Дата закінчення строку розгляду скарги платника податків та момент узгодження податкового зобов'язання (Вищий адміністративний суд України: судді Маринчак Н. Є. - головуючий, Вербицька О. В., Муравйов О. В.).

Фабула судового акту (веб-ресурс «Протокол»): платник податків оскаржив отримане від ДПІ податкове повідомлення – рішення за процедурою адміністративного оскарження. Контролюючий орган повинен розглянути скаргу протягом 20 днів наступних за днем її отримання, при цьому може продовжити строк розгляду цієї скарги до 60 календарних днів, про що листом зобов’язаний повідомити платника податків. Контролюючий орган продовжив строк менше ніж на 60 днів і у відповідному листі вказав дату 04.03.2012р. (включно). Проте саме рішення про залишення повідомлення – рішення без змін контролюючий орган виніс 05.02.2012, яке платник податків отримав 12.03.2012р.

Суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій прийшли до висновку, що контролюючий орган порушив самостійно визначені ним же стоки розгляду скарги платника податків, не розглянув скаргу протягом 20 днів з моменту отримання, а тому така скарга відповідно до абзацу 2 та 3 пункту 56.9 статті 56 ПК України вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня наступного за останнім днем зазначених строків.

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" лютого 2013 р. м. Київ К /9991/62001/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

при секретарі: Сачко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової служби у м.Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 02 липня 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року

у справі №2а-4051/12/2670

за позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(ДК «Укргазвидобування НАК «Нафтогаз України»)

до Державної податкової служби у м.Києві, Окружної державної податкової служби -Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби (правонаступник -Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків)

про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

встановив:

У березні 2012р. позивач звернувся до суду з повозом до ДПС у м.Києві та Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків, яка в подальшому реорганізована в Окружну державну податкову службу - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби, про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2011р. №0004874120; визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2011р. №0004864120; визнання протиправними дії ДПС у м. Києві по винесенню рішення №1055/10/12-114 від 05.03.2012р. після закінчення строку прийняття та надсилання рішення за скаргою платника податків; визнати протиправним і скасувати рішення ДПС у м. Києві № 1055/10/12-114 від 05.03.2012р.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 02.07.2012р, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012р., задоволено частково. Визнано протиправними дії ДПС у м.Києві по винесенню рішення №1055/10/12-114 від 05.03.2012р. після закінчення строку прийняття та надсилання рішення за скаргою платника податків. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПС у м.Києві звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове -про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права.

Позивачем було подано клопотання про здійснення заміни Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»її правонаступником Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування».

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, співробітниками СДПІ у м. Києві проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питання своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету з податку на додану вартість у квітні, травні, липні, серпні 2011р. та згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011р. у справі №2а-11822/10/2670, за результатами якої складено акт перевірки від 01.12.2011р. №1085/41-20/30019775.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивачем було подано заперечення №2/1-454 від 09.12.2011р., за результатами розгляду заперечень позивача №2/1-454 від 09.12.2011р. на акт перевірки податковий орган надіслав на адресу позивача лист №34875/10/41-255 від 19.12.2011р., в якому повідомив підприємство про врахування заперечень позивача щодо своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету з податку на додану вартість у квітні, травні, липні, серпні 2011р. та податковим органом буде здійснено відповідне коригування даних картки особового рахунку позивача.

На підставі зазначеного акта податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0004874120 від 20.12.2011р. про нарахування штрафних санкцій позивачу в розмірі 20% з податку на додану вартість на відповідну суму;

- №0004864120 від 20.12.2011р. про нарахування штрафних санкцій позивачу в розмірі 10% з податку на додану вартість на відповідну суму.

З розрахунків штрафних санкцій, доданих до податкових повідомлень-рішень вбачається, що штрафні санкції застосовані до позивача за порушення останнім строків сплати узгодженого грошового зобов'язання за липень 2011р.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія суддів апеляційного суду, цілком правильно та обгрунтовано виходив з наступного.

Так, судами попередніх інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 18.08.2011р. позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2011р., в якій позивач визначив податкове зобов'язання з податку на додану вартість.

Платіжним дорученням 31.08.2011р. №87 від 30.08.2011р. позивач сплатив податкове зобов'язання з податку на додану вартість в спірній сумі.

При цьому, як стверджує податковий орган, згідно розрахунків до податкових повідомлень-рішень граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість за липень 2011р. - 30.08.2011р.

Разом з тим, згідно з п.203.1. ст.203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п.49.18 ст.49 даного Кодексу податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 49.20 статті 49 вказаного Кодексу встановлено, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Як встановлено судами, останній день подання податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2011р. припадав на 20.08.2011р. (вихідний день - субота), а тому останнім днем строку подання податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2011р. вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем, тобто 22.08.2011р. (понеділок).

У п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість за липень 2011р. припадає на 01.09.2011р., а сплата позивачем грошового зобов'язання з ПДВ була здійснена 31.08.2012р., тому судами обгрунтовано не прийнято до уваги твердження податкового органу, що граничний термін сплати узгодженого податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість за липень 2011р. становить 30.08.2011р.

