Добірка корисного законодавства про поліцію

Національна поліція України (НПУ) – це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку (ст. 1 ЗУ «Про Національну поліцію»).

У своїй діяльності поліція керується виключно законодавством України (ст. 19 Конституції України), відповідно – всі її дії чітко регламентовані нормативно-правовими актами (так званий спеціально-дозвільний тип правового регулювання у теорії права).

Законодавство, що регулює діяльність поліції умовно можна поділити на декілька груп: 1) Конституція України; 2) міжнародні договори; 3) закони України; 4) підзаконні (відомчі) акти. Якщо нормативно-правові акти перших ланок зазвичай розглядаються фахівцями з різних галузей права, у зв’язку із регулюванням галузей права (адміністративного, кримінального, кримінального процесуального тощо), то останні залишаються поза увагою. Лише невелика кількість таких наказів (наприклад №1377, який деталізує порядок реєстрації заяви про скоєний злочин) відома ширшому колу осіб, ніж працівникам правоохоронних органів.

Тому, на наш погляд, важливим є окреслити “законодавство про поліцію”, тобто основні нормативно-правові акти, що забезпечуються її діяльність.

І. Різниця між МВС та Національною поліцією України

Внаслідок прийняття нового основного Закону у сфері поліцейської діяльності – ЗУ “Про Національну поліцію” від 02.07.2015 (набрав чинності 07.11.2015) був утворений новий центральний орган виконавчої влади (ЦОВВ) – Національна поліція України. Однак такий, що існує поряд із Міністерством внутрішніх справ України.

Міністерство внутрішніх справ є “керівною організацією” стосовно НПУ, так само як і до інших органів МВС України, якими є: 1) НПУ; 2) Державна прикордонна служба; 3) Державна служба України з надзвичайних ситуацій; 4) Національна гвардія України; 5) Державна міграційна служба України.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 ЗУ “Про Національну поліцію” “діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом“. Концепція полягає у тому, що безпосереднє керівництво (прийняття управлінських рішень) здійснює керівник Національної поліції (ст. 21 Закону), а політичне представництво перебуває у віданні Міністра МВС.

Основними повноваженнями Міністра у відносинах з поліцією (ст. 16 ЗУ “Про Національну поліцію” є:
– забезпечення формування державної політики у сфері надання поліцейських послуг та контроль за її реалізацію поліцією тощо;
– забезпечення нормативно-правового регулювання діяльності поліції;
– затвердження стратегічних програм та визначення пріоритетних напрямів роботи;
– забезпечення ведення та використання баз (банків) даних між МВС та поліцією;
– прийняття рішення щодо розподілу бюджетних коштів.

Інші повноваження Міністра визначені /383/2011" rel="nofollow">Указом Президента України №383/2011 від 06.04.2011 та постановою КМУ №878 від 28.10.2015, якими затверджено “Положення про МВС України”.

ІІ. Закон України “Про Національну поліцію” від 02.08.2015 (набрав чинності 07.11.2015)

Цей Закон є основним і за своєю юридичною силою вищим за підзаконні акти. Його необхідно розглядати у сукупності із іншими НПА – наприклад, Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУпАП), що містить норми матеріального та процесуального права (порядок затримання, строки тримання тощо). Основними блоками поліцейської діяльності, що закріпив Закон є:

• завдання, принципи діяльності поліції, її система (підрозділи, керівники тощо);
• перелік поліцейських заходів та порядок їх застосування. Поліцейські заходи можуть бути превентивними (перевірка документів, зупинення транспортного засобу тощо) та заходами примусу (застосування фізичного впливу (сили), спец. засобів та вогнепальної зброї);
• загальні положення про добір на посаду поліцейського, загальні засади проходження служби в поліції, соціальний захист поліцейських;
• положення про громадський контроль поліції (звітування перед громадою, спільні проекти з громадськістю тощо).

ІІІ. Кадрові питання

• Наказ МВС України №1465 від 17.11.2015, яким затверджено “Інструкцію про порядок проведення атестування поліцейських”. Аналіз основних положень цієї інструкції див. в статті про роботу атестаційних комісій;
• Наказ МВС України №1631 від 25.12.2015 “Про організацію добору (конкурсу) та просування по службі поліцейських”. Виданий відповідно до ст. 51-55 ЗУ “Про Національну поліцію” та затвердив “Порядок діяльності поліцейських комісій” і “Типовий порядок проведення конкурсу на службу до поліції та/або зайняття вакантної посади”.

ІV. Поліцейські установи

• Наказ МВС України №181 від 29.04.2009, яким затверджено “Інструкцію з організації діяльності чергових частин і підрозділів внутрішніх справ України, направленої на захист інтересів суспільства і держави від протиправних посягань”. Наказ є основним документом, що регулює діяльність чергової частини міськрайлінорганів. Він є чинним, хоча його термінологія частково застаріла. Концепцією реформи передбачається створення нової системи (відділення-відділок поліції) роботи чергової частини, що, ймовірно, буде передбачена новим наказом. Наказ регулює всі елементи “життя” чергової частини – відділення поліції – порядок управління, функціонування кімнати для затриманих і доставлених (КЗД), порядок надання “Книги скарг і пропозицій”, зберігання зброї в черговій частині тощо;
• Наказ МВС України №638 від 02.12.2008, яким затверджено “Правила внутрішнього розпорядку в ізоляторах тимчасового тримання органів внутрішніх справ України”. Наказ регулює діяльність та умови тримання у ізоляторах тимчасового тримання (ІТТ), що знаходяться в системі управлінь/головних управлінь Національної поліції України. Як правило, особи перебувають в них не більше 3 діб (особи, затримані за підозрою у вчиненні злочину; особи, затримані на підставі ухвали слідчого судді про дозвіл на затримання з метою приводу; особи, стосовно яких застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 3 діб (може бути подовжений до 10 діб, у встановлених наказом випадках); засуджені, які прибули із СІЗО та установ виконання покарань у зв’язку з розглядом справи в суді або проведенням з ними слідчих (розшукових) дій; адміністративно арештовані — за відсутності спеціального приймальника для утримання осіб, підданих адміністративному арешту (вид покарання, передбачений КУпАП). Ізолятор тимчасового тримання іноді плутають із слідчим ізолятором (СІЗО), що входить до системи ДПтСУ та виконує інші завдання;
• Наказ МВС України №1177 від 10.10.2004, яким затверджено “Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організації їх особистого прийому в системі МВС України”. Положення визначає порядок приймання, реєстрації, розгляду, узагальнення та аналізу звернень громадян (пропозиції, зауваження, скарги – термінологія ЗУ “Про звернення громадян”), а також визначає порядок контролю за його дотриманням;
• Наказ МВС України №785 від 11.09.2001, яким затверджено “Інструкцію про порядок функціонування дактилоскопічного обліку експертної служби МВС України”. Тут зазначимо, що раніше дактилоскопіюванню (зняття відбитків папілярних візерунків пальців) піддавались лише затримані в порядку КПК та адміністративно арештовані (покарання за рішенням суду), а тепер й затримані за вчинення адміністративного правопорушення (в порядку КУпАП). Право на застосування такого поліцейського заходу з’явилось у працівників поліції зі вступом у силу ЗУ “Про Національну поліцію” (п.7,8 ч. 1, ч.2 ст. 26 Закону);
• Наказ МВС України №1561 від 18.12.2003, яким затверджено “Положення про кімнати для проведення слідчих дій та інших заходів в органах і підрозділах внутрішніх справ”.

V. Провадження у справах про адміністративні правопорушення

• Наказ МВС України №1376 від 06.11.2015, яким затверджено “Інструкцію з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції”;
• Наказ МВС України №1395 від 07.11.2015, яким затверджено “Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі”.

VI. Кримінальний процес

• Наказ МВС України №1377 від 06.11.2015, яким затверджено “Інструкцію про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події”. Новий наказ прийшов на зміну попередньому – Наказ №1050 МВС України, що встановив систему ведення єдиного обліку (ЄО). Система залишалась майже незмінною, а її основна проблема – створення додаткового фільтру “заява-журнал єдиного обліку-реєстрація в ЄРДР” залишається й сьогодні;
• Наказ МВС України №940 від 22.10.2012 “Про організацію реагування на повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події та забезпечення оперативного інформування в органах і підрозділах внутрішніх справ України”;
• Міжвідомчий наказ МВС та Міністерства юстиції України №289/540/5 від 26.03.2013 “Про заходи стосовно дотримання вимог законодавства при затриманні без ухвали слідчого судді, суду осіб, підозрюваних у вчинення злочину, та при обранні стосовно підозрюваних запобіжного заходу – тримання під вартою під час кримінального провадження”.