ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 165/403/16-а

адміністративне провадження № К/9901/62964/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Желєзного І. В.

суддів: Берназюка Я. О., Чиркіна С. М.

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Богаченка С. І., суддів: Мікули О. І., Рибачука А. І. від 30.08.2018

у справі №165/403/16-а

за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_1

до Виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5,

про визнання протиправним і скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У березні 2016 року ОСОБА_4, ОСОБА_1 (далі також - позивачі) звернулися до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Нововолинської міської ради (далі також - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_5, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просили визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 25.10.2013 року № 325 в частині надання дозволу на переведення житлового приміщення по АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_5, у нежиле шляхом розробки проекту та проведення реконструкції вказаного приміщення під промтоварний магазин.

2. Постановою Іваничівського районного суду Волинської області від 20.12.2016 позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області № 325 від 25.10.2013 в частині надання дозволу на переведення житлового приміщення на АДРЕСА_1, що належало (належить) на праві приватної власності згідно договору купівлі-продажу від 22.02.2011 ОСОБА_5, у нежиле шляхом розробки проекту та проведення реконструкції вказаного приміщення під промтоварний магазин; стягнуто з виконавчого комітету Нововолинської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 551,20 грн.

3. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017 скасовано постанову Іваничівського районного суду Волинської області від
20.12.2016 та закрито провадження у справі.

4. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 касаційну скаргу представника позивачів на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017 задоволено: скасовано ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2017; справу направлено для продовження розгляду до Львівського апеляційного адміністративного суду.

5. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2018 постанову Іваничівського районного суду Волинської області від 20.12.2016 у цій справі скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

6. У жовтні 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просять скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від
30.08.2018 та залишити в силі рішення Іваничівського районного суду від
20.12.2016, вирішити питання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

7.08.11.2018 від третьої особи та 30.11.2018 від до суду надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких просять залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області від 25.10.2013 № 325 надано дозвіл ОСОБА_5 як виняток перевести житлові приміщення по АДРЕСА_1, що належать їй на праві приватної власності згідно з договором купівлі-продажу квартири від
22.02.2011, у нежилі шляхом розробки проекту та проведення реконструкції вказаних вбудованих приміщень під промтоварний магазин, без добудови, з врахуванням позитивного висновку комісії ЖКО Нововолинської міської ради від
21.03.2011 № 178/01-08 як балансоутримувача будинку та рішення Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013.

9. На підставі рішення № 325 Виконкому Нововолинської міськради від 25.10.2013 ОСОБА_5 оформлено проектну документацію, проведено реконструкцію житлового приміщення по АДРЕСА_1 під промтоварний магазин, отримано правовстановлюючі документи та здійснено державну реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно.

10.01.04.2015 ОСОБА_5 отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно та здійснила його державну реєстрацію.

11. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 у справі №2а/0312/2520/11 за позовом ОСОБА_5 до Нововолинської міської ради Волинської області, Виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити дії, зокрема, визнано протиправним та скасовано пункт 2.1 Положення про порядок реконструкції будинків та приміщень для ведення у них підприємницької діяльності, затвердженого рішенням Нововолинської міської ради Волинської області від 12.11.2003 № 10/22, у частині необхідності подачі заяв сусідів-мешканців прилеглих квартир про згоду на розміщення приміщення громадського призначення та зобов'язано Виконавчий комітет Нововолинської міської ради Волинської області повторно розглянути питання про можливість надання дозволу ОСОБА_5 на переведення квартири АДРЕСА_2 з житлового фонду в нежитловий шляхом розробки проекту та проведення її реконструкції з метою влаштування промтоварного магазину у місячний строк з моменту вступу постанови суду у законну силу. Вказана постанова набрала законної сили 20.08.2013 та підлягала виконанню, однак така була скасована постановою Вищого адміністративного суду України від 12.11.2015 та у задоволенні позову було відмовлено.

12. Вважаючи рішення Нововолинської міськради від 25.10.2013 № 325 протиправним в частині, позивачі звернулися до суду із цим адміністративним позовом за захистом порушених, на їх думку, прав та інтересів.

ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

13. Позивачі позовні вимоги обґрунтовували тим, що рішення відповідача в оспорюваній частині прийняте всупереч нормам чинного законодавства та порушує їх права як власників суміжних житлових приміщень, оскільки вони не давали згоди на переобладнання згаданого вище житлового приміщення.

14. Відповідач заперечував щодо задоволення позову, посилаючись на те, що на момент прийняття оскаржуваного рішення набрала законної сили постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 у справі № 2а/0312/2520/11, тому дане рішення приймалося з урахуванням цієї постанови.

