ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 160/12019/21

адміністративне провадження № К/990/13561/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенко М.М.

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Реохім» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.10.2021, ухвалене у складі головуючого судді Букіна Л.Є., та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28.04.2022, прийняту у складі колегії суддів: Бишевської Н.А. (головуючий), Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.

І. Суть спору

1. Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Реохім» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.06.2021:

- податкове повідомлення-рішення №0090020722 форми «Р» про визначення позивачу грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 8 144 790, 00 гривень (за податковими зобов`язаннями 6 515 832,00 гривень, штрафними (фінансовими) санкціями 1 628 958, 00 гривень);

- податкове повідомлення-рішення №0090040722 форми «Р» про визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 6 117 069,25 гривень (за податковими зобов`язаннями 5 287 066,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями 830 003,25 гривень).

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на свою добросовісність як платника податку, оскільки ним сформовано податковий кредит та валові витрати, у періоді який перевірявся, на підставі відповідних документів бухгалтерського обліку. При цьому, усі учасники господарських операцій на момент укладання відповідних договорів, відповідали ознакам і поняттю юридичних осіб та виступали правоздатними учасниками господарського обороту, а самі правочини опосередковувалися реальним настанням правових наслідків та мали на меті отримання прибутку, у зв`язку з чим вважає, що здійснюючи оскаржені донарахування податковий орган діяв не на підставі та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. Судами попередніх інстанцій установлено, що посадовими особами відповідача проведено планову документальну виїзну перевірку ТОВ «Реохім» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 30.09.2020, валютного за період з 01.01.2017 по 30.09.2020, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 30.09.2020.

4. За результатами перевірки відповідачем складено акт від 31.05.2021 № 1737/04-36-07-22-08/24234412, згідно із висновків якого, перевіркою встановлено порушення позивачем у тому числі пп. «а» п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, у результаті чого останнім занижено податкові зобов`язання на загальну суму 6515832 грн.; п.44.1, статті 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 5287066 грн.

5. На підставі акту та встановлених порушень, 16.06.2021 відповідачем прийнято:

6. - податкове повідомлення-рішення № 0090020722 форми «Р» про визначення позивачу грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 8144790, 00 гривень (за податковими зобов`язаннями 6515832,00 гривень, штрафними (фінансовими) санкціями 1628958, 00 гривень);

7. - податкове повідомлення-рішення №0090040722 форми «Р» про визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 6117069,25 гривень (за податковими зобов`язаннями 5287066,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями 830003,25 гривень).

8. Уважаючи вказані податкові-повідомлення рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

9. Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 19.10.2021 позов задовольнив повністю.

10. Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що протягом перевіряємого періоду позивач мав відносини з низкою підприємств з приводу виконання угод постачання, під час перевірки позивача всі первинні документи досліджувалися податковим органом та в акті перевірки відсутні будь-які зауваження до цих документів, тобто, первинними документами підтверджується здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, а також правомірність формування витрат та сум податку на додану вартість по операціям з цими контрагентами на підставі належним чином оформлених та зареєстрованих податкових накладних. Наведені обставини слугували підставою для прийняття рішення про задоволення позовних вимог.

11. Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 28.04.2022 підтримав позицію суду першої інстанції та за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

IV. Касаційне оскарження

12. У касаційні скарзі представник відповідача, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невірної правової оцінки обставин у справі, просить скасувати їх рішення, прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

13. Як підставу касаційного оскарження відповідач указав пункт 1 частини четвертої статті 328 КС України, - застосування судами попередніх інстанцій норми матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

14. У відзиві на касаційну скаргу представник позивача вказує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесені законно та обґрунтовано, на підставі всебічного та повного дослідження матеріалів та обставин справи, доводи ж касаційної скарги висновків цих судів не спростовують.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

15. Пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

16. Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

17. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

18. Підпункт 134.1.1. пункту 134.1. статті 134.

19. Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

20. Пункт 198.1. статті 198 ПК України

21. До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

22. а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

23. б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

24. в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

25. г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

26. Абзац 1 пункту 198.2. статті 198 ПК України

27. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

28. дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

29. дата отримання платником податку товарів/послуг.

30. Пункт 198.3 статті 198 ПК України

31. кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

32. Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

33. Пункт 198.6 статті 198 ПК України

34. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

35. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

36. Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

37. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

38. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

39. Частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

40. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

41. Частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

42. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

VІ. Оцінка Верховного Суду

43. Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності винесення контролюючим органом податкових повідомленнь-рішеннь від 16.06.2021 №0090040722 та № 0090020722, які ґрунтуться на висновках останнього про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також несвоєчасної реєстрації податкових накладних.

44. Предметом спору уцій справі є фінансово-господарські взаємовідносини позивача з контрагентами-постачальниками робіт (послуг) - ТОВ «БУДВЕНПЛАСТ», ТОВ «РЕНМІКС», ТОВ «ОЙЛ РАМ ТОРГ», ТОВ «ЛЕНТОКС ПЛЮС», ТОВ «ВЕСТ РІАЛ ЕСТЕЙТ», ТОВ «ЗЕРНОТОРГ-ДНЕПР», ТОВ «ДЕСІКАНТ ТРАКС», ТОВ «ОПТФУД», ТОВ «ЕТШЕР ГОЛД», ТОВ «СОЛАНТА ІНЖИНІРИНГ ГРУП», ТОВ «БЛЕКВЕЛ», ТОВ «ВЕКЛЕС», ТОВ «БЛІСС ДЕВЕЛОПМЕНТ», ТОВ «КОМПАНІЯ НЕФЕЛІУМ», ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНО-БУДІВЕЛЬНА ГРУПА БУД РЕСУРС» за період з 01.01.2017 по 30.09.2020, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит та валові витрати у відповідному звітному податковому періоді, висновки щодо яких викладені податковим органом в акті перевірки від 31.05.2021 № 1737/04-36-07-22-08/24234412.

45. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

46. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

47. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

48. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

49. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

50. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

51. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

52. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

53. Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

54. На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

55. Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про правомірність формування позивачем даних податкового обліку за результатом господарських операцій з контрагентом з огляду на те, що факт вчинення спірних операцій підтверджується належними первинними документами складеними за результатом дійсних, реально виконаних правочинів. Оцінюючи облікові документи, надані позивачем щодо цих операцій, суди визнали їх достовірними та достатніми доказами, що підтверджують як спірні операції, так і задекларовані позивачем показники податкового обліку.

56. Cуди відхилили доводи контролюючого органу про допущені позивачем порушення вимог податкового законодавства, які були виявлені під час проведення перевірки, щодо безпідставності формування даних податкового обліку за господарськими операціями, які не підтверджені належними первинними документами та проведені (оформлені) з контрагентами, які мають ознаки фіктивності та у яких відсутні необхідні умови та ресурси для проведення відповідної господарської діяльності, й дійшли висновку про достовірність задекларованих позивачем даних, а відповідно і про правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями проведеними з контрагентом-постачальником, оскільки такі операції фактично відбулись та є реальними.

57. Так, судами встановлено, що між ТОВ «РЕОХІМ» та вищенаведеними контрагентами-підприємства, у період, який перевірявся, укладені відповідні договори, зокрема:

з ТОВ «КОМПАНІЯ НЕФЕЛІУМ» (виконавець) укладено Договір на виконання робіт від 22.04.2019 № 22/04-2019, у рамках якого виконавець виконав зачистку труб;

з ТОВ «БУДВЕНПЛАСТ» (постачальник) укладено Договір поставки від 01.11.2018 № 01/11/2019, у рамках якого постачальник передав у власність позивача товар, а саме: пісок кварцовий, а також Договір на виконання робіт від 15.11.2018 № 15/11-2018, у рамках якого ТОВ «БУДВЕНПЛАСТ» виконало зачистку труб та вантажно-розвантажувальні роботи;

з ТОВ «РЕНМІКС» (постачальник) укладено Договір поставки від 01.08.2019 № 01/08-2019, у рамках якого постачальник передав у власність позивача товар, а саме: труби;

з ТОВ «ОЙЛ РАМ ТОРГ» (постачальник) укладено Договір поставки від 22.04.2019 № 22/04-2019, у рамках якого постачальник передав у власність позивача товар, саме: труби та броню нижню;

з ТОВ «ОПТФУД» (постачальник) укладено Договір поставки від 01.03.2019 № 01/03-2019, у рамках якого постачальник передав у власність позивача товар, саме: труби, корпуси кільця, пісок та інше;

з ТОВ «БЛЕКВЕЛ» (постачальник) укладено Договір поставки від 01.04.2019 № 01/04-2019, у рамках якого постачальник передав у власність позивача товар, саме: конус дробарний;

з ТОВ «ЗЕРНОТОРГ-ДНЕПР» (постачальник) укладено Договір поставки від 14.06.2019 № 14/06-2019, у рамках якого постачальник передав у власність позивача товар, саме: броня конуса, втулки та інше;

з ТОВ «СОЛАНТА ІНЖИНІРИНГ ГРУП» (постачальник) укладено Договір поставки від 31.01.2019 № 3101/19, у рамках якого постачальник передав у власність позивача товар, саме: втулки та конус подрібнювальний;

з ТОВ «ЕТШЕР ГОЛД» (постачальник) укладено Договір поставки від 02.01.2020 № 02/01-2020, у рамках якого постачальник передав у власність позивача товар, саме: броня конуса та броня нерухома;

з ТОВ «БЛІСС ДЕВЕЛОПМЕНТ» (постачальник) укладено Договір поставки від 20.02.2017 № 28/2-17, у рамках якого постачальник передав у власність позивача товар, саме: броня, труба та інше;

з ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНО-БУДІВЕЛЬНА ГРУПА БУД РЕСУРС» (постачальник) укладено Договір поставки від 01.04.2020 № 01/04-2020, у рамках якого постачальник передав у власність позивача товар, саме: вінець зубчатий;

з ТОВ «ДЕСІКАНТ ТРАКС» (постачальник) укладено Договір поставки від 03.12.2018 № 03/12-2018, у рамках якого постачальник передав у власність позивача товар, саме: сполука аміной, конус дробарний та інше, а також Договір на виконання робіт від 27.12.2018 № 27/12.2018, у рамках якого ТОВ «ДЕСІКАНТ ТРАКС» виконало зачистку труб та вантажно-розвантажувальні роботи;

з ТОВ «ВЕКЛЕС» (постачальник) укладено Договір поставки від 02.01.2020 № 02/01-2020, у рамках якого постачальник передав у власність позивача товар, саме: броня конуса та броня нерухома;

з ТОВ «ВЕСТ РІАЛ ЕСТЕЙТ» (постачальник) укладено Договір поставки від 01.10.2019 № 01/01-2019, у рамках якого постачальник передав у власність позивача товар, саме: труба, карбід кремнію, вінець та інше, а також Договір на виконання робіт від 01.11.2019 № 01/11-2019, у рамках якого ТОВ «ВЕСТ РІАЛ ЕСТЕЙТ» виконало зачистку труб та вантажно-розвантажувальні роботи;

з ТОВ «ЛЕНТОКС ПЛЮС» (постачальник) укладено Договір поставки від 01.08.2019 № 01/08-2019, у рамках якого постачальник передав у власність позивача товар, саме: броня конуса, броня нерухома, труби та інше, а також Договір на виконання робіт від 01.11.2019 № 01/11-2019, у рамках якого ТОВ «ЛЕНТОКС ПЛЮС» виконало зачистку труб.

58. Суди вказали, що фактичне виконання умов зазначених договорів підтверджується наданими до суду актами вантажно-розвантажувальних робіт, актами наданих послуг, рахунками-фактурами, податковими, видатковими та товарно-транспортними накладними та платіжними дорученнями, долученими до матеріалів справи. Зауважень щодо складання, відображення, наявності, легітимності податкових накладних з боку контролюючого органу не заявлено, в акті перевірки не зазначено.

59. Суди попередніх інстанцій визнали, що первинні документи позивача підтверджують, що діяльність ТОВ « Реохім» відповідає умовам укладених договорів, свідчить про наявність господарських цілей при виконанні господарських операцій. Господарські операції ТОВ «Реохім» та його контрагентами здійснена і це підтверджується належним чином оформленими первинним бухгалтерськими документами.

60. Фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим ст. 9 Закону № 996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

61. Усі первинні документи досліджувалися податковим органом під час перевірки позивача та в акті перевірки відсутні будь-які зауваження до цих документів, тобто, первинними документами підтверджується здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом, а також правомірність формування витрат та сум податку на додану вартість по операціям з вказаними контрагентами на підставі належним чином оформлених та зареєстрованих податкових накладних.

62. Разом з тим, суди попередніх інстанцій, посилаючись на надані позивачем первинні документи, не конкретизуючи їх суті та змісту операцій, яких вони стосуються, обмежились загальним висновком про те, що наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операцій зі вказаними контрагентами, зробивши висновок про достатність, за наведеного, підстав для скасування оскаржуваних у справі податкових повідомлень-рішень в цілому.

63. Судами не здійснено аналіз підтвердження конкретними первинними документами реальності кожної господарської операції та не з`ясовано дійсного економічного змісту по кожній з господарських операцій в розрізі кожного контрагента окремо, не досліджено судами можливість їх здійснення з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, транспортних засобів тощо.

64. Також суди залишили поза увагою посилання відповідача про фактичну відсутність або незначну кількусть трудових ресурсів для проведення господарських операцій.

65. Суди попередніх інстанцій обмежились лише формальними посиланнями на ознаки господарських операцій, не з`ясувавши яким саме чином спірні операції були виконані контрагентами з урахуванням їх фактичних господарських ресурсів, понесення ними витрат пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності.

66. З огляду на викладене, з метою підтвердження реальності спірних господарських операцій у цій справі, судам попередніх інстанцій необхідно було дослідити не лише наявність відповідних первинних документів, їх форму та зміст, але й встановити обставини щодо виконання договорів поставки; наявність у контрагентів умов для здійснення господарської діяльності на момент укладення і вчинення спірних правочинів.

67. Відповідно до сталої судової практики (зокрема постанови Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 2а-19379/11/2670, від 19.11.2019 у справі № 826/487/16) про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку.

68. Окрім цього, зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій убачається, що ними взагалі залишено поза увагою доводи відповідача щодо не додержання позивачем законодавчих вимог своєчасної реєстрації податкової накладної.

69. З огляду на наведене суди попередніх інстанцій у порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи не надали належної оцінки цим обставинам, у зв`язку з чим висновки цих судів не можна визнати такими, що ґрунтуються на повному і всебічному з`ясуванні обставин у справі.

70. Виходячи із меж перегляду справи судом касаційної інстанції, установлених частинами першою, другою статті 341 КАС України, Верховний Суд, як суд права, не наділений повноваженнями на встановлення обставин у справі, без яких правильне вирішення спору неможливе.

71. За приписами частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

72. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

73. У зв`язку з наведеним Суд визнає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

74. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

75. Отже, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржувані судові рішення - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

VII. Судові витрати

76. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задовольнити частково.

2. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2022 року скасувати, а справу №160/12019/21 направити на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко