ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2023 року

м. Київ

справа № 640/11126/19

адміністративне провадження № К/9901/26871/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,

суддів - Кашпур О. В., Мацедонської В.Е.

розглянув як суд касаційної інстанції в попередньому судовому засіданні справу №640/11126/19

за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2020 року, ухвалене у складі: головуючого судді Шулежка В.П., і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року, ухвалену у складі: головуючого судді Черпіцької Л.Т. суддів Глущенко Я.Б. Собківа Я.М.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Генеральної прокуратури України (далі - відповідач) з вимогами: визнати протиправним і скасувати наказ Генеральної прокуратури України від 13.05.2019 № 337-вк; зобов`язати Генеральну прокуратуру України поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Управління представництва інтересів держави у воєнній сфері Головної військової прокуратури.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що, переміщуючи його по службі на нову посаду оскаржуваним наказом, відповідач керувався вимогами Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008. Позивач доводить, що вказане Положення не регулює відносини, пов`язані з переміщенням військових прокурорів.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. Наказом Міністерства оборони України від 27.03.2015 №203 вирішено укласти контракт із ОСОБА_1 про проходження військової служби у Збройних Силах України строком на 5 років, його прийнято на військову службу та відряджено до Генеральної прокуратури України із залишенням на військовій службі.

4. Наказом Генеральної прокуратури України від 16.04.2015 №90-вк ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України та призначено на посаду заступника начальника Управління представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії корупції у воєнній сфері Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України.

5. Наказом Генеральної прокуратури України від 16.07.2015 №55-шц затверджено структуру Генеральної прокуратури України, до якої включено Управління представництва інтересів громадянина або держави, протидії корупції у воєнній сфері у складі Головної військової прокуратури.

6. Наказом Генеральної прокуратури України від 21.07.2015 №267-вк ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Управління представництв інтересів громадянина або держави, протидії корупції у воєнній сфері Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України.

7. Наказом Генеральної прокуратури України від 11.09.2018 №31-шц Управління представництва інтересів громадянина або держави, протидії корупції у воєнній сфері у структурі та штатному розписі Головної військової прокуратури перейменовано в Управління представництва інтересів держави, протидії корупції у воєнній сфері.

8. Наказом Генеральної прокуратури України від 13.05.2019 №337-вк ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Управління процесуального керівництва Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, увільнивши з посади начальника Управління представництв інтересів держави, протидії корупції у воєнній сфері Головної військової прокуратури.

9. Наказом Генеральної прокуратури України від 21.06.2019 №30-шц у структурі та штатному розписі Головної військової прокуратури ліквідовано: Управління процесуального керівництва, Управління з розслідування злочинів проти основ національної безпеки України, миру безпеки людства та міжнародного правопорядку та утворено Управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях.

10. Не погоджуючись з переміщення по службі, відповідно до наказу Генеральної прокуратури України від 13.05.2019 №337-вк, позивач звернувся до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

11. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.

12. Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що військовими прокурорами призначаються громадяни з числа офіцерів, які проходять військову службу у порядку, встановленому Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008.

13. Водночас, відповідно до вимог вказаного Положення, переміщення військовослужбовців на нове місце військової служби у зв`язку зі скороченням штатів, проведенням організаційних заходів, для більш доцільного використання на службі здійснюється без згоди військовослужбовця, крім окремих винятків, яких у спірних правовідносинах не існувало.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

14. 19 жовтня 2020 року від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року, у якій позивач вимагає їх скасувати й ухвалити нове, яким позов задовольнити.

15. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії у складі: головуючого судді Радишевської О.Р., суддів Кашпур О.В., Уханенка С.А.

16. Ухвалою Суду від 11.11.2020 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

17. Відповідно до доводів позивача, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 15, 16, 38, 41 Закону України «Про прокуратуру» у разі переміщення по службі військовослужбовців, відряджених для проходження служби в органи прокуратури.

18. Позивач наполягає на тому, що з огляду на його статус прокурора, в частині підстав та порядку його переміщення по службі в Головній військовій прокуратурі Генеральної прокуратури України, застосуванню підлягають відповідні положення Закону України «Про прокуратуру», за змістом яких умовою переведення прокурора на іншу посаду є його згода, на відміну від норм Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, які одержання такої згоди не передбачають.

19. Відповідач правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався.

20. У зв`язку з відпусткою судді Уханенка С.А. проведено повторний автоматизований розподіл справи №640/11126/19.

21. За наслідками повторного автоматизованого розподілу касаційну передано на розгляд колегії у складі: головуючого судді Радишевської О.Р., суддів Кашпур О.В., Мацедонської В.Е.

V. Джерела права та акти їхнього застосування

22. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів визначено в Законі України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697-VII).

