ПОСТАНОВА

Іменем України

14 травня 2020 року

Київ

справа №725/1583/17

адміністративне провадження №К/9901/16630/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Буковинської митниці Держмитслужби на постанову Першотравневого районного суду м.Чернівців від 22.05.2017 (суддя Стоцька Л.А.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.08.2017 (головуючий суддя Боровицький О.А., суддя: Матохнюк Д.Б., Сапальова Т.В.) у справі №725/1583/17 за позовом ОСОБА_1 до Буковинської митниці Держмитслужби про скасування постанови в справі про порушення митних правил,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Буковинської митниці Держмитслужби (далі - Буковинська митниця, відповідач) про скасування постанови у справі про порушення митних правил від 31.03.2017 №0365/UA408020/17, якою позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів у сумі 1'799'310грн. 54коп.

Постановою Першотравневого районного суду м.Чернівців від 22.05.2017, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.08.2017, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанції, Буковинська митниця звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.09.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Буковинської митниці на постанову Першотравневого районного суду м.Чернівців від 22.05.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.08.2017 у справі №725/1583/17.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали справи №725/1583/17 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 13.05.2020 матеріали справи прийнято до провадження, здійснено заміну відповідача його правонаступником та призначено касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні на 14.05.2020.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач вказує, що позивач в порушення норм діючого законодавства, зберігаючи статус громадянина України, ввізши на митну територію України автомобіль, не сплатив до Державного бюджету митні платежі. Як зазначає відповідач, для визначення вартості транспортного засобу використовувалися Інтернет ресурси, можливість використання яких передбачена Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Позивач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.03.2017 старшим державним інспектором ВМО пункту пропуску "Порубне-Сірет" митного посту "Вадул-Сірет" Чернівецької митниці відносно позивача було складено протокол про порушення митних правил №0365/UA408020/17.

Як вбачається із змісту протоколу, інспектором виявлено наступне: 08.03.2017 о 17год. 20хв. в зону митного контролю, в напрямку виїзду з митної території України до Румунії пункту пропуску "Порубне-Сірет" в`їхав автомобіль марки "BMW X5" р.н. НОМЕР_1 під керуванням громадянина ОСОБА_1 . До митного контролю ОСОБА_1 подав паспорт громадянина Румунії № НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 та надав контрольний талон для проходження митного контролю по "зеленому коридору".

Під час внесення інформації до автоматизованої системи митного оформлення "Інспектор" було встановлено, що ОСОБА_1 18.09.2016 при ввезенні на митну територію України транспортного засобу марки "BMW X5" р.н. НОМЕР_1 подав паспорт громадянина Румунії ОСОБА_1 НОМЕР_6 , виданий 18.07.2016 та заявив митний режим "Тимчасове ввезення транспортного засобу строком до 1-го року". При проведенні митних формальностей, зокрема огляду транспортного засобу, ОСОБА_1 пред`явив органу фіскальної служби закордонний паспорт громадянина України на своє ім`я НОМЕР_5 , виданий 15.06.2011 УВС 7301.

Згідно поданого до митного контролю закордонного паспорта, виданого уповноваженими органами Румунії № НОМЕР_2 18.07.2016 на ім`я ОСОБА_1 та пред`явленого під час проведення митних формальностей закордонного паспорта громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_5 , виданого 15.07.2017 УВС 7301, є однією і тією ж особою.

Таким чином, під час переміщення вказаного транспортного засобу через митний кордон України особа надавала документ, який є підставою для несплати митних платежів при ввезенні транспортних засобів особистого користування, маючи статус "резидента".

Постановою по справі про порушення митних правил від 31.03.2017 №0365/UA408020/17 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, у сумі 1799310грн. 54коп.

Вважаючи прийняту Буковинською митницею постанову незаконною, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом.

Позивач посилався на те, що ним було виконано усі необхідні дії, що передбачені нормами митного законодавства. На його думку, наявність у громадянина України, паспорта громадянина Румунії та надання його при перетині митного кордону у відповідності до вимог чинного законодавства України, не утворює собою складу адміністративного правопорушення. Крім того, ОСОБА_1 вказував на те, що визначений оскаржуваною постановою розмір несплачених митних платежів є безпідставним, оскільки вартість транспортного засобу та розмір митних платежів було визначено на підставі службової записки, що не відповідає вимогам статтей 65, 66 Митного кодексу України.

Заперечуючи позов, відповідач посилався на те, що позивач в порушення норм діючого законодавства, зберігаючи статус громадянина України, ввіз на митну територію України автомобіль та не сплатив до Державного бюджету митні платежі. Відповідач зазначив, що за відсутності встановлених факторів, згідно положень Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, для визначення вартості транспортного засобу використовувалися Інтернет ресурси, можливість використання яких передбачена Методикою.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що всупереч положенням частини четвертої статті 57 Митного кодексу України, митним органом не було проведено консультацій з ОСОБА_1 та не запропоновано здійснити обмін наявною інформацію. При визначенні розміру несплачених митних платежів та адміністративного стягнення уповноважений орган керувався службовою запискою. Разом з тим, відомості зазначені у службовій записці є інформативними та орієнтовними, і не можуть бути повністю достовірними.

Як встановлено пунктом 25 частини першої статті 4 Митного кодексу України (далі - МК України) митний режим - це комплекс взаємопов`язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення.

Відповідно до пункту 57 частини першої статті 4 МК України товари - будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі.

Згідно пункту 58 частини першої статті 4 МК України транспортні засоби - транспортні засоби комерційного призначення, транспортні засоби особистого користування, трубопроводи та лінії електропередачі.

Відповідно до частини третьої статті 380 МК України транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 319 цього Кодексу. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу. Пальне, що міститься у звичайних (встановлених заводом-виробником) баках зазначених транспортних засобів, не підлягає письмовому декларуванню та не є об`єктом оподаткування митними платежами.

Згідно з пунктом 50 частини першої статті 4 МК України резиденти - це фізичні особи: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном.

Як встановлено пунктом 1 статті 2 Закону України "Про громадянство України", якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.

Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що 08.03.2017 в зону митного контролю, в напрямку виїзду з митної території України до Румунії пункту пропуску «Порубне-Сірет» в`їхав автомобіль марки під керуванням громадянина ОСОБА_1 . До митного контролю ОСОБА_1 подав паспорт громадянина Румунії та надав контрольний талон для проходження митного контролю по «зеленому коридору».

Під час внесення інформації до автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» було встановлено, що ОСОБА_1 18.09.2016 при ввезенні на митну територію України транспортного засобу подав паспорт громадянина Румунії та заявив митний режим «Тимчасове ввезення транспортного засобу строком до 1-го року». При проведенні огляду транспортного засобу, ОСОБА_1 пред`явив органу фіскальної служби закордонний паспорт громадянина України.

Розглянувши доводи сторін, з урахуванням норм права, що підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, касаційний суд вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій, що оскільки у позивача, станом на 18.09.2016 наявний був паспорт громадянина України, громадянина Румунії, та він мав постійне місце проживання на території України, отже останній у правових відносинах з Україною визнається лише громадянином України та має статус громадянина - резидента.

Суди правильно посилались на положення частини третьої статті 380 МК України, згідно якої тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, при наявності паспортів двох держав - України та Румунії, громадянин України (резидент) позивач свідомо подав саме паспорт громадянина Румунії як підставу для тимчасового ввезення автомобіля без сплати митних платежів. Саме на ухилення від сплати обов`язкових платежів були спрямовані дії позивача, що свідчить про наявність у діях позивача умислу на вчинення правопорушення, склад якого передбачений статтею 485 МК України.

Аналізуючи зміст нормативного регулювання спірних правовідносин є підстави погодитися з висновками судів про те, що склад правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, передбачає, з-поміж іншого, те що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути від сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі)

Отож, зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння передбаченого статтею 485 МК України обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (визначений законом порядок сплати податків та зборів).

