30.11.2017 | Автор: Олександр Боков Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

ВССУ: Відповідальность власників істотної участі банку у випадку визнання його неплатоспроможним не є автоматичною; вона може бути застосована лише за наявності їх вини у настанні неплатоспроможності банку (справа № 757/5356/15-ц, 09.11.17)

Фабула судового акта: 02.03.15 р. Верховна Рада України ухвалила Закон № 218-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності пов'язаних із банком осіб", якими суттєво посилено відповідальність пов'язаних із банком осіб. Зокрема, ним було запроваджено адміністративну відповідальність «банкірів» за дії, які призвели до віднесення банку до категорії проблемних та кримінальну відповідальність керівника банку, кінцевого бенефіціарного власника банку, іншого власника істотної участі у банку за вчинення будь-яких дій, що призвели до віднесення банку до категорії неплатоспроможних, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі або кредитору.

Цим документом також внесено до законів "Про банки і банківську діяльність", "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" зміни, якими, зокрема, встановлено майнову відповідальність пов'язаних з банком осіб за збитки,  завдані з їх вини банку, уточнено права Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звертатись до пов'язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку з її вини шкоди та пов'язаної з банком особи, яка унаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, завданої банку.

Наведені новації в законодавстві дали вкладникам збанкрутілих банків певні надії на ефективне відшкодування ним спричинено шкоди, але все виявилось не так просто.

Як показує судова практика, в абсолютній більшості випадків суди відмовляли у позовах вкладників до власників істотної участі та керівників банків про стягнення коштів за депозитним договором.  Звичайно були і виключення, - так уд апеляційної інстанції у справі № 761/3002/15-ц позов задовольнив частково, зазначивши при цьому, -  оскільки власники істотної участі - це особи, які спільно володіють часткою статутного капіталу банку, за законом кожний власник істотної участі зобов'язаний підтримувати норматив достатності (адекватності) регулятивного капіталу банку на рівні, встановленому НБУ, та вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку, - вони є особами, які несуть солідарний обов'язок за зобов'язаннями банку, адже предмет зобов'язання є неподільним.   Але таке рішення не було підтримане касаційним судом

В справаі, що пропонується увазі читачів, судами всіх інстанції відмовлено у подібному позові вкладника до власника істотної участі та керівника публічного акціонерного товариства «БАНК КАМБІО» та інших осіб про стягнення коштів за депозитним договором. 

В основі висновку ВССУ покладені наступні судження та приписи законодавства.

Передбачене ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» покладення відповідальності на власників істотної участі банку у випадку визнання його неплатоспроможним не є автоматичним. Така відповідальність має бути застосована до власників істотної участі лише за наявності їх вини у настанні неплатоспроможності банку.

Відповідальність особи у вигляді обов'язку відшкодувати шкоду наступає лише за наявності в сукупності певних умов, які разом утворюють склад правопорушення, а саме: наявність шкоди, протиправної поведінки, причинного зв'язку між поведінкою і шкодою, вини.

Між тим, суди констатували відсутність доказів, які підтверджують, що саме дії чи бездіяльність відповідача призвели до ліквідації банку,  заподіяли йому шкоду, розмір зазначеної шкоди, причинно-наслідкового зв'язку між невиконанням зобов'язань власником істотної участі та заподіяною шкодою, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позову про стягнення грошових коштів в рахунок погашення шкоди.

З огляду на досить слабку вмотивованість цього рішення ВССУ є сенс опублікувати також і рішення суду апеляційної інстанції, який, зокрема, зазначив, що між позивачкою та банком виникли договірні відносини, тому стягнення суми вкладу позивачці повинно відбуватись на підставі законодавства, що регулює правовідносини щодо повернення вкладу з урахуванням положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Отже важко позбутись враження, що наведені новації законодавства залишаться лише декларацією.

Аналізуйте судовий акт: Невжиття головним акціонером банку заходів щодо відновлення платоспроможності банку обумовило притягнення його до майнової відповідальності за невиконання депозитного договору (Дарницький райсуд м.Києва, справа № 753/10904/16-ц, від 16.12.16р.)

Договір вкладу має своїм наслідком передачу готівкових грошей вкладника у власність банку, і спричинення шкоди вкладнику працівником банку, не звільняє банк від відповідальності (Києво-Святошинський райсуд, справа № 369/10789/14-ц, 16.03.17)

Відповідальність власників істотної участі банку можлива при доведенні його вини та за умови припинення банку як юридичної особи (ВССУ від 10.05.2017р. у справі № 753/23222/15-ц)

Скасування судами рішень НБУ та виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів щодо неплатоспроможності банку обумовили визнання недостовірною інформації про банк на веб-сайті Фонду (Справа № 910/14236/16, 10.05.17)

 

Ухвала

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

9 листопада 2017 року                                                                                                                                                          м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

     Червинської М.Є.,                       Коротуна В.М.,                 ПисаноїТ.О.,

Розглянувши справу в попередньому судовому засіданні за позовом ОСОБА_4 до власника істотної участі та керівника публічного акціонерного товариства «БАНК КАМБІО» ОСОБА_5, голови спостережної ради публічного акціонерного товариства «БАНК КАМБІО» Іоселіані Олександра Олександровича, головного бухгалтера публічного акціонерного товариства «БАНК КАМБІО» Комарницької Оксани Володимирівни, керівника Донецької дирекції публічного акціонерного товариства «БАНК КАМБІО» Вербицького Костянтина Олександровича, керівника Донецької дирекції публічного акціонерного товариства «БАНК КАМБІО» Горжеєвої Оксани Сергіївни, керівника Запорізької дирекції публічного акціонерного товариства «БАНК КАМБІО» Гаркуши Лідії Йосипівни, керівника Криворізької дирекції публічного акціонерного товариства «БАНК КАМБІО» Вишнякова Сергія Леонідовича, керівника Луганської дирекції публічного акціонерного товариства «БАНК КАМБІО» Паєвської Ніни Олександрівни, керівника Криворізької дирекції публічного акціонерного товариства «БАНК КАМБІО» Золотар Оксани Анатоліївни, керівника Київської дирекції публічного акціонерного товариства «БАНК КАМБІО» Філоненко Інни Ігорівни, члена спостережної ради публічного акціонерного товариства «БАНК КАМБІО» ОСОБА_15, члена спостережної ради публічного акціонерного товариства «БАНК КАМБІО» ОСОБА_16, члена спостережної ради публічного акціонерного товариства «БАНК КАМБІО» ОСОБА_17, члена спостережної ради публічного акціонерного товариства «БАНК КАМБІО» ОСОБА_18, голови спостережної ради публічного акціонерного товариства «БАНК КАМБІО» Запорожченка Владислава Вадимовича, заступника голови правління публічного акціонерного товариства «БАНК КАМБІО» Дердюк Ольги Григорівни, заступника голови правління  публічного акціонерного товариства «БАНК КАМБІО» ІІІейбутДениса Вікторовича, першого заступника голови правління публічного акціонерного товариства «БАНК КАМБІО» Кондратенко Лілії Володимирівни, члена спостережної ради публічного акціонерного товариства «БАНК КАМБІО» ОСОБА_23, заступника голови спостережної ради публічного акціонерного товариства «БАНК КАМБІО» Тарадайка Дмитра Олександровича, заступника голови правління Гончар Тетяни Дмитрівни, заступника голови правління публічного акціонерного товариства «БАНК КАМБІО» Гаркуші Лідії Йосипівни, члена правління публічного акціонерного товариства «БАНК КАМБІО» ОСОБА_26, треті особи: Національний банк України, публічне акціонерне товариство «БАНК КАМБІО», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про стягнення коштів за депозитним