Заборони на вчинення дій щодо розгляду заяви ОСОБА_5 не було. Рішення було реалізоване шляхом розробки проекту та проведення реконструкції вбудованих приміщень під промисловий магазин без добудови з врахуванням позитивного висновку комісії ЖКО Нововолинської міської ради, а тому рішення фактично припинило свою дію шляхом виконання.

15. Третя особа ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення позову, посилаючись на те, що під час переобладнання квартири під промисловий магазин права сусідів та мешканців будинку порушені не були, тому у задоволенні позову необхідно відмовити. Рішення № 325 від 25.10.2013, яке є предметом судового розгляду, є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, яке вичерпало свою дію внаслідок його виконання.

IV. ОЦІНКА СУДІВ

16. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову, виходив з того, що виконання робіт з перебудови та перепланування житлових приміщень у багатоквартирних будинках повинно здійснюватися за згодою співвласників будинку та без обмеження їх інтересів та житлових прав. Знаючи про те, що існує спір між власниками квартир житлового будинку та ОСОБА_5 відносно реконструкції та переобладнання її квартири під промтоварний магазин, відсутність згоди співвласники будинку, виконавчий прийняв рішення, яке в оспорюваній частині є неправомірним та підлягає скасуванню.

17. Львівський апеляційний адміністративний суд, постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі від 21.03.2017, виходив з того, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про надання дозволу на переобладнання чи перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації - проведення реконструкції, прийняття до експлуатації, отримання правовстановлюючих документів та державної реєстрації відповідного права), подальше оспорювання правомірності прийнятті такого рішення має вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне. Прийняте Виконкомом Рішення є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Скасування такого акта не породжує наслідків для власника (ОСОБА_5) нерухомого майна, оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на реконструйоване нерухоме майно має вирішуватися за нормами цивільного законодавства.

18. Велика Палата Верховного Суду ухвалюючи постанову від 20.06.2018 та скасовуючи ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від
21.03.2017, виходила з того, що отримання власником житлового приміщення рішення про переведення житлового приміщення в нежитлове має ознаки адміністративної послуги, а тому у цій справі спір про право відсутній, а дослідженню підлягає правомірність надання Виконкомом Нововолинської міськради як суб'єктом владних повноважень адміністративної послуги, а саме: прийняття рішення від 25.10.2013 № 325 в частині надання дозволу на переведення житлового приміщення по АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності згідно з договором купівлі-продажу від
22.02.2011 ОСОБА_5, у нежиле шляхом розробки проекту та проведення реконструкції вказаного приміщення під промтоварний магазин.

19. Львівський апеляційний адміністративний суд, ухвалюючи постанову від
30.08.2018, виходив з того, що використання об'єкта власності обмежується мотивами незавдання шкоди правам, свободам та гідності інших громадян, інтересам суспільства. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад вправі вирішувати питання переведення житлових приміщень (квартир), що належать на праві власності юридичним або фізичним особам, у нежитлові за умови, що проведені зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку. На момент прийняття Виконавчим комітетом Нововолинської міської ради Волинської області рішення від 25.10.2013 № 325 Положення про порядок реконструкції будинків та приміщень для ведення в них підприємницької діяльності, затверджене рішенням Нововолинської міської ради Волинської області від 12.11.2003 № 10/22, не передбачало при переведенні приміщення у нежитлове (для житлових приміщень) необхідність надання заяв про згоду сусідів-мешканців прилеглих квартир на розміщення приміщення громадського призначення. Позивачами не надано доказів того, що переведення вказаної житлової квартири у нежитлову призвело до порушення їх прав як власників прилеглих житлових приміщень. Зміни у квартирі АДРЕСА_2 у зв'язку з її переведенням в нежитлове приміщення відповідають державним будівельним нормам та правилам та не призвели до порушення прав власників інших квартир вказаного будинку.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВІВ НА НЕЇ