Відтак, суди дійшли вірного висновку, що позивач при тимчасовому ввезенні на територію України транспортних засобів особистого користування повинен був сплатити усі необхідні митні платежі. ОСОБА_1 є резидентом України та при ввезенні транспортного засобу на митну територію України зобов`язаний був сплатити всі митні платежі, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Стаття 485 Митного кодексу України передбачає адміністративну відповідальність у випадку заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

З матеріалів справи слідує, що Буковинською митницею винесено постанову, згідно якої позивача визнано винним у порушенні митних правил, передбачених статтею 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді 300 відсотків несплаченої суми митних платежів у розмірі 1799310грн. 54коп.

На підставі наведеного та враховуючи те, що розмір стягнення, що повинен бути накладений на порушника за вчинення порушення митних правил, передбаченого статтею 485 МК України, залежить від розміру несплаченої суми митних платежів.

За змістом пункту 1 частини першої статті 50 МК України для нарахування митних платежів використовуються відомості, зокрема, про митну вартість товарів.

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини другої статті 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

За нормами статті 57 глави 9 МК України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, матеріали справи про порушення митних правил №0365/UA408020/17 не містять відомостей про митну вартість товару (транспортного засобу), який ввозився ОСОБА_1 .

Разом з тим, при визначенні розміру несплачених митних платежів та адміністративного стягнення уповноважений орган керувався службовою запискою від 23.03.2017 №84/2470-20-01/17.

Судами з`ясовано, що як слідує з вказаної службової записки, митну вартість автомобілю марки "BMW X5" р.н. НОМЕР_1 відповідачем було визначено на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, акту проведення його огляду та інформації електронного каталогу. У висновку службової записки орієнтовну суму транспортного засобу визначено у розмірі 599770,18грн. Також, вказано пропозицію звернутися до спеціалізованої експертної організації для отримання інформації про якісні та вартісні характеристики транспортного засобу, яка впливає на повноту нарахування митних платежів для отримання більш точної інформації щодо нарахування необхідних для сплати митних платежів.

Таким чином, митну вартість товару було визначено не на підставі основного методу, тобто за ціною договору, а шляхом застосування другорядних методів.

Беручи до уваги орієнтовну ціну транспортного засобу у розмірі 599770,18грн., що вказана у службовій записці, митним органом винесено постанову про накладення адміністративне стягнення на позивача у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів у сумі 1'799'310грн. 54коп.

При цьому, відповідач посилається на положення Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, однак не зазначає обґрунтованих доводів для підтвердження дотримання митним органом вимог Методики та приписів МК України визначення митної вартості товару та обрахування розміру штрафу.

З урахуванням вкладеного, суди вважали за необхідне вказати, що відомості зазначені у службовій записці є інформативними та орієнтовними, і не можуть бути повністю достовірними. Судами відзначено, що митним органом не було проведено консультацій з ОСОБА_1 та не запропоновано здійснити обмін наявною інформацію. Матеріали справи про порушення митних правил будь-яких доказів на спростування зазначених обставин не містять.

Статтею 395 МК України визначено підстави для скасування або зміни постанови про накладення адміністративного правопорушення:

1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил;

2) необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду;

3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи;

4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду;

5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення;

6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини.

За змістом статті 530 МК України перевірка законності та обґрунтованості постанови у справі про порушення митних правил судом здійснюється у порядку, встановленому КАС.

Як унормовано положеннями статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи з`ясовано, що митним органом встановлено порушення позивачем митних правил. З матеріалів справи слідує, що у постанові про адміністративне стягнення за порушення митних правил, визначено розмір штрафу без дотримання встановлено законодавством порядку. Таким чином, суб`єктом владних повноважень не було доведено правомірності свого рішення, внаслідок чого не було спростовано твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Відтак, суди дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про скасування спірної постанови.

За таких обставин, судами попередніх при винесенні судових рішень виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Згідно положень статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Буковинської митниці Держмитслужби залишити без задоволення.

Постанову Першотравневого районного суду м.Чернівців від 22.05.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.08.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.В. Хохуляк

Л.І.Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду