Дайджест судових рішень "Протокол" за серпень 2016 року: "Цікаво практично, дискусійно!"

Розділ «Цікаві судові рішення» інформаційно – правового ресурсу «Протокол» постійно поповнюється судовими актами, які мають інтерес як з точки зору практичного застосування, так і з точку зору теоретичного обговорення. Кожен місяць редакція «Протоколу» здійснює окремий відбір рішень суду із цього розділу для публікації спеціального дайджесту нашого ресурсу.

Дайджест судовий рішень «Протокол» відрізняється від усіх інших дайджестів про рішення судів тим, що формується редакцією щомісячно виключно на підставі кількості переглядів, лайків, коментарів та поширень користувачами рішень суду, які до нього включаються. Тобто самі юристи, а не редакція визначають, цінність рішень судів включених до дайджесту з практичної точки зору. Окрім цього до судового дайджесту «Протоколу» включаються рішення судів будь-якої інстанції, якщо таке рішення цікаве та актуальне на сьогодні. І головне: фабула судових рішень у дайджесту «Протокол» не списується з правових позицій ВСУ та не копіюється абзацами з тексту рішень, а складається компетентним аналітиком простою та доступною для користувача мовою.

Читайте: Дайджест судовий рішень «Протокол» за серпень 2016 року

Дайджест судових рішень «Протокол» за червень 2016 року: «Цікаво, практично, дискусійно!»

Судовий дайджест "Протокол" за травень 2016!

Судовий дайджест "Протокол" за березень - квітень: 8 найцікавіших рішень!

Отже, у серпні 2016 року за версією «Протокол» найбільш цікавими та популярними судовими актами були такі.

1. «Штраф за ігнорування адвокатського запиту на конкретну посадову особу.» На жаль чиновники дуже рідко відповідають по-суті на звернення громадян, а тим більше вирішують проблеми викладені в цих зверненнях. Як правило суб’єкт звернення отримує відписку хоча і в установлений строк, і за встановленою формою.

В цій справі мала місце відписка на адвокатський запит. У запиті були чітко викладені питання, на які посадова особа від імені організації повинна була надати відповіді. Проте, як встановив суд, надана відповідь була неповною та неконкретною, тому посадова особа була притягнута до адміністративної відповідальності за частиною 5 статті 212 КпАП України – порушення права на інформацію та права звернення, зокрема неповне надання інформації на адвокатський запит.

Слід додати, що суд розглянув справу без явки правопорушника, швидко та ефективно.Тому, адвокати, не лінуймося, та накладаємо штраф на чиновників, які надають відписки на наші запити!

Аналізуйте судовий акт: У випадку відписки на адвокатський запит суд накладає штраф на посадову особу швидко та без обов’язкової явки правопорушника (Святошинський районний суд м. Києва від 22 липня 2016р., суддя Миколаєць І. Ю.)

2. «Незакрытые карточки не порождают долги .» Только ленивый не ругает обслуживание в Приватбанке, и только работник Приватбанка не возмущается его нагластью. Но заметьте, сколько людей в Украине пользуются его услугами. И это при всей одиозности Коломойского. Почему?.... В этом деле адвокатами был наказа Приватбанк за наглость, с которой он относится к клиентам, пытаюсь получить с них необоснованные и незаслуженные комиссии.

Аналізуйте судовий акт: Жадность губит Приватбанк: для клиента не порождают долги штрафы, пени незакрытые карточки, выданные на основании анкеты – заявки, памятки клиента и т.п. (Дніпровський районний суд міста Києва від 05 липня 2016р., справа № 755/6745/15-ц)

3 «В який суд оскаржити незаконні дії державного реєстратора щодо операцій з нерухомим майном.» Рішення ВСУ іноді дуже дивують. При виборі юрисдикції спір між представником влади – мінюсту, а саме державним реєстратором, та фізичною особою більшість юристів віднесло би до адміністративного судочинства. Так думали і суди першої, адміністративної та касаційної інстанцій адміністративної юстиції. І розглядали позовні вимоги до державного реєстратора – «про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій, скасування запису.»

Проте у ВСУ думка інша. ВСУ скасував всі рішення у справі та закрив провадження. ВСУ прийшов до висновку, що подібні справи повинні розглядатись за правилами цивільного судочинства.

ВСУ підкреслив, що подібний спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК. ВСУ також акцентував увагу на тому, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з’ясування всіх обставин у справі і обов’язок суб’єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Цю тезу слід використовувати юристам, як стратегічну при розгляді інших справ, особливо в судах першої інстанції.

