Дайджест судових рішень "Протокол" за листопад 2016 року: "Цікаво, практично, дискусійно!"

Розділ «Цікаві судові рішення» інформаційно – правового ресурсу «Протокол» постійно поповнюється судовими актами, які мають інтерес як з точки зору практичного застосування, так і з точку зору теоретичного обговорення. Кожен місяць редакція «Протоколу» здійснює окремий відбір рішень суду із цього розділу для публікації спеціального дайджесту нашого ресурсу.

Дайджест судовий рішень «Протокол» відрізняється від усіх інших дайджестів про рішення судів тим, що формується редакцією щомісячно виключно на підставі кількості переглядів, лайків, коментарів та поширень користувачами рішень суду, які до нього включаються. Тобто самі юристи, а не редакція визначають, цінність рішень судів включених до дайджесту з практичної точки зору. Окрім цього до судового дайджесту «Протоколу» включаються рішення судів будь-якої інстанції, якщо таке рішення цікаве та актуальне на сьогодні. І головне: фабула судових рішень у дайджесту «Протокол» не списується з правових позицій ВСУ та не копіюється абзацами з тексту рішень, а складається компетентним аналітиком простою та доступною для користувача мовою.

14/8306b01ce3.jpg" style="width: 400px; height: 324px;;max-width:100%;height:auto !important" />

1. Щоб не повертати борг боржник дарує нерухомість: марна справа – ВСУ визнає недійсним таке дарування.

ВСУ продовжує дивувати актуальними рішеннями. Ми всі знаємо, що у наш час люди не віддають борги добровільно, особливо, коли борги виникають з деліктів, наприклад ДТП чи позик. Як правило вже при наявності судового рішення про стягнення боргу, боржник стає НІЩЕБРОДОМ і переоформлює свою нерухомість на дружину чи іншого близького родича, наприклад дитину. При цьому поточний дохід боржник отримує «у конверті» і таким чином «вирішує» проблему свого безспірного боргу. При такій політиці найбільш простий та дешевий спосіб це укладання договору дарування, чим чимало боржників і займаються.

Суди розглядали справу за позовом стягувача про законність дарування боржником своєї нерухомості дружині, зокрема укладання договору дарування цієї нерухомості. Коли справа дійшла до ВСУ, ВСУ визнав такий договір дарування фіктивним та недійсним, скасував три відмовні для стягувача рішення та направив справу на новий розгляд. ВСУ підкреслив, що якщо в судовому засіданні встановлено, що боржник знає про рішення суду про стягнення з нього боргу і дарує при цьому нерухомість своїй дружині, то такий договір дарування не направлений на настання реальних правових наслідків і є фіктивним. Адже боржник міг передбачити для себе негативні наслідки у випадку звернення стягнення на цю нерухомість для виконання рішення суду про стягнення боргу. Тому має бути визнаний судом недійсним за позовом зацікавленої особи – стягувача.

Отже, дарування це не панацея – повертаємо борги вчасно!

Аналізуйте судовий акт: Дарування родичу нерухомості є фіктивним та недійсним, коли дарувальник знає про судове рішення про стягнення з нього боргу (ВСУ у справі №6-1873цс16 від 19 жовтня 2016р.)

2. І як же все таки після рішення суду отримати свої гроші з держави? Компенсація з Держказначейства!

Дуже рідко, але інколи суди все ж таки ухвалюють рішення про стягнення коштів з державних органів, органів місцевого самоврядування чи прямо з держави. Виконання рішень про стягнення з держави покладено на розпорядника коштів – Державне казначейство України. Це такий собі орган, який виконує стягнення коштів з бюджету на користь фізичних чи юридичний осіб – за бажанням. Якщо не хоче, то каже, що коштів у бюджеті немає.

Для припинення такого правового нігілізму прийнято ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», який передбачає, що Держказначейство повинно виконати безспірне стягнення з бюджету за рішенням суду протягом 3-х місяців. Якщо чого не відбувається, то стягувач може претендувати на компенсацію в розмірі 3-х відсотків річних від несплаченої суми, знов таки за рахунок держбюджету, яка має добровільно нараховуватись та виплачуватись Держказначейством.

На практиці компенсація не виплачується без пояснення причин. І це порушення виправив суд. Суд (у колегіальному складі у першій інстанції) за позовом стягувача зобов’язав Держказначейство виплатити компенсацію за порушення строків виплати стягувачу коштів за рішенням суду та вказав період часу, за який ця компенсація має бути виплачена. І ця компенсація згідно рішення суду повинна бути виплачена стягувачу НЕГАЙНО.

