08.08.2016 | Автор: Адвокатське бюро "Руслана Павелко" Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

Умови відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки (ВССУ від 30 травня 2016р. у справі №607/18544/14-ц)

Фабула судового акту: В інтересах неповнолітнього був заявлений позов про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Обґрунтовувався позов тим, що відповідач керуючи автомобілем допустив наїзд на пішохода – батька позивача і той внаслідок отриманої травми помер на місце ДТП. Неповнолітній втратив годувальника.  Винуватець ДТП заперечував проти позову, зокрема тим, що слідчим було винесено постанову про закриття кримінального провадження за ч. 2 ст. 286 КК України «у зв’язку з відсутністю в його діях порушень ПДД, що спричинило смерть потерпілого.»  Проте суд першої інстанції задовільнив позов і стягнув підтверджену матеріальну шкоду (наприклад, витрати на поховання потерпілого) та заявлену моральну шкоду за вирахуванням суми моральної шкоди (12 мін. Зарплат), яку за законом повинен відшкодувати страхувальник. 

Виходячи із положень ч.5 ст.1187 ЦК, згідно з якими особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. 

Відсутність обвинувального вироку чи наявність постанови слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи за ст. 286 КК НЕ звільняє відповідача від обов'язку доказування своєї невинуватості.
Таким чином, закон містить вказівку на перерозподіл доказування та зобов'язує саме відповідача довести, що шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, було спричинено внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, тобто не з вини відповідача. Разом із тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується і моральна шкода, у тому числі якщо в наявності — ушкодження здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (ч.2 ст.1167 ЦК).

Дивиться також (тут нижче) у цій справі Ухвалу ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 травня 2016р., якою рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області залишено без змін, а касаційні скарги відповідачів відхилині. 

Аналізуйте судовий акт: Матеріальна відповідальність власника за наслідками ДТП, який не перебував за кермом, а не водія 

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.02.2015                                                                                                                                                                   Справа №607/18544/14-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:                                              

головуючого-судді     Дуди О.О.

з участю секретаря     Добрянської О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі справу за позовом ОСОБА_1, яка також діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ОХОРОННО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ" про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_4, приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ОХОРОННО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ" про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що 16.06.2014р. біля 23 год. 00 хв. водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем "DODGE-NITRO", рухаючись автодорогою "Обхід м. Тернополя" у напрямку від с. Великий Глибочок до с. Біла Тернопільського району, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5, внаслідок чого останній отримав травми не сумісні з життям та помер на місці ДТП.

17.06.2014р. відомості про дану дорожньо-транспортну пригоду внесенні слідчим відділу розслідування ДТП СУ УМВС України в Тернопільській області Чубенком О.В. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014210000000166, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Проте, 31.07.2014р. слідчим відділу розслідування ДТП СУ УМВС України в Тернопільській області Чубенком О.В. винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть ОСОБА_5.

Позивачі не погоджуються із висновками, викладеними у зазначеній постанові, проте ними пропущено строк її оскарження із зрозумілих причин. Після важкої для них втрати близької людини, вони не в стані слідкувати та контролювати всі юридичні аспекти, пов'язанні з цією ДТП і її наслідками.

Серед іншого, вони вважають, що слідством не об'єктивно оцінено всі обставини ДТП. Як вбачається з протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 17.06.2014р., постанови про закриття кримінального провадження від 31.07.2014р., висновку експерта № 5-353/14 від 26.07.2014р., проїзна частина дороги, на якій сталося ДТП, є прямою, з сухим асфальтобетонним покриттям, без ям, вибоїн, напливів, забезпечує рух транспорту в двох напрямках та має по одній смузі для руху в кожному напрямку. Окрім того, вказано, що ширина смуги руху до а/д "Львів-Тернопіль" - 3,3 м., зустрічної - 3,4 м., з обох сторін проїзної частини ділянки наявні сухі грунтово-трав'янисті узбіччя шириною: ліве -3,4 м., праве - 3,2 м. Зазначені параметри дають можливість зробити висновок, що у випадку однозначного і беззаперечного дотримання водієм правил дорожнього руху та дозволеної швидкості на вказаній ділянці дороги (90 км/год), водій маючи досвід кермування з 2008р. (рік видачі посвідчення водія), міг уникнути наїзду на пішохода та зберегти життя людини, яке є найвищою суспільною цінністю.

Така передчасна смерть ОСОБА_5 стала важкою психологічною травмою для його рідних та близьких, зокрема: п'ятнадцятирічного сина - ОСОБА_2 (підтверджується Свідоцтвом про народження останнього), дружини - ОСОБА_1 (підтверджується Свідоцтвом про одруження) та матері померлого - ОСОБА_3 (підтверджується Свідоцтвом про народження померлого). Їм завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях з приводу втрати близької людини, їх турбує безсоння, порушено їх нормальний спосіб життя, у зв'язку з чим вони докладають неймовірні зусилля для його налагодження та організації. Мати втратила сина, підтримку і допомогу у житті; дружина - чоловіка, тепер всі турботи про їхню спільну дитину лягли на її плечі; неповнолітній син - батька, смерть якого дуже вплинула на стан дитини, крім порушення сну та нормального способу життя, він постійно плаче, спогади про батька травмують дитячу психіку, став замкнутіший, йому важко навчатися та планувати своє майбутнє.

Так, дружиною померлого було організовано поховання та понесено витрати на загальну суму 3 570,00 грн., а саме: що підтверджується товарним чеком № 249 від 17.06.2014р. на суму 1 350 грн. та актом здачі-прийняття робіт № ОУ-000249 від 17.06.2014р.; товарним чеком № 181 від 17.06.2014р. на суму 1 220 грн. та видатковою накладною № РН-0000181 від 17.06.2014р.; товарним чеком від 17.06.2014р.

Автомобіль "DODGE-NITRO", яким кермував водій ОСОБА_4, номер кузова НОМЕР_1, 2007 року випуску (що встановлено у протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 17.06.2014р. та постанові про закриття кримінального провадження від 31.07.2014р.), був забезпечений попереднім власником, про що свідчить поліс № АС/8308937 від 11.10.2013р. Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ОХОРОННО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ".

Сину померлого ОСОБА_2 15 років, тобто він є неповнолітнім та відповідно має право на відшкодування шкоди у зв'язку із втратою годувальника. Так як, померлий протягом останнього року до загибелі офіційно не працював, тому відомості про його доходи отримати не можливо. У такому випадку розрахунок належної до виплати суми здійснюється виходячи з мінімального розміру заробітної плати, встановленої законом на день настання страхового випадку, що станом на червень 2014р. складало 1 218,00 грн., а сума до стягнення становить (враховуючи п. 27.2 ст. 27 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"): 36 х 1 218,00 грн. = 43 848,00 грн.

На адресу Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ОХОРОННО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ" 29 вересня 2014 року надіслано заяву про страхове відшкодування, від 26.09.2014року, яка залишена без розгляду та не надано жодної відповіді.

Враховуючи зазначені вище обставини, норми законодавства, розмір завданої матеріальної шкоди та важкість моральної шкоди, завданої позивачам, вони вважають обґрунтованими та співрозмірними заявлені до стягнення суми, а саме: по 100 000грн. моральної шкоди кожному з відповідача ОСОБА_4; та з відповідача ПрАТ "УКРАЇНСЬКА ОХОРОННО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ" по 4872грн. на відшкодування моральної шкоди, 43 848,00 грн. шкоди, завданої у зв'язку із втратою годувальника на користь ОСОБА_2; 3 570,00 грн. матеріальної шкоди на користь ОСОБА_1

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали повністю з мотивів викладених у позовній заяві, просять задовольнити.

Відповідач до ОСОБА_4 та його представник у судове засідання не з"явились, хоча належним чином були повідомлені про місце, день та час розгляду справи.

Представник приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ОХОРОННО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ" у судове засідання не з"явився, однак подав суду заперечення на позовну заяву в якому просить у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, судом встановлено наступні обставини:

Автомобіль "DODGE-NITRO", яким кермував водій ОСОБА_4, номер кузова НОМЕР_1, 2007 року випуску (що встановлено у протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 17.06.2014р. та постанові про закриття кримінального провадження від 31.07.2014р.), був забезпечений попереднім власником, про що свідчить поліс № АС/8308937 від 11.10.2013р. Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ОХОРОННО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ".

Відповідно до ст. 21 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування   цивільно-правової відповідальності, чинного на території України.

Статтею 20-1 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"передбачено, що у разі зміни власника забезпеченого транспортного засобу договір страхування зберігає чинність до закінчення строку його дії. У разі відчуження забезпеченого транспортного засобу права та обов'язки страхувальника переходять до особи, яка прийняла такий транспортний засіб у свою власність.

Як передбачено п. 22.1. ст. 22 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Так, ст. 6. цього Закону передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Стаття 27 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає відшкодування страховиком шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого, так:

- п. 27.1. - страхове   відшкодування   (регламентна  виплата) виплачується, якщо     смерть потерпілого    внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної  пригоди  та  є  прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди;

- п. 27.2. - страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України,  кожній  особі,  яка  має  право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному  розмірі,  встановлених  законом  на день настання страхового випадку;

- п. 27.3. - страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим).  Загальний  розмір  такого  страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами;

- п. 27.4. - страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному  розмірі, встановлених  законом  на день настання страхового випадку.

Відповідно до ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, дитині до досягнення нею вісімнадцяти років.

Згідно ч. 2 ст. 1195 ЦК України у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у 2010-2011 роках (30.03.2012 року), у ході проведеного узагальнення встановлено випадки безпідставного звільнення винних у ДТП осіб від цивільної відповідальності. Так, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07 липня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13 жовтня 2009 року відмовлено у задоволенні позовних вимог Л. до А., третя особа - В., про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що вину відповідача у вчиненні ДТП належними доказами не доведено, а розгляд кримінальної справи ще не закінчено, тому підстав для задоволення позовних вимог не вбачається. Ухвалою Верховного Суду України від 27 жовтня 2010 року судові рішення скасовано, справу передано на новий судовий розгляду до суду першої інстанції. Ухвалюючи таке рішення, суд касаційної інстанції виходив із положень ч. 5 ст. 1187 ЦК України, згідно з якими особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Відсутність обвинувального вироку чи наявність постанови слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи за ст. 286 КК України не звільняє відповідача від обов'язку доказування своєї невинуватості. Таким чином закон містить вказівку на перерозподіл доказування та зобов'язує саме відповідача довести, що шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, було спричинено внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, тобто не з його вини. Разом із тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується завдана нею і моральна шкода, у тому числі якщо шкоди завдано ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1167 ЦК України).

Аналізуючи наведене, суд приходить до переконання про те, що доказами по справі стверджується факт смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року саме внаслідок дій відповідача ОСОБА_4, які спричинили ДТП ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Сину померлого 15 років, тобто він є неповнолітнім та відповідно має право на відшкодування шкоди у зв'язку із втратою годувальника. Так як, померлий протягом останнього року до загибелі офіційно не працював, тому відомості про його доходи отримати не можливо. У такому випадку розрахунок належної до виплати суми здійснюється виходячи з мінімального розміру заробітної плати, встановленої законом на день настання страхового випадку, що станом на червень 2014р. складало 1 218,00 грн., а сума до стягнення становить (враховуючи п. 27.2 ст. 27 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"): 36 х 1 218,00 грн. = 43 848,00 грн.

На адресу Приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ОХОРОННО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ" 29 вересня 2014 року надіслано заяву про страхове відшкодування, від 26.09.2014року, яка залишена без задоволення.

17.06.2014р. відомості про дану дорожньо-транспортну пригоду внесенні слідчим відділу розслідування ДТП СУ УМВС України в Тернопільській області Чубенком О.В. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014210000000166, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Як вбачається з протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 17.06.2014р., постанови про закриття кримінального провадження від 31.07.2014р., висновку експерта № 5-353/14 від 26.07.2014р., проїзна частина дороги, на якій сталося ДТП, є прямою, з сухим асфальтобетонним покриттям, без ям, вибоїн, напливів, забезпечує рух транспорту в двох напрямках та має по одній смузі для руху в кожному напрямку. Окрім того, вказано, що ширина смуги руху до а/д "Львів-Тернопіль" - 3,3 м., зустрічної - 3,4 м., з обох сторін проїзної частини ділянки наявні сухі грунтово-трав'янисті узбіччя шириною: ліве -3,4 м., праве - 3,2 м. Зазначені параметри дають можливість зробити висновок, що у випадку однозначного і беззаперечного дотримання водієм правил дорожнього руху та дозволеної швидкості на вказаній ділянці дороги (90 км/год), водій маючи досвід кермування з 2008р. (рік видачі посвідчення водія), міг уникнути наїзду на пішохода та зберегти життя людини, яке є найвищою суспільною цінністю.

31.07.2014р. слідчим відділу розслідування ДТП СУ УМВС України в Тернопільській області Чубенком О.В. винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а саме порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть ОСОБА_5.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187, п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Шкода завдана одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.

Згідно статей 22 ч. 1, 1166 ч. 1, 1188 ч. 1 п. 1 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме - шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Статтею 27 Закону України «Про страхування» передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Стаття 993 ЦК України передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У відповідності до ч. 3 ст. 1193 ЦК України вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання.

Відповідно до ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

У ст. 2 ЗУ "Про поховання та похоронну справу" зазначено, що поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Позивачами повністю доведено витрати на поховання, зокрема дружиною померлого було організовано поховання та понесено витрати на загальну суму 3 570,00 грн., а саме:

- доставку тіла, бальзамацію і санобробку тіла, що підтверджується товарним чеком № 249 від 17.06.2014р. на суму 1 350 грн. та актом здачі-прийняття робіт № ОУ-000249 від 17.06.2014р.;

- чоловічий одяг для поховальної церемонії, що підтверджується товарним чеком № 181 від 17.06.2014р. на суму 1 220 грн. та видатковою накладною № РН-0000181 від 17.06.2014р.;

- труну та хрест на суму 1000 грн., що підтверджується товарним чеком від 17.06.2014р.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що, позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди - підлягають до задоволення, слід стягнути з приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ОХОРОННО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ" на користь ОСОБА_1 3570,00 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, стягнути з приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ОХОРОННО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ" на користь ОСОБА_2 43848,00 грн. шкоди, завданої у зв'язку із втратою годувальника (мінімальна зарплата 1218грн. * 36).

Вимоги про відшкодування моральної шкоди слід задовольнити частково за наступних підстав.

Відповідно до п.27.3 ст.27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" 27.3. Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям   (усиновленим).  Загальний  розмір  такого  страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Відповідно до роз'яснень, даних у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення). Зокрема враховуються стан здоров"я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, ступінь зниження престижу, ділової репутації.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України, 2. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

При цьому, задовольняючи частково позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, суд, враховуючи ступінь спричиненої позивачам шкоди, пов'язаної із смертю ОСОБА_5 внаслідок дій відповідача ОСОБА_4, і завдані у зв'язку із цим моральні страждання його сину ОСОБА_5, дружині ОСОБА_1, мати ОСОБА_3, вважає, що кожен із позивачів зазнав моральної шкоди, яку суд визначає у розмірі 44872грн.

Із вказаної суми в 134616грн. (44872грн. * 3), відповідно до п.27.3 ст.27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" моральну шкоду в розмірі 14616грн. (12 * 1218грн.) зобов'язаний відшкодувати Страховик.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що, позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають до часткового задоволення, слід стягнути з відповідача приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ОХОРОННО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ" на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 по 4872,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 по 40000грн. на відшкодування моральної шкоди.

На підставі наведеного, керуючись статями 106088212-215224-229292294 ЦПК України, ст.ст. 2223993120011661167,118711881194 ЦК УкраїниЗаконом України «Про страхування», суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, яка також діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ОХОРОННО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ" про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 40 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 40 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 40 000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ОХОРОННО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ" на користь ОСОБА_1 на відшкодування 4872,00 грн. моральної шкоди та 3570,00 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ОХОРОННО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ" на користь ОСОБА_2 4872,00 грн. на відшкодування моральної шкоди та 43848,00 грн. навідшкодування шкоди, завданої у зв'язку із втратою годувальника.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ОХОРОННО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ" на користь ОСОБА_3 4872,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ОХОРОННО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ" в дохід держави 717,78грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави 243,60грн. судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий                                                                             Дуда О.О.      

 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

30 травня 2016 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Мазур Л.М.,                            ЗакропивногоО.В.,                        Нагорняка В.А.,

                  

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, яка також діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, за касаційними скаргами приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» та ОСОБА_7 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 лютого  2015 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 24 лютого 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2014 року позивачі звернулися до суду з указаним позовом, в якому просили:

- стягнути з ОСОБА_7 на користь кожного з них по 100 000 грн моральної шкоди;

- стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (далі - ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія») - по 4 872 грн на відшкодування моральної шкоди кожному; а також шкоду, завдану у зв'язку із втратою годувальника, у розмірі 43 848 грн на користь ОСОБА_5 та 3 570 грн матеріальної шкоди на користь ОСОБА_4

На обґрунтування позовних вимог посилалися на те, що 16 червня 2014 року біля 23 год. 00 хв. водій ОСОБА_7, керуючи автомобілем  марки «DODGE-NITRO», рухаючись автодорогою «Обхід м. Тернополя» у напрямку від с. Великий Глибочок до с. Біла Тернопільського району, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_8, внаслідок чого останній отримав травми не сумісні з життям та помер на місці дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).

Автомобіль марки «DODGE-NITRO», яким під час ДТП керував водій ОСОБА_7, застрахований у ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія», яке на заяву позивачів про страхове відшкодування від 26 вересня 2014 року, не надало будь-якої відповіді.

Вказали, що передчасна смерть ОСОБА_8 стала важкою психологічною травмою для його рідних та близьких, зокрема: п'ятнадцятирічного сина ОСОБА_5, дружини ОСОБА_4 та матері померлого ОСОБА_6; моральна шкода полягає у душевних стражданнях з приводу втрати близької людини, їх турбує безсоння, порушено нормальний спосіб життя, у зв'язку з чим вони докладають неймовірні зусилля для його налагодження та організації. Також зазначали, що ОСОБА_4 було організовано поховання та понесено витрати на загальну суму 3 570 грн.

Крім того позивачі вказали, що сину померлого ОСОБА_5 на час ДТП було 15 років, тобто він був неповнолітнім та відповідно мав право на відшкодування шкоди у зв'язку із втратою годувальника.

З огляду на вказане позивачі просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 лютого 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 40 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 40 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 40 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» на користь ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди 4 872 грн та 3 570 грн на відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнуто з ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» на користь ОСОБА_5 4 872 грн на відшкодування моральної шкоди та 43 848 грн на відшкодування шкоди, завданої у зв'язку із втратою годувальника.

Стягнуто з ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» на користь ОСОБА_6 на відшкодування моральної шкоди 4 872 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з указаним рішенням, ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» та ОСОБА_7 звернулися до суду із апеляційними скаргами.

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 07 липня 2015 року апеляційну скаргу ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» відхилено, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від  02 лютого 2015 року залишено без змін.

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 24 лютого 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилено, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 лютого 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія», посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позову до страхової компанії та змінити рішення, відмовивши у задоволенні вимог до ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія».

У касаційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позову до нього про стягнення моральної шкоди у сумі 120 000 грн, та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову до ОСОБА_7

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги підлягають відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується завдана нею і моральна шкода, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (п.1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Суди першої та апеляційної інстанцій, частково задовольняючи позовні вимоги, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. ст. 57212 ЦПК України), правильно встановили характер правовідносин сторін у справі та застосували норми матеріального права, які їх регулюють, виходили з того, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела, а завдана ним моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, у тому числі якщо шкоду завдано смертю фізичної особи; при цьому, врахувавши вимоги ч. 2 ст. 1193 ЦК України та роз'яснення, викладені у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди», а також у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від           27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», дійшли обґрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_7 моральної шкоди у розмірі по 40 000 грн кожному з позивачів.

Докази та обставини, на які посилається ОСОБА_7 у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині рішення та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що ухвала апеляційного суду Тернопільської області від 24 лютого 2016 року була постановлена за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_7 та предметом перегляду апеляційним судом було рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог до ОСОБА_7, аапеляційна скарга ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» на вказане рішення суду першої інстанції була розглянута та відхилена ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 07 липня 2015 року, яка ним не оскаржена; а також у зв'язку з тим, що ухвалою цього ж суду від 24 лютого 2016 року відмовлено у прийнятті заяви ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_7 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 лютого 2015 року (а. с. 61, т. 2), тому оскаржуваною ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» ухвалою апеляційного суду від 24 лютого 2016 року рішення місцевого суду в частині вимог позивачів до страхової компанії не переглядалося.

За викладених обставин доводи касаційних скарг не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявників з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

З огляду на вищевикладене та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційні скарги приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» та ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від             24 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів:                                                                         Л.М. Мазур  

                                                                                                          О.В. Закропивний

                                                                                      В.А. Нагорняк           

10
Нравится
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення