3
0
1469
Український підхід унікальний!
Підхід вищих судів дає підстави говорити, або про некомпетентність суддів або про штучне створення двоякості судочинства, аби суди нижчих інстанцій використовували ту судову практику, яка є більш вигідною, і за рахунок чого можливо створити умови сприятливі для корупційних ризиків.
Простіше говорячи, в українському судочинстві можливо по абсолютно ідентичних спорах (з тими ж сторонами, за тих же обставин, з тих же підстав) приймати абсолютно протилежні рішення.
Для прикладу фабула. Позивач звертається до суду з позовною заявою в цивільному судочинстві, суд повертає заву позивачу у зв’язку із порушенням підсудності (місце знаходження відповідача за територіальністю знаходиться в підсудності іншого суду), після повернення позову Позивач звертається до належного суду, однак з порушенням строків позовної давності.
Вказана фабула щонайменше двічі розглядалась Верховним судом України.
Так, відповідно до Постанови ВСУ від 02.12.2015 у справі № 6-895цс15, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі – МТСБ України) звернулось з позовом про відшкодування регресних витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування до Особи _1 в Московський районний суд м. Харкова. Вказаним судом позовну заяву повернуто позивачу у зв’язку з тим, що справа не підсудна цьому суду, та роз’яснено право на звернення з позовом за місцем реєстрації відповідача.
МТСБ України звернулось до Комінтернівського районного суду м. Харкова з цією ж позовною заявою, однак з пропуском строків позовної давності.
За результатами розгляду вказаної справи ВСУ сформулював наступну правову позицію: «За змістом статті 257, частини другої статті 264, частин четвертої, п’ятої статті 267 Цивільного кодексу України, частини першої статті 118, частини першої статті 122 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) перебіг позовної давності шляхом пред’явлення позову може перериватися не в разі будь-якого направлення позову поштою, а здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства, зокрема статей 109, 119, 120 ЦПК України. Якщо судом у прийнятті позовної заяви відмовлено або її повернуто, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подача позову з недодержанням правил підсудності.»
Разом з тим, відповідно до Постанови ВСУ від 22.03.2016 у справі № 6-2755ц17, МТСБ України звернулось з позовом про відшкодування регресних витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування до Особи _2 в Ставищенського районного суду Київської області. Ухвалою цього суду від позовну заяву повернуто позивачу у зв’язку з тим, що справа не підсудна цьому суду, та роз’яснено право на звернення з позовом за місцем реєстрації відповідача.
МТСБ України звернулось до Оболонського районного суду м. Києва з вищезазначеною позовною заявою. Районний суд, керуючись практикою Верховного суду, відмовив у задоволені позову, посилаючись по суті на правову позицію викладену викладену ВСУ.
Однак, ВСУ розглядаючи вказану справу, дійшов до абсолютно протилежного висновку: «Відповідно до частин четвертої, п᾿ятої статті 267 ЦК України сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.»
Далі із суті Постанови, ВСУ дійшов висновку, що звернення з позовом до неналежного суду є підставою для поновлення строків позовної давності. Як результат ухвалення абсолютно протилежного рішення.
Далі ВСУ вказую, що у судових рішеннях наданих для порівняння, встановлено різні фактичні обставини, що не свідчить про неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.
Аналіз описаного вище дає підстави говорити, що ВСУ навіть не помітив, що сторони у справі одні і ті ж, спір абсолютно ідентичний, за ідентичних обставин. А результати розгляду справи абсолютно протилежні.
Тепер суди нижчих інстанцій, абсолютно правомірно, використовують ту судову практику, яка є вигідною у кожному індивідуальному випадку.
Питання. Це некомпетентність судів? Чи штучне створення умов для корупції в Україні?
Автор статті: ООО PRIKHODKO&PARTNERS
Переглядів
Коментарі
Переглядів
Коментарі
Отримайте швидку відповідь на юридичне питання у нашому месенджері, яка допоможе Вам зорієнтуватися у подальших діях
Ви бачите свого юриста та консультуєтесь з ним через екран , щоб отримати послугу Вам не потрібно йти до юриста в офіс
Про надання юридичної послуги та отримайте найвигіднішу пропозицію
Пошук виконавця для вирішення Вашої проблеми за фильтрами, показниками та рейтингом
Переглядів:
440
Коментарі:
0
Переглядів:
1874
Коментарі:
1
Переглядів:
532
Коментарі:
0
Переглядів:
665
Коментарі:
0
Переглядів:
566
Коментарі:
0
Переглядів:
752
Коментарі:
1
Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.
Повний текстCopyright © 2014-2024 «Протокол». Всі права захищені.