Міністр юстиції Петренко: особисто консультує по сімейному праву

Прошу допомоги. У нас склалася така ситуація, що після розлучення колишній чоловік зовсім забув про нашу спільну дитину. Ні допомоги, ні навіть спілкування з дитиною ми від нього вже й не чекаємо. Чи є можливість позбавити його батьківських прав?

Людмила Усик, м. Чернігів

Павло Петренко:

Передусім слід зазначити, що позбавлення батьківських прав є крайньою мірою впливу на матерів та батьків, які недобросовісно виконують свої обов’язки щодо виховання та утримання своїх дітей.

Сімейний кодекс містить виключний перелік підстав позбавлення батьківських прав, а саме:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я;

2) ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини, тобто свідомо не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, не спілкуються з дитиною в необхідному обсязі, не створюють умов для отримання нею освіти тощо;

3) жорстоко поводяться з дитиною – застосовують фізичне або психічне насильство, недопустимі методи виховання, принижують людську гідність дитини;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами і це підтверджено медичними висновками;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Водночас слід наголосити, що позбавити батьківських прав не можна особу, яка не виконує своїх батьківських обов’язків внаслідок душевної хвороби, тривалого відрядження, або ж через перешкоди з боку іншого з батьків.

Для позбавлення батьківських прав необхідно зробити наступне. Перш за всеслід встановити, що особа свідомо порушує батьківські обов’язки, злісно не виконує вимоги та рекомендацій органів опіки і піклування, служб у справах неповнолітніх або ж навмисно ухиляється від лікування. Потім треба звернутись до органу опіки та піклування, щоб отримати висновок щодо умов життя і виховання дитини, поведінку батьків, їх взаємини з дітьми та ставлення до виконання своїх батьківських обов’язків. І лише після цього – йти до суду з відповідною заявою.

Справи про позбавлення батьківських прав за загальним правилом розглядає місцевий суд за місцем реєстрації проживання того з батьків, якого хочуть позбавити прав.

При розгляді судом обов’язково бере участь орган опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо обставин справи. Але, варто наголосити, що такий висновок не є обов’язковим для суду і він може не погодитися з ним через недостатню обґрунтованість чи у випадку, коли висновок суперечить інтересам дитини.

Слід зауважити, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов’язку щодо утримання дитини. Іншими словами батько, позбавлений батьківських прав, все одно зобов’язаний утримувати свою дитину. Більше того, одночасно з позбавленням батьківських прав суд може вирішити питання простягнення аліментів на дитинуз боку такого батька.

Питання долі дитини також вирішує суд. Якщо дитина проживала з тим із батьків, хто позбавлений батьківських прав, можливість їхнього подальшого проживання в одному житловому приміщенні вирішується за результатами розгляду справи. При цьому, суд може прийняти рішення про виселення того з батьків, хто позбавлений батьківських прав, з житла, в якому він проживає з дитиною, якщо у нього є інше житло, або навіть примусово поділити житло чи зобов’язати здійснити його примусовий обмін.

Користуйтесь консультацією: Приховування дійсного заробітку при сплаті аліментів на дитину

Вітаю Вас та хочу попросити допомогти мені порадою. Мені необхідно внести до свідоцтва про народження батька дитини. Так сталося, що після народження сина ми посварилися з його батьком і його не було записано до свідоцтва. Як правильно вчинити в такій ситуації?

Ірина Камкова, м.Чернігів

Павло Петренко:

Походження дитини від батьків, які не перебувають між собою в зареєстрованому шлюбі, встановлюється шляхом подачі спільної заяви батьком і матір’ю дитини до органів РАЦСу. Якщо такої заяви подано не було батьківство може бути встановлено судом. Робиться це за заявою одного з батьків, опікуна дитини, особи, на утриманні якої перебуває дитина, а також самої дитини після досягнення повноліття. Позов про визнання батьківства може бути також пред’явлений особою, яка вважає себе батьком дитини, якщо його батьківство не визнається матір’ю дитини або іншими особами.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини.

Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до вказівок матері. При цьому, суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір’ю дитини і відповідачем до народження дитини, спільне виховання чи утримання ними дитини або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

У судовому порядку можуть також встановлюватися факт батьківства. Ці справи розглядаються в порядку окремого провадження. Встановлення факту батьківства в судовому порядку відрізняється від визнання батьківства за рішенням суду за наступними критеріями:

* відсутність спору щодо батьківства дитини;

* смерть особи, яку заявник визнає батьком чи матір’ю дитини;

* час народження дитини.

