Изъятие оригинала судебного дела во время расследования недопустимо, — Совет судей Украины

У мене інша ситуація - правоохоронні органи навіть нехочуть оглянути судову справу, в якій задоволено неіснуючий в правовому аспекті позов, в результаті чого суддями у законної власниці фактично стала украденою в процесуальному аспекті квартира, в якій певний час жила донька судді зі своїм чоловіком (донька судді - теж суддя). Між іншим, у цій справі договір щодо квартири за квітень 2003 року визнано недійсним до ст. 225 ЦК, при тому усьому, що положення ЦК діють з 2004 року і непідлягають до застосування на договори до дати 01.01.2004 року, крім цього для визнання договору недійсним були використані (в т.ч. і експертами) неіснуючі медичні документи на дарувальницю квартири. Також в справі є ухвала касаційної інстанції, якою визнано, що позов недієздатної розглядатися неміг (нового позову в справі непоявилося, тому його в правовому аспекті неіснує), проте ця ухвала виконаною нищестоящими суддями не була (очевидно, що це злочин, передбачений ст. 382 КК, вчинений нищестоящими суддями після ухвали касаційної інстанції. І насамий кінець - ніякі суди ненаділені повноваженнями на визнання права власності в порядку спадкування, коли на це майно є усі правовстановлюючі і інші документи, бо це прерогатива нотаріуса, проте, судді, які процесуально крали квартиру в законної власниці себе такими повноваженнями наділили. Ось текст "шедевра" правової думки, бо в ЄДРСР його немає: Справа № 22-Ц-6119/2010 р. Головуюча у 1 інстанції Барашков В.П. Категорія 37 Суддя-доповідач Стєфанів Н.С. РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 листопала 2010 року м. Івано-Франківськ Колегія cyддів сулової палати а розгляду цивільних справ апеляційного сулу Івано- Франківської області в складі: головуючої Стефанів Н.С. суддів Беркій О.Ю., Соколовського В.М. секретаря Кіндрата В.П. з участю представників апелянта - Турової М.К.. Остап’юк II.О., представників відповідача - Борис Л.Д.. Добрянського І.В. розглянувши у відкритому судовиму засіданні справу за позовом Турової Тетяни Василівни. Турової Лілії Юріївни до Турова Ігоря Юрійовича, Мостової Олени Анатоліївни ... про визнання иедійсним заповіту, визнання недійсним правочину і визнання права власності на спадкове майно, за апеляційною скаргою Турової Тетяни Василівни, в інтересах якої ліс Турова Марія Констянтинівна, на рішення Івано-Франківського міського суду від 27 вересня 2010 року, - встановила: Рішенням Івано-Франківського міського суду від 27 вересня 2010 року в задоволенні позовних вимог Турової Т. В.. Турової Л. Ю. до Турова І. Ю., Мостової О. А. про визнання недійним заповіту, визнання недійсним правочину і визнання права власності на спадкове майно відмовлено. На дане рішення Турова Т.В.. інтересах якої діє Турової М.К. подала апеляційну скаргу, мотивувавши свої вимоги тим, що рішення суду с неправильним, не вірно витлумачено законодавство, що регулює спірні відносини, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та зібраним доказам. Апелянтка зазначає, що суд не взяв до уваги дві амбулаторні судово-психіатричні експертизи щодо недієздатності Кондратьєвої Н І., які, на її думку, конкретизують клінічну картину недієздатності померлої на час складання нею заповіту та договору дарування квартири на користь третіх осіб. Вважає, що суд не наділений певними фаховими знаннями та повноваженнями щодо встановлення дієздатності фізичної особи, а тому спростування висновків судових експертиз зі сторони суду повинно грунтуватись на беззаперечних доказах. Крім того, зазначає, що пояснення свідків не можуть спростовувати висновки фахівців. Просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким заявлені Туровою Т.В.. в інтересах якої діє Турова М.К. позовні вимоги про визнання недійсними заповіту, договору дарування квартири, про визнання права власності на спадкове майно задоволити. Турова Л.Ю. подала заяву про приєднання до апеляційної скарги. Туров Ю.Ю. направив суду повідомлення про підтримання апеляційної скарги. Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав. Статтею 225 ЦК України визначено, що правочин. який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. Судом встановлено, що Кондратьєвій Н.І., яка померла 04 грудня 2003 року, на праві власності належала квартира №1 по вул. Шевченка, 78 в м. Івано-Франківську. 14 березня 2000 року державним нотаріусом першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Стецьків М.І. було посвідчено заповіт, згідно якого Кондратьева Н.І.. заповіла все свої майно Гурову І.Ю. 11 квітня 2003 року приватним нотаріусом Івано- Франківського міського нотаріального округу Угрин Л.А. посвідчено договір дарування між Кондратьєвою Н.І.. та Мостовою О.А. (т. 1. а.с. 5, т. 2. а.с. 105). В пункті 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (.тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦК, суді відповідно до статті 145 ЦПК за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов'язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину. Відповідно до двох висновків амбулаторної посмертної судово-психіатричної експертизи проведеної Івано-Франківським ОКПД та Львівською ОКПЛ, Кондратьева Н.І. хворіла хронічним стійким розладом психіки у вигляді атеросклеротичної судинної деменції, що позбавляло її здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними, як на період часу підписання заповіту 14 березня 2000 року, так і на період часу дарування квартири 11 квітня 2003 року (т. 1, а.с. 93-96, т.З, а.с. 105-110). Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що в момент вчинення правочинів Кондратьева Н.І. розуміла значення своїх дій та могла ними керувати, оскільки в ОКПНД не лікувалась, в списках архіву не числилась, на диспансерному обліку не перебувала, а тому прийшов до висновку, що немає підстав для застосування вимог ст.. 225 ЦК України. Колегія суддів вважає не погоджується з таким висновком. Відповідно до ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд. виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Наявні у висновках обох експертиз дані про те, що у Кондратьєвої Н.І. з 1980-х років діагностовано невротичну стадію церебрального атеросклерозу, безсоння, зниження пам’яті, головокружіння, виражений стійкий астено-невротичний синдром, який з часом посилювався свідчить про порушення психіки, що суд першої інстанції не міг залишити поза увагою, опираючись тільки на показання свідків. Крім того, укладаючи у 2003 році договір дарування квартири. Кондратьева Н.І. очевидно не мала наміру і внутрішньої волі передати цю квартиру обдаровуваному, оскільки \ 2000 році нею було складено заповіт на користь Турова І.Ю., яким все своє майно вона заповіла йому. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції неналежно оцінив представлені суду докази та неправомірно не застосував норми ст.. 225 ЦК України. Відповідно до ст. 1264 ЦК у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини. Як вбачається з матеріалів справи Кондратьева Н.І. згідно рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 19 лютого 2002 року була призначена опікуном Турової Т.В., з якою вони проживали разом та вели спільне господарство, що підтверджується матеріалами справи, а тому суд першої інстанції прийшов до необгрунтованого висновку про те. що у задоволенні позовних вимог слід відмовити. За таких обставин рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 213 Ц1ІК щодо законності й обгрунтованості, висновки суду призвели до неправильного вирішення спору, що є підставою для скасування судового рішення. Керуючись. 307. 309. 313 - 314. 316. 317 ЦПК України, колегія суддів,-’ вирішила: Апеляційну скаргу Турової Тетяни Василівни, в інтересах якої діє Турова Марія Констянтинівна задовольнити. Рішення Івано-Франківського міського суду від 27 вересня 2010 року скасувати. Ухвалити нове рішення. Позов задовольнити. _ Визнати недійсним заповіт, складений 14 березня 2000 року і посвідчений державним нотаріусом першої Івано-Франківської державної контори Стецьків М.І., згідно з яким Кондратьєва Ніна Іванівна заповіла все належне їй майно Турову Ігорю Юрійовичу. Визнати недійсним договір дарування квартири, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Угрин Л.А. 11 квітня 2003 року, зареєстрований в реєстрі за №Д-239. згідно з яким Кондратьєва Ніна Іванівна подарувала, а Мостова Олена Анатоліївна прийняла в дар квартиру №1 по вул. Шевченка, 78, що м. Івано- Франківську. Визнати за Турової Тетяною Василівною право власності на спадкове майно після смерті Кондратьсвої Ніни Іванівни на квартиру №1 по вул. Шевченка. 78 в м. Івано- Франківську. Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили. . / 4 Копія вірна Заст. керівника апарату Івано-Франківського міського суду