20. Скаржники у касаційній скарзі не погоджуються з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції не у повному обсязі встановив обставини справи. Помилковими є висновки суду апеляційної інстанції, що на момент прийняття оскаржуваного рішення відповідачем Положення про порядок реконструкції будинків не передбачало при переведенні приміщень у нежитлове необхідність надання заяв про згоду сусідів - мешканців прилеглих квартир на розміщення приміщення громадського призначення; що відповідно до акта обстеження від 18.02.2013, складеного на предмет переобладнання квартири АДРЕСА_2, комісією не встановлено порушень капітальних стін та несучих конструкцій; що відповідно до висновку судово-будівельної експертизи №7639 реконструкція квартири № відповідає проектній документації та вимогам діючих на час проведення реконструкції державних будівельних норм та правил; що позивачами не надано доказів того, що переведення житлової квартири в нежитлову призвело до порушень їх прав як власників прилеглих нежитлових приміщень. Судом апеляційної інстанції не враховано, що постановою Вищого адміністративного суду України від 12.11.2015 у справі №2а/0312/2520/11 скасовано постанову Нововолинського міського суду Волинської області від 25.11.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013, якими визнано протиправним та скасовано пункт 2.1 Положення про порядок реконструкції будинків та приміщень для ведення у них підприємницької діяльності, затверджений рішенням Нововолинської міської ради Волинської області від 12.11.2003 №10/22, в частині необхідності подачі до виконавчого комітету заяви сусідів - мешканців прилеглих квартир про згоду на розміщення приміщення громадського призначення.

21. У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечує щодо задоволення такої, посилаючись на те, що судом апеляційної інстанції рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а відтак відсутні підстави для його скасування. Згоду власників, співвласників (наймачів) або уповноважених ними осіб на переобладнання та перепланування приміщень подавати було необов'язково, оскільки на момент прийняття оскаржуваного рішення не діяв пункт 2.1. Положення про порядок реконструкції будинків та приміщень для ведення у них підприємницької діяльності, затверджений рішенням Нововолинської міської ради від 12.11.2003 № 10/22.

22. Третя особа у відзиві на касаційну скаргу в обґрунтування своєї позиції посилалась на те, що провела реконструкцію квартири у нежиле приміщення відповідно до рішення виконавчого комітету Нововолинської міської ради № 325 від
25.10.2013 та проектно-кошторисної документації. Прав інших мешканців будинку при цьому вона не порушувала.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

24. Щодо заявленого позивачами у касаційній скарзі клопотання про передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегія суддів зазначає про необґрунтованість такого, оскільки такими не наведено підстав для розгляду даної справи Великою Палатою Верховного Суду та колегія суддів не встановила таких.

25. Частинами 1 та 7 статті 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Використання власності не може завдати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

26. Згідно з положеннями статті 317 Цивільного кодексу України (тут і далі також - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

27. Відповідно до частини 5 статті 319 Цивільного кодексу України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

28. Частиною 1 статті 8 Житлового кодексу УРСР (тут і далі також - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у Частиною 1 статті 8 Житлового кодексу УРСР.

29. Згідно з приписами статті 151 Житлового кодексу УРСР громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.

30. Відповідно до статті 152 Житлового кодексу УРСР переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

31. Положеннями підпункту 1 пункту "а" частини 1 статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (тут і далі також - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.

32. Системний аналіз наведених вище правових норм дає змогу дійти висновку, що виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють безпосереднє управління лише житловим фондом, який віднесений до комунальної власності; в усіх інших випадках вони надають відповідні дозволи, здійснюючи при цьому контроль за дотриманням прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад вправі вирішувати питання переведення житлових приміщень (квартир), що належать на праві власності юридичним або фізичним особам, у нежитлові за умови, що проведені зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

33. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №210/8381/13-а.

34. Статтею 5 Закону України "Про основи містобудування" передбачено, що при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів об'єктів нерухомості, що оточують місце будівництва.

35. Відповідно до Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572, (з подальшими змінами до них) власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у цьому будинку.

36. На підставі аналізу наведених правових норм Верховний Суд у постановах від
06.02.2018 у справі №2а-4383/10/1412 та від 23.10.2018 у справі №728/2655/15-а сформував позицію, що для проведення перебудови та переобладнання житлових приміщень в нежитлові власники таких приміщень зобов'язані в обов'язковому порядку отримати згоду власників суміжних приміщень. Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від неї.

37. Як встановлено судами попередніх інстанцій, третя особа ОСОБА_5, маючи намір перевести квартиру з житлового фонду у нежитловий, згоди ОСОБА_1 та ОСОБА_4 як власників суміжних квартир не отримувала.

38. Ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що постановою Вищого адміністративного суду України від 12.11.2015 у справі №2а/0312/2520/11 скасовано постанову Нововолинського міського суду Волинської області від
25.11.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від
20.08.2013, якими визнано протиправним та скасовано пункт 2.1 Положення про порядок реконструкції будинків та приміщень для ведення у них підприємницької діяльності, затверджений рішенням Нововолинської міської ради Волинської області від 12.11.2003 №10/22 (далі також - Положення), в частині необхідності подачі до виконавчого комітету заяви сусідів - мешканців прилеглих квартир про згоду на розміщення приміщення громадського призначення, а відтак суд дійшов висновку, що безпосередньо на момент прийняття оскаржуваного рішення відповідача Положення не передбачало при переведенні приміщення у нежитлове (для житлових приміщень) необхідність надання заяв про згоду сусідів-мешканців прилеглих квартир на розміщення приміщення громадського призначення.