Аналізуйте судовий акт: Компенсація за невиконання державою рішення суду протягом трьох місяців негайно стягується судом з Держказначейства України (Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у справі № 804/11/15)

3. Адвокатський запит обов’язковий для змістовної відповіді «навіть» для поліцейського.

У цій справі начальник патрульної поліції неправильно відповів на адвокатський запит, за що оперативно і був притягнутий судом до адмін відповідальності за ст. 212-3 КУпАП –«порушення права на інформацію та права на звернення». Так на запит адвоката не була надана копія службового посвідчення рядового поліцейського, копія протоколу та головне – відеозапис з нагрудних камер поліцейських, які здійснювали фіксацію порушень ПДР клієнтом. Хоча відписка була надана.

Цікаво, що начальник патрульної поліції намагався виправдатись перед судом тим, що на нього не розповсюджується дія КУпАП, а притягнути його до відповідальності можливо тільки на підставі положень дисциплінарного статуту. Окрім цього коп вважав, що інформація і копії документів – це різні речі, і за ненадання копій документів відповідальність не настає.

Отже, адвокатський запит набирає силу і за відписку на нього суди починають притягати до відповідальності.

Аналізуйте судовий акт: За відписку на адвокатський запит на начальника патрульної поліції ЯК І НА УСІХ ІНШИХ накладається штраф за КУпАП (Садгірський районний суд м. Чернівці від 12 липня 2016р., суддя Тріска А. І.)

4 Все ж таки без щеплення дитина має право відвідувати дитячий садочок.

Батьки письмово відмовились від здійснення дитині профілактичних щеплень, і тоді дошкільний навчальний заклад письмово відмовився у зарахуванні дитини до свого складу. Нікому не може бути відмовлено у праві на освіту і враховуючи, що дитина практично здорова, суд прийшов до висновку що дошкільний навчальний заклад повинен її зарахувати, а відмова, що оскаржувалась є протиправною. Цікаво, що в цій справі суд прямо застосовує європейське міжнародне законодавство – Протокол № 1 РЄ до Конвенції про захист прав людини і основоположний свобод та положення Європейської соціальної хартії. Слід додати, що батьки дитини довели, що вона здорова, додавши у справу ряд довідок від компетентних органів про те, що дитина не хворіє інфекційними захворюваннями.

Справа розглядалась за правилами адмінсудочинства, хоча відомі випадки, коли аналогічні справи розглядається за ЦПК України. (див. нижче).

Аналізуйте судовий акт: Зобов’язав зарахувати дитину у дітсадочек при наявності заяви батьків про відмову від профілактичні щеплення (Овруцький районний суд Житомирської області від 11 жовтня 2016р. у справі № 286/2479/16-а)

Враховуйте також з цього приводу: Без проведення дитині профілактичних щеплень відвідування цією дитиною дитячих установ неможливе (Рубіжанський міський суд Луганської області від 14 квітня 2016р. у справі № 425/657/16-ц, суддя Овчаренко О. Л.)

Неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість зі сплати аліментів за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).

Аналізуйте судовий акт: Сформульовано формулу розрахунку неустойки, яка нараховується на заборгованість зі сплати аліментів (ВСУ від 2 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16)

6. Я добросовісний платник податку і відповідаю тільки за себе, а Ви без мене притягуйте контрагентів до відповідальності, якщо є підстави.

В останні роки нарахувати податки та штрафні санкції фіскальний орган був здатен практично любому суб’єкту господарювання, якщо у господарській операції його контрагент чим-то не подобався такому фіскальному органу. Так, наприклад, контрагент міг не перебувати за місцем реєстрації чи мав проблеми із основними фондами та порушував певні правила ведення податкового обліку або мати заборгованість перед бюджетом. І чомусь добросовісний платник податку повинен був перевіряти свого контрагента та при сумнівах не мати з ним справу. Суди підтримували таку поведінку фіскальних органів. Проте ВАСУ поступово після «безумных» на користь фіскальних органів рішень 2011-2014 років почав виправлятись.

У цій справі ВАСУ прийшов до очевидного висновку: «чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.»

Аналізуйте судовий акт: Добросовісний платник податків НЕ повинен контролювати чи дотримується контрагент податкового законодавства – це справа контролюючих органів (ВАСУ від 06 вересня 2016 р. у справі 826/23325/15)

7. Оформлюйте документи на користування землею або з Вас стягнуть збитки за «бездокументарне користування»!

Використання землі в Україні є платним і цей постулат Земельного кодексу України та ЗУ «Про оренду землі» мають усі без винятку усвідомити «на подкорке» головного мозгу. Особливо це стосується підприємств та інших суб’єктів господарювання, які займаються бізнесом, і надходження від яких є основною доходною статтею місцевих бюджетів. Балачки як виправдання про те, що «не встиг», або «не дали», або «не згоден з умовами», вже не допомагають. Місцеві ради почали масово подавати позови про стягнення збитків із «бездокументарних» землекористувачів, а суди, в тому числі вищі, почали ці позови задовольняти.

