Адвокат пытался дискредитировать судью Людмилу Кропивную электронным письмом и квитанцией о зачислении средств на карточку

Журналисты критически относятся к любым фактам, озвученным заинтересованными лицами в качестве доказательств, вследствие профессиональных стандартов. Юристы же должны это делать в силу своих обязанностей. Если и первые, и вторые воспринимают все за чистую монету, то или потому, что хотят в это верить, или сами эти доказательства и создали, сообщает zib.com.ua.

На такий висновок наштовхує інформація, озвучена під час чергового засідання Вищої ради правосуддя, яка розглядала звернення представниці Київського апеляційного господарського суду Людмили Кропивної (№1375/0/6-18). Суддя розповіла, що ухвалою КАГС було відкрито провадження за апеляційною скаргою ПАТ «Смілянський машинобудівний завод» на рішення Господарського суду Черкаської області від 3.11.2017 за позовом Наталії Ш. про визнання рішень недійсними.

Адвокат, який представляв інтереси заводу, подав заяву про відвід колегії суддів, що мала розглядати справу. За його словами, скарга зовсім не випадково повторно потрапила на розгляд саме цього складу суддів, оскільки заступник голови КАГС начебто зацікавлений у розгляді справи та дав указівку колегам щодо прийняття рішення на користь позивачки.

Интервью: Глава Высшей квалификационной комиссии судей Сергей Козьяков: "Стать судьей без конкурса теперь невозможно"

Суд не повірив у такі голослівні твердження. Більше того, зауважив, що наведені мотиви «мали ознаки наклепу та поширення недостовірної інформації». Проте за місяць адвокат знову заявив відвід, але лише Л.Кропивній, яка головувала в колегії.

Тепер правник спирався на «докази». Нібито позивачка надіслала на електронну пошту заводу листа, в якому повідомила, що має із суддею «дружні та фінансові відносини». Тобто судитися з нею немає сенсу: все одно програєте. Для більшої переконливості було додано квитанцію про відкриття карткового рахунку на ім’я Л.Кропивної та його поповнення на 3000 грн. через платіжний термінал. Хіба що в призначенні платежу не було вказано «хабар».

За логікою, маючи такі переконливі свідчення про корупційне правопорушення, адвокат мусив би звертатись із заявою не до суду, а до НАБУ. І там би вже розбирались як із суддею, так і з її «подругою».

Також мав насторожити правника і сам факт нахабства позивачки — не тільки вихвалятися своїми «зв’язками», а ще й надсилати якісь докази. Це все одно, що організатор злочину відкритим текстом повідомить жертві про свої наміри та ще й згадає мимохідь про замовників і суми, які він отримав. Принаймні людина сповна розуму такого вочевидь не зробила б.

Залишається третій варіант: той, хто надав докази, сам їх і забезпечив. З огляду на реакцію Л.Кропивної ця версія ближче до правди. Адже суддя не тільки наступного ж дня повідомила Раду про втручання в її діяльність, а й подала заяву до правоохоронних органів.

Як з’ясував член ВРП Володимир Говоруха, Шевченківське УП ГУ НП в м.Києві внесло відомості до ЄРДР за ознаками вчинення кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст.376 Кримінального кодексу («втручання в діяльність судді з метою перешкоджання виконанню службових обов’язків»).

Усе, що залишалося членам Ради під час засідання, — звернутися до Генеральної прокуратури й поцікавитися перебігом розслідування.

Чим і коли воно завершиться — невідомо. Утім, було б ефективніше в таких випадках запрошувати на засідання ВРП обидві сторони конфлікту. Напевне, після кількох бесід кількість охочих вигадувати нові способи тиску на людей у мантіях стрімко скоротилася б. Бо сама по собі публічність теж є непоганим виховним заходом. Тим більше що зі скаргами тих самих адвокатів на суддів Рада розбирається куди ретельніше.

Вспомните новость: Судью Окружного админсуда Киева Елену Власенкову поймали на взятке в $2 тысячи

Автор новости: ВАСИЛИЙ КОЛИШНЫЙ

Фото: zib.com.ua