Недоторканність житла: гарантії та винятки

Необгрунтованість є підставою для відмови в задоволенні клопотання про надання дозволу на проведення обшуку.

Ця частина узагальнення судової практики щодо розгляду клопотань про надання дозволу на проведення обшуку житла чи іншого володіння особи присвячена аналізу обгрунтованості таких документів. Зокрема, тим випадкам, коли слідчі судді не враховують вимог Кримінального процесуального кодексу, що висуваються до таких клопотань.

А чи був злочин?

Згідно із ч.5 ст.234 КПК «слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про обшук, якщо прокурор, слідчий не доведе наявність достатніх підстав вважати, що:

1) було вчинено кримінальне правопорушення;

2) відшукувані речі і документи мають значення для досудового розслідування;

3) відомості, які містяться у відшукуваних речах і документах, можуть бути доказами під час судового розгляду;

4) відшукувані речі, документи або особи знаходяться у зазначеному в клопотанні житлі чи іншому володінні особи».

Пользуйтесь консультацией: Для чего нужен адвокат во время обыска?

З огляду на те що метою обшуку, визначеною в ч.1 ст.234 КПК, є «виявлення та фіксація відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте в результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб, обгрунтованою є відмова слідчих суддів у задоволенні клопотання про обшук, яке подається з метою виявлення та фіксації нових епізодів злочинної діяльності, припинення можливих злочинів, що готуються.

Наприклад, слідчий суддя Червонозаводського районного суду м.Харкова відмовив у задоволенні клопотання про обшук за місцем проживання Б., оскільки обставини, на які ініціатор клопотання посилався як на підстави для проведення обшуку, виходять за межі доказування кримінального правопорушення, відомості про яке внесені до ЄРДР, а саме: підставою для внесення відомостей став факт вимагання посадовою особою С. неправомірної вигоди в сумі 32000 грн., а в клопотанні ставилося питання про проведення обшуку за місцем проживання Б. з метою виявлення предметів у зв’язку з іншим кримінальним правопорушенням, учиненим 30.04.2013, за фактом передання Б. особі С. неправомірної вигоди в розмірі 16000 грн. за зняття затриманого автомобіля з розшуку та передання йому на зберігання.

Відповідно до п.1 ч.5 ст.234 КПК слідчий суддя відмовляє в задоволенні клопотання про обшук, якщо не буде доведено існування «достатніх підстав вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення».

Однак слідчий суддя Обухівського району Київської області надав дозвіл на обшук за таких обставин. На обгрунтування клопотання слідчий зазначив, що матеріалами досудового розслідування встановлено таке: 2.12.2013 Особа 3 близько 12.00 за попередньою змовою з Особою 4, маючи злочинний умисел на протиправне, таємне викрадення чужого майна, у той час, коли Особа 4 перебувала в під’їзді будинку за Адресою 4 та спостерігала за тим, щоб їх злочинні дії не були викриті сторонніми особами, шляхом зламу замка вхідних дверей до квартири №1 проник до вказаної квартири, звідки викрав гроші в сумі 3670 грн., ноутбук марки «НР», мобільні телефони марки «Нокіа» та «Самсунг». Під час учинення цих протиправних дій власник квартири Особа 5, який на момент учинення крадіжки спав, прокинувся та намагався затримати Особу 6, який, установивши, що його дії вже не є таємними, намагався разом з викраденим майном покинути квартиру, проте був затриманий разом зі спільником власником квартири, мешканцями будинку та працівниками міліції.

Слідчий суддя задовольнив клопотання, беручи до уваги викладене й те, що є достатні підстави вважати, що в квартирі за Адресою 1 можуть бути предмети, викрадені при скоєнні аналогічних кримінальних правопорушень, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте в результаті його вчинення, та враховуючи те, що отримати такі відомості неможливо в інший спосіб, окрім як під час проведення обшуку.

Таким чином, слідчий суддя задовольнив клопотання, незважаючи на відсутність будь-яких підтверджень того, що аналогічні правопорушення взагалі було вчинено.

Пользуйтесь консультацией: Если во время обыска у вас изъяли имущество. Инструкция действий

Знайду це, не знаю де

Однією з підстав відмови в задоволенні клопотання про обшук було недоведення слідчим, прокурором тієї обставини, що є достатні підстави вважати: відшукувані речі, документи або особи перебувають у житлі чи іншому володінні особи, зазначеному в клопотанні.

Наприклад, слідчий суддя Київського районного суду м.Харкова обгрунтовано відмовив у задоволенні клопотання слідчого про обшук у житлі Г. (у межах кримінального провадження за ч.1 ст.320 КК) з метою відшукання й вилучення прекурсорів, електронних носіїв інформації, а також інших предметів і документів, які мають значення у справі. Слідчий посилався на те, що Г. є директором підприємства, яке, не маючи відповідної ліцензії, у своїй діяльності використовує соляну та сірчану кислоти, що належать до прекурсорів.