Заява про встановлення факту батьківства подається до суду першої інстанції за місцем проживання заявника, який має сплатити судовий збір – 20% від розміру мінімальної зарплати.

Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення батьківства є смерть особи, батьківство якої встановлюється, або оголошення її померлою.

При засвідченні походження дитини від певної особи, надаються наступні докази:

* пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників;

* показання свідків;

* письмові докази;

* речові докази, зокрема звуко- та відеозапису;

* висновки експертів, тощо.

Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не зазначена батьком дитини і можуть бути подані матір’ю, опікуном, піклувальником дитини чи нею самою після досягнення повноліття.

Факт визнання батьківства або факту батьківства встановлюється, зокрема з метою отримання пенсії на дитину через втрату годувальника, спадщини, а також для внесення змін до запису про батька в актові книги та в свідоцтво про народження дитини.

Встановлення судом факту батьківства померлого чоловіка є підставою для внесення відповідних змін до актового запису в Книзі реєстрації народжень.

Варто зазначити, що, згідно з пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» відповідне судове рішення не замінює собою документів, що видаються органами РАЦС, а є лише підставою для їх отримання.

Читайте статтю: Проблеми розгляду судами цивільних справ про позбавлення батьківських прав

Вітаю Вас! Моя дочка з чоловіком проживали у Сирії та восени змушені були переїхати до України. Скажіть будь-ласка, чи може мій зять отримати статус біженця?

Зинаїда Кривенко, смт Ріпки Чернігівської області.

Павло Петренко:

У зв’язку з останніми подіями у світі питання отримання особою статусу біженця в Україні знову стало актуальним. Відповідно до Закону «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» біженцем визнається особа, яка не є громадянином нашої країни і через можливість стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства, належності до певної соціальної групи або ж політичних переконань перебуває за межами рідної країни.

Для отримання статусу біженця потрібно звернутися до найближчого територіального органу Державної міграційної служби із відповідною заявою. Необхідно зазначити, що особа, якій виповнилося 18 років, подає заяву про визнання біженцем, в якій викладає основні відомості про себе та обставини, що змусили її залишити країну походження.

До заяви про визнання біженцем додаються:

* документи, що посвідчують особу заявника;

* документи та матеріали, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем;

* 4 фотокартки заявника та членів його сім’ї, які не досягли вісімнадцятирічного віку, відомості про яких внесено до заяви.

Якщо документи, що посвідчують його особу відсутні, або такі документи є фальшивими, така особа має повідомити про цю обставину в заяві про визнання біженцем, а також викласти причини виникнення зазначених обставин.

Орган міграційної служби, який прийняв до розгляду заяву про визнання біженцем видає заявникові довідку про звернення за захистом в Україні та реєструє заявника.

Протягом 15 робочих днів з дня реєстрації заяви міграційна служба проводить співбесіду із заявником, розглядає відомості, наведені в заяві, та інші документи, за необхідності вимагає додаткові відомості та приймає рішення про оформлення документів.

У разі прийняття позитивного рішення ДМС продовжує строк дії довідки про звернення за захистом в Україні.

Рішення про відмову в оформленні документів біженцем приймаються:

* за заявами, які є очевидно необґрунтованими;

* якщо заяви носять характер зловживання: якщо заявник з метою визнання його біженцем видає себе за іншу особу;

* за заявами, поданими особами, яким було відмовлено у визнанні біженцем у зв’язку з відсутністю підстав, передбачених для визнання біженцем.

Розгляд заяви про визнання біженцем здійснюється Державною міграційною службою впродовж 2 місяців з дня прийняття рішення про оформлення документів. Потім протягом 15 робочих днів з дня прийняття рішення про визнання має бути оформлене та видане посвідчення біженця строком на 5 років.

Особа, яку визнано біженцем користується тими самими правами і свободами, а також має такі самі обов’язки, як і громадяни України.

У разі якщо Державна міграційна служба прийняла рішення про відмову у визнанні біженцем, особі надсилається або видається письмове повідомлення з викладенням причин відмови і роз’ясненням порядку оскарження такого рішення.

Користуйтесь консультацією: 5 відповідей на запитання з сімейного права, які найчастіше задають клієнти адвокат