Маніпуляції з перекладом в кримінальному процесі. Аналіз практики ЄСПЛ та національних судів від партнера юридичної компанії «КSG PARTNERS» Гори А.В.

Ні для кого не секрет, що українська адвокатська спільнота володіє оригінальним та напрацьованим роками вмінням трішки «потягнути» досудове розслідування, в тому числі, за допомогою перекладачів. Не маю морального та професійного права називати методи, що використовуються: «зловживанням процесуальними правами». В контексті даної статті я б радше назвав їх: «доцільні засоби захисту та реалізації прав клієнта» за допомогою добре відомих, проте вельми неоднозначних методів в кримінальних справах з іноземним елементом.

Піруети з перекладачем та перекладами доволі часто можна спостерігати при проведенні різного роду слідчих дій, обранні запобіжного заходу, на етапі ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, при доведенні резонності повернення обвинувального акту тощо. Не претендую на оригінальність, але зазначу, що в судовому засіданні, на якому вирішується питання обрання міри запобіжного заходу, перекладач без сумніву може стати повноцінним учасником гарно зрежисованої циркової вистави.

Проте цікавим даний огляд практики буде не тільки для тих, хто бажає уникнути затягування процесу, а й для всіх, кому не байдужа тема перекладів в кримінальному провадженні.

Предметом аналізу є практика національних судів та Європейського суду з прав людини щодо питань: необхідності залучення перекладача, обсягу здійснюваного перекладу, встановлення строку для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, коли виникає необхідність перекладу документів.

Особливу увагу хотілося б звернути саме на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), адже у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенцію) та практику ЄСПЛ як джерело права.

Право підозрюваного або обвинуваченого користуватися послугами перекладача є обов’язковим та невід’ємним елементом права останнього на справедливий суд.

Так, у відповідності до підпункту «е» пункту 3 статті 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право, якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею, - одержувати безоплатну допомогу перекладача.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) особа повідомляється про підозру у вчиненні кримінального правопорушення державною мовою або будь-якою іншою мовою, якою вона достатньо володіє для розуміння суті підозри у вчиненні кримінального правопорушення.

Згідно ч.3 ст. 29 КПК України слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому Кодексом.

У відповідності до ч. 4 ст. 29 КПК України судові рішення, якими суд закінчує судовий розгляд по суті, надаються сторонам кримінального провадження або особі, стосовно якої вирішено питання щодо застосування примусових заходів виховного або медичного характеру, а також представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у перекладі на їхню рідну або іншу мову, якою вони володіють.

Переклад інших процесуальних документів кримінального провадження, надання копій яких передбачено Кодексом, здійснюється лише за клопотанням зазначених осіб. Переклад судових рішень та інших процесуальних документів кримінального провадження засвідчується підписом перекладача.

Вищезгадані норми кореспондують пункту 18 частини 3 статті 42 КПК України, яким передбачено, що підозрюваний, обвинувачений має право користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок держави.

Чи варто здійснювати переклад всіх матеріалів кримінального провадження?

Як бачимо, чинний кримінальний процесуальний закон деталізує гарантоване право на допомогу перекладача, що включає в себе: право виступати в суді рідною мовою, подавати документи рідною мовою, отримувати судові рішення в перекладі на рідну мову, а також отримувати перекладені копії процесуальних документів.

Однак, кодекс не дає відповіді на наступні практичні запитання: «Який обсяг зазначених прав? Чи варто перекладати всі процесуальні документи та інші матеріали кримінального провадження?»

Частими є випадки, коли сторона захисту після повідомлення про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів кримінального провадження для ознайомлення подає клопотання про переклад всього обсягу документів, що містить справа.

Матеріали провадження можуть містити в собі кілька тисяч аркушів, а в деяких категоріях справ і декілька сотень тисяч. Що робити в даному випадку?

Відповіді на ці запитання, хоча, й не надто однозначні знаходимо в позиціях ЄСПЛ. Проте варто зауважити, що кожне рішення ЄСПЛ є індивідуальним та прийнятим за результатами детального розгляду та аналізу конкретних обставин справи. Національні суди доволі часто не зважають на це та намагаються вирвати висновки ЄСПЛ із контексту, не оцінюючи загального змісту рішення.

Розпочну із аналізу загальних висновків ЄСПЛ.

- Перш за все «суддя повинен пересвідчитись в тому, що відсутність перекладача не перешкоджає заявнику брати повну участь у розв’язанні питання, яке для нього мало вирішальне значення.» Такий висновок викладений в рішенні ЄСПЛ від 24 вересня 2002 р. по справі Кускані проти Сполученого Королівства (Cuscani v United Kingdom);

- «Інформація про звинувачення надається обвинуваченому мовою, яку він розуміє, якщо обвинувачений не володіє мовою, що використовується і не розуміє її, документ, що містить звинувачення, повинен бути перекладений мовою, зрозумілою обвинуваченому» (рішення ЄСПЛ Хермі проти Італії, Велика палата Європейського суду (2006) §68).

Однак, безсумнівно визначальними в згаданому контексті є висновки ЄСПЛ, що викладені в наступних рішеннях.

- Рішення ЄСПЛ від 28.11.78 у справі «Лудіке, Белкасем і Коч проти ФРН», в якому визначено, що право на допомогу перекладача стосується, як усних виступів, так і документальних матеріалів кримінального провадження. Ці гарантії надані з метою реалізації права на справедливий суд.

Пункт 48 рішення: «право на безоплатну допомогу перекладача стосується не тільки усних виступів під час розгляду, а й документальних матеріалів та досудового провадження. Так, кожен, кого обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, хто не розуміє мову, яка використовується в суді, або не розмовляє нею, має право на отримання безоплатної допомоги перекладача, котрий здійснює письмовий та усний переклад усіх документів чи заяв у провадженні проти нього, розуміти які йому необхідно або які потрібно оголосити на суді мовою, що там використовується, для того, щоб реалізувати своє право на справедливий судовий розгляд.