39. Водночас колегія суддів зауважує, що встановивши дані обставини, суд апеляційної інстанції не врахував, що умова отримання згоди власників суміжних приміщень для переведення житлового приміщення в нежитлове передбачена наведеними вище нормами законодавства, які були чинними на момент постановлення оспорюваного рішення відповідача, а тому набрання законної сили рішенням суду, яким скасовано пункт 2.1 Положення, ніяким чином не може вплинути на необхідність виконання цієї умови, зважаючи на те, що вона передбачена актами законодавства, які мають вищу юридичну силу.

40. Також колегія суддів вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції, що оспорюваним рішенням відповідача не порушуються права ОСОБА_1 та ОСОБА_4, оскільки таке створює передумови і є підставою для проведення реконструкції житлового приміщення по АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_5, та у подальшому переведення у нежиле.

41. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі права №728/2655/15-а.

42. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що не виключає необхідність отримання згоди власників суміжних приміщень для переведення житлового приміщення в нежитлове і встановлення судом апеляційної інстанції тих обставин, що реконструкція квартири АДРЕСА_2 під промтоварний магазин відповідає проектній документації та вимогам діючих на час проведення реконструкції державних будівельних норм та правил, а також, що комісією не встановлено порушень капітальних стін та несучих конструкцій.

43. Колегія суддів наголошує, що використання об'єкта власності обмежується мотивами незавдання шкоди правам, свободам та гідності інших фізичних та юридичних осіб, інтересам суспільства. При цьому згідно з положеннями статті 320 Цивільного кодексу України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.

44. При цьому Верховний Суд враховує, що у постанові від 20.06.2018 у цій справі Велика Палата Верховного Суду зазначила, що дослідженню в межах цієї справи підлягає правомірність надання Виконкомом Нововолинської міськради як суб'єктом владних повноважень адміністративної послуги, а саме: прийняття рішення від
25.10.2013 № 325 в частині надання дозволу на переведення житлового приміщення по АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності згідно договору купівлі-продажу від 22.02.2011 гр. ОСОБА_5, у нежиле шляхом розробки проекту та проведення реконструкції вказаного приміщення під промтоварний магазин.

Водночас, як установлено судом, у 2015 році в порядку цивільного судочинства ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5, треті особи Міська рада, Реєстраційна служба Нововолинського міського управління юстиції, Відділ Держгеокадастру в м. Нововолинську, Житлово-комунальне підприємство №1 ЖКО Міської ради, про визнання недійсним свідоцтва, витягу з державного реєстру про реєстрацію права власності на промтоварний магазин, витягу з державного реєстру про реєстрацію іншого речового права - оренди земельної ділянки та скасування реєстраційних записів, примусове виконання обов'язку в натурі, відновлення становища, яке існувало до порушення, відшкодування майнової та моральної шкоди (цивільна справа 165/2980/15-ц). Тобто, в порядку цивільного судочинства розглядається спір, заявлений на захист приватних (житлових) прав та інтересів мешканців будинку. В адміністративному судочинстві оскаржується рішення органу місцевого самоврядування, яке прийняте суб'єктом владних повноважень при наданні ним адміністративних послуг.

45. Зважаючи на те, що судом касаційної інстанції під час розгляду цієї справи встановлено недотримання відповідачем положень законодавства при наданні ним адміністративної послуги, а саме: прийняття рішення від 25.10.2013 № 325 в частині надання дозволу на переведення житлового приміщення по АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності згідно з договором купівлі-продажу від
22.02.2011, ОСОБА_5, у нежиле шляхом розробки проекту та проведення реконструкції вказаного приміщення під промтоварний магазин, оскільки таке прийняте за відсутності згоди ОСОБА_1 та ОСОБА_4 як власників суміжних приміщень, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

46. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

47. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

48. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

49. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції за наведеного вище правового регулювання та встановлених обставин у справі є помилковими, а відтак суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

50. У зв'язку із викладеним, враховуючи положення статті 352 КАС України, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2018 необхідно скасувати, а постанову Іваничівського районного суду Волинської області від 20.12.2016 - залишити в силі.

Керуючись статтями 345, 352, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні клопотання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити.

3. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2018 скасувати.

4. Постанову Іваничівського районного суду Волинської області від 20.12.2016 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. В. Желєзний

Судді: Я. О. Берназюк

С. М. Чиркін