Договори про передачу грошових коштів або все про позику

Договір позики

Інститут договору позики врегульований, насамперед, положеннями гл. 71 ЦК, зокрема, § 1. Іншими правовими актами, що регулюють означений вид договорів, є ГК (ст.ст. 345-349), Закон України від 7 грудня 2000 р. "Про банки і банківську діяльність", Закон "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та ін. Питання забезпечення виконання відповідних зобов'язань додатково врегульовано законами України від 2 жовтня 1992 р. "Про заставу", від 5 червня 2003 р. "Про іпотеку", а також Законом "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

До документів судової практики з цього питання належать роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 6 жовтня 1994 р. № 02-5/706 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням кредитних договорів", лист Вищого арбітражного суду України від 26 жовтня 2000 р. № 01-3/578 "Про результати узагальнення судової практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням і виконанням кредитних договори)", оглядовий лист Вищого арбітражного суду України від 31 січня 2001 р. № 01-8/97 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням і виконанням кредитних договорів (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов)".

Читайте статтю: Договір позики підписаний не позичальником, а іншою особою: неукладений, нікчемний чи недійсний?

Поняття договору позики

Згідно зі ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Характеристика договору позики

1. Предметом договору позики є грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, що позикодавець передає у власність позичальнику.

Економічна суть позики полягає в можливості користування чужими речами, визначеними родовими ознаками, в тому числі грошами. Проте у вужчому юридичному розумінні позика зводиться не до користування, а до розпорядження предметом відповідного договору (витрачання грошей, використання палива та інших речей, визначених родовими ознаками), а відтак, - до передачі речей, що є предметом договору позики, не у користування, а у власність позичальника. Відповідно, поверненню (тобто зворотному переходу з власності позичальника у власність позикодавця) підлягають не ті самі речі чи грошові кошти, а речі (кошти) такого ж роду, якості (суми).

Поняття речей, визначених родовими ознаками, наводиться у ч. 2 ст. 184 ЦК, згідно з якою річ вважається визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою.

Перехід відповідного майна за договором позики у власність, а не в інший правовий режим відрізняє цей договір від схожого договору - договору позички (гл. 60 ЦК). Останній передбачає передання речі в користування протягом встановленого строку, тому предметом цього договору на відміну від договору позики, можуть бути лише індивідуально визначені речі і, відповідно, не можуть бути речі, визначені родовими ознаками, та грошові кошти.

2. Сторонами договору позики є позикодавець і позичальник. За загальними положеннями цивільного законодавства ними можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, в тому числі суб'єкти підприємницької діяльності. Зазначені суб'єкти можуть вільно укладати договори позики, предметом яких є речі, визначені родовими ознаками (окрім грошей). Якщо ж предметом договору позики є грошові кошти, можливість та умови його укладення тим чи іншим суб'єктом залежать від того, чи укладається відповідний договір у зв'язку зі здійсненням ним підприємницької діяльності, чи ні.

Якщо договір позики грошей укладається не у зв'язку зі здійсненням особами підприємницької діяльності, обмежень щодо статусу його сторін немає. Проте спеціальне законодавство встановлює обмеження щодо укладення договорів позики грошових коштів, якщо таке укладення здійснюється сторонами у зв'язку із зайняттям підприємницькою діяльністю.

Так, за змістом ст. 4 Закону "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" надання коштів у позику вважається фінансовою послугою; такі послуги, у свою чергу, згідно з вказаним Законом надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності. Законодавство прямо не передбачає права фізичних осіб здійснювати підприємницьку діяльність із надання коштів у позику, тому таку діяльність і, відповідно, укладення договорів позики можуть здійснювати лише юридичні особи.

Користуйтесь консультацією: ПОРАДИ ЮРИСТА ПРИ НАДАННІ ТА ОТРИМАННІ ГРОШЕЙ У БОРГ

Юридичні особи для одержання можливості надання грошових позик на постійній основі (як виключний вид діяльності - ст. 1 Закону "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг") повинні набути статусу фінансових установ; окремі фінансові послуги (в тому числі надання позик) можуть систематично (3 і більше разів протягом календарного року) надаватися юридичними особами, які такого статусу не мають, у порядку, встановленому Положенням про надання окремих фінансових послуг юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами. Означене Положення передбачає порядок взяття юридичної особи, яка систематично надає відповідні фінансові послуги, або уклала хоча б один договір про надання фінансових послуг на загальну суму, що перевищує 80000 грн., на облік у Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (крім випадків, коли фінансові послуги, зокрема, позики, надаються особам, які знаходяться з позикодавцем в трудових відносинах).

3. Позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Крім того, за положеннями ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Договір позики вважається безпроцентним, якщо:

1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує 50-кратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний зі здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією зі сторін;

2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

4. Строк повернення позики встановлюється в договорі; строк, щоправда, не є істотною умовою договору позики. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом 30 днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

5. Згідно зі ст.ст. 625 1050 ЦК якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до ст.ст. 549-552 ЦК, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК.

Статтею 1052 ЦК передбачений особливий спосіб забезпечення виконання договору позики. Так, у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, якщо інше не встановлено договором.

Користуйтесь консультацією: Як повернути гроші позичені за розпискою?

6. Договір позики є реальним договором і вважається укладеним з моменту передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно, позика вважається повернутою в момент передачі позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК).

Оспорювання договору позики

Договір позики є реальним правочином і вважається укладеним з моменту передання грошей або речей, що виступають предметом цього договору.

Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору, без передання грошей або речей, не породжує у майбутнього позичальника обов'язку повернути обумовлену угодою суму грошей або кількість визначених родовими ознаками речей.