При розгляді клопотання слідчий суддя встановив, що юридична особа, яка займається діяльністю, пов’язаною з обробленням металів, нанесенням покриття на метали, порошковою металургією, виробництвом добрив і азотних сполук, розташована за іншою адресою та з червня 2012 року не здійснює фінансово-господарської діяльності, а отже, немає достатніх підстав уважати, що у квартирі, частка якої зареєстрована на праві спільної сумісної власності за Г., можуть перебувати відшукувані речі та документи.

Ще однією підставою для відмови в задоволенні клопотання є передчасність звернення з клопотанням.

Так, слідчий суддя Бердянського міськрайонного суду Запорізької області з метою недопущення порушення прав сторони кримінального провадження ухвалою від 17.06.2013 відмовив у задоволенні клопотання про обшук та зазначив, що питання про вилучення необхідних речей та документів можливо вирішити при розгляді клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів за участю сторони кримінального провадження.

Слідчі судді обгрунтовано відмовляють у задоволенні клопотань про обшук з підстав суперечливості відомостей.

Наприклад, розглядаючи клопотання про обшук, слідчий суддя Заводського районного суду м.Запоріжжя дійшов висновку про відмову в його задоволенні з мотивів суперечливості та необгрунтованості. У клопотанні зазначалося, що вкрадений кабель продано чоловіку, який проживає за Адресою 1. У клопотанні міститься прохання провести обшук житла громадян 1 та 2. Але далі зазначається інша адреса згаданих громадян: указано, що згідно з довідкою квартального комітету громадяни 1 та 2 зареєстровані за Адресою 2. Більше того, до клопотання долучена довідка квартального комітету, згідно з якою громадяни 1 та 2 зареєстровані вже за Адресою 3.

На обшук особи дозволу не питають

Результати аналізу судової практики свідчать про те, що слідчі та прокурори всупереч положенням КПК подають, а слідчі судді розглядають та вирішують по суті клопотання про обшук особи.

Так, слідчий суддя Баришівського районного суду Київської області постановив ухвали про проведення особистого обшуку особи.

Водночас навіть слідчі судді, які встановлювали, що розгляд слідчим суддею клопотання про обшук особи не передбачений КПК, приймали різні процесуальні рішення: ухвалу про залишення відповідного клопотання без розгляду, а також ухвалу про відмову в задоволенні такого клопотання.

Читайте статтю: Допуск адвоката до участі в проведенні обшуку

Наприклад, слідчий суддя Тальнівського районного суду Черкаської області за результатами розгляду клопотання про обшук особи ухвалою від 11.12.2013 залишив зазначене клопотання без розгляду та при цьому вказав, що постановлена ним ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Натомість слідчий суддя Ленінського районного суду м.Полтави відмовив у задоволенні клопотання, з яким звернувся заступник начальника СВ ЛВ на ст.Полтава УМВС Південної залізниці про надання дозволу на обшук фізичної особи з метою виявлення коштів, отриманих від одержання неправомірної вигоди, речей та цінностей, здобутих злочинним шляхом, а також інших предметів і документів, що мають значення для встановлення істини в кримінальному провадженні, з тих підстав, що кримінальним процесуальним законодавством не передбачено постановлення ухвали про проведення обшуку фізичної особи.

Слідчий суддя Заводського районного суду м.Запоріжжя ухвалив, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки, звертаючись до суду, слідчий керувався нормами ст.234 КПК, що регулює проведення обшуку житла чи іншого володіння особи, а не самої особи, порядок обшуку якої регулюється ст.208 КПК.

У зв’язку із цим слід зазначити, що обгрунтованою є практика слідчих суддів, які відмовляють у задоволенні клопотань про обшук особи, оскільки до повноважень слідчого судді належить надання дозволу на обшук житла чи іншого володіння особи. При цьому слід ураховувати, що відповідно до ч.5 ст.236 КПК за рішенням слідчого чи прокурора може бути проведено обшук осіб, які перебувають у житлі чи іншому володінні, якщо є достатні підстави вважати, що вони переховують при собі предмети або документи, які мають значення для кримінального провадження. Крім того, обшук особи може бути здійснений без ухвали слідчого судді уповноваженою особою, слідчим, прокурором у порядку ч.3 ст.208 КПК.

Просив про одне, отримав друге

Під час розгляду клопотань про обшук слідчі судді повинні враховувати, що вони діють у межах клопотання. Як видно з результатів аналізу судової практики, є випадки, коли слідчий порушує в клопотанні питання про обшук одного приміщення, а слідчий суддя, задовольняючи таке клопотання, дає дозвіл на обшук іншого.

Наприклад, відповідно до ухвали слідчого судді Попаснянського районного суду Луганської області слідчий СВ Сватівського РВ ГУ МВС звернувся до суду з клопотанням про обшук за Адресою 1 за місцем знаходженняТовариства 1 та ТОВ 2 з метою відшукання та вилучення золотих прикрас. У резолютивній частині ухвали слідчий суддя, задовольняючи клопотання, дав дозвіл на обшук домоволодіння за місцем проживання гр.Ш.М. за Адресою 2, що належить на праві власності Ш.В., з метою відшукання та вилучення золотих прикрас. Прийняття такого рішення слідчий суддя не вмотивував.

Обшук за переліком

Відповідно до ч.2 ст.235 КПК ухвала про дозвіл на обшук повинна містити відомості про речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук.

З метою належного виконання зазначеної вимоги слідчим суддям доцільно керуватися правовими позиціями Європейського суду з прав людини. Так, ЄСПЛ у своєму рішенні від 7.07.2007 у справі «Смирнов проти Росії» вказав, що невизначене формулювання обсягу обшуку дало органу влади на власний розсуд вирішувати, які матеріали підлягають вилученню, що призвело до вилучення, крім документів, які стосуються справи, деяких особистих речей. Євросуд зазначив, що відсутність вказівки на конкретну мету обшуку є порушенням ст.6 конвенції.

Читайте статтю: Статус майна вилученого під час обшуку?

Аналогічна позиція ЄСПЛ міститься в рішенні від 15.07.2003 у справі «Ернст та інші проти Бельгії», де вказано, що ордер на проведення обшуку не містив інформації щодо мети проведення обшуку та про предмети, які підлягали вилученню. Таким чином, слідчих було наділено широкими пов­новаженнями, обшуки не були пропорційними.

Для дотримання зазначеної вимоги слідчим суддям необхідно відмовляти в задоволенні клопотань про обшук, які не містять відомостей про конкретні речі, документи, а також осіб, яких планується відшукати. Водночас у разі задоволення клопотань, що містять такі відомості, в ухвалах необхідно зазначати конкретні речі, документи, а також осіб, для виявлення яких дається дозвіл.

Ураховуючи згадані правові позиції Суду, слідчі судді обгрунтовано відмовляють у задоволенні клопотань про обшук, якщо конкретно не визначено речей, які планується відшукати шляхом проведення обшуку.

Слідчий суддя Вільнянського районного суду Запорізької області ухвалою від 24.05.2013 відмовив у задоволенні клопотання слідчого про обшук житла, оскільки слідчий не визначив обсяг речей, які планується відшукати. При цьому слідчий суддя своє рішення належним чином обгрунтував та послався на практику ЄСПЛ.

Натомість такими, що не відповідають зазначеним вимогам, є ухвали слідчих суддів, якими дається дозвіл на обшук для виявлення «речей, які мають значення для кримінального провадження».

Наприклад, в ухвалі Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 14.02.2013, якою задоволено клопотання про надання дозволу на проведення обшуку жилих та господарських будівель за Адресою 1, не зазначено речей, документів або осіб, для виявлення яких є намір провести обшук. При постановленні зазначеної ухвали суддя обмежився лише загальною вказівкою про відшукування речей, які є речовими доказами в кримінальному провадженні за заявою Ц.

Неконкретність посилання на речі, а також неокреслення їх вичерпним переліком є суттєвим недоліком і спостерігається в ухвалах слідчих суддів інших установ.

Так, у резолютивній частині ухвали слідчого судді Слов’яносербського району Луганської області від 17.04.2013, якою задоволено клопотання слідчого СВ Слов’яносербського РВ ГУ МВС у Луганській області про надання дозволу на проведення обшуку в житловому будинку, подвір’ї та інших спорудах, розташованих на подвір’ї житлового будинку, зазначено, що дозвіл на обшук дається з метою відшукання предметів та речей, які можуть свідчити про вчинене кримінальне правопорушення та мати доказове значення в кримінальному провадженні.

Читайте статтю: Аналіз національного законодавства щодо обшуків у кримінальному процесі

Замість доказів — майно

Крім того, поширеними є випадки, коли в мотивувальній частині ухвали слідчого судді йдеться про конкретні речі (наприклад сокиру, яка є знаряддям злочину), для виявлення яких подається клопотання, а в резолютивній частині цієї ж ухвали слідчі судді обмежуються загальним формулюванням про те, що дозвіл на обшук дається «з метою відшукання знаряддя вчинення кримінального правопорушення».

З огляду на необхідність належного забезпечення прав осіб при проведенні обшуку слідчим суддям доцільно не тільки в мотивувальній, а й у резолютивній частині зазначати інформацію про речі, документи або осіб, для виявлення яких дається дозвіл на обшук. Слід ураховувати, що чітке визначення речей, для виявлення яких дається дозвіл на обшук, має істотне значення для забезпечення гарантій при проведенні обшуку.

Так, відповідно до ч.7 ст.236 КПК вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, вважаються тимчасово вилученим майном. Згідно з ч.5 ст.171 КПК клопотання про арешт тимчасово вилученого майна повинне бути подане не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуте особі, в якої воно було вилучене.

Таким чином, у разі вилучення майна, на відшукання якого не було дано дозволу, КПК передбачає гарантію реалізації права власності, а саме — оскарження бездіяльності, яка полягає в неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст.169 КПК.

Джерело: Закон і бізнес