договором за касаційною скаргою ОСОБА_4, подану представником - ОСОБА_27, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2016 року, додаткове рішення цього ж суду від 3 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 12 липня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 16 вересня 2013 року вона уклала з   ПАТ «Банк Камбіо» договір № 20-415 строкового банківського вкладу (депозиту) «CLASIC» в іноземній валюті на суму 327 735,50 дол. США зі сплатою процентів наприкінці строку без права поповнення зі строком повернення 18 вересня 2014 року. Крім того, 4 жовтня 2013 року нею з банком укладено договір № 20-431 строкового банківського вкладу (депозиту) «CLASIC» на суму 50 600 дол. США зі строком повернення   7 жовтня 2014 року. З урахуванням того, що строк розміщення вкладів за вказаними договорами закінчився, то сума вкладів та нарахованих процентів в порядку п.п. 1.8 договорів повинні були бути перераховані на її поточний рахунок. 24 листопада 2014 року вона подала до ПАТ «Банк Камбіо» платіжні доручення в іноземній валюті № № 1, 2, 3, 4, 5 від 12 листопада 2014 року для перерахування коштів у розмірі 262 947,22 дол. США. Проте 25 листопада 2014 року ПАТ «Банк Камбіо» повідомив її про те, що банк не може здійснити перерахування коштів за платіжними дорученнями в іноземній валюті у зв'язку із тим, що відсутні кошти на кореспондентському рахунку банку та листом від 8 грудня 2014 року повернув їх без  виконання. Таким чином банк порушив умови договорів банківського вкладу та п. 8.1  ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», не виконавши її доручення, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження, п. 1.12 «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22. Згодом вона дізналась, що Правлінням Національного банку України  було прийнято постанову від 4 грудня    2014 року № 782 «Про віднесення ПАТ «Банк Комбіо» до категорії неплатоспроможних» та 4 грудня 2014 року № 140 вирішено запровадити у ПАТ «Банк Камбіо» тимчасову адміністрацію. З урахуванням наведеного ПАТ «Банк Камбіо» не може виконати свого обов'язку перед ОСОБА_4 з повернення грошових коштів. У постанові Правління Націлнального банку України від 4 грудня 2014 року № 782 «Про віднесення ПАТ «Банк Комбіо» до категорії неплатоспроможних» зазначено, що за інформацією кредитора ПАТ «Банк Комбіо» викладено в його звіті за період з 24 до 28 листопада 2014 року, на позачергових загальних зборах акціонерів рішення щодо надання доопрацьованого плану фінансового оздоровлення, на вимогу Національного банку України не прийнято. Оскільки діяльність ПАТ «Банк Комбіо» не відповідала вимогам банківського законодавства, власники істотної участі не вживали своєчасних заходів запобігання настанню його неплатоспроможності, позивач просила суд позов задовольнити.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2016 року, та додатковим рішенням цього ж суду від 3 лютого 2017 року, залишеними без мін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 12 липня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі, поданій представником, ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-МІІІ «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність оскаржуваних судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами встановлено, що 16 вересня 2013 року  ОСОБА_4 уклала з ПАТ «Банк Камбіо» договір № 20-415 строкового банківського вкладу (депозиту) «CLASIC» в іноземній валюті на суму 327 737,50 дол. США зі сплатою процентів наприкінці строку, без права поповнення зі строком повернення 18 вересня 2014 року.