23. Відповідно до частини першої, другої статті 7 Закону №1697-VII систему прокуратури України становлять: 1) Генеральна прокуратура України; 2) регіональні прокуратури; 3) місцеві прокуратури; 4) військові прокуратури; 5) Спеціалізована антикорупційна прокуратура.

24. До військових прокуратур належать Головна військова прокуратура (на правах структурного підрозділу Генеральної прокуратури України), військові прокуратури регіонів (на правах регіональних), військові прокуратури гарнізонів та інші військові прокуратури (на правах місцевих), перелік яких визначається в Додатку до цього Закону.

25. Утворення, реорганізація та ліквідація військових прокуратур, визначення їх статусу, компетенції, структури і штатів здійснюються Генеральним прокурором.

26. Згідно з частиною четвертою статті 8 Закону №1697-VII у Генеральній прокуратурі України утворюється (на правах самостійного структурного підрозділу) Головна військова прокуратура, яку очолює заступник Генерального прокурора - Головний військовий прокурор. На нього наказом Генерального прокурора може також покладатися виконання інших службових обов`язків.

27. Частиною четвертою статті 27 Закону №1697-VII передбачено, що військовими прокурорами призначаються громадяни з числа офіцерів, які проходять військову службу або перебувають у запасі і мають вищу юридичну освіту, за умови укладення ними контракту про проходження служби осіб офіцерського складу у військовій прокуратурі.

28. Порядок проходження військової служби громадянами України у військовій прокуратурі визначається відповідним положенням, яке затверджується Президентом України.

29. Військовослужбовці військової прокуратури у своїй діяльності керуються Законом України «Про прокуратуру» і проходять військову службу відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та інших законодавчих актів України, якими встановлено правові та соціальні гарантії, пенсійне, медичне та інші види забезпечення, передбачені законодавством для осіб офіцерського складу Збройних Сил України.

30. Посади військових прокурорів та відповідні їм військові звання включаються в переліки військових посад.

31. Згідно з частиною першою статті 51 Закону №1697-VII військовослужбовці військової прокуратури можуть бути звільнені з військової служби відповідно до законодавства, що регулює порядок її проходження, а також у зв`язку з переведенням на інші посади в органи прокуратури України або за власним бажанням.

32. Загальні засади проходження в Україні військової служби встановлено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

33. Відповідно до частини першої статті 6 Закону №2232-XII військові посади (штатні посади, що підлягають заміщенню військовослужбовцями) і відповідні їм військові звання передбачаються у штатах (штатних розписах) військових частин, кораблів, органів військового управління, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів.

34. Згідно з частиною сьомою статті 6 Закону №2232-XII порядок призначення на військові посади встановлюється Конституцією України, законами України, положеннями про проходження військової служби, про проходження громадянами України служби у військовому резерві.

35. Частиною десятою статті 6 Закону №2232-XII передбачено, що військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань можуть бути відряджені до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі. Перелік посад, що заміщуються військовослужбовцями у таких державних органах, на підприємствах, в установах, організаціях, а також державних та комунальних навчальних закладах, затверджується Президентом України.

36. Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення)

37. Підпунктом 1 пункту 38 Положення передбачено, що з військовослужбовцями, які відряджені до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів контракт про проходження військової служби укладається на загальних підставах із дотриманням вимог пункту 26 цього Положення.

38. Відповідно до підпункту 2 пункту 82 Положення призначення військовослужбовців на рівнозначні посади здійснюється, зокрема, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; для набуття практичного досвіду управлінської діяльності в органах військового управління різного рівня або для більш доцільного використання за фахом чи досвідом роботи - за рішенням відповідного командира (начальника), прийнятим у порядку, визначеному Міністерством оборони України, зокрема на особисте прохання військовослужбовця.

39. Абзацом 7 пункту 4.9 розділу IV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року №170, передбачено, що підставами для видання наказів по особовому складу про призначення і переміщення військовослужбовців на рівнозначні посади є подання.

40. Згідно з пунктом 112 Положення військовослужбовець може бути переміщений на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення, а також якщо з урахуванням вчиненого правопорушення військовослужбовець, якому призначено покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, не може бути залишений на посаді, пов`язаній із керівництвом підлеглими особами.

41. Зазначене переміщення здійснюється без згоди військовослужбовця, крім таких випадків:

- неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії;

- неможливість проживання членів сім`ї військовослужбовця за станом здоров`я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують;

- потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім`ї військовослужбовця, відповідно до документів, які це підтверджують.

VI. Позиція Верховного Суду

42. Касаційне провадження у цій справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень статей 15, 16, 38, 41 Закону України «Про прокуратуру» щодо правовідносин переміщення по службі прокурорів військових прокуратур.

43. У межах спірних правовідносин відповідач, увільняючи позивача з посади начальника Управління представництв інтересів держави, протидії корупції у воєнній сфері Головної військової прокуратури і призначаючи на посаду начальника Управління процесуального керівництва Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, керувався вимогами пунктів 82 і 112 Положення.

