За законом підлягає відшкодуванню шкода, завдана внаслідок, не тільки незаконних засудження, повідомлення про підозру, арешту, обшуку, виїмки, а й інших процесуальних дій, що обмежують права громадян (справа № 686/4899/15-ц, 16.08.17)

Фабула судового акту: Предметом розгляду цієї судової справи став позов громадянина до Державної казначейської служби України, міського відділу управління МВС, прокуратури області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування. Моральну шкоду позивач оцінив в сумі 250 000 грн.

Підставою для позову стали незаконні процесуальні дії органу досудового слідства, в результаті яких позивача більш як на два роки був позбавлений можливості вільно володіти, розпоряджатися та користуватися своїм автомобілем. При цьому незаконність процесуальних дій слідчого щодо передачі автомобіля позивача на зберігання інший особі була встановлена ухвалою слідчого судді, який зобов’язав орган досудового слідства негайно повернути автомобіль позивачу.

Цікаво, що суд першої інстанції в позові відмовив, зазначивши, що право на відшкодування моральної шкоди на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» виникає в особи у випадку повної реабілітації, проте прозивач не є учасником кримінального провадження і відносно нього не вчинялись процесуальні дії, тому відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди.

Проте з таким висновком не погодився суд апеляційної інстанції, рішення якого залишив без змін і касаційний суд. Позов був задоволений частково, - стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача 25 тис. грн на відшкодування завданої моральної шкоди.

Судові інстанції виходили з того, що згідно з зазначеним Законом моральна шкода може бути відшкодована особі за наявності обставин, визначених ст. 1 цього Закону, а право на її відшкодування виникає у випадках, зазначених у ст. 2 Закону.

За ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Згідно з ст.2 цього Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках, зокрема, встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів.

Важко сказати чим керувався суд, визначаючи саме такий розмір моральної шкоди. Принаймні, він зазначив, що внаслідок незаконних процесуальних дій органу досудового слідства позивача був позбавлений повноважень власника майна, він є учасником АТО, в бою отримав контузію та вогнепальне осколкове поранення поперекової ділянки, внаслідок чого йому важко пересуватися, має трьох малолітніх дітей. У звязку з цими обставинами «був істотно порушено звичний уклад життя позивача та його родини, потреба в автомобілі є особливо гострою, а його відсутність вимагає значних додаткових зусиль для організації життя».

Щодо відповідача, то суд нагадав, - відповідно до п.1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яке, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Пунктом 35 «Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 року, визначено, що Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що проводить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду.

Аналізуйте судовий акт: ВСУ: Моральна шкода заподіяна особі внаслідок бездіяльності прокуратури стягується цією особою на підставі ст. 1172, а не ст. 1176 ЦК України (ВСУ у справі № 6-501цс17 від 22 червня 2017р.);

Підставою для стягнення моральної шкоди є делікт, за порушення договору моральна шкода не стягується, в тому числі і при порушенні прав споживачів (ВСУ у справі № 6-1575цс16 від 9 листопада 2016р.) ;

Протиправна бездіяльність слідчого, яка до того ж і встановлена актом суду, не є підставою для відшкодування особі шкоди, яка завдана органом ОРД, розслідування, прокуратури або судом в порядку ч. 1, ст.1176 ЦК України (ВСУ у справі №6-440цс16) ;

ВССУ: Шкода, завдана незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст.. 1174 ЦК України - державою Україна (Справа № 583/1229/15-ц, 31.05.17);

250 000,00 грн: Безпідставне перебування особи під слідством є підставою для стягнення моральної шкоди, при цьому відповідачем слід визначати Держказначейство України (Апеляційний суд Дніпропетровської області у справі № 191/1929/16-ц)

У х в а л а

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

СтупакО.В., Завгородньої І.М., Карпенко С.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Державної казначейської служби України, Броварського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області, прокуратури Хмельницької області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Хмельницької області від 06 грудня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із указаним позовом, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що позивачу на праві власності належить транспортний засіб: легковий автомобіль марки Geely, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2.

У жовтні 2014 року позивач зняв вказаний автомобіль з обліку для продажу та отримав номерний знак для разових поїздок НОМЕР_3.

01 листопада 2014 року в районі залізничного вокзалу м. Хмельницького до позивача підійшов працівник ДАІ та попросив пред'явити документи на право власності на автомобіль, після чого повідомив, що вказаний автомобіль перебуває у розшуку і викликав наряд міліції. З дозволу позивача слідчий Яшник М.Ю. оглянув автомобіль та склав протокол огляду місця події, після чого був складений акт огляду затриманого транспорту, що передається на тимчасове зберігання № 082041, і автомобіль був поміщений на штрафний майданчик Державного підприємства «Інформресурси».

У подальшому позивач неодноразово звертався до Броварського МВ ГУ МВС України у Київській області щодо повернення належного йому автомобіля.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 лютого 2015 року визнано незаконними дії слідчого СВ Броварського МВ ГУМВС України в Київській області та зобов'язано негайно повернути позивачу автомобіль марки Geely, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, номерний знак для разових поїздок НОМЕР_3. Проте автомобіль позивачу не повернутий.

У зв'язку із неможливістю вільно користуватись і розпоряджатись своїм майном позивачу було спричинено моральну шкоди, яку він оцінює в 250 тис. грн.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 жовтня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Останнім рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 06 грудня 2016 року рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 жовтня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_4 25 тис. грн на відшкодування завданої моральної шкоди.

В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду в частині відмови в задоволенні решти позову та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги в частині відшкодування решти моральної шкоди у розмірі 225 тис. грн задовольнити, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

В іншій частині рішення апеляційного суду не оскаржується, а тому не є предметом касаційного перегляду.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «;Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Згідно з пп. 1-1 ч. 1 ст. 2 Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів.

Відповідно до ст. 13 Закону питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Згідно з ч. 6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Частинами 1, 2 ст. 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК).

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 15 жовтня 2014 року на підставі заяви № 50098073 та довідки-рахунку від 14 жовтня 2014 року № 816054 Товариства з обмеженою відповідальністю «БМ ГРУПП» ОСОБА_4 в ВРЕР м. Хмельницького здійснив перереєстрацію транспортного засобу легкового автомобіля марки Geely, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 та отримав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 на своє ім'я.

У подальшому ОСОБА_4 зняв вказаний автомобіль з обліку для продажу та отримав номерний знак для разових поїздок НОМЕР_3.

01 листопада 2014 року слідчим СВ Хмельницького MB УМВС України в Хмельницькій області Яшником М.Ю. складено протокол огляду місця події де зазначено, що предметом є автомобіль марки Geely, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, який перебуває у розшуку, документів та ключів в автомобілі не виявлено.

Після чого був складений акт огляду затриманого транспорту, що передається на тимчасове зберігання № 082041, і автомобіль був поміщений на штрафний майданчик Державного підприємства «Інформресурси», що розташований в м. Хмельницький на вул. Купріна, 48/1.

Листом від 09 грудня 2014 року № 6565вих14 Броварська міжрайонна прокуратура повідомила ОСОБА_4, що СВ Броварського МВ ГУ МВС України в Київській області здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014110130003977 від 27 жовтня 2014 року за заявою ОСОБА_6 про заволодіння шахрайським шляхом легковим автомобілем марки Geely, 2007 року випуску, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

Постановою про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 14 листопада 2014 року слідчим СВ Броварського МВ ГУ МВС України в Київській області Клівняком М.В. автомобіль марки Geely, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, номерний знак НОМЕР_3 визнано речовим доказом та передано на зберігання потерпілому ОСОБА_6

Ухвалою слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 лютого 2015 року визнано протиправними дії слідчого СВ Броварського МВ ГУ МВС України в Київській області щодо передачі автомобіля марки Geely, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, номерний знак для разових поїздок НОМЕР_3 на зберігання ОСОБА_6, зобов'язано Броварський МВ ГУ МВС України в Київській області негайно повернути ОСОБА_4 автомобіль марки Geely, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, номерний знак для разових поїздок НОМЕР_3, який знаходиться на штрафному майданчику Броварського МВ ГУ МВС України в Київській області.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 212, 303, 304 ЦПК України, керуючись засадами розумності та справедливості, дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідно до вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» на користь позивача підлягає стягненню 25 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

При визначенні розміру моральної шкоди, апеляційний суд правильно врахував, що внаслідок незаконних процесуальних дій органу досудового слідства позивача більш як на два роки позбавлено можливості вільно володіти, розпоряджатися та користуватися своїм автомобілем, при цьому позивач є учасником АТО, в бою отримав контузію та вогнепальне осколкове поранення поперекової ділянки, внаслідок чого йому важко пересуватися. Крім того, позивач має трьох малолітніх дітей віком 1, 3 та 7 років. У зв'язку з цими обставинами істотно порушено звичний уклад життя позивача та його родини, потреба в автомобілі є особливо гострою, а його відсутність вимагає значних додаткових зусиль для організації життя.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, апеляційний суд в повній мірі виконав вимоги ухвали суду касаційної інстанції від 02 листопада 2016 року та правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування в оскаржуваній частині відсутні.

Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи в касаційному порядку не передбачено.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Хмельницької області від 06 грудня 2016 рокузалишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О.В. Ступак

І.М. Завгородня

С.О. Карпенко