Крім того, 4 жовтня 2013 року між позивачем та банком укладено договір № 20-431 строкового банківського вкладу (депозиту) «CLASIC» на суму 50 600 дол. США зі строком повернення 7 жовтня 2014 року.

З урахуванням того, що строк розміщення вкладів за вказаними договорами закінчився, то сума вкладів та нарахованих процентів в порядку п.п. 1.8 договорів були перераховані на поточний рахунок ОСОБА_4

24 листопада 2014 року ОСОБА_4 подала до ПАТ «Банк Камбіо» платіжні доручення в іноземній валюті № № 1, 2, 3, 4, 5 від 12 листопада 2014 року для перерахування коштів у розмірі 262 947,22 дол. США.

Проте, 25 листопада 2014 року ПАТ «Банк Камбіо» повідомив позивача, що банк не може здійснити перерахування коштів за платіжним дорученням в іноземній валюті у зв'язку із тим, у зв'язку із тим, що відсутні кошти на кореспондентському рахунку банку та листом від 8 грудня 2014 року повернув їх без виконання.

У подальшому Правлінням Національного банку України було прийнято постанову від 4 грудня 2014 року № 782 «Про віднесення ПАТ «Банк Камбо» до категорії неплатоспроможних» та 4 грудня 2014 року № 140 вирішено запровадити у ПАТ «Банк Камбіо» тимчасову адміністрацію.

Підставою для прийняття постанови Правління Національного банку України від 4 грудня 2014 року № 782 «Про віднесення ПАТ «Банк Камбіо» до категорії неплатоспроможних» стала інформація куратора ПАТ «Банк Камбіо», викладена в його звіті за період з 24 до 28 листопада 2014 року, що на позачергових загальних зборах акціонерів рішення щодо надання доопрацьованого плану фінансового оздоровлення, на вимогу Національного банку України не прийнято. Діяльність ПАТ «Банк Камбіо» не відповідає вимогам банківського законодавства і нормативно-правових актів Національного банку України. Власники істотної участі не вжили своєчасних заходів для запобігання настанню його неплатоспроможності.

Відповідно до ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства. Банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади. Учасники банку відповідають за зобов'язаннями банку згідно із законами України та статутом банку. Власники істотної участі зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку.

Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачає процедуру задоволення вимог кредиторів  за рахунок майна банку.

Тобто, лише після складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, затвердження реальної ліквідаційної маси банку, продажу майна банку та задоволення вимог кредиторів в процесі ліквідації банку в порядку черговості, визначеної ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», можна встановити розмір вимог кредиторів, що не покривається наявними активами банку, тобто конкретний розмір завданих кредиторам збитків

Передбачене ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» покладення відповідальності на власників істотної участі банку у випадку визнання його неплатоспроможним не є автоматичним. Така відповідальність має бути застосована до власників істотної участі лише за наявності їх вини у настанні неплатоспроможності банку.

Відповідальність особи у вигляді обов'язку відшкодувати шкоду наступає лише за наявності в сукупності певних умов, які разом утворюють склад правопорушення, а саме: наявність шкоди, протиправної поведінки, причинного зв'язку між поведінкою і шкодою, вини.

Такий елемент, як наявність шкоди, полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.

Протиправна поведінка заподіювача шкоди полягає у порушенні правової норми, що виявляється у здійсненні заборонених правовою нормою дій або в утриманні в здійсненні наказів правової норми діяти певним чином.

Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.

Вина є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Таким чином, вимагаючи стягнення шкоди з власників істотної участі банку та/або їх керівників, позивачу потрібно насамперед довести факт заподіяння йому шкоди заподіювачами такої шкоди, розмір зазначеної шкоди, докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань власниками істотної участі та заподіяною шкодою.

Згідно з ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 58 ЦПК України).   Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування ч. 2 ст. 59 ЦПК України).

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із відсутності доказів, які підтверджують, що саме дії чи бездіяльність відповідача призвели до ліквідації банку,  заподіяли йому шкоду, розмір зазначеної шкоди, причинно-наслідкового зв'язку між невиконанням зобов'язань власником істотної участі та заподіяною шкодою, та обґрунтовано вважав, правові підстави для задоволення позову про стягнення грошових коштів в рахунок погашення шкоди відсутні.

Такі висновки судів ґрунтуються на законі та відповідають фактичним обставинам справи.

Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, тому колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.    

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ  

у  х  в  а  л  и  л  а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником - ОСОБА_27, відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2016 року, додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 3 лютого               2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 12 липня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів:                                                                        М.Є. Червинська

                                                                                                   В.М. Коротун

                                                                                                   Т.О. Писана

     

 

Державний герб України

 

                                        АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  МІСТА  КИЄВА                                    

Апеляційне провадження № 22-ц/796/4337/2017 р.    Справа             №757/5356/15ц                                      

                                                                                                                                         У Х В А Л А

    ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

12.07.2017 р.  колегія суддів  судової  палати в цивільних  справах

Апеляційного  суду  м.Києва  в складі :

Головуючого - Мараєвої Н.Є.,

Суддів - Андрієнко А.М., Заришняк Г.М.

При секретарі -  Гарматюк  О.Д.

Розглянули у відкритому  судовому  засіданні  в м.Києві

Цивільну справу за апеляційною скаргою

        ОСОБА_1

на рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2016 р. та  на  додаткове рішення  Печерського районного суду м. Києва від  3  лютого 2017 р.

в справі за позовом ОСОБА_1 до власника істотної участі та керівника Публічного акціонерного товариства «БАНК КАМБІО» ОСОБА_2, голови спостережної ради ПАТ «БАНК КАМБІО» ОСОБА_3, головного бухгалтера ПАТ «БАНК КАМБІО» ОСОБА_4, керівника Донецької дирекції ПАТ «БАНК КАМБІО» ОСОБА_5, керівника Донецької дирекції ПАТ «БАНК КАМБІО» ОСОБА_6, керівника Запорізької дирекції ПАТ «БАНК КАМБІО» ОСОБА_7, керівника Криворізької дирекції ПАТ «БАНК КАМБІО» ОСОБА_8, керівника Луганської дирекції ПАТ «БАНК КАМБІО» ОСОБА_9, керівника Криворізької дирекції ПАТ «БАНК КАМБІО» ОСОБА_10, керівника Київської дирекції ПАТ «БАНК КАМБІО» ОСОБА_11, члена спостережної ради ПАТ «БАНК КАМБІО» ОСОБА_12, члена спостережної ради ПАТ «БАНК КАМБІО» ОСОБА_13, члена спостережної ради ПАТ «БАНК КАМБІО» ОСОБА_14, члена спостережної ради ПАТ «БАНК КАМБІО» ОСОБА_15, голови спостережної ради ПАТ «БАНК КАМБІО» ОСОБА_16, заступника голови правління ПАТ «БАНК КАМБІО» Дердюк ОСОБА_17, заступника голови правління ПАТ «БАНК КАМБІО» ОСОБА_18, першого заступника голови правління ГІАТ «БАНК КАМБІО» ОСОБА_19, члена спостережної ради ПАТ «БАНК КАМБІО» ОСОБА_20, заступника голови спостережної ради ПАТ «БАНК КАМБІО» ОСОБА_21, заступника голови правління ОСОБА_22, заступника голови правління ПАТ «БАНК КАМБІО» ОСОБА_7, члена правління ПАТ «БАНК КАМБІО» ОСОБА_23, треті особи: Національний банк України, Публічне акціонерне товариство «БАНК КАМБІО», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про стягнення коштів за депозитним договором

Заслухавши  доповідь  судді Мараєвої Н.Є.,  пояснення осіб, які з»явилися, перевіривши  

матеріали   справи, обговоривши  доводи  апеляційної  скарги, колегія суддів,-

                                                             В с т а н о в и л а :

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2016 р.   відмовлено в задоволені позовних вимог ОСОБА_1  про стягнення коштів за депозитним договором.

Додатковим  рішенням  Печерського районного суду м. Києва від 3 лютого 2017 р.  відмовлено  в задоволенні позовної  вимоги ОСОБА_1 про  покладення відповідальності за зобов»язанням ПАТ «БАНК КАМБІО»  на відповідачів  за укладеними  між ОСОБА_1  та ПАТ «БАНК КАМБІО» договорами  банківських (мультивалютних)  вкладів № 20-415 від 16.09.2013 р. та №20-431 від 4.10.2013 р.

В апеляційних скаргах ОСОБА_1 просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2016 р. та  додаткове рішення цього ж суду  від  3.02.2017 р. та постановити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на незаконність даного рішення, зокрема,  що суд неповно з»ясував обставини справи,  не дав належної оцінки доказам, порушив  норми  матеріального та процесуального права.

Апеляційні   скарги  задоволенню не підлягають  з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом,  16.09.2013 р. позивачка ОСОБА_1 уклала з ПАТ «БАНК КАМБІО» договір № 20-415 строкового банківського вкладу (депозиту) «CLASIC» в іноземній валюті на суму 327 737,50 доларів США зі сплатою процентів наприкінці строку,  без права поповнення зі строком повернення 18.09.2014 р. (т.1, а.с. 8).

