До строку пред’явлення виконавчого документу до виконання не входить строк під час якого д/в розглядає виконавчий документ та відмовляє у відкритті виконавчого провадження (ВСУ від 5 жовтня 2016 р. у справі № 3-698гс16)

Фабула судового акту: Стаття 22 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачає, що виконавчий документ (за винятком постанов у справах про адмінправопорушення та рішень комісій із трудових спорів) пред’являється до виконання органу державної виконавчої служби протягом року, якщо інші строки не передбачені законом.

Начебто здавалось рік це довго, але на практиці трапляються різні випадки. Так у справі, що розглядається д/в отримав наказ господарського суду на примусове виконання, проте через деякий час повернув його стягувачу на підставі невідповідності виконавчого документу вимогам закону. Виправляючи недоліки наказу госпсуду стягувач втратив багато часу і коли повторно пред’явив виконавчий документ до стягнення отримав відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі спливу строку пред’явлення.

Стягувач оскаржив цю відмову в порядку господарського судочинства – подав скаргу на орган державної виконавчої служби, яку суд задовільнив. Проте боржник скориставшись ситуацією замість того, щоб виконати наказ госпсуду і повернути борг затягував справу і вперто оскаржував все аж до ВСУ.

ВСУ став на бік стягувача і зазначив: що новий строк пред’явлення до виконання наказу госпсуду слід відраховувати з наступного дня після його повернення стягувачу. Таким чином, у стягувача залишався ще час для пред’явлення наказу, а орган державної виконавчої служби свідомо відмовляючи вдруге у відкритті виконавчого провадження порушив закон.

Виправдувальний вирок: Відсутність у боржника можливостей для виконання НЕМАЙНОВОГО рішення суду виключає кримінальну відповідальність за ст. 382 КК України (Берегівський районний суд Закарпатської області, справа № 297/518/15-к, суддя Гал Л.)

Аналізуйте судовий акт: Хто не встиг, той запізнився! Виконавчий лист пред'являється до виконання протягом року незважаючи навіть якщо сам лист містить інший строк (ВСУ від 20січня 2016р.)

Відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного номера боржника не є підставою для відмови державним виконавчцем у відкритті виконавчого провадження (ВСУ у справі № 6-62цс14)

Компенсація за невиконання державою рішення суду протягом трьох місяців негайно стягується судом з Держказначейства України (Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у справі № 804/11/15)

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Судова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі:

за участю представників:

публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» – ОСОБА_1,

товариства з обмеженою відповідальністю «Земля К» – ОСОБА_2,

Міністерства юстиції України – ОСОБА_3, –

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Земля К» (далі – ТОВ «Земля К») про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 11 травня 2016 року у справі № 910/18165/13 за скаргою публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» (далі – ПАТ АБ «Укргазбанк») на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (далі – ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області) у справі № 910/18165/13 за позовом ПАТ АБ «Укргазбанк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Метан» (далі – ТОВ «Метан»), ТОВ «Земля К» про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2015 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулось до суду зі скаргою на дії ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області, в якій просить:

– визнати протиправними дії ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 4 грудня 2015 року ВП № 49519299;

– скасувати зазначену постанову;

– зобов’язати ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області здійснити дії з виконання наказу Господарського суду м. Києва від 3 жовтня 2014 року у справі № 910/18165/13, передбачені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі – Закон України «Про виконавче провадження»).

Свої вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» обґрунтував тим, що ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області неправомірно відмовив їм у відкритті виконавчого провадження з тих підстав, що наданий наказ господарського суду складається з 5 аркушів, які не прошиті, не пронумеровані та не скріплені гербовою печаткою, а заява про відкриття виконавчого провадження подана особою, повноваження якої не підтверджені належним чином завіреною довіреністю.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 2 лютого 2016 року скаргу задоволено:

– визнано протиправними дії ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 4 грудня 2015 року ВП № 49519299;

– визнано недійсною постанову державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області про відмову у відкритті виконавчого провадження від 4 грудня 2015 року ВП № 495192994;