З метою захисту від недобросовісного позикодавця позичальник має нормативно закріплене ст. 1051 ЦК України право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Оспорювання договору позики здійснюється у судовому порядку, на підставі наданих суду будь-яких припустимих доказів, що підтверджують так звану безвалютність позики у цілому чи в певній частині. Для цього можуть використовуватися свідчення свідків, письмові докази, засоби аудіо -, відеозапису, інші докази.

На відносини щодо оспорювання договору позики поширюються положення ЦК України про наслідки недотримання обов'язкової письмової форми зазначеного договору.

У цьому разі безвалютність позики може доводитися будь-якими доказами, крім свідчень свідків.

Якщо договір позики має укладатися в письмовій формі відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України, і ця форма не дотримана, позичальник не має права використовувати свідчення свідків як докази у судовій справі, і повинен надати інші докази в обгрунтування укладання безвалютної позики.

Це положення підтверджується судовою практикою. При розгляді справи за позовом про стягнення заборгованості за договором позики суд звернув увагу на те, що доводи відповідача про те, що він не отримав грошей за укладеним договором, суд правомірно не взяв до уваги, позаяк вони спростовуються самим договором. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України в тих випадках, коли договір позики повинен бути укладений у письмовій формі (ст. 375 цього Кодексу), заперечення його за безгрошевістю шляхом показань свідків не допускається, за винятком випадків кримінально караних дій.

Відповідно до ст 57 ЦПК України такими доказами, зокрема, можуть бути письмові докази (різного роду документи, акти, листування службового або особистого характеру) і речові докази (зокрема звуко- та відеозаписи), висновки експертів, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

При встановленні судом факту неотримання позичальником від позикодавця грошей або речей, визначених родовими ознаками, договір позики вважається неукладеним. Якщо судом встановлено отримання позичальником меншої кількості грошей або "родових" речей, ніж вказано в договорі, спірний договір вважається укладеним на фактично одержану позичальником кількість грошей або речей, визначених родовими ознаками.

Цивільний кодекс України передбачає випадок, коли допускається оспорювання договору позики незалежно від того, в якій формі зазначений договір має бути укладений.

Користуйтесь консультацією: Боргова розписка: як правильно дати гроші в борг

Пунктом 2 ч. 1 ст. 1051 ЦК передбачено правило, згідно з яким обмеження в доказуванні існування договору позики, укладеного з порушенням письмової форми, не встановлюється щодо договорів, укладених з дефектом волі, що виник внаслідок протиправних дій позикодавця чи інших заінтересованих осіб.

Незалежно від того, в якій формі має бути укладений договір позики, свідчення свідків визнаються припустимими доказами при оспорюванні договору у випадку, якщо договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжких обставин. Наслідки укладання договору позики під впливом протиправних дій з боку зазначених осіб визначаються відповідно до вимог статей 230-233 ЦК.

У статті 1052 ЦК України передбачено наслідки недотримання вимог щодо забезпечення виконання зобов'язання позичальником. Один з правових наслідків порушення виконання зобов'язання позичальником щодо забезпечення повернення позики пов'язаний з правом позикодавця вимагати дострокового повернення позики та сплати процентів.

Виконання договору позики позичальником може забезпечуватися будь-якими припустимими засобами забезпечення виконання зобов'язань - передбаченими (застава, гарантія, порука, неустойка, притримання) і не передбаченими законом (фідуціарний заклад тощо).

Якщо позичальник не виконує передбачених договором позики обов'язків щодо забезпечення повернення суми позики одним із способів, зазначених у гл. 49 ЦК (наприклад, вказана ним особа відмовилася від укладання договору поруки або не надає банківську гарантію), позикодавець має право вимагати дострокового повернення позики та сплати, якщо інше не передбачене договором, процентів за користування позикою.

Аналогічні правові наслідки настають і в тому випадку, коли мала місце втрата забезпечення (наприклад, банкрутство поручителя, загибель предмета застави тощо) або погіршились умови забезпечення внаслідок обставин, за які позикодавець не несе відповідальності (зокрема знецінення предмета застави при заставі цінних паперів).

У договорі сторони мають право передбачити інші умови щодо забезпечення повернення позики, втрати забезпечення або погіршення його умов.

Новація боргу у позикове зобов'язання

Статтею 1053 ЦК України закріплено правило, яким передбачено можливість новації у позикове зобов'язання іншого боргу. Новація є способом припинення зобов'язання за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами згідно з вимогами ч. 2 ст. 604 ЦК.

Відповідно до ч. 1 ст. 1053 ЦК України за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням.

Користуйтесь консультацією: Все, що варто знати про «аванс» в цивільних правовідносинах

В окремих випадках створення позикового зобов'язання шляхом новації іншого боргу є більш ефективним способом виконання первинного зобов'язання.

Наприклад, при купівлі-продажу товару покупець не повністю сплатив ціну і бажає отримати відстрочення платежу, різниця між належними до сплати і вже сплаченими коштами і становитиме предмет позики.

Юридичною підставою договору позики, що виникає при новації, є угода сторін про припинення первісного зобов'язання. Тому дійсність нового договору залежить від дійсності первісного. Якщо первісний договір визнається недійсним, то недійсним стає і договір позики, що його замінив.

Заміна боргу позиковим зобов'язанням має проводитись з дотриманням вимог про новацію, встановлених чинним законодавством. Так, наприклад, неможливо замінювати на договір позики зобов'язання про відшкодування шкоди, завданої здоров'ю або смертю, про сплату аліментів та деякі інші, встановлені законом. Новація припиняє зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Заміна боргу позиковим зобов'язанням має здійснюватися у формі, встановленій для договору позики. Зокрема, якщо борг за первісним зобов'язанням не менш як у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян або кредитором є юридична особа, угода про новацію має укладатися в письмовій формі.

Джерело: Навчальні матеріали онлайн