Жадность губит Приватбанк: для клиента не порождают долги, штрафы, пени незакрытые карточки, выданные на основании анкеты – заявки, памятки клиента и т.п. (Дніпровський районний суд міста Києва від 05 липня 2016 р., справа № 755/6745/15-ц)

Фабула судового акту: Только ленивый не ругает обслуживание в Приватбанке, и только работник Приватбанка не возмущается его нагластью. Но заметьте, сколько людей в Украине пользуются его услугами. И это при всей одиозности Коломойского. Почему?....

Комментарий к решению Адвокатского обьединения "Доминус Литис": Эта история берёт своё начало в 2012 году. Клиент была принята на работу и как полагается её пригласили в отделение Приватбанка для получения зарплатной карты. Не для кого не секрет то, что руководство банков своим сотрудникам ставит планы реализации банковских продуктов и привлечения клиентов, что и было сделано в отношении Клиента. Так, помимо банковской карты зарплатного проекта, Клиенту вдовес выдали так называемую «пользовательскую» банковскую карту. Сотрудник банка при этом обьяснил, что карточка связана с зарплатной и ей можно расчитываться в магазинах, а деньги будут пополняться из зарплатной карты. При этом, одну зарплатную банковскую карту без «пользовательской» оформить нельзя. Вот и получилось у Клиента 2 банковские карточки, так называемая «пользовательская» и «зарплатная». А о каких –то процентах, пенях и штрафах этой кредитной карты никто никому не обьяснял. Ну ведь зачем же сотруднику банка отпугивать клиента. А дальше все привычно, жизнь течет, зарплаты, покупки, погашения из зарплатной карты и вот так прошло 3 года.

Но самые интересные события начались в 2016 году, когда Клиенту пришло Постановление о возбуждении исполнительного производства. Оказалось, что решением Днепровского райсуда и неё взыскивается долг в пользу Приватбанка в сумме болем 28 тысяч гривен. Вот тогда Клиент оторопела. Возмущенная до предела она обратилась за правовой помощью в Адвокатское обьединение "Доминус Литис".

После ознакомления в суде с материалами дела, была изучена и проанализирована судебная практика, подготовлены и поданы в суд документы по пересмотру решения Днепровского райсуда 2015 года. Благодаря грамотному и аналитическому подходу адвокатов в судебном процессе, гражданское дело было пересмотрено, и 5 июля 2016 года решением Днепровского райсуда в удовлетворении исковых тренований ПАО КБ «Приватбанк» к Клиенту о взыскании задолженности отказано .

Адвокаты АО "Доминус Литис" добились справедливого решения в в пользу Клиента, при этом их позиция была построена на том, что подписанная Клиентом в отделении банка Анкета-заявка вместе с Памяткой клиента не являются Договором предоставления банковских услуг, а размещение указанных документов на сайте банка, дополнительно свидетельствует о том, что Клиенту их на ознакомление при подписании Анкеты-заявки и других документов на оформление зарплатной карты не предоставляли. К тому же, ознакомление с каким-либо документом должно быть подтверждено подписью лица, а когда речь в документе идет о существенных условиях, присущих договору, подпись свидетельствует не только об ознакомлении с документом, а и о согласии с изложенными в документе условиями, обязанностями, последствиями невыполнения обязательств, размерами штрафных санкций, размерами и порядком начисления процентов, правом банка на изменение условий в одностороннем порядке, увеличение размера лимита и тому подобное.

Аналізуйте судовий акт: Проценти та штрафні санкції на заборгованість по кредиту нараховуються боржнику або поручителю і після ухвалення рішення про задоволення вимог кредитора до його фактичного виконання (ВСУ від 25 травня 2016р. у справі № 6-157цс16)

Справа № 755/6745/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2016 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Чех Н.А.

за участю секретаря - Кузьменко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору б/н від 23.05.2012 року відповідач отримала кредит у розмірі 10 600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою", затверджених наказом №СП-2010-256 від 06.03.2010 року та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком Договір, що підтверджується підписом в заяві. У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 28.02.2015 року має заборгованість - 28 314,96 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 22 451,09 грн.; заборгованості по процентам - 3 939,35 грн.; заборгованість за пенею та комісією - 100,00 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг - 500,00 грн. (штраф фіксована частина) та 1 324,52 грн. (штраф процентна складова). Відповідач на даний час продовжує ухилятися від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням їх (позивача) законних прав. Враховуючи викладене, звернулися до суду з даним позовом.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи сповіщався належним чином, під розписку. В матеріалах справи міститься заява позивача про розгляд справи без участі їх представника, з зазначенням, що позовні вимоги вони підтримують в повному обсязі.

Відповідач чи її представник в судове засідання не з'явилися, представником відповідача надано заяву з проханням розглянути справу без їх участі, позовні вимоги не визнають в повному обсязі та просили врахувати надані ними письмові заперечення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження в суду та не підлягають задоволенню.

В суді встановлено, що 23.05.2012 року відповідач ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. В даній Анкеті зазначені дані відповідача, місце проживання, телефони, інформація про сімейний стан, місце роботи, зазначено бажаний кредитний ліміт - 8 000 грн. Також в даній Анкеті-заяві зазначено, що Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку.

31.03.2015 року позивач подав позов до суду, в якому зазначив, що відповідачем порушені зобов'язання по договору б/н від 23.05.2012 року, в результаті чого виникла заборгованість станом на 28.02.2015 року в сумі 28 314,96 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом - 22 451,09 грн.; заборгованості по процентам - 3 939,35 грн.; заборгованість за пенею та комісією - 100,00 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг - 500,00 грн. (штраф фіксована частина) та 1 324,52 грн. (штраф процентна складова). В позові зазначили, що розмір отриманого відповідачем кредиту становить 10 600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Сторона відповідача в своїх письмових запереченнях послалася на те, що оформлюючи зарплатну картку відповідачу, банком було надано відповідачу і другу картку - для здійснення розрахунків, не надаючи будь-яких роз'яснень, банк надав документи на підписання відповідачу, серед яких містилася і Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. При цьому відповідачу не було роз'яснено про те, що вона отримує кредитну картку, за якою необхідно сплачувати проценти та будь-які штрафні санкції. За весь період користування банківською карткою (для розрахунків) відповідач вважала, що вона користується власними грошовими коштами, які їй перераховуються з зарплатної банківської картки. Всі грошові кошти, які отримувала відповідач під час користування банківськими картками, були повернуті та самостійно списані банком з карткових рахунків, що підтверджено розрахунком, складеним відповідно до виписок по рахунку. Крім цього, зазначили те, що Анкета-заява про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг, підписана відповідачем, не може вважатися договором, в розумінні ст.626 ЦК України. Зміст Анкети-заяви зводиться до того, що відповідач лише висловила бажання на отримання кредиту, що не може вважатися обопільно досягнутою між сторонами згодою на укладення кредитного договору.

Аналізуючи обгрунтування, підстави, зазначені сторонами щодо позовних вимог та заперечень, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, на яку посилається сторона позивача в обгрунтування своїх позовних вимог, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Статтями 509, 525, 526, 527, 530, ч.1 ст.598, 599, 610, ч.2 ст.615 629 1050 ЦК України, на які посилається сторона позивача, встановлено, що зобов'язання мають виконуватися сторонами згідно умов договору, наслідки невиконання зобов'язань.

Так, статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11, зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Статтями 629 та 630 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов певного виду, оприлюднених в установленому прядку.

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір юридично закріплює відносини між сторонами, надаючи їм характер зобов'язань, виконання яких захищене законом; визначає порядок, способи та послідовність здійснення дій сторонами, передбачає засоби забезпечення зобов'язань.

Відповідно до частини першої ст. 628 ЦК зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін i погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

На підставі ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є: умови про предмет договору; умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Для укладення договору основне значення мають істотні умови. За загальною нормою цивільного права, договір вважається укладеним в належній формі тільки якщо сторони домовилися з приводу всіх суттєвих умов договору (ч.1 ст. 638).

Договір є видом правочину і для його укладення та чинності сторонами необхідно дотримуватись усіх тих вимог, які визначені уст.203 ЦК України для всякого правочину.

По даній справі встановлено та не оспорено стороною відповідача, що остання підписувала Анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 23.05.2012 року, яка оформлювалася одночасно з видачею позивачем відповідачу зарплатної картки. Встановлено та підтверджено, що в Анкеті-заяві є єдина умова (притаманна договору) - це бажаний кредитний ліміт - 8 000 грн. Будь-яких інших умов, в тому числі істотних, які є притаманні договору, в даній Анкеті-заяві не вказані.

Посилання сторони позивача на те, що в Анкеті-заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що підписана нею Анкета-заява разом з Пам'тикою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг а також Тарифами, становлять між нею та банком "Договір надання банківських послуг" та те, що відповідач зазначила, що вона ознайомилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами, - суд не може прийняти як належний та допустимий доказ. Ознайомлення з будь-яким документом може бути підтверджений підписом особи. Крім цього, коли мова іде в документі про істотну умову, притаманну договору, підпис особи засвідчує не лише ознайомлення з документом, а і згоду на викладені в документі умови, обов'язки, наслідки невиконання зобов'язань, розміри штрафних санкцій, розміри та порядок нарахування процентів, право банку на зміну умов в односторонньому порядку, збільшення розміру ліміту тощо.

Судом враховується і те, що у разі надання відповідачу на ознайомлення Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів під час оформлення одночасно зарплатної картки та платіжної картки, банку ніщо не заважало надати вказані документи на підпис відповідачу. Крім цього, зазначене в Анкеті-заяві про розміщення вказаних документів на сайті банку, додатково свідчить про те, що відповідачу їх на ознайомлення при підписанні Анкети-заяви та інших документів на оформлення зарплатної картки не надавали.

Враховується і те, що стороною позивача додано до справи Довідку про умови кредитування (без дати), в якій зазначені тарифи, однак доказів того, що саме ці тарифи були на час підписання Анкети-заяви суду не було надано. Наданий стороною позивача до справи Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг також не містить даних про час їх прийняття, що в свою чергу позбавляє суд перевірити чи діяли саме вони на момент підписання Анкети-заяви відповідачем.

Таким чином, в суді встановлено, що відповідач підписала Анкету-заяву, в якій визначено лише бажаний ліміт кредитування - 8 000 грн., відповідач користувалася кредитною карткою, позивач списував кошти на погашення з зарплатної картки відповідача. Позивач в односторонньому порядку збільшив ліміт кредитування до 10 600 грн.

Згідно виписки карткового рахунку, відкритого на ім'я відповідача, та розрахунку відповідача, останньою повернуті кошти, якими вона користувалася по кредитній картці. Стосовно нарахованих процентів, штрафних санкцій, як зазначалося вище, відповідач такі умови з банком не погоджувала, не підписувала, що свідчить про відсутність обов'язку їх сплати. Слід звернути увагу і на те, що позивачем за весь період розгляду справи в суді постійно автоматично списувалися грошові кошти на погашення визначеного ними боргу з зарплатної картки відповідача (в значних розмірах - 500 -900 грн.), але до справи не було надано нового розрахунку заборгованості.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі вищевикладеного та керуючись Конституцією України, ст.ст. 11 509 626 628 638 ЦК України, ст.ст. 60 212-215 218 223 294 ЦПК України, суд

В и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду міста Києва через Дніпровський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: