Законом "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" НЕ передбачено звернення стягнення на заставлене рухоме майно на підставі виконавчогоо напису та таке може бути вчинено лише за рішенням суду (ВГСУ від 21.12.2011 № 37/86)

Фабула судового акту: Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" №2654-XII від 02.10.1992р. встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Згідно ст. 1 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" №1255-IV від 18.11.2003р., який набрав чинності з 01.01.2004р., цей Закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до ч.1 ст.21 вказаного Закону до забезпечувальних обтяжень належить застава рухомого майна, що виникає на підставі договору.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. В свою чергу, положення Закону України "Про заставу" застосовуються лише в частині, що не суперечать Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

В статті 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) наведений перелік позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Нормами Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не передбачено звернення стягнення на заставлене рухоме майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, оскільки таке звернення може бути вчинено лише на підставі рішення суду.

Аналізуйте судовий акт: При вчиненні виконавчого напису нотаріус НЕ перевіряє безспірність заборгованості перед кредитором, а перевіряє лише наявність пакету документів згідно переліку та факт надіслання вимоги боржнику (ВГСУ 07 вересня 2016р. у справі № 910/32719/15)

Виконавчий напис нотаріуса визнається таким, що не підлягає виконанню при відсутності оригіналів фінансового чеку та опису вкладення, які підтверджують направлення боржнику вимоги про усунення порушення виконання зобов’язання (Справа № 22-620)

Електронні торги із реалізації нерухомого майна не повинні проводитись, якщо звіт про оцінку цього майна, який дійсний 6 місяців, втратив чинність (ВСУ від 6 квітня 2016 р. у справі № 3-242гс16)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2011 р. Справа № 37/86

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Прокопанич Г.К.

суддівНовікової Р.Г. (доповідач по справі)

Попікової О.В.

за участю представників:
від позивача:Вадуда Г.І. - ліквідатор
від відповідача:ОСОБА_1. за дов. №04/103 від 06.07.2010р.

від третьої особи:не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "БМ Банк"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду

від08.09.2011р.

та на рішеннягосподарського суду міста Києва

від 23.05.2011р.

у справі№37/86

господарського судуміста Києва

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Керамікбудсервіс"

доПублічного акціонерного товариства "БМ Банк"

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаприватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2провизнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Керамікбудсервіс" звернулося до Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" з позовом про визнання виконавчого напису №234 від 20.01.2011р. про звернення стягнення на рухоме майно, а саме обладнання, устаткування та інвентар, що знаходиться за адресою: вул. Промислова, 82, с. Загвіздя, Тисменицький р-н, Івано-Франківська обл., що належить на праві власності ТОВ "Керамікбудсервіс", вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2., таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.03.2011р. залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2.

Рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2011р. (суддя Гавриловська І.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2011р. (головуючий Тищенко А.І., судді Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В.), позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.12.2011р. касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду у судовому засіданні на 14.12.2011р.

На підставі положень ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судовий розгляд касаційної скарги був відкладений на 21.12.2011р.

Відповідна ухвала суду направлена учасниками провадження у справі в установленому порядку, документів, які б свідчили про її неотримання сторонами у справі, до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

У судове засідання 21.12.2011р. представники третьої особи не з'явилися.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи та вимоги, викладені в касаційній скарзі. Представник позивача заперечив проти вимог скаржника.

Ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки. На момент розгляду справи у судовому засіданні 21.12.2011р. клопотань про відкладення розгляду справи до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило. Скарга розглядається за наявними матеріалами справи, а повний текст постанови Вищого господарського суду України направляється учасникам судового процесу поштою в установленому законом порядку.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 21.03.2008р. між позивачем (позичальник) та ТОВ "БМ Банк" (банк), правонаступником якого є відповідач, підписаний договір відновлюваної кредитної лінії №2008-25/DC (надалі кредитний договір), згідно якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 4100000 доларів США, зі сплатою 12,5% річних та зі строком повернення до 19.03.2010р.

Додатковими договорами №1 від 19.05.2008р., №2 від 14.08.2008р., №3 від 20.11.2008р., №4 від 30.12.2008р., №5 від 21.04.2009р. до вказаного кредитного договору внесені відповідні зміни.

21.03.2008р. між позивачем (заставодавець) та відповідачем (заставодержатель) підписаний договір застави майна №25-2008/DC-2 (далі договір застави). Цей договір посвідчений 21.03.2008р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гарасютою О.В. та занесений до реєстру за №295.

Відповідно до положень вказаного договору застави, з урахуванням додаткових договорів №1 від 19.05.2008р. та №2 від 20.11.2008р., з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, яке випливає з кредитного договору, заставодавець передає в заставу заставодержателю рухоме майно (обладнання, устаткування, інвентар). Перелік цього майна наведений в додатку №1, що є невід'ємною частиною цього договору.

20.01.2011р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2. вчинено виконавчий напис №234, згідно якого запропоновано звернути стягнення на обладнання, устаткування та інвентар, згідно з додатком №1 до договору застави майна №25-2008/DC-2 від 21.03.2008р., за вимогами АТ "БМ Банк" відповідно до договору №2008-25/DC відновлювальної кредитної лінії від 21.03.2008р. Строк, за який проводиться стягнення заборгованості становить з 27.08.2010р. по 19.01.2011р.

За рахунок коштів, отриманих від реалізації в установленому чинним законодавством порядку заставленого рухомого майна, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2. запропоновано задовольнити вимоги АТ "БМ Банк" до ТОВ "Керамікбудсервіс" відповідно до договору №2008-25/DC відновлюваної кредитної лінії від 21.03.2008р. в розмірі 4960519 доларів США 45 центів станом на 19.01.2011р.

Предметом договору застави майна №25-2008/DC-2 від 21.03.2008р. визначено рухоме майно заставодавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" №2654-XII від 02.10.1992р. встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Згідно ст. 1 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" №1255-IV від 18.11.2003р., який набрав чинності з 01.01.2004р., цей Закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до ч.1 ст.21 вказаного Закону до забезпечувальних обтяжень належить застава рухомого майна, що виникає на підставі договору.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. В свою чергу, положення Закону України "Про заставу" застосовуються лише в частині, що не суперечать Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

В статті 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) наведений перелік позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Нормами Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не передбачено звернення стягнення на заставлене рухоме майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, оскільки таке звернення може бути вчинено лише на підставі рішення суду.

Відповідний висновок щодо застосування зазначених правових норм викладено в постанові Верховного Суду України від 15.11.2010р. у справі №19/164, прийнятої за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, та яка в силу ст. 11128 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України.

За таких обставин, відсутні правові підстави для вчинення 20.01.2011р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2. виконавчого напису №234 про звернення стягнення на рухоме майно позивача, яке є предметом договору застави майна №25-2008/DC-2 від 21.03.2008р.

Крім того, судами попередніх інстанцій на підставі наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що в порушення статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат", пунктів 282, 284, 286 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 03.03.2004р., пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999р., надані відповідачем для вчинення нотаріусом виконавчого напису щодо звернення стягнення на спірне майно документи не підтверджують безспірність заборгованості позивача.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що спірний виконавчий напис нотаріуса вчинений з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим місцевий господарський суд обґрунтовано визнав його таким, що не підлягає виконанню.

За таких обставин, судами попередніх інстанцій дана належна юридична оцінка обставинам справи, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, у звязку з чим підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

В свою чергу, доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки встановлених судами фактичних обставин справи, що в силу положень ст. 1117 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

З огляду на приписи статті 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 23.05.2011р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.09.2011р. у справі №37/86 залишити без змін.

Підписи суддів: