У разі неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право власності на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку, зазначивши (назвавши) вказані матеріали чи обладнання (справа 296/499/15-ц, 22.03.17)

Фабула судового акту: Судова справа, що пропонується увазі читачів, певним чином окреслює спосіб судового захисту у подібних справах, - не поділ об’єкту незавершеногого будівництвом житлового будинку, чи визнання його спільно нажитим майном подружжя, а визнання права за стороною спору на конкретно визначені будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку.

Предметом позову в цій справі став поділ спільного майна подружжя, що являє собою об'єкт незавершеного будівництва житлового будинку. При цьому позивач просив визнати спільно нажитим майном подружжя будівельні матеріали, конструктивні елементи та інженерні обладнання об'єкту незавершеного будівництва – вказаного житлового будинку, а також визнати за кожним з подружжя право власності на певну частину частини будівельних матеріалів, конструктивних елементів та інженерного обладнання, які були використані для об'єкту незавершеного будівництва житлового будинку .

Рішенням районного суду позов задоволено, але апеляційним судом це рішення скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено, з чим також погодився і суд касаційної інстанції.

Зокрема, ВССУ зазначив таке.

Відповідно до статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити компенсацію.

Визнаючи при цьому право власності на матеріали чи обладнання, суд у своєму рішенні має зазначити (назвати) ці матеріали чи обладнання.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року № 6-388цс15.

Але, як зазначив суд, в цій справі позивач просив визнати право власності на матеріали й обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна), при цьому не підтвердив та не надав належних та допустимих доказів кількості матеріалів та обладнання, які було використано при будівництві спірного об'єкта нерухомості за час спільного проживання у шлюбі, та їх перелік, тому обґрунтованим є висновок про те, що задоволення позову без зазначення (назви) цих матеріалів чи обладнання та їх вартості суперечить закону та вказаній правовій позиції Верховного Суду України.

Аналізуйте судовий акт: Без введення в експлуатацію майно не є нерухомістю, тому суд не може визнати право власності на об’єкт незавершеного будівництва в порядку, передбаченому ст. 331 ЦК України (ВГСУ від 15 березня 2017р. у справі №909/935/15)

Право власності на новостворений об’єкт нерухомого майна неможливо визнати на підставі рішення суду до державної реєстрації цього права власності (Правовий висновок ВСУ від 18 лютого 2016р. у справі № 6-244цс14)

Хтось буде «шокований», але ВСУ остаточно вирішив, що право власності на новостворену нерухомість виникає у інвестора після державної реєстрації цього права у Державному реєстрі прав на нерухоме майно

Ухвала

іменем україни

22 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Коротуна В.М.,

суддів: Завгородньої І.М., Мазур Л.М.,

Писаної Т.О., ПоповичО.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 01 грудня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У січні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду зпозовом, який уточнив під час розгляду справи, до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя.

На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що незавершене будівництво жилого будинку, загальною площею 90 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, було проведено під час зареєстрованого шлюбу із відповідачем.

Враховуючи те, що його право не визнається просив визнати спільно нажитим майном подружжя ОСОБА_3 і ОСОБА_4 будівельні матеріали, конструктивні елементи та інженерні обладнання об'єкту незавершеного будівництва - житлового будинку, розташованого за вищевказаною адресою, а також визнати за ОСОБА_3 і ОСОБА_4 право власності за кожним по Ѕ частини будівельних матеріалів, конструктивних елементів та інженерного обладнання, які були використані для об'єкту незавершеного будівництва житлового будинку за вказаною адресою.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 06 жовтня 2015 року позов задоволено.

Визнано спільно нажитим майном подружжя ОСОБА_3 і ОСОБА_4 будівельні матеріали, конструктивні елементи та інженерні обладнання об'єкту незавершеного будівництва - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, за літерою В-2.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частини будівельних матеріалів, конструктивних елементів та інженерного обладнання, які були використані для об'єкту незавершеного будівництва - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, за літерою В-2 та право забудовника на вказану частину об'єкту незавершеного будівництва житлового будинку.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частини будівельних матеріалів, конструктивних елементів та інженерного обладнання, які були використані для об'єкту незавершеного будівництва - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, за літерою В-2 та право забудовника на вказану частину об'єкту незавершеного будівництва житлового будинку.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 01 грудня 2015 року рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 06 жовтня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судами встановлено, що сторони з 26 грудня 1995 року по 14 серпня 2013 року перебували у зареєстрованому шлюбі.

Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 10 червня 2004 року № 342 ОСОБА_4 надано дозвіл на розроблення проекту нового будівництва одноквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1.

Встановлено, що під час зареєстрованого шлюбу на земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить на праві спільної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5, з дозволу останньої, було збудовано житловий будинок загальною площею 90,0 кв. м, право власності на який на даний час не зареєстровано, будинок в експлуатацію незданий.

Згідно з кредитними договорами від 12 липня 2005 року № МЕ-136-05, від 10 січня 2006 року №2675_ cred, від 12 жовтня 2006 року № 33299 cred, від 17 серпня 2007 року № 83154-СRED вбачається, що ОСОБА_3 отримував від банків кредитні кошти на споживчі цілі.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 03.03.20014 року № 522/03.14 у цивільній справі № 296/9741/13-ц (2/296/1231/14), ринкова вартість житлового будинку АДРЕСА_1 станом на березень 2014 року становила 571 500,00 грн.

За змістом ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Предметами права власності може бути лише майно, яке складається з речей (стаття 179 ЦК України), сукупності речей та майнових прав (стаття 190 цього Кодексу).

Право володіння, користування та розпорядження своїм майном належить тільки власникові (стаття 317 ЦК України).

До речей як складової поняття майна, зокрема нерухомих, відповідно до положень статті 181 ЦК України належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Права та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України).

Відповідно до статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначається постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 534 та іншими нормативними актами Кабінету Міністрів України та Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Відповідно до вимог статей 328 та 329 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

За змістом зазначених норм матеріального права до прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об'єкт цивільного обороту не виникає, у такому випадку особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити компенсацію.

Визнаючи при цьому право власності на матеріали чи обладнання, суд у своєму рішенні має зазначити (назвати) ці матеріали чи обладнання.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року № 6-388цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Отже, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд, враховуючи те, що уточнивши позовні вимоги ОСОБА_3 не звертався з позовними вимогами про визнання права власності на незавершений об'єкт будівництва - будинок, а просив визнати право власності на матеріали й обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна), при цьому позивачем не підтверджено та не надано належних та допустимих доказів кількості матеріалів та обладнання, які було використано при будівництві спірного об'єкта нерухомості за час спільного проживання у шлюбі з ОСОБА_4 та їх перелік, дійшов обґрунтованого висновку, що задоволення позову без зазначення (назви) цих матеріалів чи обладнання та їх вартості суперечить правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 18 листопада 2015 року № 6-388цс15.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення й зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення апеляційного суду Житомирської області від 01 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.М. Коротун

Судді: І.М. Завгородня

Л.М.Мазур

Т.О. Писана

О.В.Попович