В цій справі ВСУ скасував попередні рішення у справі та підтвердив правоту суду першої інстанції, яким з підприємства стягнуто збитки у сумі 3,7 млн. грн. ВСУ підкреслив, що в діях підприємства присутній склад цивільного правопорушення, який полягає у користуванні з/д без документів, що спричинило збитки місцевій громаді. Факт бездокументарного землекористування був підтверджений Актом комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власниками землі та землекористувачами та затверджений рішенням Виконкому місцевої ради. Ні Акт, ні рішення Виконкому не були оскаржені підприємством, тому підлягають виконанню і суд правильно прийняв їх як докази на підтвердження позовних вимог місцевої ради. При цьому причино-наслідковий зв'язок необхідний для доказування заподіяних збитків був встановлений: користування підприємством з/д без правовстановлюючих документів унеможливило отримання місцевою радою доходу у виді орендної плати, який беззаперечно мав бути би отриманий, якщо б право місцевою ради порушено не було б підприємством.

Суд також прийшов до правильного висновку, про те що дії підприємства направлені на оформлення права користування з/д з 2005 року виявились недостатніми підставами для відмови у стягненні збитків. Слід додати, що сума збитків була розрахована місцевою радою за період з вересня 2011р. по травень 2014р., тобто майже три роки.

Отже, оформлюємо правовстановлюючи документи на землю та платимо як слід: або орендну плату, або плату за землю.

Аналізуйте судовий акт: За «бездокументарне» та фактичне користування землею суд стягнув 3,7 млн. грн. збитків з підприємства на користь місцевої ради (ВСУ у справі № 3-383гс15)

14/531ab8fa40d8f0d4d0a7cbbb5f1f6b50.jpg" style="width: 490px; height: 330px;;max-width:100%;height:auto !important" />

8. Що потрібно, щоб визнати виконавчий напис нотаріуса недійсним – з’ясувалось, що так вже і багато!

Виконавчий напис – це нотаріальна дія, яка є ласим шматком для нотаріуса, адже за її вчинення він бере 1% від суми боргу. Завдяки цьому, деякі нотаріуси вчиняючи виконавчі написи ідуть на порушення без жодних вагань, тому що кошти отримують сьогодні, а суд достане їх через рік –два. До речі, як правило нотаріуси не з’являються у судові засідання, чим ще більше затягують справу.

Проте суди все таки іноді визнають виконавчі написи такими, що не підлягають виконанню. І боржники полюбляють оскаржувати виконавчі написи. У цій справі в матеріалах нотаріальної справи про вчинення виконавчого запису, яка була витребувана судом, були відсутні документи про повідомлення боржника про надіслання йому письмової вимоги про усунення порушень виконання зобов’язань за кредитним договором. Зокрема, це фіскальний чек про відправлення листа та опис вкладення. Буда відсутня також довідка фінансової установи про ненадходження платежу. Тому, суд незважаючи на наявність боргу став на сторону позичальника.

На жаль законодавство не передбачає проведення автоматичної перевірки нотаріуса після такого рішення суду та притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Тому скоріше за все нотаріус залишиться при своєму вже отриманому 1% від суми боргу.

Аналізуйте судовий акт: Виконавчий напис нотаріуса визнається таким, що не підлягає виконанню при відсутності оригіналів фінансового чеку та опису вкладення, які підтверджують направлення боржнику вимоги про усунення порушення виконання зобов’язання (Справа № 22-620)

9. Чергове тлумачення ВСУ у питання про поновлення строків позовної давності.

Перед проведенням відбору нового складу ВСУ діючий склад напевно вирішив все частіше створювати інформаційні приводи, щоб його запам’ятали надовго. Виявляється тепер у цивільному та цивільно-процесуальному праві діє презумпція «обов’язку особи знати про стан своїх майнових прав і постійно моніторити їх порушення.» На цьому принципі базується право особи на звернення до суду і поновлення строку позовної давності тільки у випадку, якщо особа не могла знати про порушення своїх прав, при цьому це необхідно викласти в клопотанні та довести у суді. Стандартної позиція, що «я не знав, що так трапилось, бо відповідач мене про це не повідомляв» вже не достатньо. Наскільки це якісно відобразиться на загальному рівні захисту прав судами покаже час, але скоріше за все така позиція ВСУ здивує багатьох.

Аналізуйте судовий акт: Не тільки «не знав», а і «не міг довідатись» - обов’язкова умова для поновлення строку позовної давності для задоволення клопотання позивача (ВСУ від 16 листопада 2016 р. у справі 6-2469цс16)

10. Слушні поради як оформлювати документи для того щоб суд задовільнив вимогу про стягнення з опонента адвокатського гонорару.

Чомусь питання стягнення витрат сторони у справі на адвоката щодо супроводження справи у суді залишається проблемним з радянських часів. Ну не хочуть суди стягувати з відповідача або тим більше програвшего позивача такі витрати, а якщо стягують - то копійки. У ГПК дії ст. 44 «судові витрати», які декілька разів законодавець доповнював і навіть у 2013 році було окреме рішення КС України з цього приводу, але все одно – важко.

У цьому господарському спорі суд першої інстанції задовільнив основні вимоги позивача, проте відмовився стягувати з відповідача 25 000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката назвавши наступні причини: позивачем не доведено обставин надання йому адвокатом правової допомоги саме за даною справою та обставин здійснення ним оплати послуг по наданню правової допомоги в зазначеному розмірі саме в якості оплати послуг адвоката, у зв'язку з чим суди дійшли висновку що зазначені витрати не є судовими витратами в розумінні ст.44 ГПК України.

Тобто у договорі про надання правової допомоги між позивачем та адвокатом не було заначено, що допомога надається саме у справі, що розглядав суд (треба зазначати № справи), а головне у платіжних дорученнях кошти перераховувались не адвокату Колядко, а фізичній особі – підприємцю Колядко, тому на думку суду такі витрати неможливо назвати судовими.

Аналогічної думки був і ВГСУ. Тому, уважно складаємо договір про надання правової допомоги і чітко вказуємо в ньому номер судової справи, та перераховуємо оплату послуг платнику не ФОП, а адвокату – фізичній особі. Правда, адвокату треба буде сплатити податок на доходи фізичної особи, який значно більших ніж єдиний податок, але це ВГСУ не хвилює. Та ніколи хвилювати і не буде…

Аналізуйте судовий акт: Гонорар за справу можна стягнути з відповідача тільки, якщо отримувач у платіжному дорученні – адвокат Петренко, а не ФОП Петренко, і в договір на правову допомогу зазначений конкретний номер справи (ВГСУ від 15 листопада 2016р.№ 908/1051/16)

11. Щоб довести, що водій перебував за кермом п’яним необхідні докази, а не тільки протокол про адмінправопорушення!

Схоже розпочинаються часи, коли судді все ж таки починають звертати увагу на відсутність належних доказів та неправильне оформлення документів у справах про накладення адміністративних стягнень, зокрема у притягненні до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння – стаття 130 КпАП України. Якщо згадати, зовсім недавно були часи, коли водія безпідставно суди позбавляли прав «за п’янку» незважаючи на те, що у справі були взагалі були відсутні будь-які докази, стан водія визначався інспектором «на око», а в протоколі робилось чимало помилок, як формальних, так і грубих. Розповсюдженою була фраза судді «я довіряю слову інспектору, а не вам», хоча сам інспектор у судове засідання не приходив, а щодо помилок у протоколі – «ну ви знаєте скільки за день, він таких протоколів складає, на таких порушників як ви».

У цій справі суд закрив провадження у зв’язку з відсутністю події і складу адмінправопорушення – ч. 1ст. 247 КУпАП, оскільки в справі не було належних і допустимих доказів, окрім складеного інспектором протоколу про адмінправопорушення. Слід підкреслити, що у суді свідок підтвердив правоту водія, а інспектор та поняті до судового засідання не з’явилися.

Проте досі переноситься судове засідання, оскільки суд «чекає інспектора», і досі не існує механізму, за допомогою якого притягався би до відповідальності інспектора у випадку визнання судом його дій незаконними.

Аналізуйте судовий акт: Одного Протоколу замало для підтвердження стану алкогольного сп’яніння водія і без належних доказів суд закриває справу (Постанова Деснянського районного суду м. Києва від 9 листопада 2016р.суддя Броновицька О.В )

Читайте: Дайджест судових рішень "Протокол" за вересень 2016 року: "Цікаво, практично, дискусійно!"

Дайджест судових рішень "Протокол" за серпень 2016 року: "Цікаво, практично, дискусійно!"

Дайджест судовий рішень «Протокол» за липень 2016 року:

Дайджест судових рішень «Протокол» за червень 2016 року: «Цікаво, практично, дискусійно!»

Судовий дайджест "Протокол" за травень 2016!

Судовий дайджест "Протокол" за березень - квітень: 8 найцікавіших рішень!

Джерело: Інформаційно-правовий інтернет-ресурс "Протокол"