 2020 року по 08 липня 2020 року лікарняний лист на підтвердження цих обставин так і не надав.

62. Також суд апеляційної інстанції вказав, що під час службового розслідування, з метою отримання інформації чи звертався до підпорядкованих установ сержант поліції ОСОБА_1 та чи була останньому надана довідка про тимчасову непрацездатність і за який період, Управлінням було направлено запити до Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації за вих. №10245/41/13/03/02-20 від 02 червня 2020 року, до Департаменту охорони здоров`я Одеської міської ради за вих. №10246/41/13/03/02-2020 від 02 червня 2020 року, а також до "ТМО МВС України по Одеській області" за вих. №9836/41/13/03/02/2020 від 21 травня 2020 року.

63. Отримавши від медичних закладів (установ) всі відповіді та дослідивши їх було встановлено, що сержант поліції ОСОБА_1 , в період з 17 лютого 2020 року до моменту надання відповідей до жодного закладу (установу) охорони здоров`я не звертався.

64. Водночас Верховний Суд вважає обґрунтованими доводи суду попередньої інстанції про те, що скрин-шот екрану телефону з смс-листуванням є неналежним доказом погодження з безпосереднім керівником одержання вихідного дня 18 лютого 2020 року. Вказаний скрин-шот екрану містить лише інформацію щодо здійснення смс-листування двох осіб, втім зміст таких повідомлень не дає підстави стверджувати, що воно здійснювалося позивачем та його керівником. Більше того, у загальному зміст повідомлень не свідчить про погодження керівником вихідного дня - 18 лютого 2020 року ОСОБА_1 .

65. Будь-які докази поважності відсутності позивача на службі 18 лютого 2020 року були відсутні, що встановлено в межах проведеного службового розслідування та судом апеляційної інстанції в ході розгляду справи.

66. Щодо доводів касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасних висновків про те, що 18 лютого 2020 року був робочим днем позивача. Враховуючи те, що після двох нічних змін, які тривали з 15 лютого 2020 по 17 лютого 2020 року, йому належав час відпочинку тривалістю 48 годин. За наведеного скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції не було враховано ці обставини при ухваленні оскаржуваної постанови.

67. З цього приводу, Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини п`ятої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

68. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частини четверта статті 308 КАС України).

69. Таким чином, означеною статтею чітко визначено межі апеляційного перегляду. Відповідно суд апеляційної інстанції не може давати оцінку новим доводам по суті позовних вимог (новій підставі позову), які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

70. Проте, у відзиві на апеляційну скаргу, позивач фактично виклав нове обґрунтування, яке існувало на момент подання позову, але не визначалося в якості підстави позову.

71. Зважаючи на встановлені обставини у цій справі, Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що матеріалами службового розслідування доведено факт порушення позивачем службової дисципліни, що виразилась у безпідставній відсутності позивача на службі 18 лютого 2020 року, тобто прогулу.

72. Так, положеннями Закону №580-VIII визначено, зокрема, підстави звільнення поліцейського зі служби в поліції.

73. Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

74. Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

75. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

76. Повертаючись до суті спору, Верховний Суд зазначає, що згідно із відомостями послужного списку ОСОБА_1 вбачається, що останній за час служби мав такі дисциплінарні стягнення: сувора догана - наказ ДПП №2240 від 08 серпня 2016 року; зауваження - наказ №860 від 25 червня 2018 року; сувора догана - наказ №1379 від 05 жовтня 2018 року (невихід без поважних причин на службу та перебування у цей час в стані алкогольного сп`яніння); догана - наказ №1337 від 02 жовтня 2018 року; зауваження - наказ №287 від 08 листопада 2019 року; догана - наказ №74 від 05 травня 2020 року; сувора догана - наказ №96 від 27 травня 2020 року. А також те, що станом на момент прийняття оскаржуваних наказів, у позивача було наявне одне діюче дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани, застосоване наказом УПП в Одеській області ДПП №96 від 27 травня 2020 року.

77. Також судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови, було ураховано інформацію, що міститися в характеристиці щодо поліцейського ОСОБА_1 про те, що за час служби в органах поліції він зарекомендував себе не з позитивного боку. Безвідповідально ставився до доручених справ. В роботі потребував постійного контролю за якістю виконання вказівок, несумлінно виконував їх. Накази та нормативні акти, що регламентують діяльність органів внутрішніх справ та поліції, вивчив не в повному обсязі. З громадянами не завжди ввічливий. Мав конфлікти з керівництвом, неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності.

78. З огляду на встановлені у справі обставини Верховний Суд вважає вірними висновки суду апеляційної інстанції, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним, оскільки під час проведення службового розслідування інформація щодо можливих порушень службової дисципліни знайшла своє підтвердження.

79. Оскільки в ході службового розслідування були встановлені факти порушення позивачем службової дисципліни, то начальником Департаменту патрульної поліції в межах наданих йому повноважень було прийнято рішення про звільнення позивача зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

80. Відтак, у цій частині позов не підлягає задоволенню. З огляду на наведене, також не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині поновлення на роботі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, як похідні.

81. Перевіряючи доводи скаржника щодо необхідності формулювання висновку Верховного Суду стосовно застосування статті 65 Закону України «Про державну службу», колегія суддів зазначає про недоцільність формулювання такого висновку у цій справі, з огляду на те, що указане положення Закону України «Про державну службу» не є застосованим до спірних правовідносин та відповідно не було підставою звільнення позивача зі служби в поліції.

82. Є необґрунтованими доводи скаржника і про необхідність застосування до спірних правовідносин правових висновків, сформульованих Верховним Судом у постановах від 25 червня 2018 року у справі №714/395/17, від 13 травня 2020 року у справі №826/1001/16, від 31 липня 2019 року у справі №808/1509/16, від 07 квітня 2020 року у справі №826/10854/17, від 30 червня 2020 року у справі №826/14823/16, від 22 вересня 2020 року у справі №1340/6258/18, від 28 жовтня 2020 року у справі №826/7297/15, від 13 лютого 2019 року у справі №803/1303/16 та від 05 червня 2019 року у справі №826/13803/16, оскільки правовідносини, що виникли у цих справах не є подібними до спірних, з огляду на відмінність у правовому регулюванні спірних правовідносин та суб`єктному складу.

83. Статтею 351 КАС України визначає підстави для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

84. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 351 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

85. Відповідно до повноважень, наданих статтею 349 КАС України, Верховний Суд вважає необхідним залишити судове рішення апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

VІІ. Судові витрати

86. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

87. Керуючись статтями 341 345 349 351 356 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2021 року у справі №420/8984/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіО.А. Губська М.В. Білак О.В. Калашнікова