– зобов'язано ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області здійснити дії з виконання наказу Господарського суду м. Києва від 3 жовтня 2014 року у справі № 910/18165/13, передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 березня 2016 року ухвалу суду першої інстанції частково скасовано. Скаргу ПАТ АБ «Укргазбанк» на дії ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області задоволено частково. Відмовлено у задоволенні вимоги про зобов'язання ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області здійснити дії з виконання наказу Господарського суду м. Києва від 3 жовтня 2014 року у справі № 910/18165/13. В решті ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 11 травня 2016 року постанову апеляційного суду скасовано в частині скасування ухвали суду першої інстанції про зобов'язання здійснити дії з виконання наказу Господарського суду м. Києва від 3 жовтня 2014 року у справі № 910/18165/13 та в указаній частині залишено без змін ухвалу суду першої інстанції.

У заяві про перегляд з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111¹⁶ Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК), ТОВ «Земля К» просить скасувати постанову суду касаційної інстанції в частині скасування постанови апеляційного суду щодо відмови у задоволенні вимоги про зобов'язання ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області здійснити дії з виконання наказу суду та залишити в цій частині в силі постанову апеляційного суду, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

На обґрунтування заяви надано копію постанови Вищого господарського суду України від 17 березня 2014 року у справі № 54/376.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява задоволенню не підлягає.

У справі, яка розглядається, судом установлено, що рішенням Господарського суду м. Києва від 16 вересня 2014 року у справі № 910/18165/13, яке набрало законної сили 3 жовтня 2014 року, частково задоволено позов ПАТ АБ «Укргазбанк» до ТОВ «Метан», ТОВ «Земля К» про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави. Стягнуто з ТОВ «Метан» на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» 7 076 384,06 грн строкової заборгованості по кредиту, 108 569,18 грн строкової заборгованості по процентах з 1 травня 2014 року по 28 травня 2014 року, 559 335,95 грн простроченої заборгованості по процентах, 29 346,56 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту, 47 413,80 грн пені за несвоєчасну сплату процентів. У рахунок погашення зазначеної заборгованості ТОВ «Метан» звернуто стягнення на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» на предмети іпотеки та застави, що належать ТОВ «Земля К», шляхом продажу з прилюдних та публічних торгів.

На виконання цього рішення Господарським судом м. Києва видано накази від 3 жовтня 2014 року № 910/18165/13, зокрема наказ про звернення стягнення на нерухоме майно та обладнання, що належать ТОВ «Земля К».

ПАТ АБ «Укргазбанк» подало до ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області заяву від 13 травня 2015 року № 11051/4262/2015 про примусове виконання рішення Господарського суду м. Києва від 16 вересня 2014 року у справі № 910/18165/13 та наказ.

22 травня 2015 року ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області винесено постанову ВП № 47591869 про відмову у відкритті виконавчого провадження з підстав невідповідності виконавчого документа вимогам п.п. 2, 6, 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» (наказ господарського суду складається з 5 аркушів, які не прошиті, не пронумеровані та не скріплені гербовою печаткою, гербова печатка міститься тільки на останньому аркуші; заява про відкриття виконавчого провадження подана особою, повноваження якої не підтверджені належним чином завіреною довіреністю). Ця постанова отримана банком 29 травня 2015 року.

ПАТ АБ «Укргазбанк» повторно подало до ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області заяву від 23 листопада 2015 року № 11032/10064/2015 про примусове виконання рішення суду.

4 грудня 2015 року ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області винесено постанову ВП № 49519299 про відмову у відкритті виконавчого провадження з тих же підстав.

Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив із того, що відмова у відкритті виконавчого провадження є незаконною.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції в частині зобов'язання ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області здійснити дії з виконання наказу суду та відмовляючи в задоволенні скарги в цій частині, апеляційний суд виходив із такого.