Аналізуйте судовий акт:Підвідомчість: спір фізичної особи з державним реєстратором прав на нерухоме майно розглядається за правилами цивільного судочинства (СПІЛЬНЕ ЗАСІДАННЯ ТРЬОХ ПАЛАТ ВСУ №21-41а16 від 14 червня 2016р.)

4 «Справа про подвійну оплату: плати за землю та земельного податку за одну і ту ж саму земельну ділянку.» Оплата орендної плати та плати за землю при переході права власності на нерухомість, яка розташована на орендованій земельній ділянці, завжди була дискусійною. При цьому фіскальний орган хоче, щоб продавець продовжував оплачувати орендну плату відповідно до умов договору оренди, де він залишається орендарем, а покупець платив плату за землю, згідно даних Державного земельного кадастру. При цьому таке ноу-хау між продавцем та покупцем як договір про компенсацію зі сплати орендної плати за землю ігнорується фіскальним органом.

Розглянувши цю справу ВСУ повністю став на сторону ДПІ і залишив в силі повідомлення-рішення, яким покупцю нерухомості на земельній ділянці донарахували плату за землю, незважаючи на те, що аналогічну суму він перерахував продавцю на підставі договору про компенсацію, а продавець сплатив цю суму до бюджету як орендар на підставі договору оренди.

Аналізуйте судовий акт: ВСУ: У випадку купівлі-продажу нерухомості на орендованій ділянці за землю платять обидва: продавець – орендну плату до припинення договору оренди, покупець плату за землю до оформлення договору оренди (ВСУ від 08.06. 2016р, № 21-804а16)

5 "Як законно позбавитись поруки. Поради спільного засідання палат ВСУ для поручителя". Розповсюдженим явищем у кредитно-боргових відносинах між банком та боржником є наявність третьої сторони – поручителя та похідних договір поруки, які укладаються як засіб забезпечення зобов’язання, тобто належної виплати платежу по кредиту, відсотків, штрафних санкцій, тощо.

Проте порука має декілька обмежень, які узагальнив ВСУ на спільному засіданні цивільної та господарських палат у цій ухвалі. Так зобов’язання поруки припиняються:

- у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності,

- після закінчення строку, встановленого в договір поруки; якщо строк не встановлено - протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання; якщо строк встановлений моментом пред'явлення вимоги – протягом одного року якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя від дня укладення договору поруки.

У випадку пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. При цьому суд зобов’язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений цією нормою, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін.
Цікаво, що за думкою ВСУ, якщо поручитель поза межами строку помилково виконає уже фактично неіснуючий обов’язок, він може за своїм вибором вимагати повернення виконаного як безпідставно набутого кредитором.

Аналізуйте судовий акт: ВСУ на спільному засіданні палат визначив всі випадки припинення зобов’язань поручителя у кредитно-боргових відносинах (ВСУ у справі № 6-2662цс15 від 20 квітня 2016р.)

6 "Договір пайової участі може бути укладений через суд без підпису забудовника". Істотним доходом місцевої громади є кошти, які сплачує замовник будівництва у фонд створення та розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури населеного пункту. Ці кошти сплачуються не як податок або інший обов’язковий платіж, а на підставі окремого господарського договору між органом місцевого самоврядування та замовником будівництва, тому спори в цій площині вирішуються за правилами господарського судочинства.

Наріжним каменем у цих відносинах є сам процес укладання договору про пайову участь. Замовник будівництва всіляко намагається уникнути підписання такого договору або максимально відстрочити дату його підписання і виплати по ньому, в свою чергу орган місцевого самоврядування - прискорити підписання та отримати внески у фонд створення та розвитку інфраструктури якнайшвидшне. До речі станом на сьогодні за таким договором внески у місцевий бюджет можуть бути тільки грошима, хоча раніше закон дозволяв здійснювати внески майном, наприклад зливною каналізацією житлового комплексу, оцінка такого майна завищувалась і місцеві бюджети втрачали кошти.

Деякі замовники будівництва вважають, що вони взагалі нічного не будуть підписувати – ігнорувати оферти та інші пропозиції, і тоді не буде юридичної підстави стягнути з них кошти через суд до місцевого бюджету. У цій справі як раз такий випадок, тому орган місцевого самоврядування звернувся до суду із позовом про визнання укладеним договору про пайову участь в редакції запропонованій позивачем.

Позовна вимога «визнати договір укладеним в редакції позивача» надзвичайно складна та суперечлива у судовій практиці і є багато взаємовиключаючих рішень судів в цій царині. В цьому випадку суд першої інстанції відмовив у позові, проте суд апеляційної інстанції позов задовільнив, а суд касаційної інстанції залишив скаргу замовника будівництва без задоволення.

