Чинне господарське процесуальне законодавство не містить в собі вимог щодо форми клопотання про поновленя строків на оскарження судового рішення (№ 3-635гс17 від 11.09.2017)

Фабула судового акту: В даній постанові ВСУ переглянуло судові рішення в порядку ст. 111-19 ГПК України із підстави встановлення Європейським судом з прав людини порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні даної справи судом

Так, згідно рішення ЄСПЧ "ТОВ «Фріда» проти України" (заява № 24003/07) Європейський суд одностайно констатував порушення національним судом положень пункту 1 статті 6 Конвенції щодо права заявника на доступ до суду.

Відповідно до норм п. 5 ч. 1 ст. 111-3 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

ЄСПЧ у своєму рішенні зазначив, що касаційна скарга заявника доповнювалася супровідним листом із викладом обставин, що зумовили порушення ним строку подання скарги, та проханням до ВГСУ подовжити цей строк і розглянути його скаргу належним чином. Крім того, у супровідному листі до скарги зазначалася дата, найменування і адреса суду, до якого товариство-заявник зверталося, номер справи, контактні дані сторін у справі, а також оспорювана сума, що була предметом спору. Лист також мав відповідні додатки, а також містив дані про адвоката товариства-заявника, його підпис і печатку.

Таким чином Вищий господарський суд України при розгляді касаційної скарги ТОВ «Фріда» виявив надмірний формалізм, повертаючи скаргу без розгляду у зв’язку пропуском строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку, і безпідставно не дав оцінки супровідному листу підприємства-заявника, в якому містилося клопотання продовжити відповідний строк і розглянути по суті касаційну скаргу.

Аналізуйте судовий акт: ЕСПЛ: Поновлення судом строку оскарження без обгрунтованої підстави є протиправним, порушує принцип правової визначеності та право на справедливий суд (ЕСПЛ, ст. 6 Конвеції про захист прав людини і основоположних свобод)

ВСУ: Необхідність усунення судової помилки може бути обґрунтуванням для поновлення строків на апеляційне та/або касаційне оскарження (ВСУ у справі № 6-1422цс17 від 06.09.2017)

Ненадання судом матеріалів справи для ознайомлення після ухвалення рішення є підставою для поновлення строку заявнику на апеляційне оскарження (ВСУ від 14 червня 2017р. у справі № 6-985цс17)

Ухвала суду першої інстанції про призначення експертизи у справі оскаржується в апеляційному порядку незважаючи на те, що це прямо не передбачено у ст. 41 ГПК України (ВГСУ від 3.05.2017р. у справі № 910/11780/16)

Касаційна скарга повернута скаржнику, оскільки останній не надав доказів на підтвердження того, що він здійснює адвокатську діяльність та представляє інтереси скаржника як адвокат (ВГСУ, справа № 910/19968/16, 20.04.17)

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2017 року м. Київ

Верховний Суд України у складі:

головуючого Ємця А.А.,

суддів: Берднік І.С., Волкова О.Ф., Вус С.М., Гриціва М.І., Гуменюка В.І., Жайворонок Т.Є., Ковтюк Є.І., Короткевича М.Є., Кривенди О.В., Лященко Н.П., Охрімчук Л.І., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б., Романюка Я.М., Сімоненко В.М. та Школярова В.Ф.,

представники сторін не скористались правом участі у судовому засіданні,

розглянувши у відкритому судовому засіданні всіх судових палат Верховного Суду України заяву ТОВ «Фріда» про перегляд Верховним Судом України судових рішень у справі № 13/357 за позовом ТОВ «Фріда» до товариства з обмеженою відповідальністю «Севастополь» про стягнення 34 823 грн 65 коп. та за зустрічним позовом про визнання договору недійсним,

в с т а н о в и в:

У квітні 2006 року ТОВ «Фріда» подало до Господарського суду м. Києва позов до ТОВ «Севастополь» про стягнення 34 823 грн 65 коп. заборгованості за надані послуги відповідно до укладеного між сторонами договору від 12 квітня 2005 року (далі – Договір).

У вересні 2006 року ТОВ «Севастополь» подало до Господарського суду м. Києва зустрічний позов про визнання недійсним Договору.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 14 вересня 2006 року у задоволенні позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково. Визнано недійсним пункт 1.2 додаткової угоди до Договору в частині встановлення ціни.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 9 листопада 2006 року касаційну скаргу ТОВ «Фріда» на рішення Господарського суду м. Києва від 14 вересня 2006 року повернуто без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 1113 ГПК України у зв’язку з недоплатою державного мита.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19 грудня 2006 року касаційну скаргу ТОВ «Фріда» на рішення Господарського суду м. Києва від 14 вересня 2006 року повернуто відповідно до пункту 5 частини першої статті 1113 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку.

Ухвалою Верховного Суду України від 22 лютого 2007 року відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду ухвали Вищого господарського суду України від 19 грудня 2006 року у справі № 13/357.

8 червня 2007 року ТОВ «Фріда» подало заяву до Європейського суду з прав людини на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції».

Рішенням Європейського суду з прав людини від 8 грудня 2016 року у справі «ТОВ «Фріда» проти України» (заява № 24003/07) встановлено порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо права підприємства-заявника на доступ до суду, з огляду на те, що Вищий господарський суд України при розгляді повторної касаційної скарги ТОВ «Фріда» повернув її без розгляду у зв’язку пропуском строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку, і безпідставно не дав оцінки супровідному листу підприємства-заявника, в якому містилося клопотання продовжити відповідний строк і розглянути по суті касаційну скаргу.

Рішення Європейського суду з прав людини від 8 грудня 2016 року у справі «ТОВ «Фріда» проти України» (заява № 24003/07) набуло статусу остаточного 8 березня 2017 року.

ТОВ «Фріда» у порядку статті 11119 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) подало заяву про перегляд Верховним Судом України судових рішень у справі № 13/357 із підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні даної справи судом.

У заяві про перегляд судових рішень у справі № 13/357 ТОВ «Фріда» порушує питання про скасування ухвали Верховного Суду України від 22 лютого 2007 року та ухвали Вищого господарського суду України від 19 грудня 2006 року і передачу справи на розгляд до суду касаційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та перевіривши наведені заявником доводи, Верховний Суд України дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1, пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно зі статтею 46 Конвенції держави, які ратифікували цю Конвенцію, взяли на себе зобов’язання виконувати остаточні рішення Європейського суду з прав людини в будь-яких справах, у яких вони є сторонами.

Порядок виконання рішення Європейського суду з прав людини, яке набуло статусу остаточного, визначається законами України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» виконання рішення Європейського суду з прав людини передбачає: а) виплату стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» з метою забезпечення відновлення порушених прав стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у рішенні Європейського суду з прав людини.

Відновлення попереднього юридичного стану стягувача здійснюється, зокрема, шляхом: а) повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі; б) повторного розгляду справи адміністративним органом.

Згідно зі статтею 11114 ГПК України Верховний Суд України переглядає рішення господарських судів виключно на підставі і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 4 частини першої статті 11116 ГПК України встановлено, що заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.

Як визначено пунктом 2 частини третьої статті 11125 ГПК України за наявності підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 11116 ГПК України, суд має право скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

У справі, що розглядається, рішенням Європейського суду з прав людини встановлено порушення національним судом пункту 1 статті 6 Конвенції щодо права підприємства-заявника на доступ до суду, оскільки Вищий господарський суд України при розгляді повторної касаційної скарги ТОВ «Фріда» виявив надмірний формалізм, повертаючи скаргу без розгляду у зв’язку пропуском строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку, і безпідставно не дав оцінки супровідному листу підприємства-заявника, в якому містилося клопотання продовжити відповідний строк і розглянути по суті касаційну скаргу.

Це порушення процесуального закону не було виправлено Верховним Судом України при розгляді касаційної скарги ТОВ «Фріда» на ухвалу Вищого господарського суду України від 19 грудня 2006 року.

Ураховуючи викладене, ухвала Верховного Суду України від 22 лютого 2007 року та ухвала Вищого господарського суду України від 19 грудня 2006 року підлягають скасуванню з передачею справи до суду касаційної інстанції для вирішення питання про прийняття до провадження касаційної скарги ТОВ «Фріда» на рішення Господарського суду м. Києва від 14 вересня 2006 року.

Керуючись пунктом 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VII, статтями 11114, 11123, 11125 ГПК України, Верховний Суд України

п о с т а н о в и в:

Заяву ТОВ «Фріда» задовольнити.

Ухвалу Верховного Суду України від 22 лютого 2007 року та ухвалу Вищого господарського суду України від 19 грудня 2006 року скасувати, а справу передати до суду касаційної інстанції для вирішення питання про прийняття до провадження касаційної скарги ТОВ «Фріда» на рішення Господарського суду м. Києва від 14 вересня 2006 року.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 11116 ГПК України.

Судді