44. Зміст цих пунктів дає підстави для висновку, що переміщення військовослужбовця на нове місце військової служби, зокрема у випадках, пов`язаних з необхідністю «більш доцільного використання за фахом чи досвідом роботи», проводиться за рішенням відповідного командира (начальника) і не вимагає згоди військовослужбовця.

45. У касаційній скарзі позивач наполягає на тому, що наявний у нього поряд із статусом військовослужбовця статус прокурора і набуття разом з цим статусом гарантій, установлених статею 16 Закону №1697-VII, свідчить, що під час його переміщення по службі відповідач мав застосувати статтю 38 Закону №1697-VII у взаємозв`язку із Положенням про організацію кадрової роботи в органах прокуратури, затвердженого наказом Генерального прокурора від 18 грудня 2017 року № 351, відповідно до яких передумовою переміщення прокурора в межах рівнозначних посад є отримання від нього відповідної заяви.

46. В аспекті викладеного Суд зазначає, що Законом №1697-VII визначені окремі особливості правового статусу військових прокурорів в частині як прийняття їх на службу, так і проходження ними служби.

47. Так, частиною четвертою статті 27 Закону №1697-VII встановлені інші, в порівнянні з кандидатами на посаду прокурора системи органів прокуратури, вимоги до кандидатів на посаду військового прокурора.

48. За змістом абзацу першого вказаної статті військовими прокурорами призначаються громадяни з числа офіцерів, які проходять військову службу або перебувають у запасі і мають вищу юридичну освіту, за умови укладення ними контракту про проходження служби осіб офіцерського складу у військовій прокуратурі.

49. Таким чином, служба військових прокурорів на посадах у військовій прокуратурі є різновидом військової служби за контрактом осіб офіцерського складу.

50. На це також указують положення абзаців другого, четвертого і шостого частини четвертої статті 27 Закону №1697-VII, зміст яких свідчить, що: а) посади військових прокурорів та відповідні їм військові звання включаються в переліки військових посад; б) військовослужбовці військової прокуратури проходять військову службу відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»; в) порядок проходження військової служби у військовій прокуратурі визначається відповідним положенням.

51. Указані висновки також узгоджуються із вимогами статті 51 Закону №1697-VII, відповідно до якої військовослужбовці військової прокуратури можуть бути звільнені з військової служби відповідно до законодавства, що регулює порядок її проходження, а також у зв`язку з переведенням на інші посади в органи прокуратури України або за власним бажанням.

52. Таким чином, Закон №1697-VII не відрізняє службу військових прокурорів на посадах військової прокуратури від військової служби за контрактом осіб офіцерського складу.

53. Беручи до уваги, що посада військового прокурора, у значенні Закону №1697-VII, є саме військовою посадою, яка заміщується виключно військовослужбовцями офіцерського складу, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про те, що до правовідносини, пов`язаних із проходженням позивачем військової служби, зокрема переміщення по службі, мають застосовуватися норми Положення, зокрема пункти 82 і 116, які регулюють порядок призначення військовослужбовців на посади.

54. Аналогічний підхід до оцінки правомірності рішень Генеральної прокуратури України щодо переміщення військовослужбовців військової прокуратури застосовано у постанові Верховного Суду від 17 липня 2020 року у справі №640/13503/19.

55. Також, у постанові Верховного Суду від 06 квітня 2023 року у справі №640/20537/19, касаційне провадження у якій було відкрито для розв`язання питання, подібного до того, що виникло у цій справі (щодо розбіжностей між умовами припинення повноважень військового прокурора, установлених Законом №1697-VII і Положенням), зазначено, що «На час проходження позивачем служби у Головній військовій прокуратурі Генеральної прокуратури України [вересень 2019 року] було встановлено подвійне регулювання статусу військового прокурора, зокрема: діяльність військового прокурора була регламентована Законом №1697-VII, а порядок проходження військової служби врегульовувався Законом №2232-XII».

56. З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій, оцінюючи оскаржуваний наказ про переміщення позивача як військового прокурора, правильно керувалися Положенням, приписи пунктів 82 і 112 якого не вимагають згоди військовослужбовця на переміщення у зв`язку з проведенням організаційних заходів, або для набуття практичного досвіду управлінської діяльності в органах військового управління різного рівня, або для більш доцільного використання за фахом чи досвідом роботи.

57. Отже, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі.

58. Положеннями частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

59. Відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

60. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

61. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги, Суд уважає, що висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими і такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни рішень судів попередніх інстанцій відсутні.

VII. Судові витрати

62. Ураховуючи результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

63. Керуючись статтями 3 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

64. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

65. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року залишити без змін.

66. Судові витрати не розподіляються.

67. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська

Судді: О.В. Кашпур

В.Е. Мацедонська