Крім цього, в акті перевірки податковий орган посилається на несплату позивачем узгодженої суми податку на додану вартість у відповідному розмірі згідно постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011 року у справі №2а-11822/10/2670, якою скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.12.2010р. та відмовлено у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень повністю.

Разом з тим, судами встановлено, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.03.2011р. (К/9991/14704/11) відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»та задоволено клопотання останнього про зупинення виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2011р. у справі №2а-11822/10/2670, а отже дію зазначеної постанови було зупинено.

З урахуванням наведеного, судами правильно зазначено, що у податкового органу відсутні правові підстави обліковувати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковим повідомленням - рішенням №0002092301/2 від 09.09.2005р. як податковий борг та застосовувати щодо неї заходи погашення податкового боргу.

Спростовуючи твердження податкового органу про нарахування ним штрафних санкцій у зв'язку зі спрямуванням коштів, сплачених позивачем як сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2011р., в погашення податкового боргу, суди обгрунтовано виходили з наступного.

Статтею 126 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як встановлено судом, позивач шляхом подання платіжних доручень своєчасно вніс, визначені ним в податкових розрахунках, грошові зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2011р. у спірній сумі.

Водночас, згідно з п.п.14.1.152. п.14.1 ст.14 вказаного Кодексу погашення податкового боргу - це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Статтею 87 Податкового кодексу України визначено джерела погашення податкового боргу, а пунктом 87.9 цієї статті встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Проте, погашення податковим органом раніше існуючого податкового боргу підприємства за рахунок своєчасно сплачених позивачем грошових зобов'язань з податку на додану вартість за липень 2011р. є дією податкового органу, а не позивача, а тому в діях останнього відсутній склад податкового правопорушення, яке полягає у несвоєчасній сплаті грошових зобов'язань з податку на додану вартість за липень 2011р.

Таким чином, податкові повідомлення - рішення №0004864120 від 20.12.2011р. та №0004874120 від 20.12.2011р. є протиправними.

Окрім цього, як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивачем подано до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби скаргу №2/1-011/2-8197 від 28.12.2011р. на зазначені податкові повідомлення-рішення.

Пунктом 56.2. ст. 56 Податкового кодексу України встановлено, що у разі, коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Згідно з п.56.8. ст.56 наведеного Кодексу контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Відповідно до п.56.9. ст.56 Податкового кодексу України керівник (або його заступник) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

На адресу підприємства 17.01.2012р. надійшло рішення про продовження строку розгляду первинної скарги №301/10/25-114 від 13.01.2012р., згідно з яким податковий орган продовжив строк розгляду скарги позивача від 28.12.2011р. №2/1-011/2-8197 по 04.03.2012р. (включно).

12.03.2012р. на адресу позивача надійшло рішення податкового органу №1055/10/12-114 від 05.03.2012р., яким податкові повідомлення - рішення №0004874120 та №0004864120 залишено без змін, а скаргу позивача №2/1-011/2-8197 від 28.12.2011р. - без задоволення.

Однак, абзацом 2 та 3 пункту 56.9 статті 56 вказаного вище Кодексу встановлено, що якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Враховуючи, що податковий орган рішенням про продовження строку розгляду первинної скарги позивача встановив строк розгляду скарги по 04.03.2012р. (включно), а рішення №1055/10/12-114 про результати розгляду скарги платника податків виніс та направив лише 05.03.2012р., тому суди дійшли обґрунтовано висновку, що податковий орган порушив самостійно визначені ним строки розгляду скарги.

Посилання контролюючого органу на п.56.13. ст.56 Податкового кодексу України обгрунтовано не прийнято судами до уваги, оскільки зазначена норма визначає перенесення строків, встановлених цим кодексом, а не строків, самостійно визначених податковим органом.

У ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.2 даного Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зі змісту ч.1 ст.11 КАС України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.ч.1,2 ст.71 КАС України).

З огляду на викладене, податковим органом не надіслано позивачу вмотивоване рішення за скаргою платника податків протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу, тому скарга позивача вважається повністю задоволеною на його користь, а податкові повідомлення - рішення №0004864120 від 20.12.2011р. та №0004874120 від 20.12.2011р. є скасованими з дня, наступного за останнім днем строку розгляду скарги, встановленого контролюючим органом, тобто з 05.03.2012р.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення №0004864120 від 20.12.2011р. та №0004874120 від 20.12.2011р. не породжують виникнення будь-яких обов'язків у позивача, а тому позовні вимоги, як вірно зазначено судами, про скасування спірних податкових повідомлень-рішень не підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Замінити Дочірню компанію «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»її процесуальним правонаступником Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування».

Касаційну скаргу Державної податкової служби у м.Києві -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 02 липня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: Н.Є. Маринчак

Судді: О.В. Вербицька

О.В. Муравйов