- Щодо обсягу перекладу письмових документів чітко висловився суд в рішенні ЄСПЛ від 19.12.89 у справі «Камазінскі проти Австрії»:

«Не можна вважати, що п.3 (e) ст.6 Конвенції вимагає письмового перекладу всіх письмових доказів чи офіційних документів, що є у провадженні. Допомога перекладача має бути такою, щоб забезпечити розуміння підсудним справи проти нього і ведення захисту, зокрема, завдяки тому, що через перекладача він може висувати свою версію подій».

- Ще більш детально Європейський суд підійшов до аналізу гарантованого права на переклад в рішенні ЄСПЛ від 24 лютого 2005 р. по справі «Гусейн проти Італії».

Так, суд вказує, що гарантія, передбачена підпунктом "e" пункту 3 статті 6 Конвенції не застосовується настільки широко, щоб включати в себе вимогу про надання обвинуваченому у кримінальній справі письмового перекладу будь-яких документальних доказів або офіційних паперів, долучених до матеріалів справи. При цьому Європейський Суд зазначив, що в даній нормі Конвенції вказується "усний перекладач", а не "письмовий перекладач". Це дає підставу вважати, що надання лінгвістичної допомоги обвинуваченому в усній формі може відповідати вимогам Конвенції. Проте усний переклад повинен бути таким, щоб дати можливість обвинуваченому бути ознайомленим з порушеною проти нього справою і здійснювати свій захист та особливо мати можливість викладати суду свою версію подій.

З приводу питань достатності перекладу висловився і Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в Узагальненні судової практики забезпечення права на захист у кримінальному провадженні від 25.09.2015 р., фактично підсумувавши вищезгадані висновки ЄСПЛ. ВССУ також згадав рішення ЄСПЛ від 30.05.80 у справі «Артіко проти Італії», в якому Європейський суд звертає на обов’язок контролю компетентних органів за якістю перекладу.

Отже, перекладу підлягають не всі документи кримінального провадження, а тільки основні, що надають можливість обвинуваченому/підозрюваному бути ознайомленим з порушеною проти нього справою та мати можливість викласти суду свою версію подій.

«Перекладай, але не довго!»

Згадані позиції Європейського суду застосовують слідчі судді при вирішенні питань щодо встановлення строку для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження в порядку, визначеному ч. 10 ст. 290 КПК України.

До прикладу, слідчий суддя Чернігівського районного суду Чернігівської області Криворученко Д.П. (ухвала від 18 грудня 2015 р., справа №748/3528/15-к), слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва Кушнір С.І. (ухвала від 16 червня 2016 рок, справа № 760/2788/15-к), суддя Ленінського районного суду м. Харкова Грінчук О.П. (ухвала від 04 лютого 2016 р., справа №: 642/2183/15-к).

Окрім того, встановлюючи строк для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження суди застосовують практику ЄСПЛ, яка безпосередньо стосується обсягу часу, який необхіден для ознайомлення.

Так, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 18.01.2012 р. №1-рп/2012, Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Корнєв і Карпенко проти України» при визначенні адекватності часу та можливостей, які необхідні обвинуваченому для підготовки захисту, суд враховує конкретні обставини справи, її складність, обсяг матеріалів справи, який було пред'явлено для ознайомлення, обсяг матеріалів, з якими необхідно ознайомитись, тощо.»

Також згідно рішення ЄСПЛ по справі «Пеліссьє і Сассі проти Франції» від 25 березня 1999 р. п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує Високі Договірні Сторони організувати свою судову систему таким чином, щоб суди могли виконати кожну з її вимог (в тому числі вимога про участь перекладача), включаючи зобов'язання вирішувати справи в розумні терміни).

«Моя твоя не понимать»

Непоодинокими є випадки, коли сторона захисту намагається довести, що підозрюваний, чи обвинувачений не володіє належним чином мовою, якою ведеться процес. В даній ситуації суд повинен виходити із детального аналізу попереднього мовного досвіду підозрюваного/обвинуваченого.

Так, до прикладу у справі «Кускані проти Сполученого Королівства» (Cuscani v the United Kingdom) Європейський суд з прав людини з'ясував, що обвинувачений, навіть проживши кілька років в Сполученому Королівстві, недостатньо добре розумів англійську мову, внаслідок чого у нього виникли реальні труднощі в розумінні суті пред'явленого йому обвнувачення.

У справі «L. N. P. проти Аргентини » (L. N. P. v Argentina), мова в якій йшла про зґвалтування 15-річної дівчини однієї з етнічних меншин, Комітет з прав людини визнав порушення прав заявника на доступ до правосуддя на умовах рівності у зв'язку з тим, що процес вівся виключно іспанською мовою без перекладу, хоча і у заявника, і у інших свідків були труднощі в спілкуванні на цій мові.

Протилежний підхід ЄСПЛ демонструє в справі Лагерблом проти Швеції (Lagerblom v Sweden). В даній справі громадянин Фінляндії постав перед судом в Швеції. Європейський суд визнав, що знання заявником шведської мови було дещо обмеженим, незважаючи на тривалий період його проживання в Швеції. Разом з тим, ЄСПЛ вказав, що національний суд організував усний фінсько-шведський переклад слухань, і що заявник робив усні та письмові заяви фінською мовою. які переводилися на шведську мову і долучалися до справи. За цих обставинах суд дійшов висновку, що в даному процесі допомога перекладача надавалася в достатньому обсязі.

Автор статті: партнер юридичної компанії «KSG PARTNERS» Гора А.В.