Зокрема суд встановив, що договір про пайову участь укладається на підставі вимог закону, а не тільки у зв’язку з вільним волевиявленням сторін і повинен бути укладений до прийняття об’єкту будівництва в експлуатацію. Окрім цього орган місцевого самоврядування зі свого боку у встановленому порядку висилав на адресу замовника будівництва оферту договору про пайову участь, яка була не розглянута належним чином замовником будівництва.

Слід звернути увагу також на те, що текст договору про пайову участь між замовником будівництва та органом місцевого самоврядування, який визнаний судом укладеним, наведено повністю у постанові суду апеляційної інстанції, що не дає далі маневрувати замовнику будівництва. Отже, завдяки суду договір про пайову участь укладений БЕЗ ПІДПИСУ замовника будівництва, в редакції органу місцевого самоврядування і створює грошові зобов’язання замовника будівництва щодо оплати внеску в фонд створення та розвитку інфраструктури населеного пункту без його згоди не це.

Аналізуйте судовий акт: Договір про пайову участь замовників будівництва к створенні і розвитку інфраструктури визнається судом укладеним без підпису замовника (ВГСУ від 28 липня 2016р. у справі №904/1416/15)

7 Насамкінець, «Справа про ігнорування ВГСУ статті 1212 ЦК України.» Розміщуємо свіже відверто незаконне рішення ВГСУ, яке ще раз підтверджує, що навіть і після Революції гідності кошти з державних органів можливо стягнути як і раніше тільки через ЄСПЛ (або за хабар у відсотках від суми задоволеного позову). Ну не мають бажання судді просто так захищати та відновлювати порушені права.

Уявіть собі, що сама історія розпочалась ще 10 років тому у 2006 році, коли ТОВ уклало договір з Міноборони про викуп пайової участі (паю) МО в інших інвестиційних договорах. На підставі цього договору про вику паю ТОВ перерахувало на рахунки МО в Держказначействі 6 521666, 67 грн і це факт був встановлений суд. Суд у 2008 році визнав такий договір недійсним, рішення набрало чинності.

Ну що треба зробити, такому авторитетному органу державної влади як Міноборони, керуючись ст. 216 ЦК України. Залишити пай собі, а ТОВ повернути перераховані кошти. Звичайно цього не трапилось і ТОВ подало окремий позов про стягнення коштів на підставі ст. 1212 ЦК України.

Справа розглядалась судами неодноразово. У лютому 2016 р. Господарський суд м. Києва задовільнив позов ТОВ, у травні 2016р. Київський апеляційний господарський суд залишив рішення суду першої інстанції в силі. І тут у серпні 2016р. Суди керувались тим, що правова підстава отримання Міноборони коштів від ТОВ відпала, оскільки договір, на підставі якого ці кошти перераховувались, визнано судом недійсним. Отже, відповідно до ст.1212 ЦК України МО зобов’язано повернути ці кошти (майно) і суд повинен захисти порушене право ТОВ, оскільки МО кошти не повертає. Начебто, все просто і зрозуміло…

І тут ВГСУ скасовує попередні рішення і направляє справу на новий розгляд. Обґрунтування ВГСУ схоже на простий набір речень, в яких відсутній зміст. Цитуємо повністю:

«Такий спосіб захисту порушеного права як реституційна вимога повинна відповідати ознакам реституції за змістом наведеної вище статті як такої, що за загальним правилом має двосторонній характер та спрямованої на відновлення становища кожної із сторін правочину.»

«Суди залишили поза увагою, що наведені вище положення законодавства спрямовані на відновлення попереднього правового та майнового стану обох сторін відповідно до засад справедливості, добросовісності та розумності, яким не відповідає зосередження в однієї зі сторін правочину одночасно переданого та отриманого нею за правочином, не надали оцінки відповідності позовних вимог приписам статті 216 Цивільного кодексу України щодо зазначеного у ній способу захисту порушеного права, а при застосуванні положень глави 83 Цивільного кодексу не перевірили обставин щодо того, в чому саме полягає збагачення відповідача за рахунок позивача (чи змінилися їх майнові активи) станом на момент звернення з позовом, та, відповідно, в чому саме полягає порушене право позивача.»

Важко уявити, що повинен робити суддя у першій інстанції при новому розгляді, щоб виконати такі незрозумілі вказівки касаційного суду. Отже, дуже сумно…

Аналізуйте судовий акт: ВГСУ: відмовився застосувати ст. 1212 ЦК України і стягнути кошти в сумі 6, 5 млн. грн., що були отримані Міноборони на підставі визнаного недійсним договору з суб’єктом господарювання (ВГСУ від 09 серпня 2016р., справа № 6/363)

Джерело: Інформаційно-правовий інтернет-ресурс "Протокол"