ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2019 року

Київ

справа №816/1346/16

провадження №К/9901/19987/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 816/1346/16

за позовом ОСОБА_1 до Міністра юстиції України Петренка Павла Дмитровича, заступника Міністра юстиції України з питань державної реєстрації Мороза Павла Олександровича про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Головного територіального управління юстиції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду, прийняту 28 листопада 2016 року, у складі колегії суддів: головуючого судді - Бойка С.С., суддів: Удовіченка С.О., Ясиновського І.Г., та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду, прийняту 23 лютого 2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Зеленського В.В., суддів: Чалого І.С., П'янової Я.В.

І. Суть спору

1. В серпні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив суд:

1.1. визнати незаконною (протиправною) бездіяльність Міністра юстиції України Петренка П.Д., пов'язану з нерозглядом його скарги від 05.03.2016 року на незаконні дії його підлеглого ОСОБА_4 та порушення його прав, встановлених ст. 18 Закону України «Про звернення громадян»;

1.2. визнати незаконними (протиправними ) дії заступника Міністра юстиції України з питань державної реєстрації Мороз П.О., щодо самостійного розгляду скарги на його неправомірні дії та порушення його прав, встановлених ст. 18 Закону України «Про звернення громадян»;

1.3. зобов'язати Міністра юстиції України Петренка П.Д. поновити його порушені права та розглянути його скаргу від 05.03.2016 року відповідно до чинного законодавства.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідачами було порушено його право бути присутнім при розгляді скарги та порушення приписів Закону України «Про звернення громадян» розгляд скарги та надання відповіді здійснено особою дії якої було оскаржено.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. 05 березня 2016 року ОСОБА_1 надіслав скаргу на адресу Міністерства юстиції України, в якій просив:

- роз'яснити заступнику Міністра Мороз П.О. та службовій особі Міністерства юстиції України ОСОБА_4 про необхідність виконання Конституції і законів України в частині забезпечення права на доступ до інформації та використання набутих у вишах юридичних знань, саме в цьому напрямку, а не в напрямку вільного тлумачення норм та як наслідок, наданні формальних і не відповідаючих діючому законодавству відписок;

- притягнути до відповідальності відповідно до пункту 1 частини першої статті 60 Закону України «Про корупцію» та пунктів 2-3 частини першої статті 24 Закону України «Про доступ до публічної інформації» заступника Міністра Мороз П.О. та службову особу Міністерства юстиції України ОСОБА_4 за безпідставну та неправомірну відмову у задоволенні запиту на інформацію;

- зобов'язати посадових осіб Міністерства юстиції України відновити права на доступ до інформації шляхом виконання інформаційного запиту від 17 лютого 2016 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2016 року за № Г-4462.

3.1 Крім того, позивач при розгляді даної скарги просив забезпечити його права, визначені Законом України «Про звернення громадян», зокрема в частині повідомлення про час та місце розгляду скарги, забезпечення прав щодо присутності під час розгляду скарги, знайомитися з матеріалами по скарзі, особисто викладати аргументи відносно скарги та користуватися послугами адвоката.

4. 05 травня 2016 року на адресу електронної пошти позивача надійшов лист Міністерства юстиції України від 08 квітня 2016 року № 12019/Г-6575/19 «Про розгляд скарги».

5. Вищевказаний лист був підписаний заступником Міністра юстиції України з питань державної реєстрації Мороз П.О.

6. Вважаючи вказані дії відповідачів незаконними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

7. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року адміністративний позов задоволено.

7.1 Визнано неправомірною бездіяльність Міністра юстиції України Петренка Павла Дмитровича щодо розгляду скарги ОСОБА_1 від 05 березня 2016 року.

7.2 Визнано неправомірними дії заступника Міністра юстиції України з питань державної реєстрації Мороз П.О. щодо розгляду скарги ОСОБА_1 від 05 березня 2016 року.

7.3 Зобов'язано Міністра юстиції України Петренка Павла Дмитровича розглянути скаргу ОСОБА_1 від 05 березня 2016 року.

8. Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 23 лютого 2017 року скасував постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до Міністра юстиції України Петренка Павла Дмитровича про визнання незаконною (протиправною) бездіяльність Міністра юстиції України Петренка Павла Дмитровича, пов'язану з не розглядом його скарги від 05.03.2016 року на незаконні дії його підлеглого П.О. Мороза та порушення його прав, встановлених ст. 18 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року №393/96-ВР.

8.1 В цій частині позову ОСОБА_1 до Міністра юстиції України Петренка Павла Дмитровича - відмовлено.

8.2 Визнано неправомірними дії заступника Міністра юстиції України з питань державної реєстрації Мороза П.О. щодо розгляду скарги ОСОБА_1 від 05 березня 2016 року.

8.3 Зобов'язано Міністра юстиції України Петренка Павла Дмитровича забезпечити повторний розгляд скарги ОСОБА_1 від 05 березня 2016 року, з урахуванням вимог Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року №393/96-ВР та Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року №228.

9. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, викладені у скарзі від 05 березня 2016 року, стосуються неправомірних дій заступника Міністра юстиції України з питань державної реєстрації Мороза П.О., а відтак не можуть бути ним розглянуті, також суд першої інстанції прийшов до висновку, що Міністром юстиції України Петренко П.Д. та заступником Міністра юстиції України з питань державної реєстрації Мороз П.О. порушені права позивача, оскільки останнього не запрошено на розгляд скарги, незважаючи на те, що скаржник просив про це в своїй скарзі.

10. Харківський апеляційний адміністративний суд, частково скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову щодо визнання незаконною бездіяльності Міністра юстиції України, виходив з того, що пункт 12 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 року за №228 містить вичерпний перелік повноважень Міністра юстиції України, в якому відсутні його повноваження щодо організації розгляду звернень громадян, що вказує на відсутність у Міністра визначених законодавством підстав для вчинення певних дій, здійснення яких вимагає позивач.

10.1 В іншій частині суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.

12. У касаційній скарзі Головне територіальне управління юстиції у Полтавській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанови судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

13. Свою касаційну скаргу мотивують неврахуванням судами першої та апеляційної інстанцій, що під час розгляду звернення позивача дотримано вимоги норм чинного законодавства та локальних нормативно-правових актів, в порядку підлеглості та згідно з функціональним розподілом обов'язків, та помилковістю висновків судів про протиправність дій відповідачів при розгляді звернення позивача.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

14. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

15. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

16. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

17. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

18. Відповідно до частин першої та другої статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийнятті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

19. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Порядок розгляду звернень громадян визначено Законом України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року №393/96-ВР в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин (далі - Закон №393/96-ВР).

21. Відповідно до статті 1 Закону №393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

22. Під зверненням громадян стаття 3 Закону №393/96-ВР розуміє викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

22.1 Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

23. Відповідно до статті 7 Закону №393/96-ВР" звернення оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

24.1 Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

VI. Позиція Верховного Суду

25. Зі змісту касаційної скарги слідує, що Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, як на одну з підстав задоволення вимог касаційної скарги вказує на неврахуванням судами попередніх інстанцій, що під час розгляду звернення позивача відповідачами дотримано вимоги норм чинного законодавства та локальних нормативно-правових актів, в порядку підлеглості та згідно з функціональним розподілом обов'язків.

26. Верховний Суд зазначає, що порядок та строки розгляду звернень громадян врегульовано Законом №393/96-ВР, який є спеціальних щодо цих правовідносин.

27. Локальні нормативно - правові акти з питань порядку та строків розгляду звернень громадян застосовуються до цих правовідносин в частині, що не суперечить спеціальному Закону №393/96-ВР.

28. Локальні нормативно-правові акти, якими врегульовано інші питання не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, які склались між сторонами у площині дотримання відповідачами порядку розгляду скарги позивача, поданою в порядку звернення громадян.

29. Матеріалами справи підтверджено, що 05.03.2016 року позивач надіслав скаргу на адресу Міністерства юстиції України, в якій скаржився на дії заступника Міністра юстиції України Мороза П.О. та службову особу Міністерства юстиції України ОСОБА_4

29.1 05 травня 2016 року на адресу електронної пошти позивача надійшов лист Міністерства юстиції України від 08 квітня 2016 року № 12019/Г-6575/19 «Про розгляд скарги», який був підписаний заступником Міністра з питань державної реєстрації Мороз П.О.

30. Верховний Суд звертає увагу, що розгляд скарги позивача та надання відповіді на скаргу було здійснено особою, дії якою оскаржено, що заборонено приписами частини другої статті 7 Закону №393/96-ВР.

30.1 Зазначена норма Закону №393/96-ВР встановлює імперативну норму заборони щодо розгляду та надання відповідей тими органами або посадовими особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

30.2 Врегулювання цього питання будь-яким локальним нормативно-правовим актом у іншій спосіб, суперечить приписам спеціальної нормі, а саме частини другої статті 7 Закону №393/96-ВР, та не підлягають застосуванню.

31. Аналіз правових норм та обставин справи дають підстави для висновку, що судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено порушення процедури розгляду звернення позивача та обрано належний спосіб захисту його права шляхом повторного розгляду його скарги уповноваженою особою.

32. З огляду на викладене, висновки апеляційного суду та суду першої інстанції, в не скасованій частині, є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

34. Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

35. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

36. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Полтавській області - залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року, в не скасованій апеляційним судом частині, у цій справі - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

Т. Г. Стрелець