За змістом положень ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» строк пред'явлення наказу до виконання переривався пред'явленням цього виконавчого документа до виконання, а саме з 13 травня 2015 року (перше звернення банку до виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження) по 29 травня 2015 року (дата отримання постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження). Відтак строк пред'явлення наказу Господарського суду м. Києва від 3 жовтня 2014 року № 910/18165/13 до виконання закінчився 19 жовтня 2015 року. Позивач повторно звернувся до ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області із заявою про відкриття виконавчого провадження 23 листопада 2015 року, тобто після спливу строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, тому підстави для зобов'язання ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області здійснити дії з виконання наказу Господарського суду м. Києва від 3 жовтня 2014 року відсутні. При цьому апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції про те, що підстави відмови у відкритті виконавчого провадження є незаконними.

Суд касаційної інстанції, скасовуючи постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні вимоги про зобов'язання ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області здійснити дії з виконання наказу суду та залишаючи без змін у цій частині ухвалу суду першої інстанції, виходив із такого.

Згідно з приписами ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» пред'явленням виконавчого документа до виконання переривається процесуальний строк для його пред'явлення до виконання. Час, що минув до переривання строку пред'явленням наказу до виконання, до нового строку не зараховується. Першим пред'явленням наказу Господарського суду м. Києва від 3 жовтня 2014 року до виконання процесуальний строк був перерваний, і час, що минув до переривання строку, не зараховується до нового строку, який починається з дня його повернення (в цьому випадку з 29 травня 2015 року – дати отримання стягувачем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження). Повторне звернення стягувача із наказом Господарського суду м. Києва до виконавчої служби 25 листопада 2015 року мало місце в межах строку, встановленого Законом України «Про виконавче провадження».

У наданій для порівняння копії постанови у справі № 54/376 за скаргою товариства на дії відділу державної виконавчої служби щодо відкриття виконавчого провадження з виконання наказу суду касаційний суд погодився із висновками апеляційного суду, з огляду на те, що наказ суду видано 16 липня 2012 року, для виконання його пред’явлено 4 червня 2013 року, виконавчою службою відмовлено у відкритті виконавчого провадження 21 червня 2013 року, 15 липня 2013 року наказ повторно пред’явлений до виконання і цього ж дня відкрито виконавче провадження з виконання цього наказу. Оскільки за змістом положень ч. 2 ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» період з 4 до 21 червня 2013 року не зараховується до строку, відведеного для пред’явлення виконавчого документа для виконання у зв’язку з перериванням такого строку, то позивач повинен був пред’явити судовий наказ до виконання до 2 липня 2013 року. Тобто, зазначений строк поновлюється, а не починається спочатку.

Викладене свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Усуваючи розбіжності в застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України виходить із такого.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», який був чинним у відповідній редакції на час виникнення спірних правовідносин, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Строки, зазначені у ч. 1 цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень – з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, – з наступного дня після його постановлення.

Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби (ч. 1 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження»).

За змістом положень ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі, зокрема, пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим ст. 18 цього Закону.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Тобто після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання у зв’язку з його пред'явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення (отримання стягувачем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження). Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Таким чином, постанова державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження у зв'язку з невідповідністю виконавчого документа вимогам закону не позбавляє стягувача права на повторне пред'явлення виконавчого документа до виконання в межах строку, встановленого ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження».

За таких обставин у справі, яка розглядається, суд касаційної інстанції правомірно погодився із висновками суду першої інстанції про те, що строк пред’явлення наказу Господарського суду м. Києва від 3 жовтня 2014 року було перервано у зв'язку з його пред'явленням до виконання 13 травня 2015 року, новий строк пред’явлення до виконання слід відраховувати з наступного дня після його повернення стягувачу. Останній отримав відмову 29 травня 2015 року, повторно подав заяву про примусове виконання рішення суду 23 листопада 2015 року, тобто з додержанням строку, встановленого ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з ч. 1 ст. 111²⁶ ГПК Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосовані правильно.

З огляду на викладене заява ТОВ «Земля К» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 11 травня 2016 року у справі № 910/18165/13 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 111²³, 111²⁴, 111²⁶ ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Відмовити у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Земля К» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 11 травня 2016 року у справі № 910/18165/13.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої п. 4 ч. 1 ст. 111¹⁶ ГПК.