Крім того, 4.10.2013 р. між позивачкою та банком укладено договір № 20-431 строкового банківського вкладу (депозиту) «CLASIC» на суму 50 600,00 дол. США зі строком повернення 7.10.2014 р. (т.1, а.с. 9).

З урахуванням того, що строк розміщення вкладів за вказаними договорами закінчився, то сума вкладів та нарахованих процентів в порядку п.п.1.8 договорів були перераховані на поточний рахунок ОСОБА_1

24.11.2014 р. ОСОБА_1 подала до ПАТ «Банк КАМБІО» платіжні доручення в іноземній валюті №№ 1, 2, 3, 4, 5 від 12 листопада 2014 р.  для перерахування коштів у розмірі 262 947, 22 дол. США (т. 2 а.с. 10-14).

Проте, 25.11.2014 р. ПАТ «Банк Камбіо» повідомив позивачку, що банк не може здійснити перерахування коштів за платіжним дорученням в іноземній валюті у зв'язку із тим, що відсутні кошти на кореспондентському рахунку банку (т.1, а.с.15) та листом від  8.12.2014 р.  № 19/2822 повернув їх без виконання (т.1, а.с. 16).

Таким чином, банк порушив умови договорів банківського вкладу та п.8.1 ст.8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Потім позивачці стало відомо, що Правлінням Національного Банку України було прийнято постанову від 04.12.2014 р. № 782 «Про віднесення ПАТ «Банк Камбіо» до категорії неплатоспроможних» та 04.12.2014 р. № 140 вирішено запровадити у ПАТ «Банк Камбіо» тимчасову адміністрацію (т.1, а.с.17-19).

Згідно  п.1 ч.5 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Отже, у зв'язку із введенням в ПАТ «Банк Камбіо» тимчасової адміністрації банк не здійснив свого обов'язку перед ОСОБА_1 з повернення грошових коштів у розмірі 262 947,22 дол. США.

Підставою для прийняття постанови Правління Національного Банку України від  4.12.2014 р. №782 «Про віднесення Публічного Акціонерного Товариства «Банк Камбіо» до категорії неплатоспроможних» стала інформація куратора ПАТ «Банк Камбіо», викладена в його звіті за період з 24 до 28 листопада 2014 р., що на позачергових загальних зборах  акціонерів рішення щодо надання доопрацьованого плану фінансового оздоровлення, на вимогу НБУ не прийнято. Діяльність ПАТ «Банк Камбіо» не відповідає вимогам банківського законодавства і нормативно правових актів НБУ. Власники істотної участі не вжили своєчасних заходів для запобігання настанню його неплатоспроможності.

Крім того, судом встановлено, що ще до введення тимчасової адміністрації в банку, Постановою Правління НБУ від 19.08.2014 р. № 510/БТ встановлено особливий режим контролю за діяльністю ПАТ «БАНК «КАМБІО» шляхом призначення куратора (т.4, а.с.136-137), постановою Правління НБУ від 25.09.2014 р. віднесено ПАТ «БАНК «КАМБІО» до категорії проблемних (т. 4, а.с.138-141).

Також встановлено, що  на час постановлення  рішення  СУ ГСУ України в м.Києві  ведеться досудове  розслідування у кримінальному провадженні від 4.03.2015 р. за фактом  привласнення грошових коштів, які раніше були отримані в порядку рефінансування від Національного банку України власниками істотної  участі та керівниками ПАТ «Банк Камбіо».

Згідно  ч. 6 ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» в редакції, що діяла на час введення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Камбіо», на власників істотної участі та керівників банку за рішенням суду може бути покладена відповідальність за зобов'язаннями банку в разі віднесення банку з їх вини до категорії неплатоспроможних.

Згідно ст.43 Закону України «Про банки і банківську діяльність» при виконанні своїх обов'язків відповідно до вимог Закону керівники Банку зобов'язані діяти на користь банку та клієнтів і зобов'язані ставити інтереси банку вище власних.

Керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління банку, головний бухгалтер, його заступники, керівники відокремлених підрозділів банку (ст.42 зазначеного Закону).

Обґрунтовуючи свій  позов, позивачка посилалася на норми зобов'язального права, а саме ст. 525, 526, 530, 1058 ЦК України, а також ст.614 ЦК України; її позовні вимоги грунтуються на покладенні на відповідачів зобов'язання за договорами банківського вкладу, укладеними між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Камбіо».

Так, правовідносини, які виникають з договорів банківського вкладу регулюються статтями 1058 та 1060 ЦК України, відповідно до яких банк зобов'язаний видати вкладнику суму вкладу та проценти.

Тобто, зобов'язання, які виникли між позивачкою та банком  суд першої  інстанції  правильно  вважав  грошовими. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст.614 ЦК України особа, яка порушила  зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Тому, суд дійшов  правильного  висновку, що  між позивачем та ПАТ «Банк Камбіо» виникли права та обов'язки, які в свою чергу виникли з договорів банківського вкладу та, які є грошовими зобов'язаннями. Сторонами в цьому грошовому зобов'язанні - договорі банківського вкладу є кредитор - вкладник - позивач та боржник - ПАТ «Банк Камбіо»;  і тому, у зв'язку із цим, саме ПАТ «Банк Камбіо» повинен нести відповідальність за неповернення грошових коштів позивача за договорами банківського вкладу.

Також, судом встановлено, що в ПАТ «Банк Камбіо» введена тимчасова адміністрація, а згодом розпочата процедура ліквідації.

Згідно  п.16  ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно  п. 6 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

У спорах, пов'язаних з виконанням банком, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними та цей закон є приорітетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Статтею 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації. Зокрема, згідно п. 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку та примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до ч.2 ст.46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.

Статтею 28 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх представникам та спадкоємцям у національній валюті України в готівковій або безготівковій формі не пізніше семи днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів закріплено ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Тому, суд правильно вважав, що віднесення ПАТ «Банк Камбіо» до категорії неплатоспроможних фактично унеможливило виконання своїх зобов'язань щодо виплати вкладу та відсотків позивачці.

Відповідно до п.1 ч.6 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився,  та за договорами банківського рахунку вкладників здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні,  встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.

Згідно  ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань, є кредитором банку.

Отже, після запровадження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб тимчасової адміністрації відносно неплатоспроможного банку з метою виведення його з ринку та вподальшому відкликання НБУ банківської ліцензії й переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів банку здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Чинним законодавством не передбачено задоволення вимог кредиторів поза межами процедури ліквідації банку.

Така  правова  позиція викладена  Верховним Судом України в постанові від 20 січня 2015 р.  у справі №6-2001цс15.

На виконання положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фондом гарантування вкладів фізичних осіб позивачці  було виплачено гарантовану суму у розмірі 200 000 грн.

Оскільки, між позивачкою та банком ПАТ «Банк Камбіо» виникли договірні відносини, то суд першої  інстанції  дійшов  обґрунтовано  висновку, що  стягнення суми вкладу позивачці повинно відбуватись на підставі законодавства, що регулює правовідносини щодо повернення вкладу з урахуванням положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

За таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов  висновку щодо  відсутності  підстав для   задоволення  позовних вимог.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Доказування  не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом  повно  з»ясовано  обставини  справи, дана належна оцінка доказам.

Висновки суду відповідають вимогам закону, підтверджуються матеріалами справи.

Доводи апеляційних  скарг  висновків суду  не спростовують.  

Підстав для скасування  судових рішень (від 16.12.2016 р. та додаткового від 3.02.2017 р.) не  вбачається.

Керуючись ст.ст.218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

                                                         У х в а л и л а :  

Апеляційні  скарги ОСОБА_1 -  відхилити,  а рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2016 р. та  додаткове  рішення Печерського районного суду м. Києва  від 3.02.2017 р.  - залишити  без  змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.  

Головуючий  :                        

                                                                          Судді :

 

 

0
Нравится
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення