Накладення штрафу державним виконавцем за невиконання судового рішення органом ПФУ у випадку відсутності коштів є незаконним та не захищає право стягувача (ВСУ від 22 листопада 2016р. у справі № 21-1907а16)

Фабула судовго акту: Неприємний сюрприз від адміністративної палати ВСУ у питаннях оскарження бездіяльності органів Пенсійного фонду України, які не виконують рішення судів про стягнення коштів. Згідно ст. 89 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець накладає штраф на посадову особу або державний орган, який не виконує рішення суду без поважних причин, штраф, а потім подвійний штраф, що у було зроблено д/в у цій справі. Згідно рішення суду орган ПФУ здійснив перерахунок пенсії, проте не провів виплати коштів, передбачених судовим рішенням на користь пенсіонера. Причиною невиконання, яку назвав орган ПФУ у листах д/в, є - «у зв’язку із відсутністю фінансування».

Після цього орган ПФУ тричі оскаржив постанову д/в про накладання штрафу і суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій відмовили йому у задоволенні позову. Проте ВСУ скасував ці судові рішення та скасував постанову д/в про накладення штрафу на орган ПФУ. ВСУ підкресли, що відсутність фінансування ПФУ з бюджету для виконання рішень суду є поважною причиною для невиконання рішень суду про стягнення коштів з ПФУ. Ось такий парадокс.

Проте найбільшим цинізмом є висновок ВСУ, що накладення штрафу на орган ПФУ за невиконання рішення суду, не захистить права стягувача (пенсіонера), який спочатку рік добивався у судах рішення про перерахунок пенсії та виплати, а тепер рік добивається у судах виконання цього рішення ПФУ. Хоча ПФУ, як авторитетний державний орган, повинен був без судів виконувати закон і здійснити перерахунок пенсію вчасно.

Риторичне питання: а що захистить права пенсіонера – ВСУ???

Аналізуйте судовий акт: Компенсація за невиконання державою рішення суду протягом трьох місяців негайно стягується судом з Держказначейства України (Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у справі № 804/11/15)

Хто не встиг, той запізнився! Виконавчий лист пред'являється до виконання протягом року незважаючи навіть якщо сам лист містить інший строк (ВСУ від 20 січня 2016р.)

Для стягнення виконавчого збору з боржника державний виконавець повинен вчинити виконавчі дії, а не тільки винести постанову (ВГСУ, справа № 20/49 від 12 січня 2016р., судді Палій В.В., Прокопанич Г. К., Студенець В. І.)

Адмінсуди не розглядають позови або скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця, якщо законом, передбачений інший порядок їх оскарження (ВСУ від 16 листопада 2016р. у справі № 6-931цс16)

«Беремо приклад з Привату», або забезпечення позову, яке просто забороняє ВСІМ банкам та органам виконавчої служби із правонаступниками арештувати чи списувати кошти ПАТ КБ «Приватбанк» до вирішення справи по суті (201/5111/15ц,суддя Наумова О. С.)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Орджонікідзе Дніпропетровської області (далі – управління ПФУ, ПФУ відповідно) до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області (далі – управління ДВС) про визнання дій незаконними та зобов’язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2013 року управління ПФУ звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати неправомірними дії управління ДВС щодо прийняття постанови від 15 березня 2013 року ВП № 36596783 про накладення на управління ПФУ штрафу у розмірі 680 грн за невиконання виконавчого листа у справі № 2-а-499/10, виданого Орджонікідзевським міським судом Дніпропетровської області, та скасувати зазначену постанову.

На обґрунтування позову зазначило, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки судове рішення не виконується з поважних причин, а саме через відсутність державного фінансування.

Суди встановили, що постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС від 15 лютого 2013 року відкрито виконавче провадження ВП № 36596783 з виконання виконавчого листа у справі № 2-а-499/10, виданого 6 лютого 2013 року Орджонікідзевським міським судом Дніпропетровської області, про зобов’язання управління ПФУ здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком згідно зі статтею 6 Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-IV «Про соціальний захист дітей війни».

Управління ПФУ листом від 25 лютого 2013 року повідомило управління ДВС про те, що на виконання вимог суду ОСОБА_1 здійснено перерахунок підвищення до пенсії як дитині війни з розрахунку 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 9 травня по 3 грудня 2010 року у сумі 1065 грн 63 коп., проте виплата вказаних коштів не здійснена у зв’язку із відсутністю фінансування.

Оскаржуваною постановою управління ДВС від 15 березня 2013 року за невиконання рішення суду на управління ПФУ наклало штраф у розмірі 680 грн.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 10 лютого 2016 року залишив у силі ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2014 року, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 8 травня 2013 року про відмову в задоволенні позовних вимог управління ПФУ.

4 травня 2016 року управління ПФУ звернулося до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 10 лютого 2016 року з підстав, передбачених пунктами 1 та 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС). Просить рішення суду касаційної інстанції скасувати та ухвалити нове – про задоволення позову.

На обґрунтування заяви додано копії судових рішень Вищого адміністративного суду України від 27 серпня 2014 року, 3 вересня 2015 року (справи №№ 2024/2а-7815/11, 750/8101/14 відповідно), постанов Верховного Суду України від 20 жовтня 2015 року та 2 лютого 2016 року (справи №№ 21-2630а15,
21-5118а15 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування норм матеріального права судом касаційної інстанції та невідповідність ухвали суду касаційної інстанції від 10 лютого 2016 року викладеному у постановах Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах положень статей 75, 89 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 606-XIV).

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що заява управління ПФУ підлягає задоволенню з таких підстав.

У наданих для порівняння судових рішеннях Вищий адміністративний суд України виходив із того, що невиконання судового рішення органом ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Натомість у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відсутність бюджетних призначень для забезпечення виконання судових рішень та коштів на його рахунку не є поважною причиною невиконання рішення суду та підставою для задоволення адміністративного позову.

Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що він неоднаково застосував положення Закону № 606-XIV.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Згідно із частинами першою та другою статті 75 Закону № 606-XIV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов’язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п’яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

За частиною першою статті 89 Закону № 606-XIV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника – фізичну особу – від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб – від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника – юридичну особу – від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Згідно з пунктом 1.1 розділу І Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління ПФУ від 30 квітня 2002 року № 8-2 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 року за № 442/6730; було чинним на час виникнення спірних відносин; далі – Положення), управління ПФУ у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах (далі – Управління) є органами ПФУ, підпорядкованими відповідно головним управлінням ПФУ в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів ПФУ.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2.1 та підпункту 2 пункту 2.2 розділу ІІ Положення основним завданням Управління, крім іншого, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів ПФУ та інших джерел, визначених законодавством. Управління відповідно до покладених на нього завдань планує доходи та видатки коштів ПФУ в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету ПФУ.

На підставі аналізу зазначених норм права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 30 червня, 20 жовтня 2015 року та 2 лютого 2016 року (справи
№№ 21-1044а15, 21-2630а15, 21-5118а15 відповідно).

Оскільки суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права щодо спірних правовідносин, усі постановлені у справі рішення підлягають скасуванню з ухваленням відповідно до вимог пункту 2 частини другої статті 243 КАС нового судового рішення.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву управління Пенсійного фонду України в м. Орджонікідзе Дніпропетровської області задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 8 травня 2013 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2014 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 10 лютого 2016 року скасувати.

Позов управління Пенсійного фонду України в м. Орджонікідзе Дніпропетровської області задовольнити.

Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області щодо винесення постанови від 15 березня 2013 року ВП № 36596783 про накладення штрафу на управління ПФУ та скасувати зазначену постанову.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.